Ухвала суду № 49352993, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/9734/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Штульман І.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держсанепідемслужби у Сумській області про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держсанепідемслужби у Сумській області з вимогами про визнання дій відповідача протиправними і скасування наказів про відправлення у відпустку без збереження заробітної плати, про переведення на роботу на 0,5 ставки, скасування рішення про перенесення відпустки на грудень місяць без згоди позивача та стягнення з відповідача коштів, що дорівнюють розміру належних позивачу відпускних з допомогою на оздоровлення, та коштів у розмірі виплат за листом непрацездатності і неотриманої заробітної плати за чотири місяці у розмірі не нижче середньомісячного заробітку за 2013 рік.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014р. по справі № 818/2976/14 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вказують на те, що судами помилково застосовано чинне законодавство щодо проходження публічної служби, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті.

Представником відповідача надано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 як державний службовець працював на посаді головного спеціаліста Охтирського міськрайонного управління Держсанепідемслужби у Сумській області. Наказом відповідача № 269-о від 06.08.2014р. працівники Охтирського міськрайонного управління, в тому числі і позивач, з 07.08.2014р. по 31.12.2014р. переведені на 0,5 посадового окладу.

Наказами Держсанепідемслужби від 06.08.2014р. № 148-в, від 29.08.2014р. № 222-в та від 30.09.2014р. № 245-в ОСОБА_2 надані відпустки без збереження заробітної плати з 04.08.2014р. по 31.08.2014р., з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. та з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. відповідно.

Згідно Наказу № 325-в від 24.11.2014р. позивачу надано щорічну основну відпустку терміном 30 календарних днів з 28.11.2014р. по 27.12.2014р. з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 0,5 посадового окладу згідно штатного розпису.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014р. № 1622-VII були внесені зміни до додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2014 рік", згідно яких передбачено скорочення обсягу видатків на забезпечення діяльності закладів та установ, що знаходяться у сфері управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Пунктом 6-6 прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" визначено керівникам центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах, та центральних органів виконавчої влади, виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства, з метою забезпечення скорочення видатків, передбаченого цим Законом, здійснити заходи щодо оптимізації штатної чисельності працівників, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Надано право керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.

Установлено, що під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів:

положення статті 26 Закону України "Про відпустки" та статей 32, 56 та 84 Кодексу законів про працю України (в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються;

до працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", не застосовуються.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу встановлений режим роботи на умовах неповного робочого часу та надані відпустки без збереження заробітної плати на підставі та на виконання п. 6-6 прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", змін до Кошторису доходів та видатків на 2014 рік Головного управління Держсанепідслужби у Сумській області від 02.08.2014р. та штатного розпису, введеного в дію з 01.08.2014р.

Судами також зазначено, що згідно з листом непрацездатності позивач перебував на лікарняному у період з 03.09.2014р. по 13.09.2014р.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога з тимчасової непрацездатності, яка виплачується з шостого дня непрацездатності за рахунок коштів ФСС з ТВП, не виплачується за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Відповідно до п. 4 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 439 від 06.05.2001р., дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі не оплачуються за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Зважаючи на викладене, обґрунтованими є висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними і скасування наказів про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати та про переведення на роботу на 0,5 ставки, а також позовні вимоги про стягнення коштів, що дорівнюють розміру належних позивачу відпускних з допомогою на оздоровлення, та коштів у розмірі виплат за листом непрацездатності і не отриманої заробітної плати за чотири місяці у розмірі не нижче середньомісячного заробітку за 2013 рік.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено вимоги позивача про скасування рішення про перенесення відпустки на грудень 2014 року без згоди позивача.

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач із заявою про надання щорічної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення в серпні 2014 року до відповідача не звертався, питання щодо надання позивачу основної відпустки не за графіком, затвердженим в грудні 2013 року, не вирішувалось, а рішення про перенесення відпустки на грудень місяць не приймалось.

Доводи касаційної скарги про порушення, допущені судом першої інстанції при підготовці справи до розгляду, незалучення до участі у розгляді справи третіх сторін не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Пасічник С.С.

Штульман І.В.