Ухвала суду № 49345767, 28.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р. Справа № 14551/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд» до ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.01.2011р. позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Юкон-Продтрейд» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Волинської обл. № 0000262300/0 від 26.08.2010р., № 0000272300/0 від 26.08.2010р. та № 0004891700/0 від 26.08.2010р. (Т.1, а.с.3-18).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 МДПІ № 0000262300/0 від 26.08.2010р. та № 0000272300/0 від 26.08.2010р., а також визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 МДПІ № 0004891700/0 від 26.08.2010р. на суму 451179 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.2, а.с.170-176).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 МДПІ, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та у задоволенні позову відмовити (Т.2, а.с.179-183).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за характером виконуваної роботи службові поїздки працівників позивача носять розїзний (пересувний) характер, через що такі поїздки не можна розцінювати як службові відрядження, тому позивачем як податковим агентом не повністю утримувався податок з доходів фізичних осіб із суми загального місячного оподатковуваного доходу платників податків.

Окрім цього, відносини по наданню транспортних послуг не підтверджені належними документами; представлені позивачем договори не відповідають вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., із змісту представлених документів не видається можливим визначити обсяги наданих послуг, також платником податків не надано товарно-транспортних накладних для оформлення перевезень вантажів.

В частині проведеного списання паливно-мастильних матеріалів податковий орган вказує на те, що позивачем проводилося таке списання на автотранспорт, який використовувався ним на підставі договорів про надання послуг; разом з тим, списання бензинів марок А-92 та А-95 проводилося на вантажні автомобілі, для яких передбачена заправка бензином марки А-80 або газом.

Окрім цього, апелянт звертає увагу на неналежне оформлення документів про відрядження, під час перевірки встановлено відсутність оформлення наказів на відрядження, для перевірки не представлений журнал реєстрації таких наказів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 29.06.2010р.-09.08.2010р. ревізорами ОСОБА_1 МДПІ проведена виїзна планова перевірка ТзОВ «Юкон-Продтрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.11.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 18.11.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 543/23-36254159 від 12.08.2010р. (Т.1, а.с.152-175).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 406676 грн.;

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., в результаті занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 279403 грн.;

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до яких податковим агентом ТзОВ «Юкон-Продтрейд» відповідно до п.7.1 ст.7 наведеного Закону не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум загального місячного оподатковуваного доходу платників податку в джерела виплати доходу; всього не утримано і не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2008-2010 роки 150529 грн.

На підставі вищевказаного Акту податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000262300/0 від 26.08.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 592264 грн. 70 коп., з яких 406676 грн. за основним платежем та 185588 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000272300/0 від 26.08.2010р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 419104 грн. 50 коп., з яких 279403 грн. за основним платежем та 139701 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004891700/0 від 26.08.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 451587 грн., з яких 150529 грн. за основним платежем та 301058 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.42-44).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо визначення податкових зобовязань з вищевказаних податків були відхилені, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін (Т.1, а.с.28-40, 45-59).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними первинними документами факти здійснення господарських операцій по наданню транспортних послуг; укладені договори про надання таких послуг є дійсними; отримані послуги використані у господарській діяльності позивача; підтвердженням наведеного є подорожні листи, видаткові та податкові накладні, акти наданих послуг та банківські виписки.

Окрім цього, відповідно до наказів про відрядження та посвідчень про відрядження службові поїздки працівників позивача є службовим відрядженням, оскільки за розпорядженням керівника товариства працівники їздили на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення № 0004891700/0 від 26.08.2010р. є законним в сумі 408 грн., в тому числі 136 грн. за основним платежем та 272 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в реакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) повязує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника.

Термін господарської діяльності визначений в п.1.32 вказаного Закону, яким передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Юкон-Продтрейд» здійснює реалізацію товарів та їх доставку покупцям - роздрібним торгівцям.

Транспортні засоби на балансі у позивача є відсутніми, однак з метою здійснення транспортних перевезень вантажів останній уклав з ПП «Юкон-Логістик» договір б/н від 22.61.2009р. про надання послуг.

Згідно умов даного договору ПП «Юкон-Логістик» (виконавець) надає ТзОВ «Юкон-Продтрейд» (замовник) послуги з транспортного перевезення та обслуговування вантажу замовника; вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах надання послуг (Т.1, а.с.131).

Згідно додаткової угоди № 1 від 22.01.2009р. наведений договір доповнено положеннями щодо здійснення замовником за власний рахунок заправлення автомобілів паливно-мастильними матеріалами у період їх використання та фінансування профілактичного обслуговування та поточного ремонту автомобілів (Т.2, а.с.132).

При цьому, обсяги перевезень та вартість послуг з перевезення вантажів умовами договору не визначені.

На виконання умов вищевказаного договору ПП «Юкон-Логістик» протягом періоду березень 2009 року - березень 2010 року щомісячно надавало ТзОВ «Юкон-Продтрейд» акти надання послуг та податкові накладні (Т.2, а.с.133-149).

Протягом обревізованого періоду позивачем отримано вказаних послуг на загальну суму 1082160 грн., в т.ч. ПДВ 180360 грн.; по податковому обліку витрати на придбання вищевказаних послуг в сумі 901800 грн. віднесено до складу валових витрат; ПДВ в сумі 180360 грн. включено до складу податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди.

Згідно типових договорів поставки товарів, укладених позивачем з покупцями, істотною умовою є доставка вантажу до торгової точки за власний рахунок. Отже, отримані послуги від ПП «Юкон-Логістик» з автоперевезень використовувалися в основній діяльності ТзОВ Юкон-Продтрейд».

У частині правильності формування валових витрат і податкового кредиту з вказаних операцій колегія суддів враховує, що відповідно до п.11 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами, при цьому спільний наказ № 488/346 від 29.12.1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, через що останній не є обов'язковим до виконання.

Спільним наказом Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» встановлена форма товарно-транспортної накладної. Дія вищевказаного наказу зупинена відповідно до повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006р. та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції № 10/68 від 15.05.2006р.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, форма товарно-транспортної накладної не затверджена та її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена. Відсутність товарно-транспортної накладної не можна вважати достатньою підставою для невключення витрат з придбання послуг по перевезенню вантажів до складу валових витрат. Зазначене включення здійснене на підставі відповідних видаткових накладних та податкових накладних постачальника, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та, фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

Окрім цього, відповідно до п.2 ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, є ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, подорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

У розглядуваному випадку позивачем представлені для перевірки подорожні листи, видаткові та податкові накладні, акти наданих послуг та банківські виписки про перерахування грошових коштів, які надавались ревізорам в ході проведеної перевірки. Вказані документи віднесені згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» до категорії первинних документів, а тому повинні враховуватися при оцінці правильності формування валових витрат і податкового кредиту.

Окрім цього, проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ «Юкон - Продтрейд» здійснював придбання та списання паливно-мастильних матеріалів, а саме: газ стиснений, дизельне паливо, бензини марок А-80, А-92, А-95, олива. Списання вказаних матеріалів проводилось на підставі подорожніх листів в межах норм витрат, затв. наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998р.

Разом з тим, згідно технічних характеристик заводів-виробників для вантажних автомобілів передбачена заправка бензином марки А-80, а в разі переобладнання на газобалонну установку - газом стисненим; у подорожніх листах вантажних автомобілів списання бензину марок А-92 та А-95 не відображено.

В зв'язку з наведеним, в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Юкон-Продтрейд» завищено суму валових витрат на вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів, використання яких не пов'язане з підготовкою, організацією, веденням виробництва, на загальну суму 806034 грн.

Разом з тим, позивачем при виписуванні подорожніх листів на транспортні засоби марок ЗІЛ 130, ЗІЛ 431410 та ЗІЛ 431610, реєстраційні номери АС0835АМ, АС7761АЕ (змінено на АС6887АР), 04782 ВМ (змінено на АС9317АТ), 71412 ВО, відображено списання бензину марок А-92 та А-95.

На виконання умов укладеного між ТзОВ «Юкон-Продтрейд» та Приватною фірмою /ПФ/ «Юкон» договору про надання послуг від 18.11.2008р., між зазначеними суб'єктами 18.11.2008р. було укладено акт приймання-передачі транспортних засобів. Також ПФ «Юкон» надано рекомендації ТзОВ «Юкон-Продтрейд» щодо експлуатації транспортних засобів марок ЗІЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ЗІЛ 431610, реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з переобладнанням двигуна в частині поршневої, клапанної систем та головки блока з автомобіля УРАЛ-375; при експлуатації даних транспортних засобів рекомендується використовувати пальне бензин марок А-95 та А-92.

В свою чергу, на виконання умов укладеного між ТзОВ «Юкон-Продтрейд» та ПП «Юкон-Логістик» договору про надання послуг від 22.01.2009р., останнім у зв'язку з переобладнанням двигуна в частині поршневої, клапанної систем та головки блока з автомобіля УРАЛ-375, рекомендовано при експлуатації транспортних засобів марок ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_3 (змінено на АС6887АР) та ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_4 (змінено на АС9317АТ), використовувати пальне бензин марок А-92 та А-95.

Крім того, на підтвердження вищезазначеного контрагентами ПП «Юкон-Логістик» та ПФ «Юкон» надано позивачу чотири експертних висновки про правомірність використання пального марок А-92 та А-95. Правильність вказаних висновків підтверджена суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, який згідно свідоцтва Фонду державного майна України включений до Державного реєстру оцінювачів із правом оцінки транспортних засобів (Т.1, а.с.60-65).

Правомірність використання високооктанового пального при експлуатації автомобілів з переобладнаними двигунами також підтверджується в книзі «Краткий автомобильный справочник», розроблений Державним науково-дослідним інститутом автомобільного транспорту. Згідно останнього октанове число, що характеризує антидетонаційні властивості палива, у стиснених газів вище, чим у бензинів, і знаходиться в межах від 90 до 120. Отже, при переобладнанні автомобіля, двигуни яких в первісному стані використовували низькооктанові бензини, на газ стиснений для продовження терміну експлуатації двигуна обов'язкове переобладнання відповідних його агрегатів для використання високооктанових бензинів, а саме клапанної, поршневої систем.

В перевіреному періоді позивачем на експлуатацію вищевказаних вантажних автомобілів, крім газу стисненого, дизельного палива та бензину марки А-80, придбано та списано бензин марки А-92 в кількості 31693 л на загальну суму 203484 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 33914 грн. 08 коп., та бензин марки А-95 в кількості 121862,3 л на загальну суму 763756 грн. 73 коп., в тому числі ПДВ 127292 грн. 79 коп.

В податковому обліку витрати на придбання бензину марок А-95 та А-92 в сумі 806034 грн. віднесено до складу валових витрат, а ПДВ в сумі 161207 грн. включено до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Таким чином, правомірність віднесення до валових витрат понесених витрат на придбання бензину марок А-92 та А-95 у відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підтверджується відповідними шляховими листами (Т.1, а.с.66-111, Т.2, а.с.14-87).

Відповідно до викладеного, ТзОВ «Юкон-Продтрейд» правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку з придбання бензину марок А-92 та А-95, який використовувався в господарській діяльності товариства.

Окрім цього, згідно складеного Акту перевірки ТзОВ «Юкон-Продтрейд» зайво віднесло до складу валових витрат витрати на відрядження працівників на загальну суму 1002622 грн., оскільки відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затв. наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженням, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Як слідує з пояснень позивача, характер розглядуваної трудової діяльності в ТзОВ «Юкон-Продтрейд» відбувається у наступному порядку: працівник товариства направляється у відрядження у визначений район чи населений пункт області згідно раніше затвердженого маршруту, в якому сформований певний перелік контрагентів та їх торгових точок, для виконання своїх службових обов'язків згідно підписаного контракту. Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затв. наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Постійним місцем роботи працівників товариства є офіс позивача та складські приміщення. Відрядження працівника з офісу товариства у інший населений пункт є службовим відрядженням. Крім того, такі відрядження передбачені в контрактах з працівником і адміністрацією товариства, який укладається при прийнятті на роботу працівника (Т.1, а.с.112-116).

В 2009 році та І кварталі 2010 року ТзОВ «Юкон-Продтрейд» виплатило працівникам товариства, а саме: торговим представникам, водіям, та експедиторам, доходи як відшкодування витрат на відрядження на загальну суму 10002622 грн. Нарахування даних сум проводилось на підставі представлених звітів про використання коштів, наданих на відрядження, або під звіт, а також посвідчень про відрядження.

Підтвердженням того, що такі службові поїздки є службовими відрядженнями, а не носять характеру роз'їзного (пересувного) характеру, є положення листа Міністерства праці та соціальної політики України № 905/13/84-06 від 13.09.2006р. «Щодо надання роз'яснення з питань відрядження та роз'їзного характеру робіт Міністерства праці та соціальної політики України», в якому вказано, що роз'їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв'язку з поїздками у неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті й назад.

В позивача посвідчення про відрядження відповідно до затверджених маршрутів формуються за допомогою автоматизованого програмного забезпечення 1-С, в процесі якого для кожного посвідчення створюється його номер та номер і дата наказу, який вноситься на кожне посвідчення. Номер наказу та посвідчення автоматизовано вноситься в електронний журнал реєстрації наказів та посвідчень, на підставі якого створюється наказ про відрядження. Згідно розподілу посадових обов'язків відповідальність за створення електронного журналу та формування наказів покладено на відповідного працівника бухгалтерії.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Статтею 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки вся інформація про службові відрядження ТзОВ «Юкон-Продтрейд» (їх реєстрація та реєстрація наказів) формується в електронному вигляді і це не суперечить законодавству про ведення бухгалтерського обліку, тому твердження відповідача про відсутність журналу реєстрації наказів є безпідставними.

У відповідності до положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затв. наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Відповідно до п.4.4. контракту, укладеного між ТзОВ «Юкон-Продтрейд» та керівниками структурних підрозділів, працівник зобов'язується здійснювати службові відрядження з метою розширення господарських відносин товариства як в межах адміністративно - територіальних одиниць України, так і поза її межами.

Відповідно до п.4.1 контракту, укладеного між ТзОВ «Юкон-Продтрейд» та торговими представниками, працівник зобов'язується здійснювати службові відрядження з метою розширення господарських відносин товариства в межах здійснюваної останнім дистрибюції.

Відповідно до п.4.1 контракту, укладеного між ТзОВ «Юкон-Продтрейд» та мерчандайзерами, працівник зобов'язується здійснювати службові відрядження по території дистрибюції з метою здійснення контролю за використанням морозильного устаткування торговими точками за цільовим призначенням; встановлення рекламного обладнання та/або матеріалів у домінуючому місці розташування рекламного обладнання у торговій точці; оформлення всіх торгових точок робочої території, згідно з актуальними вказівками начальника відділу; забезпечення необхідного об'єму товару та його пріоритетного розташування в торговій точці у порівнянні з конкурентами на визначеній території.

Відповідно до п.4.1 контракту, укладеного між ТзОВ «Юкон- Продтрейд» та водіями, працівник зобов'язується здійснювати службові відрядження по території дистрибюції з метою здійснення доставки вантажів в максимально короткий термін, використовуючи для цього оптимальний маршрут переміщення.

Відповідно до п.4.1 контракту, укладеного між ТзОВ «Юкон-Продтрейд» та експедиторами, працівник зобов'язується здійснювати службові відрядження по території дистрибюції з метою забезпечення збереження вантажу до місця призначення.

Таким чином, у відповідності до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, службові відрядження працівників ТзОВ «Юкон-Продтрейд» обумовлені відповідними пунктами укладених контрактів.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про неправильне оформлення вказаних робіт як службових відряджень, відсутність оформлення наказів (розпоряджень) на відрядження працівників ТзОВ «Юкон-Продтрейд» із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, місць, строку та мети відряджень, відсутність книги реєстрації наказів на відрядження, не відповідають дійсності.

Разом з тим, позивачем в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» безпідставно надано соціальну податкову пільгу працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які у грудні 2008 року припинили трудові стосунки з позивачем, у зв'язку з чим останнім не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 136 грн. 34 коп.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в період з 29.08.2011р. по 23.09.2011р. на ТзОВ «Юкон-Продтрейд» проводилася планова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р.; оспорювані порушення, що вказувалися в акті попередньої перевірки № 543/23-36254159 від 12.08.2010р. не знайшли свого відображення в новому акті перевірки № 1161/23-36254159 від 30.09.2011р.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог, через що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. у адміністративній справі № 2а/0370/82/11 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_7