Ухвала суду № 49345402, 11.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р. Справа № 64651/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Західагротранс» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.05.2009р. позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Західагротранс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну позовних вимог, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0003472301/3 від 29.04.2009р. (а.с.3-6, 129).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ № 0003472301/3 від 29.04.2009р. (а.с.199-205).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 ОДПІ, яка покликаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.210-211).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що висновки суду щодо придбання протягом ІІІ-IV кварталів 2007 року позивачем у СГВК «Шепель», СФГ «Урожай», Субєктів підприємницької діяльності-фізичних осіб /СПД/ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зерна на загальну суму 3897786 грн. є необґрунтованими; прийняті до уваги банківські документи та квитанції про оплату стосуються лише продукції від СГВК «Шепель» на суму 60000 грн. та від СФГ «Урожай» - на суму 305000 грн., через що платником податків не представлено підтверджуючих документів на всю суму проведених операцій.

При цьому, поза увагою суду залишилися надані відповідачем докази про відсутність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами; також судом скасоване спірне податкове повідомлення-рішення в частині невідображення суми поворотної фінансової допомоги, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 9480 грн., що не охоплено мотивами заявленого позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 29.09.2008р. - 07.11.2008р. ревізорами ОСОБА_1 ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Західагротранс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 04.06.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1234/23-01/35123772 від 14.11.2008р. (а.с.7-19).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог п.5.1 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим позивачем занижено податок на прибуток за ІІІ-IV квартали 2007 року в загальній сумі 974446 грн., а також вимог пп.1.22.1 с.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4 наведеного Закону, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за І квартал 2008 року на загальну суму 9480 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003472301/0 від 18.11.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 2251553 грн., з яких 983926 грн. за основним платежем та 1267627 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань рішенням ОСОБА_1 ОДПІ № 402/10/25-006 від 14.01.2009р. спірне податкове повідомлення-рішення частково скасовано - в частині 288411 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в решті останнє залишено без змін та винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0003472301/1 від 15.01.2009р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1963112 грн., з яких 983926 грн. за основним платежем та 979186 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Решта скарг позивача щодо донарахування податкових зобовязань із вказаного податку були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0003472301/2 від 13.02.2009р. і № 0003472301/3 від 29.04.2009р. на аналогічні суми визначених податкових зобовязань (а.с.20, 130, 166-172).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень (в частині оспорюваних платником податків сум визначених податкових зобовязань) є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про відсутність поставки зернових та укладення угод з метою настання реальних наслідків; вказані угоди є нікчемними, через що в силу закону не створюють інших юридичних наслідків, окрім тих, що повязані з його нікчемністю, при цьому є відсутньою база оподаткування податком на прибуток підприємств.

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються господарські операції позивача з СГВК «Шепель», СФГ «Урожай», СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 по придбанню зерна, оскільки такі стверджуються наданими первинними документами, квитанціями та банківськими виписками, договорами на перевезення вантажів; в подальшому придбане зерно було реалізовано позивачем на користь третіх осіб; наведені операції в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача, також інформація податкової міліції є неприпустимим доказом для висновку про нікчемність господарських операцій; відповідачем не представлено доказів підробки первинних документів.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обовязок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обовязкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обовязкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення валових витрат, чи мали операції із придбання послуг реальний характер, яким чином надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем для формування валових витрат протягом охопленого перевіркою періоду були використані первинні документи щодо придбання зерна в контрагентів СГВК «Шепель», СФГ «Урожай», СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4

Разом з тим, відповідно до інформації УПМ ДПА у Волинській обл. розглядувані господарські операції контрагенти СГВК «Шепель», СФГ «Урожай», СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 заперечують; факт відсутності таких стверджується даними податкового та бухгалтерського обліку цих осіб, які відображені в актах зустрічних перевірок і поясненнях відповідальних (службових) осіб (а.с.95-113).

За таких умов представлені позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості придбаних товарів, підтверджених такими документами, до складу валових витрат.

Окрім цього, прийняті до уваги судом першої інстанції банківські документи та квитанції про оплату стосуються лише продукції від СГВК «Шепель» на суму 60000 грн. та від СФГ «Урожай» - на суму 305000 грн., через що платником податків не представлено підтверджуючих документів на всю суму проведених операцій (а.с.135-149).

Також підтвердженням відсутності наведених операцій є матеріали кримінальної справи, копії якої долучені до адміністративної справи, постанови про порушення кримінальних справ (а.с.22-23, 31-38, 51-82, 150-156).

Окрім цього, під час апеляційного розгляду апелянтом представлено нові докази по справі вирок Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 27.08.2010р., яким керівник ТзОВ «Західагротранс» ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.3 ст.212, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України (а.с.233-241), при цьому фабулою обвинувачення охоплено епізоди кримінально-караних дій, повязаних з фіктивним придбанням товарів у СГВК «Шепель», СФГ «Урожай», СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4

Вказаний вирок колегія суддів приймає до уваги в порядку ч.2 ст.195 КАС України з метою обєктивного вирішення розглядуваного спору і враховує в порядку ч.4 ст.72 КАС України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем вищеперерахованими контрагентами.

Наявність подальших операцій позивача щодо відчуження зерна не була предметом судового дослідження, а тому останні не спростовують наведених висновків колегії суддів і не можуть свідчити про правомірність формування валових витрат платника податків (а.с.182-195).

При вирішенні спору колегія суддів враховує й те, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що спірне податкове повідомлення-рішення стосувалося визначення податкових зобовязань з податку на прибуток через невідображення суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_5, як фізичної особи, згідно прихідного касового ордера на суму 37920 грн., в результаті чого мало місце заниження податку на прибуток на суму 9480 грн.

Наведене порушення позивачем не оскаржувалося, судом першої інстанції наведені донарахування податкових зобовязань не досліджувалися.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що ДПА України не надіслало рішення про продовження розгляду скарги від 06.03.2009р., оскільки таке направлялось позивачу і не було вручено з підстав незнаходження платника податків за юридичною адресою та неможливості розшуку адресата (а.с.181).

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.5.1 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Західагротранс» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_6