Постанова № 49342121, 25.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. Справа № 820/3705/15

Головуючий 1 інстанції: Рубан В.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Бенедик А.П., Суддя Калиновський В.А.

при секретарі Тітова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/3705/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмен»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Будмен", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001661501 від 03.04.15 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 582568,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 145642,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.15 р. по справі № 820/3705/15 позов був задоволений частково: скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001661501 від 03.04.15 р. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.15 р. по справі № 820/3705/15 в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 720/20-30-15-041-10/32031768 від 05.03.15 р. камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ підприємства позивача за січень 2015 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до завищено податковий кредит по декларації січня 2015 р. в сумі 582568,5 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що платник податків після внесення змін до податкового законодавства безпідставно включив до податкової декларації за січень 2015 р. податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 р., тоді як податкові накладені, складені до 01.01.15 р., до складу податкового кредиту відповідних періодів можуть бути включені лише за умови виконання приписів п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вказав на те, що позивач 19.02.15 р. подав до ДПІ податкову декларацію по ПДВ за січень 2015 р., в якій до податкового кредиту включене ПДВ в сумі 3495411,0 грн. по господарським операціям із контрагентами за період жовтень-грудень 2014 р.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.181, п. 14.1.156 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, де наведені поняття податкового кредиту та податкових зобов'язань, визначені підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту та право нарахування податкового кредиту, зазначивши, що суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу (слід розуміти - свою) на те, що зазначена норма стосується лише податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки в судовому засіданні представник контролюючого органу не заперечив, що податкові накладні подані та зареєстровані ТОВ "Будмен" вчасно та без порушень.

В постанові суду першої інстанції також зазначено, що відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції, яка діяла до 01.01.15 р., передбачалося, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним, протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, а тому був зроблений висновок про те, що позивач правомірно включив у декларацію за січень 2015 р. податкові накладні за жовтень-грудень 2014 р.

Оскільки зміни до п. 198.6 ст. 198 ПК України внесені відповідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VII від 28.12.14 р., який вступив в силу з 01.01.15 р., тоді коли податкові накладні виписані у жовтні-грудні 2014 р., а тому в даному випадку, як зазначив суд першої інстанції, слід застосовувати норми податкового законодавства, що діяли на момент вчинення правовідносин, оскільки позивач, не включивши вказані податкові накладні у звітному податковому періоді 2014 р., керуючись діючими до 01.01.15 р. нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України, вже не мав змоги це зробити у 2014 р. За таких підстав, за висновками суду першої інстанції, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, а тому висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 720/20-30-15-041-10/32031768 від 05.03.15 р., про порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що на час проведення перевірки підприємства позивача п. 198.2 ст. 198 ПК України діє в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VII від 28.12.14 р., який вступив в силу з 01.01.15 р., яка встановлює, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг. Зміни до п. 198.6 вказаної норми стосуються лише ч. 1 та ч. 2. Залишені незмінними інші частини наведеної норми стосуються виключно формування податкового кредиту по ПДВ в разі наявності у платника податків податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи документів, прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення обумовлено тим, що позивач включив до податкового кредиту за січень 2015 р. податкові накладні, отримані в жовтні-грудні 2014 р., тоді як міг реалізувати своє право на формування податкового кредиту за цими податковими накладними за умови виконання вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Але суд першої інстанції на свій розсуд визнав за позивачем право на формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними, пославшись на неможливість їх включення у звітному податковому періоді 2014 р., не врахувавши того, що відповідно приписам п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Такий порядок передбачений і в Порядку заповнення та надання податкової звітності по ПДВ, затвердженому наказом Міністерства доходів та зборів № 678 від 13.11.13 р.

Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи податкової декларації з ПДВ за січень 2015 р., отримані підприємством у жовтні-грудні 2014 р. податкові накладні були відображені у додатку № 5 до даної податкової декларації, а не до розрахунку коригування сум ПДВ (додаток № 1) за вказаний звітній період. Що свідчить про порушення платником податків Порядку заповнення та надання податкової звітності по ПДВ та приписів ст. 50 ПК України. Проте вказана податкова звітність була прийнята відповідачем.

В поясненнях в судовому засіданні представник позивача вказав на те, що не включення податкових накладних, датованих жовтнем-груднем 2014 р., до розрахунку податкового кредиту вказаних періодів не було помилкою, яка могла бути виправлена, а умисним не бажанням включати податкові накладні до податкової звітності з тих підстав, що у підприємства право на включення їх до відповідної звітності зберігається протягом 365 днів.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що таке право за платником податків зберігалося за умови дотримання приписів ст. 50 ПК України. В п. 198.2 ст. 198 ПК України, в редакції, що діяла на час отримання позивачем податкових накладних за жовтень-грудень 2014 р., встановлювалося, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Дана норма і будь-яка інша норма ПК України не давала права платнику податків на свій розсуд визначати період, у який підлягали відображенню податкові накладні з подальшим обрахуванням податкового кредиту.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач своєчасно (у жовтні-грудні 2014 р.) отримав податкові накладні належним чином зареєстровані в ЄР (цей факт сторонами не спростовувався), включив їх в реєстр отриманих та виданих податкових накладних, а тому повинен був відобразити їх у податковій звітності відповідних звітних періодів. Якщо ці податкові накладні не були своєчасно включені до податкової звітності, то протягом 365 днів з дня їх оформлення платник податків мав право включити їх до уточнюючих розрахунків, як того вимагає ст. 50 ПК України. Проте позивач не виконав приписи наведеної норми і відобразив податкові накладні за жовтень-грудень 2014 р. в додатку № 5 до податкової декларації за січень 2015 р., що свідчить про правомірність висновків відповідача, відображених в акті перевірки № 720/20-30-15-041-10/32031768 від 05.03.15 р.

Зважаючи на те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції допустив вільне трактування норм ПК України і не врахував вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.15 р. по справі № 820/3705/15 в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001661501 від 03.04.15 р. з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/3705/15 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/3705/15 ? скасувати в частині задоволення позову ТОВ «Будмен» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001661501 від 03.04.15 р.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Будмен» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001661501 від 03.04.15 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/3705/15 ? залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31.08.2015 року.