Постанова № 49342033, 27.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/699/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області до приватного сільськогосподарського товариства «Агрофірма «Василівка» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області (далі - позивач, УПФУ в Березанському районі Миколаївської області) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Василівка» (далі-відповідач, ПСП «Агрофірма «Василівка») заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-лютий 2015 в сумі 2 185,18 грн.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність дій відповідача, якій відмовляється відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, посилаючись на те, що він, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є платником фіксованого сільськогосподарського податку і звільнений від такого відшкодування.

На думку позивача з 01 січня 2015 року вказаний податок виключено з переліку загальнодержавних податків і зборів, на підприємство розповсюджується спрощена система оподаткування, яка не передбачає звільнення суб'єкта господарювання від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ в Березанському районі Миколаївської області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з чим, апелянт просить ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, апеляційним судом встановлено, що ПСП «Агрофірма «Василівка» до 01 січня 2015 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На підприємстві працювала та вийшла на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «д» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, ОСОБА_1, що підтверджується довідкою виданою відповідачем та копією трудової книжки (а.с.15-17).

Згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, загальна сума фактичних витрат по зазначеній особі становить 2 185,18 грн. - за січень-лютий 2015 року (а.с.7,14). Даний розрахунок був направлений на адресу відповідача та отриманий ним (а.с.13).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

З розділу XIV Податкового кодексу України «Спеціальні податкові режими» виключено главу 2 Фіксований сільськогосподарський податок, але були внесені зміни до глави 1 розділу XIV цього Кодексу, яка містить поняття «сільськогосподарські товаровиробники», а тому, відповідно до пп. 4 ст. 291.4 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники є такими, що застосовують спрощену систему оподаткування.

На думку суду першої інстанції, поняття «фіксований сільськогосподарський податок» та «сільськогосподарські товаровиробники» є тотожними і на сільськогосподарських товаровиробників розповсюджується дія абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яка звільняє платників фіксованого сільськогосподарського податку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні не відповідає ст. 159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону № 400/97, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а ставка збору відповідно до абзацу 3 пункту 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР складає 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до абз.5 пп.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням викладеного, платники фіксованого сільськогосподарського податку були звільнені від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, а їх виплата здійснювалась за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» від 31 травня 2005 року № 2613-IV (далі - Закон № 2613), який набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Законом № 2613 були внесені зміни до Законів України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:

абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» після слів «визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону» доповнено словами «крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку»;

абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після слів «затвердженим Кабінетом Міністрів України» доповнено словами «та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто, фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України стосувалося лише працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

З 01 січня 2015 року за приписами п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків є платниками єдиного податку четвертої групи.

Отже, внаслідок змін у правовому регулюванні, що відбулись у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали і підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, оскільки з 01 січня 2015 року правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

У той же час, для платників окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для подальшого звільнення ПСП «Агрофірма «Василівка» від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - немає.

Що стосується порядку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що колишній працівник ПСП «Агрофірма «Василівка» - ОСОБА_1 є особою, яка має право, відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII, на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

За змістом пп. 6.7 п. 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Фактичні матеріали справи свідчать про те, що ПСП «Агрофірма «Василівка» не відшкодувало за січень-лютий 2015 року витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1, загальна сума витрат за вказаний період складає 2 185,18 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно стягнути зазначену заборгованість на користь УПФУ в Березанському районі Миколаївської області.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, ухвалене судове рішення, на підставі ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області до приватного сільськогосподарського товариства «Агрофірма «Василівка» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з приватного сільськогосподарського товариства «Агрофірма «Василівка» (код ЄДРПОУ: 03765329) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-лютий 2015 в сумі 2185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) гривень 18 копійок на користь управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова