Рішення № 49338930, 20.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/40/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015 Справа № 908/1304/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Сушко Л.М., Боєва О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1304/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", м. Добропілля, Донецька область

про стягнення 120953,86 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Гнєзділова Н.В., довіреність №ББУ/ДУ302/СЛ/14 від 23.12.14 р.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях 28.04.2015 року, 03.06.2015 року та 06.08.2015 року згідно вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 05.05.2015 року, 24.06.2015 року та до 20.08.2015 року без винесення процесуальних документів суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 18.05.2015 року.

Розпорядженням голови Господарського суду Запорізької області № 01-04/155/15 від 18.05.2015 року призначений розгляд справи № 908/1304/15-г колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Топчій О.А., Сушко Л.М.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № 01-04/240-15 від 24.06.2015 року призначений розгляд справи № 908/1304/15-г колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Давиденко І.В., Сушко Л.М.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № 01-04/365/15 від 20.08.2015 року призначений розгляд справи № 908/1304/15-г колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Сушко Л.М., Боєва О.С.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" про стягнення заборгованості в сумі 81215,17 грн., та штрафних санкцій внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлені товари в сумі 6932,38 грн., з яких пеня складає 3558,59 грн., три проценти річних - 383,62 грн., інфляційні витрати - 2990,17 грн. за договором № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року.

31.03.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшов лист, в якому останній зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

- ТОВ "ЕКВІВЕС" поставило продукцію, яка не відповідає вимогам щодо комплектності, оскільки продукція поставлена без документів, підтверджуючих якість продукції, інструкції по експлуатації продукції, відсутність яких виключає можливість використовувати продукцію за призначенням;

- вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції за договором, оскільки на підтвердження факту поставки продукції не надав суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3. договору, в тому числі і рахунок-фактуру на оплату, товарно-транспортну накладну;

- у зв'язку з тим, що позивач не довів факт поставки продукції позивач вважає, що з його боку відсутнє порушення зобов'язання з оплати за поставлену продукцію, а тому і звернення позивача до суду при примусове стягнення заборгованості та пені є передчасним. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Разом з тим, 31.03.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що 17.03.2015 року ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" перерахувало грошові кошти в сумі 81215,17 грн. за продукцію, поставлену за договором № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 2111533246, № 2111533172, № 2111533158 від 17.03.2015 року. При цьому вказує, що оскільки на сьогодні ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" має тяжке фінансове становище, що спричинене не здійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції, у зв'язку з чим не має можливості своєчасно розрахуватись з юридичними особами за отриману продукцію та послуги. Просить надати додатковий час для можливості врегулювання виниклого спору між сторонами в добровільному порядку.

Вказане клопотання відповідача судом задоволено про що винесена ухвала від 31.03.2015 року, якою відкладено розгляд справи до 28.04.2015 року об 11:30.

До прийняття рішення у справі, а саме 31.03.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із клопотанням про уточнення позовних вимог, в якому зазначає, що 17.03.2015 року відповідачем було сплачено основну суму боргу за договором поставки № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року в розмірі 81215,17 грн., однак заявлені позивачем штрафні санкції в сумі 6932,38 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн. відповідачем не сплачені. Вказує, що термін прострочення зобов'язання збільшився від дати подання позивачем позовної заяви до дати сплати відповідачем боргу, а тому просить стягнути з останнього штрафні санкції в сумі 31629,50 грн., з яких пеня за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року складає 5312,78 грн., три проценти річних за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року складають 750,77 грн., інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року складають 10164,79 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1827,00 грн. та судові витрати на відрядження представника в сумі 1000,00 грн. Однак, як вбачається з поданої заяви позивачем невірно вказана загальна сума штрафних санкцій, а саме замість 16228,34 грн. вказано 31629,50 грн.

24.04.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що відповідач в порядку п. 2.6. договору не направляв листа для спільного прийняття продукції по кількості/якості та/або комплектності, отже насосний агрегат «Lowara» було поставлено відповідно до видаткової накладної № Е-2385 від 07.11.2014 року 5 грудня 2014 року, про що свідчить підпис отримувача на видатковій накладній. При цьому вказує, що акт № ПНР/838-х прийомки продукції по кількості та комплектності, на який посилається відповідач відзиві, не може бути поданий до суду як доказ, оскільки жоден пункт договору не передбачає складання такого акту. Крім того зазначає, що приймання продукції по кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6, по якості - у відповідності з Інструкцією № П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю». Разом з тим вказує, що відповідач фактично не дотримався порядку приймання продукції по якості, тобто не довів належними та допустимими доказами факту поставки некомплектної, неякісної продукції за договором. Також позивач вважає за необхідне надати суду уточнення розрахунку штрафних санкцій в таких розмірах:

- пеня в сумі 5312,78 грн.,

- три проценти річних в сумі 750,77 грн.,

- інфляційні витрати в сумі 10164,79 грн., всього штрафних санкцій на суму 16228,34 грн. Поряд з цим, оскільки ухвалою суду від 03.03.2015 року явка сторін визнана обов'язковою просить покласти на відповідача витрати на відрядження представника позивача в сумі 469,60 грн.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", 28.04.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив щодо судових витрат на відрядження представника, в якому зазначає, що позивачем не надано доказів, що послуги щодо представництва в суді здійснює адвокат. Вказує, що клопотання про уточнення позовних вимог вих. № 850 від 30.03.2015 року підписував представник позивача за довіреністю Калетник М.Ю., він також здійснював представництво і в судовому засіданні, отже останній не надає позивачу адвокатські послуги. Разом з тим, відповідач стверджує, що ГПК України не передбачає такий вид витрат як витрати на відрядження представника в сумі 1000,00 грн.

28.04.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що пунктом 1.3. договору передбачено, що Постачальник гарантує, що продукція, яка постачається по дійсному договору належить Постачальнику на праві власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами, продукція в заставі, іпотеці, у податковій заставі не перебуває. Для повного та об'єктивного розгляду справи відповідач з посиланням на приписи ст. ст. 22, 33, 34 ГПК України просить витребувати у ТОВ "ЕКВІВЕС" документи, які підтверджують право власності на продукцію (агрегат насосний «Lowara», насосний агрегат К80/50-200, агрегат насосний К 65050-160). Дослідивши заявлені вимоги, суд дійшов висновку, що відповідачем фактично заявлено клопотання про витребування доказів на підставі ст. 38 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак, при поданні клопотання відповідачем не дотримано вимог вказаної статті, та не надано доказів звернення до позивача з вимогою про надання витребуваних документів, а відтак підстави для його задоволення відсутні.

Разом з тим, до суду від відповідача 28.04.2015 року надійшло клопотання згідно приписів частини 1 ст. 79 ГПК України, про зупинення провадження у справі № 908/1304/15-г, яке мотивовано тим, що 09.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" подана до господарського суду Київської області позовна заява про тлумачення п. 4.4. договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року відносно визначення дати поставки продукції. Відповідач вважає, що встановлення цієї обставини впливає на оцінку доказів та пов'язане зі справою № 908/1304/15-г про стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати за продукцію за договором № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року. Просить зупинити провадження у справі № 908/1304/15-г до вирішення справи про тлумачення умов договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року іншим судом.

Безпосередньо в судовому засіданні 28.04.2015 року представник відповідача надав суду докази направлення до господарського суду Київської області позовної заяви про тлумачення умов договору, а саме: оригінали опису вкладення від 09.04.2015 року та фіскального чеку № 2090 від 09.04.2015 року.

18.08.2015 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання згідно приписів ст. ст. 213, 637 ЦК України, в якому останній просить розтлумачити п. 4.4. договору поставки № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року «Датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про прийняття продукції», виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником Покупця на товаросупровідних документах, яким є видаткова накладна, а не дата оформлення цього документу. Подане клопотання мотивоване виникненням спору між сторонами у зв'язку з різним тлумаченням пункту 4.4. договору поставки щодо встановлення дати поставки продукції, від якої розраховується строк оплати продукції. Так, відповідач зазначає, що на думку позивача строк оплати за продукцію слід відраховувати від дати, якою оформлена видаткова накладна. При цьому відповідач вважає, що строк розрахунку за отриману продукцію не пов'язаний з датою оформлення видаткової накладної, а пов'язаний з датою, вказаною саме представником Покупця на товаросупровідних документах, яким є видаткова накладна.

Разом з тим, 18.08.2015 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про призначення судової експертизи в порядку ст. 41 ГПК України для визначення дати поставки продукції та визначення строку виникнення зобов'язання з оплати за продукцію за договором поставки. Мотивуючи подане клопотання відповідач зазначає, що сторони по-різному розуміють зміст пункту 4.4. договору поставки № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року, і тому з метою правильного вирішення спору в даній справі слід визначити, яка саме дата вважається датою поставки продукції: дата оформлення видаткової накладної чи дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про прийняття продукції. При цьому вказує, що для відповіді на це питання необхідні спеціальні знання у зв'язку з чим просить призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити питання: «Чи є завершеною господарською операцією з поставки продукції з огляду на відсутність у видаткових накладних № Е-2385 від 07.11.2014 року, № Е-1759 від 10.09.2014 року, № Е-1552 від 21.08.2014 року дати поставки продукції, яку вказує представник покупця у відповідності до п. 4.4. договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року?»

Безпосередньо в судовому засіданні 20.08.2015 року представник відповідача просив суд не розглядати клопотання про призначення судової експертизи, про що письмово зазначив на вказаному клопотанні. Відтак, вказане клопотання не розглядається судом по суті.

18.08.2015 року до суду від відповідача надійшло клопотання згідно приписів ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС". В обґрунтування заявленого клопотання посилається на тяжке фінансове становище підприємства, спричинене нездійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції, внаслідок чого ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" не має можливості своєчасно розрахуватись перед юридичними особами за отриману продукцію та послуги. При цьому також просить суд врахувати те, що його дії не завдали збитків іншим учасникам господарських відносин.

Разом з тим на адресу суду 18.08.2015 року від відповідача надійшло також клопотання про призначення розгляду справи № 908/1304/15-г колегіально у складі трьох суддів.

Вказане клопотання задоволено судом, про що винесена ухвала від 18.05.2015 року про прийняття справи № 908/1304/15-г до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Топчій О.А., Сушко Л.М.

03.06.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшло клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, в якому останній просить долучити до матеріалів справи копію ухвали про порушення провадження у справі № 910/11724/15 від 08.05.2015 року.

До прийняття рішення у справі, а саме 03.06.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із клопотанням про уточнення позовних вимог, в якому зазначає, що 17.03.2015 року відповідачем було сплачено основну суму боргу за договором поставки № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року в розмірі 81215,17 грн., однак заявлені позивачем штрафні санкції в сумі 6932,38 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн. відповідачем не сплачені. Вказує, що термін прострочення зобов'язання збільшився від дати подання позивачем позовної заяви, а тому просить стягнути з відповідача штрафні санкції в загальній сумі 31629,50 грн., з яких пеня за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року складає 20713,94 грн., три проценти річних за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року складають 750,77 грн., інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року складають 10164,79 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1827,00 грн. та судові витрати на відрядження представника в сумі 469,60 грн. Разом з тим, позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки по-перше, сума заявлених штрафних санкцій в розмірі 31629,50 грн. складає 39% від загальної суми заборгованості за договором, тобто не є більшою за суму заборгованості, по - друге, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач поніс збитки у формі накладення на нього штрафних санкцій інших кредиторів за невчасно виконані зобов'язання.

08.07.2015 року до суду від позивача надійшли заперечення згідно ст. 22 ГПК України на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Так, позивач зазначає, що доводи відповідача про зупинення провадження у справі є безпідставними та перешкоджають розгляду справи по суті у Господарському суді Запорізької області, оскільки в матеріалах справи містяться всі докази (рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення про сплату відповідачем основного боргу), на підставі оцінки яких суд може зробити висновки незалежно від наслідків розгляду справи Господарським судом м. Києва. Просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

14.07.2015 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення до заперечень на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких останній зазначає наступне:

- обставини справи № 910/11724/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" про тлумачення умов п. 4.4. договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року, які входять до предмету її доказування, суд може встановити самостійно в межах розгляду даної справи, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів;

- на виконання умов договору позивач здійснив поставку узгодженої в специфікаціях продукції відповідачу на суму 81215,17 грн., що підтверджується видатковими накладними № Е-1552 від 21.08.2014 року, № Е-1759 від 10.09.2014 року та № Е-2385 від 07.11.2014 року, вказаний товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей без будь-яких зауважень до оформлення вказаних накладних;

- до позивача не надходило претензій відповідача по кількості та якості товару, а отже товар вважається прийнятим покупцем;

- протягом розгляду справи суду не заявлено жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними;

- стосовно заперечень відповідача щодо ненадання йому повного пакету товаросупровідних документів разом із товаром вказує, що відповідачем не надано доказів: звернення до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому розумний строк їх передання; відмови відповідача від договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року; доказів повного повернення отриманого товару на загальну суму 81215,17 грн. чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору;

- відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 ЦК України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі невиконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар;

- ненадання зазначеного відповідачем пакету документів не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар;

- надані до суду видаткові накладні слугують належним підтвердженням отримання відповідачем товару від позивача;

- відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, оплату товару в установлені в специфікації та договорі строки не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 81215,17 грн.;

- за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 22.10.2014 по 17.03.2015 року відповідачу нараховані штрафні санкції на загальну суму 31629,50 грн. Просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження та стягнути з останнього 31629,50 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання договору.

15.07.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшов відзив в порядку ст. 59 ГПК України, в якому останній зазначає, що з видаткової накладної № Е-1552 від 21.08.2014 року вбачається, що представником Покупця вказана дата отримання продукції (насос агрегат К 65-50-160) - 28.08.2014 року, даний факт підтверджує і експрес-накладна № 10012116495, згідно якої продукція отримана 28.08.2014 року. При цьому вказує, що на видатковій накладній № Е-1759 від 10.09.2014 року відсутня дата представника Покупця про приймання продукції, однак перевізником в момент поставки продукції надана декларація про прийняття вантажу № 1111083458, відповідно до якої продукція доставлена 21.11.2014 року. Разом з тим на видатковій накладній № Е-2385 від 07.11.2014 року представником Покупця вказана дата отримання продукції - 05.12.2014 року, що також підтверджує декларація про прийняття вантажу № 1104041768. Вказує, що дані обставини підтверджують той факт, що дата оформлення видаткової накладної не відповідає даті, яка вказана представником покупця на товаросупровідній документації. Вважає, що датою поставки є дата, вказана представником Покупця в момент отримання продукції. Поряд з цим зазначає, що укладеним між сторонами у справі договором встановлено, що моментом отримання продукції за договором та переходом права власності є дата, вказана представником покупця на товаросупровідних документах, якими є видаткові накладні № Е-1552, № Е-1759, № Е-2385 та експрес-накладна № 10012116495, декларації про прийняття вантажу № 1111083458, № 1104041768. Відповідач стверджує, що моментом поставки продукції є фактичне отримання її Покупцем за договором, що підтверджується підписом та датою представника Покупця на відповідних товаросупровідних документах, таких як видаткові накладні № Е-1552, № Е-1759, № Е-2385 та експрес-накладна № 10012116495, декларації про прийняття вантажу № 1111083458, № 1104041768.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2015 року згідно приписів ст. 30 ГПК України в судове засідання викликані уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" для дачі пояснень стосовно дати отримання вантажу вантажоодержувачем згідно експрес-накладної № 10012116495 від 23.08.2014 року та декларацій про прийняття вантажу № 1111083458 від 11.09.2014 року, № 1104041768 від 07.11.2014 року.

06.08.2015 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останнє зазначає, що не може надати оригінали декларацій про прийняття вантажу № 1111083458 від 11.09.2014 року, № 1104041768 від 07.11.2014 року, оскільки їх було втрачено, а отже підтвердити або спростувати дату отримання вантажу не має можливості. При цьому у зв'язку із перебуванням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" у щорічній відпустці просить розглядати справу без його участі.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.08.2015 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" надав суду письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких повідомляє, що вантаж згідно експрес-накладної № 10012116495 від 23.08.2014 року отримано вантажоодержувачем 28.08.2014 року, у зв'язку з неможливістю прийняти вантаж 27.08.2014 року через відсутність вантажників у вантажоодержувача.

06.08.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшов відзив в порядку ст. 59 ГПК України, в якому останній зазначає, що продукцію за специфікацією від 15.09.2014 року постачальник зобов'язаний поставити в строк до 14.11.2014 року, а представником покупця на видатковій накладній № Е-2385 від 07.11.2014 року вказана дата отримання продукції - 05.12.2014 року, продукцію за специфікацією від 26.06.2014 року постачальник зобов'язаний поставити в строк до 22.08.2014 року, а представником покупця на видатковій накладній № Е-1552 від 21.08.2014 року вказана дата отримання продукції - 28.08.2014 року, продукцію за специфікацією від 17.07.2014 року постачальник зобов'язаний поставити в строк до 12.09.2014 року, а продукція доставлена відповідачу відповідно до декларації про прийняття вантажу - 21.11.2014 року. Вказує, що постачальником порушено умови договору щодо поставки продукції в строк, визначений у вказаних специфікаціях. При цьому зазначає, що позивач в порушення умов договору самостійно (в односторонньому порядку) змінив строки поставки продукції та визначив строки на оплату за продукцію за специфікацією від 26.06.2014 року - 22.10.2014 року, за специфікацією від 17.07.2014 року - 10.11.2014 року, за специфікацією від 15.09.2014 року - 07.12.2014 року, дані умови не передбачені договором, зміни до договору стосовно строку виконання зобов'язання з поставки продукції сторони не вносили. Вважає, що відповідач не міг порушити не встановлений договором строк виконання грошового зобов'язання.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.08.2015 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням згідно приписів частини 1 ст. 79 ГПК України, про зупинення провадження у справі № 908/1304/15-г, яке мотивовано тим, що 09.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" подана до господарського суду Київської області позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" про тлумачення п. 4.4. договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року відносно визначення дати поставки продукції. При цьому вказує, що 15.07.2015 року рішенням господарського суду міста Києва в задоволенні позову відмовлено, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" направило апеляційну скаргу на рішення суду від 15.07.2015 року у справі № 910/11724/15. Просить зупинити провадження у справі № 908/1304/15-г до вирішення справи про тлумачення умов договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року іншим судом.

Так, дослідивши подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та мотиви їх подання суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 79 ГПК України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

Втім, обставини щодо тлумачення умов п. 4.4. договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року, які є предметом розгляду справи № 910/11724/15, суд може встановити самостійно в межах розгляду даної справи. При цьому суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

До прийняття рішення у справі, а саме 06.08.2015 року, позивач на виконання ухвали суду надав згідно ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог до позовної заяви, в якому виклав уточнюючий розрахунок штрафних санкцій за неналежне виконання договору № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року. Так відповідно до наданого розрахунку позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня за загальний період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 23309,57 грн., три проценти річних за загальний період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 562,53 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 15866,59 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.08.2015 року представник позивача надав представнику відповідача новий розрахунок ціни позову, про що зазначено в протоколі судового засідання від 06.08.2015 року.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.

Так, дослідивши подане позивачем уточнення позовних вимог до позовної заяви, суд розцінює його як заяву про збільшення позовних вимог.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення:

- заборгованості за поставлений товар в сумі 81215,17 грн.;

- пені за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 23309,57 грн.;

- трьох процентів річних за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 562,53 грн.;

- інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 15866,59 грн.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2015 року проти позову заперечив. Разом з тим, надав в порядку ст. 59 ГПК України відзив, в якому проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- позиція позивача згідно наданого 06.08.2015 року уточнення до позовних вимог про те, що дата виникнення зобов'язання зі сплаті за продукцію, поставлену за видатковою накладною № Е-1552 від 22.08.2014 року настала 22.10.2014 року є невірною, оскільки згідно вказаної накладної представником Покупця вказана дата отримання продукції - 28.08.2014 року, тому строк на оплату продукції необхідно відраховувати з 29.08.2014 року, 60-тий календарний день оплати припадає на 27.10.2014 року;

- твердження позивача, що датою виникнення зобов'язання зі сплати за продукцію, поставлену за видатковою накладною № Е-1759 від 10.09.2014 року є 21.12.2014 року невірне, оскільки відповідно до декларації про прийняття вантажу № 1111083458 продукція передана ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» 21.11.2014 року, тому строк на оплату продукції необхідно відраховувати з 22.11.2014 року, 60-тий календарний день оплати припадає на 16.01.2015 року;

- у зв'язку з вказаним, позивачем невірно нараховані пеня, розмір інфляційного збільшення боргу та три проценти річних;

- твердження позивача, що датою виникнення зобов'язання зі сплати за продукцію, поставлену за видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року є 05.01.2015 року невірна, оскільки згідно вказаної накладної представником Покупця вказана дата отримання продукції - 05.12.2014 року;

- умови оплати, передбачені в специфікації від 15.09.2014 року, а саме оплата на 30-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, є такими, що суперечать умовам договору, оскільки п. 5.3. договору встановлено, що оплата здійснюється на 60-тий календарний день з моменту поставки продукції, якщо інший більший строк оплати не встановлено специфікацією, специфікацією встановлений менший строк оплати, ніж той, що передбачено договором;

- вважає, що при визначенні дати оплати продукції за видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року сторони повинні керуватися умовами договору, тобто 60-тий календарний день оплати продукції за вказаною накладною припадає на 03.02.2015 року. Вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 03.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", далі Постачальник, та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", далі Покупець, був укладений договір № ДУ-2014/362-КП, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 26.09.2014 року.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору в порядку та на умовах, передбачених даним Договором Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому - Продукцію), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договору та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, яка поставляється у його власність у відповідності з умовами даного Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору Постачальник гарантує, що Продукція, яка поставлена за даним Договором, належить Постачальнику на праві власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами, треті особи не мають будь-яких прав на зазначену Продукцію. Продукція в заставі, іпотеці, податковій заставі не перебуває.

Умовами п. п. 2.5. - 2.7., 2.9. Договору визначено, що Продукція вважається переданою Постачальником та прийнятою Покупцем:

- за фактичною кількістю Продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки згідно даним, зазначеним в залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах;

- за якістю - у відповідності з якісними показниками, зазначеними в сертифікаті якості заводу-виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної Продукції. Якщо за результатами приймання Продукції за кількістю, якістю та/або комплектністю Покупцем встановлена невідповідність даним, зазначеним в товаросупровідних документах, сертифікатах якості, паспорті, іншій документації, яка визначає якісні характеристики Продукції, Покупець зобов'язується визвати Постачальника, шляхом направлення телеграми на адресу Постачальника або факсу на номер +38(044) 291-52-53 або електронного листа на електронну адресу Ekvives@ekvives.com, для спільного приймання продукції із зазначенням дати та місця та часу приймання Продукції. Контактна особа: Михайленко Євген Юрійович +38(044) 599-14-82. Постачальник зобов'язаний направити свого уповноваженого представника (представників) для участі в прийманні Продукції за кількістю та якістю, та для підписання Акту приймання-передачі Продукції або Акта невідповідності (за кількістю, якістю та/або комплектністю, виявленого при візуальному огляді продукції). Для виконання повноважень представника (представників) Постачальника Постачальник видає представнику (представникам) довіреність на право участі в прийманні Продукції, складання Акту приймання-передачі Продукції, або Актів невідповідності, оформлену у відповідності з Додатком № 1. Прибуття уповноваженого представника Постачальника без довіреності або з довіреністю, оформленою не у відповідності з Додатком № 1, розглядається сторонами як не прибуття представника Постачальника. При нез'явленні представника Постачальника, приймання Продукції за кількістю, якістю та/або комплектністю здійснюється, а відповідні Акти складаються Покупцем в односторонньому порядку. В даному випадку, Покупець зобов'язується направити Акт Постачальнику протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дати його підписання електронною поштою, з відправкою оригінала поштою. Даний Акт є обов'язковим для виконання Постачальником.

Відповідно до п. п. 4.1. - 4.3. Договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору. Під партією Продукції сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та одним товаросупровідним документом. Умови поставки Продукції - DDP згідно «Інкотермс 2000». Місце пункту призначення зазначається сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. У випадках, коли сторонами в Специфікаціях не визначаються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах «Інкотермс 2000», з врахуванням сторонами застережень та умов поставок у відповідних Специфікаціях. В підтвердження поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товаросупровідні документи:

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- відповідні товаросупровідні накладні: видаткова накладна, товаросупровідна накладна;

- сертифікат якості (у випадку якщо даний документ передбачений до даного виду продукції) та/або паспорт або інша технічна документація, передбачена до даного виду продукції (необхідність надання визначити в Специфікації);

- сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації (необхідність надання визначити в Специфікації);

- інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений);

- технічну документацію, передбачену п. 2.3. Договору.

У випадку надходження Продукції без товаросупровідної документації, що тягне за собою неможливість здійснити приймання за кількістю, якістю та/або комплектністю, Покупець має право відмовитися від приймання партії, яка надійшла, та на власний розсуд повернути Продукцію Постачальнику або прийняти її на зберігання. Постачальник зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням партії Продукції або Продукції протягом 5 (п'яти) банківських днів, наступних за днем отримання рахунку.

Згідно з п. п. 4.4. - 4.7. Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про приймання Продукції. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції у розпорядження Покупця у вищезазначеному пункті призначення поставки. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої Продукції. Постачальник несе усі ризики втрати або пошкодження Продукції, а також всі витрати, пов'язані з поставкою Продукції, до моменту її поставки у погоджений пункт призначення. Постачальник зобов'язаний в письмовому виді за 3 дні до фактичної поставки, повідомити Покупця про строк надходження Продукції в узгоджений пункт призначення та дані про вантажоперевізника, а також направити інші повідомлення, які необхідні Покупцю для здійснення необхідних заходів для прийняття Продукції.

Умовами п. п. 4.10., 4.11. Договору передбачено, що вартість тари та упаковки входить у вартість Продукції, якщо інше не вказано у відповідній Специфікації до даного Договору. Право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця після виконання Покупцем усіх необхідних процедур з приймання продукції за кількістю, якістю та комплектністю та підписання Покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.09.2014 року) загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій до даного Договору, але не повинна перевищувати 999000,00 грн. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 копійок), з врахуванням ПДВ. Ціни на Продукцію, яка поставляється Постачальником встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до даного Договору. Загальна вартість кожної партії Продукції, що поставляється Постачальником, за даним Договором зазначається у відповідних Специфікаціях до Договору. Розрахунки за продукцію, яка поставляється Постачальником за даним Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 (тридцятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції, якщо інше, відстрочка більше 30 (тридцяти) календарних днів не обумовлена у відповідних Специфікаціях до даного Договору. У випадку, якщо строк оплати приходиться на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що кінцеві взаєморозрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються на підставі даних якості та кількості, визначених у відповідності з розділом 2 даного Договору.

Згідно з п. 8.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку неналежного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2014 року включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань. Отже, в частині виконання прийнятих на себе зобов'язань сторонами договір є дійсним і на момент розгляду даної справи.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином своє грошове зобов'язання в строки, передбачені п. 4.1. Договору поставки № ДУ-2014/362-КП від 03.06.2014 року за поставлений товар, внаслідок чого не сплатив за нього суму в розмірі 81215,17 грн., яку і намагається стягнути позивач. Разом з тим зазначає, що не виконуючи своїх зобов'язань відповідач порушує приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та законні інтереси позивача.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складені та підписані наступні Специфікації:

- Специфікація від 03.06.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару - насосу К20/30 без двигуна № 501030404429 на загальну суму разом з ПДВ 1857,60 грн. з умовами оплати: шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції, умови поставки: DDP (Інкотермс 2000), Донецька обл., Палац культури «Шахтар» смт. Новокузнецьке, вул. Пушкіна, 23;

- Специфікація від 24.06.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару - насосу К80-50-200 № 50103041120 на загальну суму разом з ПДВ 5466,14 грн. з умовами оплати: шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції, умови поставки: СPТ (Інкотермс 2000) (склад Покупця), Донецька обл., м. Добропілля, пер. Луганського, 2А Філіал «УКК «ОО «ДТЕК Добропіллявугілля»;

- Специфікація від 25.06.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару - насосу К65-50-160 № 50103041119 на загальну суму разом з ПДВ 4312,73 грн. з умовами оплати: шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції, умови поставки: СPТ (Інкотермс 2000) (склад Покупця), Донецька обл., м. Добропілля, пер. Луганського, 2А Філіал «УКК «ОО «ДТЕК Добропіллявугілля»;

- Специфікація від 26.06.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару - агрегат насосний К 65-50-160 з ел. двигуном 7,5 кВт 3000 об/хв., 220/380 В, № 50103041017 на загальну суму разом з ПДВ 9688,99 грн. з умовами оплати: шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції, умови поставки: СPТ (Інкотермс 2000) (склад Покупця), Донецька обл., м. Добропілля, пер. Луганського, 2А Філіал «УКК «ОО «ДТЕК Добропіллявугілля»;

- Специфікація від 17.07.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару - насосний агрегат К 80/50-200 з ел. двигуном 18,5 кВт/3000 об/хв., 380/660В, № 50103040535 на загальну суму разом з ПДВ 17996,59 грн. з умовами оплати: шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції, умови поставки: СPТ (Інкотермс 2000) (склад Покупця), Донецька обл., м. Добропілля, пер. Луганського, 2А Філіал «УКК «ОО «ДТЕК Добропіллявугілля»;

- Специфікація від 15.09.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку товару - агрегат насосний (підживлюючий) «Lowara» 10SVI18Q=14м3/год.; Н=218 м. в.ст; N=7,5 кВт, № 50103041107 на загальну суму разом з ПДВ 53529,59 грн. з умовами оплати: шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 (тридцятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції, умови поставки: СPТ, смт. Новодонецьке, склад Перевізника.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений Специфікаціями, на загальну суму з ПДВ 81215,17 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у справі, зокрема:

- видатковою накладною № Е-1552 від 21.08.2014 року на суму 9688,99 грн.;

- видатковою накладною № Е-1759 від 10.09.2014 року на суму 17996,59 грн.;

- видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року на суму 53529,59 грн.

На оплату товару за вказаними накладними позивачем були виписані рахунки Е-1552 від 21.08.2014 року, № Е-1759 від 10.09.2014 року та № Е-2385 від 07.11.2014 року.

Товар за вказаними накладними був отриманий уповноваженими представниками відповідача, а саме: заступником центрального складу відділу підготовки виробництва Філіалу «УКК» Іваненко Лідією Віталіївною на підставі довіреностей № 338 від 21.08.2014 року та № 352 від 08.09.2014 року, заступником мат. складу м. «Піонер» Міх Людмилою Володимирівною на підставі довіреності № 792 від 06.11.2014 року, про що свідчать їх підписи на видаткових накладних.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив в повному обсязі оплату поставленого за вказаними видатковими накладними товару в загальній сумі 81215,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме:

- платіжним дорученням № 2111533158 від 17.03.2015 року в сумі 9688,99 грн.;

- платіжним дорученням № 2111533172 від 17.03.2015 року в сумі 17996,59 грн.;

- платіжним дорученням № 2111533246 від 17.03.2015 року в сумі 53529,59 грн.

Таким чином, відповідачем погашено борг за поставлений за видатковими накладними товар у повному обсязі. Однак вказані дії вчиненні відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем проведений розрахунок за поставлений товар за вказаним Договором, провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 81215,17 грн., слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Втім, зобов'язання з оплати за поставлений товар виконані відповідачем в повному обсязі з порушенням встановленого умовами договору строку.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 23309,57 грн. на підставі п. 6.6. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості, неоплаченої Продукції.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 562,53 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 15866,59 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні № Е-1552 від 21.08.2014 року, № Е-1759 від 10.09.2014 року, № Е-2385 від 07.11.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення розрахунків між сторонами узгоджено у Специфікаціях до Договору, зокрема в п. 2 Специфікацій від 26.06.2014 року, 17.07.2014 року та від 15.09.2014 року. Так, вказаним пунктом Специфікацій від 26.06.2014 року, 17.07.2014 року передбачені умови оплати: розрахунок за продукцію, що поставляється Постачальником за даними Специфікаціями здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції. Пунктом 2 Специфікації від 15.09.2014 року встановлено умови оплати: розрахунок за продукцію, що поставляється Постачальником за даною Специфікацією здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 (тридцятий) календарний день з моменту поставки партії Продукції.

При цьому, згідно п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про приймання Продукції. Відповідно до п. 4.11. Договору право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця після виконання Покупцем усіх необхідних процедур з приймання продукції за кількістю, якістю та комплектністю та підписання Покупцем видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що у видатковій накладній № Е-1552 від 21.08.2014 року представником Покупця (відповідача у справі) Іваненко Л.В., який отримав товар за накладною була вказана дата його отримання - 28.08.2014 року. Вказаний факт також підтверджується наявною в матеріалах справи експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» № 10012116495 від 23.08.2015 року, в якій також вказана дата отримання товару представником Покупця (відповідача у справі) Іваненко Л.В. - 28.08.2014 року. Разом з тим видаткова накладна № Е-2385 від 07.11.2014 року також містить дату, зазначену представником Покупця (відповідача у справі) Міх Л.В. про прийняття товару, а саме 05.12.2014 року. Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, на видатковій накладній № Е-1759 від 10.09.2014 року відсутня дата представника Покупця про приймання продукції. Однак, наявна у справі декларація про прийняття вантажу № 111083458 від 11.09.2014 року, реквізити одержувача та місце одержання вантажу в якій співпадають з вказаними у видатковій накладній № Е-1759 від 10.09.2014 року та специфікації від 17.07.2014 року, свідчить, що продукція була видана відповідачу 21.11.2014 року.

Таким чином, з аналізу викладених пунктів договору вбачається, що оплата товару за видатковими накладними № Е-1552 від 21.08.2014 року, № Е-1759 від 10.09.2014 року здійснюється на 60 (шести десятий) календарний день з дати, зазначеної представником Покупця на цих накладних, а оплата товару з видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року - на 30 (тридцятий) календарний день з дати, зазначеної представником Покупця на вказаній накладній.

З врахуванням умов п. 2. Специфікацій від 26.06.2014 року, 17.07.2014 року та від 15.09.2014 року до Договору та п. 4.4. договору строк оплати товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною № Е-1552 від 21.08.2014 року настав 27.10.2014 року, за видатковою накладною № Е-1759 від 10.09.2014 року настав 20.01.2015 року, за видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року настав 04.01.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, останній день оплати настав 05.01.2015 року.

Докази у справі свідчать, що поставка товару за договором між сторонами у справі відбулась, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними № Е-1552 від 21.08.2014 року, № Е-1759 від 10.09.2014 року, № Е-2385 від 07.11.2014 року. Ненадання позивачем разом з поставленим товаром товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.3. Договору, не спростовує факт поставки товару за вказаними накладними та прийняття його з боку відповідача, з огляду на їх підписання обома сторонами. Крім того, будь-які письмові звернення до позивача щодо надання документів, вказаних в п. 4.3. Договору, в матеріалах справи відсутні. Разом з тим ненадання зазначеного відповідачем пакету документів не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. У зв'язку з викладеним посилання відповідача, що факт поставки товару не доведений належними та допустимими доказами, судом не приймаються.

Твердження відповідача про порушення позивачем строків поставки продукції, визначених в специфікаціях, яке викладене у відзиві, судом не приймаються, з огляду на підписання сторонами видаткових накладних та фактичне прийняття товару відповідачем, за який останній повинен здійснити оплату у строки, встановлені договором.

Разом з тим зазначення відповідачем у відзиві, що умови оплати, передбачені у специфікації від 15.09.2014 року суперечать умовам договору, зокрема п. 5.3. Договору не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, за аналізу змісту п. 5.3. Договору в редакції, яка діяла станом на дату складання Специфікації від 15.09.2014 року, вбачається, що розрахунки за продукцію, яка поставляється Постачальником за даним Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 (шести десяти) календарних днів не обумовлена у відповідних Специфікаціях до даного Договору. Тобто розрахунки здійснюються на 60 (шести десятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції, якщо інше (інший строк) та (або) відстрочка більше 60 (шести десяти) календарних днів не обумовлена у відповідних Специфікаціях до даного Договору. Оскільки Специфікацією від 15.09.2014 року встановлений інший, ніж в договорі строк оплати товару, а саме на 30 (тридцятий) календарний день, тому застосовуються умови оплати, передбачені саме вказаною Специфікацією.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений згідно умов договору товар з порушенням встановленого договором строку оплати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року на загальну суму 23309,57 грн.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку та закінчення періоду нарахування пені, з урахуванням дат отримання товару, вказаних представником Покупця на накладних, та у зв'язку з безпідставним включенням дати здійснення відповідачем оплати боргу в повному обсязі в період прострочення, а також не враховано, що строк оплати видаткової накладної № Е-2385 від 07.11.2014 року припадає на вихідний день, а саме 04.01.2015 року. Так, відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за видатковими накладними, в яких допущені помилки, за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № Е-1552 від 21.08.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару, зазначеної представником Покупця, настав 27.10.2014 року, прострочка виникла з 28.10.2014 року

- за період з 28.10.2014 року по 12.11.2014 року (16 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 9688,99 грн. пеня складає 106,18 грн.;

- за період з 13.11.2014 року по 05.02.2015 (85 днів прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 9688,99 грн. пеня складає 631,78 грн.;

- за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (26 днів прострочення) облікова ставка НБУ 19,5 % від суми 9688,99 грн. пеня складає 269,17 грн.;

- за період з 04.03.2015 року по 16.03.2015 року (13 днів прострочення) облікова ставка НБУ 30 % від суми 9688,99 грн. пеня складає 207,05 грн.

Таким чином, разом пеня за вказаною видатковою накладною становить 1214,18 грн.

2) на заборгованість за видатковою накладною № Е-1759 від 10.09.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару згідно декларації про прийняття вантажу № 111083458 від 11.09.2014 року, настав 20.01.2015 року, прострочка виникла з 21.01.2015 року,

- за період з 21.01.2015 року по 05.02.2015 (16 днів прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 17996,59 грн. пеня складає 220,89 грн.;

- за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (26 днів прострочення) облікова ставка НБУ 19,5 % від суми 17996,59 грн. пеня складає 499,96 грн.;

- за період з 04.03.2015 року по 16.03.2015 року (13 днів прострочення) облікова ставка НБУ 30 % від суми 17996,59 грн. пеня складає 384,58 грн.

Відтак, разом пеня за вказаною видатковою накладною складає 1105,43 грн.

3) на заборгованість за видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару, зазначеної представником Покупця, настав 04.01.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 05.01.2015 року, прострочка виникла з 06.01.2015 року,

- за період з 06.01.2015 року по 05.02.2015 року (31 день прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 53529,59 грн. пеня складає 1272,98 грн.;

- за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (26 днів прострочення) облікова ставка НБУ 19,5 % від суми 53529,59 грн. пеня складає 1487,09 грн.;

- за період з 04.03.2015 року по 16.03.2015 року (13 днів прострочення) облікова ставка НБУ 30 % від суми 53529,59 грн. пеня складає 1143,92 грн.

Отже, разом пеня за вказаною видатковою накладною складає 3903,99 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати товару в сумі 6223,60 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" пені підлягають задоволенню частково в сумі 6223,60 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить тяжке фінансове становище підприємства, спричинене не здійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції, внаслідок чого ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" не має можливості своєчасно розрахуватись перед юридичними особами за отриману продукцію та послуги. Втім, всупереч приписів ст. 33 ГПК України жодних доказів в підтвердження складного фінансового становища відповідач до матеріалів справи не надав.

Проте, сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 562,53 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 15866,59 грн.

Разом з тим, у розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку та закінчення періоду нарахування трьох процентів річних, з урахуванням дат отримання товару, вказаних представником Покупця на накладних, та у зв'язку з безпідставним включенням дати здійснення відповідачем оплати боргу в повному обсязі в період прострочення, а також не враховано, що строк оплати видаткової накладної № Е-2385 від 07.11.2014 року припадає на вихідний день, а саме 04.01.2015 року. Відтак, з врахуванням положень п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № Е-1552 від 21.08.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару, зазначеної представником Покупця, настав 27.10.2014 року, прострочка виникла з 28.10.2014 року

- за період з 28.10.2014 року по 16.03.2015 року (140 днів прострочення) від суми 9688,99 грн. три проценти річних складають 111,49 грн.;

2) на заборгованість за видатковою накладною № Е-1759 від 10.09.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару згідно декларації про прийняття вантажу № 111083458 від 11.09.2014 року, настав 20.01.2015 року, прострочка виникла з 21.01.2015 року,

- за період з 21.01.2015 року по 16.03.2015 року (55 днів прострочення) від суми 17996,59 грн. три проценти річних складають 81,35 грн.;

3) на заборгованість за видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару, зазначеної представником Покупця, настав 04.01.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 05.01.2015 року, прострочка виникла з 06.01.2015 року,

- за період з 06.01.2015 року по 16.03.2015 року (70 днів прострочення) від суми 53529,59 грн. три проценти річних складають 307,98 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню три проценти річних в сумі 500,82 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 500,82 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 15866,59 грн.

Втім, в наданому суду розрахунку інфляційних витрат позивачем допущена помилки, а саме при визначенні періоду нарахування інфляційних витрат з урахуванням дати виникнення прострочки виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними № Е-1759 від 10.09.2014 року та № Е-2385 від 07.11.2014 року. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за вказаною накладною за допомогою програми "Законодавство", зокрема:

1) на заборгованість за видатковою накладною № Е-1759 від 10.09.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару згідно декларації про прийняття вантажу № 111083458 від 11.09.2014 року, настав 20.01.2015 року, прострочка виникла з 21.01.2015 року,

- враховуючи настання строку оплати вказаної накладної 20.01.2015 року, інфляційні витрати розраховуються за період: лютий 2015 року, тобто застосовується індекс інфляції за наступний місяць, від суми боргу 17996,59 грн. і складають 953,82 грн.;

2) на заборгованість за видатковою накладною № Е-2385 від 07.11.2014 року, строк оплати якої з урахуванням дати отримання товару, зазначеної представником Покупця, настав 04.01.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 05.01.2015 року, прострочка виникла з 06.01.2015 року,

- враховуючи настання строку оплати вказаної накладної 05.01.2015 року, інфляційні витрати розраховуються за період з січня 2015 року по лютий 2015 року від суми боргу 53529,59 грн. і складають 4584,43 грн.

Розрахунок інфляційних витрат за видатковою накладною № Е-1552 від 21.08.2014 року здійснений позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати поставленого товару становить 6885,02 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 6885,02 грн.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач сплатив судовий збір згідно платіжного доручення № 107 от 02.02.2015 року в сумі 1827,00 грн. Втім в процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши до суду відповідну заяву, яка була прийнята до розгляду, внаслідок чого має місце нова ціна позову, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення:

- заборгованості за поставлений товар в сумі 81215,17 грн.;

- пені за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 23309,57 грн.;

- трьох процентів річних за період з 22.10.2014 року по 17.03.2015 року в сумі 562,53 грн.;

- інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 15866,59 грн.

Умовами п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Однак при зверненні до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач недоплачену суму судового збору не сплатив.

Виходячи з нової ціни позову в загальній сумі 120953,86 грн., судовий збір за розгляд таких вимог складає 2419,08 грн.

З врахуванням суми сплаченого позивачем судового збору недоплата судового збору за новою ціною позову складає 592,08 грн.

Згідно зі ст. 49 ГПК України недоплачена сума судового збору в розмірі 592,08 грн. у зв'язку з несплатою підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України.

Стосовно клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на відрядження представника в сумі 469,60 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року).

Так, ухвалою господарського суду від 03.03.2015 року, якою призначений розгляд справи на 31.03.2015 року, суд визнав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Матеріали справи свідчать, що дійсно в судовому засіданні 31.03.2015 року був присутній представник позивача за довіреністю Калетник Марина Юріївна.

В якості підтвердження витрат на відрядження представника в судове засідання позивач надав до матеріалів справи засвідчені копії: посвідчення про відрядження № 11 від 30.03.2015 року, посадочних документів та звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 02.04.2015 року. Факт витрат на відрядження представника Калетник Марини Юріївни до господарського суду Запорізької області в судове засідання 31.03.2015 року на суму 469,60 грн. підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 02.04.2015 року, а тому вказані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.08.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 629, 638, 639, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 48, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 81215,17 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", юридична адреса: 86500, Донецька область, м. Добропілля, бул. Шевченко, буд. 2, поштова адреса: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терновська, буд. 17, код ЄДРПОУ 37014600, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, поштова адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 1, оф. 199, код ЄДРПОУ 37502259, пеню в сумі 6223 (шість тисяч двісті двадцять три) грн. 60 коп., три проценти річних в сумі 500 (п'ятсот) грн. 82 коп., інфляційні витрати в сумі 6885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 02 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1896 (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість) грн. 49 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" щодо стягнення пені в сумі 17085,97 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 61,71 грн. відмовити.

6. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 8981,57 грн. выдмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, поштова адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 1, оф. 199, код ЄДРПОУ 37502259, на користь:

- Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206) недоплачену суму судового збору в розмірі 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн. 08 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 25.08.2015 року

Головуючий суддя О.Г. Смірнов

Судді Л.М. Сушко

О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.