Рішення № 49338929, 17.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/113/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015 Справа № 908/3654/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Рязанцевої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3654/15

за позовом: Фермерського господарства «Зустріч», с. Новояковлівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясопереробний комплекс ЛТД», м. Запоріжжя

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача - Кравченко С.І., довіреність №06/01/2015 від 06.01.15р.

від відповідача - Мешкова І.А., довіреність б/н від 13.08.15 р.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях з 04.08.2015 року по 12.08.2015 року, з 12.08.2015 року по 17.08.2015 року, згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Фермерське господарство "Зустріч" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс ЛТД" про стягнення соняшника в кількості 33,34 тонн.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» повернути Фермерському господарству «Зустріч» насіння соняшника в кількості 33340,0 кг. вартістю 200000, 00 грн.

Так, дослідивши подану заяву та мотиви її подання суд дійшов висновку що позивачем не змінено ані предмет ані підставу позову в розумінні положень п. п. 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18, далі Пленум, а подання вказаної заяви пов'язано із більш коректним викладенням позовних вимог при збереженні первісних обставин позову.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясопереробний комплекс ЛТД», надало в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечує з оглядну на наступне:

- з урахуванням результатів розгляду справи № 908/2603/13 на виконанні у державній службі знаходилася заборгованість ФГ «Зустріч» перед ТОВ «М`ясопереробний комплекс ЛТД» за договором М 1827 від 27.12.11р. в сумі 325 973, 7 грн., а також 8 772, 19 грн. судового збору;

- станом на 30.10.14р. основна заборгованість ФГ «Зустріч» складала 200000, 00 грн., а також 8 772, 19 грн. судового збору;

- в рахунок погашення заборгованості за домовленістю сторін ФГ «Зустріч» в рамках договору № М 1827 від 27.12.2011 року та підписаної до нього специфікації № 1 здійснило постачання насіння соняшника на загальну суму 117 23, 40 грн. в кількості 33,340 тон (за ціною 3510, 00 грн. за тонну з ПДВ) в рахунок погашення заборгованості;

- постачання вказаного соняшника відбувалося саме рамках договору № М 1827 від 27.12.2011 року та підписаної до нього специфікації № 1, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 24 від 21.11.2014 року та накладною № 148 від 21.11.2014 року;

- документів, які б змінювали ціну за договором постачання № М 1827 від 27.12.2011 року між сторонами не підписувалося;

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 року по справі № 908/2603/13 надано розстрочку виконання рішенні суду по вказаній справі щодо сплати 91748, 79 грн.;

- платіжними дорученнями № 18 від 08.05.2015 року, № 64 від 11.06.2015 року, № 65 від 16.06.2015 року, № 77 від 08.07.2015 року з призначенням платежу «згідно ухвали господарського суду справа 908/2603/13 від 16.04.2015» позивачем було частково погашено заборгованість перед відповідачем за договором № М 1827 від 27.12.2011 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 14.07.2015 року був присутній представник ВДВС Оріхівського РУЮ, та надав суду пояснення по справі щодо виконавчого провадження по справі 908/2603/13.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 21.11.2014 року позивач усно запропонував відповідачу додатково поставити 33,34 т. соняшника врожаю 2014 року за ціною 5998, 80 грн. за 1 тонну з ПДВ. Всього на 200000, 00 грн. В якості пропозиції позивачем було підготовлено Додаткову угоду № 3 до Договору № М 1827 від 27.12. 2011 року, яку було передано водію експедитору відповідача. Поставка 33,34, тонн соняшника в рамках вказаної додаткової угоди здійснена шляхом відпуску його у транспорт ТОВ «М`ясопереробний комплекс ЛТД» за видатковою накладною № 148 від 21.11.2014 року та товарно-транспортною накладною № 24 від 21.11.2014 року.

Втім, позивач наголошує, що оскільки відповідачем на його адресу не повернуті документи про поставку соняшника та його оприбуткування, тому вважає що відповідач не прийняв пропозиції позивача щодо поставки соняшника. Тобто вказана поставка здійснена без належних на то підстав, а відтак просить суд, з огляду на приписи ст. 1212 ЦК України, зобов'язати останнього повернути йому насіння соняшника в кількості 33,34 тон.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 року, між Фермерським господарством «Зустріч», як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД», як Покупцем, укладено Договір № М 1827, предметом якого (п. 1) є зобов'язання Продавця щодо передачі у власність Покупцю товар - соняшник врожаю 2011 року, та зобов'язання Покупця прийняти його та оплатити грошову суму.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас стаття 35 ГПК України визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;

· преюдиціальні факти;

· законні презумпції.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Правовідносини щодо виконання вказаного Договору досліджувалися судом при розгляді справи № 908/2603/13.

Так, зі змісту описової частини вказаного рішення вбачається, що 30.07.2013 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" до Фермерського господарства "Зустріч" про стягнення 543 410,16 грн. у тому числі: попередньої оплати у розмірі 325 973,70 грн. та штрафних санкції у розмірі 217 436,46 грн. Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2013 р. надав суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2,5 % за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за період з липня по вересень 2012 р. включно у розмірі 28 957,50 грн. та за період з листопада 2012 р. по червень 2013 р. включно у розмірі 65 194,74 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

З урахуванням зазначеної заяви представник позивача пояснив, що 27.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" та Фермерським господарством "Зустріч" укладені договори поставки № 1825 та № 1827, відповідно до яких ФГ "Зустріч" зобов'язується передати у власність ТОВ "М'ясопереробний комплекс ЛТД" товар, а ТОВ "М'ясопереробний комплекс ЛТД" зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму. Позивачем були виконані покладені на нього зобов'язання за договорами, передплата за товар у розмірі 772 200,00 грн. здійснена 29.12.2011 р. Однак, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, товар у строки визначені договорами та додатковими угодами, тобто до 30.06.2012 р. не передав, внаслідок чого станом на 01.07.2012 р. вартість недоотриманого товару склала 386 100,00 грн. За невиконання вищевказаних зобов'язань відповідачу згідно з умовами договорів нараховано неустойку у розмірі 69 498,00 грн. та штраф у сумі 38 610,00 грн. 09.10.2012р. відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 60 126,30 грн., у зв'язку з чим вартість недоотриманого товару склала 325 973,70 грн. Відповідно до умов додаткових угод та вищевказаних зобов'язань, відповідачу нараховано проценти у розмірі 2,5 % від суми недоотриманого товару за кожний місяць прострочення, що складає 94 152,24 грн. Також, представник позивача заявив клопотання з посиланням на ст. 264 ЦК України про переривання перебігу позовної давності стосовно стягнення неустойки в розмірі 69 498,00 грн. та штрафу в сумі 38 610,00 грн. В обґрунтування позову посилається на договори № № 1825 та 1827 від 27.12.2011р., ст. ст. 16, 264, 526, 549, 551, 693 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 193, 230, 232 ГК України. Просить суд позов задовольнити.

За змістом мотивувальної частини вказаного рішення встановлено факт невиконання Фермерським господарством «Зустріч» умов Договору № М 1827 від 27.12. 2011 року та додаткових угод № 1 та № 2 до нього в частині поставки товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" та наявність заборгованості перед вказаним підприємством.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 року у справі № 908/2603/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" задоволено частково, зокрема стягнуто з Фермерського господарства "Зустріч" суму попередньої оплати за договорами № 1825 та № 1827 від 27.12.2011р. у розмірі 325 973, 70 грн., 10 % штрафу в розмірі 38 610, 00 грн., 2,5 % за користування чужими грошовими коштами за період з липня по вересень 2012 р. включно та з листопада 2012 р. по червень 2013 р. включно в сумі 94152, 24 грн., 0,1 % неустойки за період з 11.01.2012 р. по 18.06.2012 р. в сумі 61776, 00 грн., 10709, 32 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі № 908/2603/13 рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 року скасовано частково та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 2,5% за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за період з липня по вересень 2012 р. включно та за період з листопада 2012р. по червень 2013 р. включно в сумі 94 152,24 грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Зустріч" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" суму попередньої оплати за договорами №1825 та №1827 від 27.12.2011р. у розмірі 325 973 грн. 70 коп., 10 % штрафу в розмірі 38610 грн. 00 коп., 0,1 % неустойки за період з 11.01.2012 р. по 18.06.2012 р. в сумі 61776 грн. 00 коп., судовий збір за подання позову у розмірі 8 772,19 грн.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 року постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 18.12.2013 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 року у частині стягнення 10% штрафу у сумі 38610 грн., 0,1 % неустойки у сумі 61776 грн. скасовано і у позові в цій частині відмовлено.

Разом з тим, мотивувальною частиною вказаної постанови встановлено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням № 36к від 29.12.2011 року позивач перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 772 200 грн., але останній в обумовлений строк товар у повному обсязі позивачу не поставив, що надає позивачу можливість скористатись правом, наданим йому ст. 693 ЦК України, зокрема на власний розсуд вимагати передання оплаченого, але не переданого у встановлений строк товару, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати. При цьому зазначено, що «…вимагаючи повернення коштів попередньої оплати покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником….».

Вищевказані факти встановлені судовим рішеннями у справі № 908/2603/13 та не потребують доказування в розумінні ст. 35 ГПК України.

Вказані обставини кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якими визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Так, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2010 року у справі № 42/423).

Тобто, фактично, в даному випадку у ФГ «Зустріч» припинилося зобов'язання щодо поставки товару за Договором № М 1827 від 27.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до Додаткової угоди № 3 від 21.11.2014 року до Договору № М 1827 від 27.12.2011 року та накладної № 148 від 21.11.2014 року поставив відповідачу соняшник у кількості 33, 340 т. за ціною 5998, 80 грн. за 1 тону (в т. ч. ПДВ) на загальну суму 200000, 00 грн.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, укладається шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками. Аналіз вказаної норми дозволяє стверджувати, що форма господарського договору може бути тільки письмовою.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази погодження вказаної поставки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД" оскільки ані запропонована редакція додаткової угоди № 3 ані вказана накладна з боку останнього не підписані. Разом з тим, під час розгляду справи представник відповідача не заперечував факт такої поставки, проте наголошував, що вказаний соняшник прийнято його підприємством за ціною специфікації № 1 до Договору № М 1827 від 27.12.2011 року, а саме 3510, 00 грн. за 1 тону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що на час розгляду справи між сторонами існує спір щодо істотних умов договору-його ціни, що передбачено приписами ст. 632 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Частинами 2, 3 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відсутність згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору, в тому числі з урахуванням випадків, якщо не були врегульовані всі розбіжності, що виникли при укладанні договору, тягне наслідки передбачені ст. 181 ГК України.

Так, частинною 8 вказаної статті визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тобто, договірне зобов'язання не виникає через відсутність передбачених нормами права загальних умов, необхідних для здійснення угоди (як приклад - не дотримання правил про акцепт). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутні договірні відносини з приводу поставки товару - соняшника, оскільки надані до матеріалів справи копії Додаткової угоди № 3 від 21.11.2014 року, накладної № 148 від 21.11.2014 року не містить істотних ознак господарського договору (правочину), зокрема підпису та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комплекс ЛТД", а між сторонами існує спір з приводу ціни вказаної поставки. Відтак вказаний договір є таким що не відбувся.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про припинення його господарських зобов'язань щодо поставки товару, які випливають з Договору № М 1827 від 27.12.2011 року, в зв'язку із виникненням нового - грошового зобов'язання.

Таким чином, правові наслідки того, що господарський договір є неукладеним (таким, що не відбувся), але стороною здійснено дії на його виконання регулюються главою 83 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

Ш повернення виконаного за недійсним правочином;

Ш витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

Ш повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Ш відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з вимогами ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України.

Поняття «за рахунок іншої особи» означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав. Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних. Кондикційні зобов'язання відносяться до позадоговірних зобов'язань. Головною метою кондикційних зобов'язань є відновлення майнового положення того суб'єкта, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагати.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Так, в даному випадку відбулася зміна зобов'язання ФГ «Зустріч» на грошове, докази того що змінено порядок виконання рішення суду у справі № 908/2603/13 відсутні, а договір щодо поставки 33,34 тон соняшника за запропонованою ціною не відбувся та між сторонами існує спір щодо його ціни.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

§ по-перше, є набуття або збереження майна;

§ по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

§ по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Твердження відповідача, що поставка насіння соняшника у кількості 33,34 тон відбулася за ціною 3510, 00 грн. за тонну з ПДВ в рахунок погашення заборгованості за домовленістю сторін ФГ «Зустріч» та саме в рамках договору № М 1827 від 27.12.2011 року та підписаної до нього специфікації № 1 спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням наявності спору щодо ціни поставки насіння соняшника у кількості 33340, 0 кг., факти встановлені ухвалою суду від 16.04.15р. у справі № 908/2603/13, а також застосування приписів ст. 35 ГПК України здійснюється судом з огляду на положення ст. 43 ГПК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено отримання відповідачем майна (насіння соняшника) у кількості 33340, 0 кг. без достатньої правової підстави. Відповідач доказів повернення спірних грошових коштів не надав, заявлених до нього вимог не спростував. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання останнього повернути позивачу насіння соняшника в кількості 33340, 0 кг. обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 4000, 00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясопереробний комплекс ЛТД», згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.08.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Зустріч» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясопереробний комплекс ЛТД» задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясопереробний комплекс ЛТД», 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 36020655, протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили вчинити дії, а саме: повернути Фермерському господарству «Зустріч», 70536, Запорізька обл., Оріхівський район, село Новояковлівка, вул. Кібенка, буд. 22, код ЄДРПОУ 24904657, насіння соняшника в кількості 33340, 0 кг. вартістю 200000, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясопереробний комплекс ЛТД», 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 36020655, на користь Фермерського господарства «Зустріч», 70536, Запорізька обл., Оріхівський район, село Новояковлівка, вул. Кібенка, буд. 22, код ЄДРПОУ 24904657, витрати по сплаті судового збору в сумі 4000, 00 грн., видавши наказ.

Повне рішення складено - 25.08.2015 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.