Ухвала суду № 49309075, 26.08.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Винту Ю.М.. Кулянди М.І.

секретар Паучек І.І.

за участю:ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні померлої за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 липня 2015 року,

встановила:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою.

Просила встановити юридичний факт, про те що вона перебувала на утриманні ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не менше одного року до дня її смерті.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 З померлою ОСОБА_2 проживала та перебувала її на утриманні.

ОСОБА_6 була власником рухомого та нерухомого майна на спадкування якого заявниця має право, однак не може звернутися до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, оскільки не може довести родинних зв'язків із спадкодавцем.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено той факт, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні покійної ОСОБА_6 більше одного року до її смерті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявниця перебувала на утриманні покійної ОСОБА_6 більше одного року до її смерті. ОСОБА_2 має право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки є спдадкоємцем за законом.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись на можна.

Так, відповідно до частини 1 статті 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 вищевказаної статті ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 6 статті 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до пункту 4 статті 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту про те, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не менше одного року до дня її смерті з метою оформлення свого права на спадщину, яка відкрилася після смерті останньої.

З заповіту від 25 серпня 1990 року вбачається, що ОСОБА_6 заповіла все своє майно, яке належить їй на день смерті, ОСОБА_7 (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року (а.с.30).

Апелянт ОСОБА_5 є сином ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16 липня 2015 року (а.с.31).

Стаття 256 ЦПК України передбачає право суду встановлювати факти, що мають юридичне значення. Разом із тим це можливо за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_7, який був спадкоємцем згідно заповіту після смерті ОСОБА_6

Наведене свідчить про те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виник спір про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення заяви, допустив порушення норм процесуального права, яке привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення слід скасувати та постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 235, 303, 304, 307, 310, 314 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 6 липня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утримання померлої не менше одного року до дня її смерті залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: