Рішення № 49308236, 25.08.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/825/15-ц

Провадження № 2/643/1613/15

25.08.2015 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

при секретарі - Бахметьєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна у добросовісного набувача, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна у добросовісного набувача,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, який в подальшому уточнила і змінила предмет позову та в остаточній редакції позову /т.1, а.с.153- 158/ на підставі ст.ст. 16, 215, 203, 229, 330, 321, 391, 383, 387, 388 ЦК України, просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №5 в будинку №69-А по проспекту 50-річчя ВЛКСМ в м.Харкові, укладеного між продавцями ОСОБА_1, ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2, від 02 липня 2010року, зареєстрованого в реєстрі за №1130; витребувати у відповідача ОСОБА_3 вказану вище квартиру, повернувши її 7/12 частин на її користь та стягнути з відповідачів на її користь, сплачений судовий збір в розмірі 243грн.60коп.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що вона є власницею ? частини квартири №5 в будинку №69-А по проспекту 50-річчя ВЛКСМ в м.Харкові на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 26.01.1998року, за реєстраційним № 5-98-114472, зареєстрованого Державним комунальним підприємством ХМБТІ №1 від 30.01.1998року за реєстровим № П-5-32190, та 1/12 частини даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, 12.06.2010року за реєстровим № 3-678, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.06.2010року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «ХМБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством ХМБТІ 21.06.2010року за № 26469196, реєстраційний № 15100089, номер запису П-5-32190 в книзі 1. Іншим співвласником 5/12 частин вказаної квартири є її рідний син ОСОБА_4, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, 12.06.2010року за реєстровим № 3-680, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.06.2010року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «ХМБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством ХМБТІ 21.06.2010року за № 26469123, реєстраційний № 15100089, номер запису П-5-32190 в книзі 1. Починаючи з 1976року вона, ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в зазначеній квартирі, з 1999року був зареєстрований її онук ОСОБА_8, хоча проживав у квартирі з самого малечку. Її син - ОСОБА_4 в квартирі ніколи не проживав. 28.09.2013року її онук ОСОБА_8 одружився з ОСОБА_9, яка з 2012року почала проживати в квартирі як цивільна дружина з 2012року. Після того, як її син ОСОБА_4 зареєстрував отриману ним спадщину після смерті батька ще у 2008році, одразу ж в кінці червня 2010року звернувся до неї з тим, щоб вона допомогла отримати грошові кошти від невідомої їй особи на відкриття своєї справи, так як у нього на той час було скрутне матеріальне положення, в банку кредитів йому не давали, роботи як такої не було. А тому, в якості виконання взятих на себе грошових зобовязань, її сину потрібно було укласти, на вимогу особи, яка надасть йому грошові кошти, договір застави своєї частини квартири, яку він отримав у спадщину від свого батька. Від неї вимагалося лише надати згоду на заставу його частини квартири, так як вона є співвласницею цієї квартири поставивши лише підпис у договорі застави. Син запевнив її, що коли заробить гроші, борг поверне. Вона погодилася допомогти сину, повірила йому, та взяла до уваги, що в заставу передається лише його частина квартири, а він, як власник має розпоряджатися своєю частиною на власний розсуд. Так, 02 липня 2010року її син, привіз її до нотаріальної контори, бо в силу свого похилого віку самостійно доїхати вона не могла, щоб укласти саме договір застави. Приїхавши до нотаріальної контори, нотаріус надав їй, сину та невідомій жінці певні документи, які вона вважала та була впевнена, що є договором застави, та в цьому її запевнив син та нотаріус, і вона їм довірилася, в результаті чого вона поставила на наданому їй документі свій підпис, не читаючи його, бо всі букви у неї розпливалися так як у неї поганий зір, а окуляри вона забула вдома. В кабінеті нотаріуса був присутній ще один незнайомий їй чоловік. Після підписання документу, син її одразу відвіз додому. В зазначеній квартирі вона разом зі своїм онуком, а потім вже і з його дружиною проживали майже 4 роки, коли 22.01.2014року до вказаної квартири увірвалися невідомі їй особи в кількості 5-ти чоловіків і примусили всіх їх виселитися. Одного чоловіка, як їй стало відомо звали ОСОБА_10, який повідомив, що дана квартира їй не належить. Лише за викликом онука співробітників міліції, по приїзду яких, незнайомі чоловіки представились міліціонерам будівельниками, вона дізналася про існування договору купівлі-продажу даної квартири, який предявили, невідомі їй особи та відповідну довіреність від нового власника. В процесі розмови виявилося, що квартира є проданою ще в 2010році та працівники міліції з приводу цього попрохали її та онука покинути квартиру. Вхідні двері вказаної квартири були одразу ж демонтовані, а замки поміняні. Квартиру вона не продавала, жодних коштів від її продажу не отримувала, жодного договору купівлі-продажу не підписувала, а 02 липня 2010року підписувала, як вона вважала та була впевнена, договір застави частини квартири, що належить її сину, з метою забезпечення виконання його грошових зобовязань. Лише 22.01.2014року виявилося, що вона підписала саме договір купівлі-продажу квартири, про продаж квартири не було навіть і мови, наміру продавати належну їй квартиру не мала й при підписанні договору вважала та була впевнена, що підписує зовсім інший договір, що має іншу правову природу, і ніколи б не продала свою частку квартири, бо вона була єдиним її місцем мешкання. На протязі всього часу її проживання в даній квартирі до 22.01.2014року на неї був відкритий особистий рахунок для оплати експлуатаційних витрат за послуги по утриманню будинку і прибудинкової території та вона несла всі витрати по його утриманню та утриманню квартири, сплачувала щомісячно кошти за комунальні послуги. А тому вказаний факт і підтверджує відсутність у неї наміру продавати дану квартиру. Таким чином, вона, мала помилкове неправильне уявлення щодо фактичних обставин вказаного договору купівлі-продажу, внаслідок чого висловлена у договорі її воля не відповідає дійсному наміру та її внутрішньому волевиявленню, що є підставою для визнання зазначеного договору недійсним, як такого, що укладеного нею внаслідок помилки, яка має істотне значення. В даному випадку, спірна квартира вибула з її володіння, саме поза її волею, вона не мала наміру її продавати та не продавала її, продовжуючи в ній проживати як повноправна власниця квартири, а тому спірна квартира підлягає витребуванню із незаконного володіння відповідача ОСОБА_3, який є її добросовісним набувачем на підставі ст.388 ЦК України.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, який в подальшому уточнив і змінив предмет позову та в остаточній редакції позову /т.1, а.с.159-163/ на підставі ст.ст. 16, 215, 203, 229, 330, 321, 391, 383, 387, 388 ЦК України, просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №5 в будинку №69-А по проспекту 50-річчя ВЛКСМ в м.Харкові, укладеного між продавцями ОСОБА_1, ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2, від 02 липня 2010року, зареєстрованого в реєстрі за №1130; витребувати у відповідача ОСОБА_3 вказану вище квартиру, повернувши її 5/12 частин на його користь та стягнути з відповідачів на його користь, сплачений судовий збір в розмірі 243грн.60коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що він є власником 5/12 частин квартири №5 в будинку №69-А по проспекту 50-річчя ВЛКСМ в м.Харкові на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.06.2010року. Його матір ОСОБА_1 є власницею ? частини вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 26.01.1998року, та 1/12 частини даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2010року. На початку 2010року у нього виникли великі фінансові труднощі, бо на той час йому потрібно було сплачувати кредит та забезпечувати сімю, а тому не залишалось іншого виходу як відкрити свою справу, але для цього йому були потрібні гроші, а для їх отримання вдруге кредит банк йому не дав. Для вирішення цього питання в травні 2010року він звернувся до представника правління кредитної спілки ОСОБА_11, якого він знав багато років, бо раніше вже кредитувався у кредитному союзі, де він працював. ОСОБА_11 пообіцяв познайомити його із знайомим на імя ОСОБА_12, який надає в займ грошові кошти у великому розмірі під проценти та під певні умови, на що він погодився. При зустрічі з ОСОБА_11, останній повідомив, саме під які умови ОСОБА_12 зможе надати йому грошову суму в кількості 20000 дол.США, а саме: в якості забезпечення виконання ним грошових зобовязань, необхідно було укласти договір застави даної квартири, і щоб в даному договорі надали згоду на заставу квартири, підтвердивши своїм підписом, не лише власники квартири, а й всі зареєстровані в ній особи. Грошові кошти, які будуть отримані ним в займ в кількості 20000дол.США повинні були бути повернуті на протязі одного року. На такі умови він погодився. Враховуючи спільну домовленість, укласти договір займу вирішили після офіційного оформлення спадщини після смерті його батька. Однією перешкодою для отримання коштів в займ було те, що дана квартира вже була в заставі у банку, в якості забезпечення зобовязань за кредитним договором, укладеним з банком, а тому необхідно було погасити залишок кредиту в розмірі 9000дол.США, щоб квартира була знята з застави і особа, яка надасть йому кошти в займ була впевнена в тому, що у випадку не виконання ним грошових зобовязань, вона отримає квартиру і, з цього приводу нотаріус зміг укласти новий договір застави квартири. Для вирішення цієї проблеми позикодавець, довіряючи ОСОБА_11, надав йому в його присутності частину позики в кількості 9000дол.США для погашення кредиту в банку, що ним і було зроблено, а іншу частину в кількості 11000дол.США пообіцяв надати в день укладання договору. Після погашення кредиту, зі сторони банку була надана йому довідка про те, що квартира АДРЕСА_1 в заставі не знаходиться. День укладання договору застави квартири був призначений на 02.07.2010року. У звязку з тим, що власницею більшої частини даної квартири була його мати, ОСОБА_1, в кінці червня 2010року він звернувся до останньої з проханням допомогти йому в отриманні в займ грошових коштів для відкриття своєї справи та пояснив, що для цього їй необхідно в якості забезпечення його грошових зобовязань, укласти у нотаріуса договір застави квартири, і вона як співвласниця квартири повинна поставити свій підпис у договорі в якості згоди, на що ОСОБА_1 погодилася. Своєму сину ОСОБА_8 також пояснив, що потрібна його згода на заставу даної квартири. 02.07.2010року він зі своєю матірю ОСОБА_1 та сином ОСОБА_8 прибули до нотаріальної контори за адресою: м.Харків, вул.Чернишевського, буд.13, офіс №207, де були присутні приватний нотаріус ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та його дружина ОСОБА_2 Спочатку договір підписала його матір ОСОБА_1, після чого ОСОБА_12 передав йому гроші в сумі 11000дол.США, а потім нотаріус надала підписаний його матірю договір йому на підпис, але вказаний документ мав назву не договір застави, а договір купівлі-продажу, з приводу чого у нього виникли питання. ОСОБА_12 запевнив його в тому, що договір застави оформляється саме двома документами: договором купівлі-продажу та попереднім договором, який підпише його син ОСОБА_8, бо на укладання договору застави саме в такому вигляді понесе менше затрат. В такому запевнив його і нотаріус, який посвідчував договір. Також ОСОБА_12 запевнив його, що не буде реєструвати офіційно право власності за цим договором, державна реєстрація нерухомого майна також не здійснюватиметься. Довірившись цьому, а також враховуючи що йому були необхідні гроші і це були єдині умови позикодавця, щоб їх отримати, він погодився, бо був впевнений, що кошти, які він отримує в займ, зможе таки повернути на протязі одного року. Його матір, ОСОБА_1 жодних коштів не отримувала. 1000дол. США була витрачена на послуги нотаріуса та за послуги ОСОБА_14 На протязі одного року, як і було домовлено він виплатив взятий ним займ з процентами в повному обсязі, але ОСОБА_12 відмовився переоформити квартиру на його сина, згідно попереднього договору, наголошуючи, що ним не в повному обсязі ще виплачені проценти. Ще на протязі 3-х років він виплачував проценти та виплатив ОСОБА_12 близько 12-13 тис. дол..США, але дотримуватися їх домовленості ОСОБА_12 не збирався. Лише в кінці 2014року він дізнався від матері про те, що її 22.01.2014року, його сина з дружиною виселили з квартири. З цього приводу він телефонував ОСОБА_12, але останній почав погрожувати, в результаті чого він зрозумів що його ошукали. Таким чином, він мав помилкове неправильне уявлення щодо фактичних обставин вказаного договору купівлі-продажу, внаслідок чого висловлена у договорі його воля не відповідає дійсному наміру та його внутрішньому волевиявленню, що є підставою для визнання зазначеного договору недійсним, як такого, що укладений ним внаслідок помилки, яка має істотне значення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, представник ОСОБА_15, кожен окремо підтримали позови з підстав викладених у них, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_16 заперечувала проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Крім іншого просила застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків: ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.07.2010року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №1130, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 передали у власність ОСОБА_2 квартиру №5, що знаходиться в місті Харкові, проспект 50-річчя ВЛКСМ, будинок №69-А, яка належить продавцям на праві приватної спільної часткової власності таким чином: ? частини квартири належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 26.01.1998року, за реєстраційним № 5-98-114472, зареєстрованого Державним комунальним підприємством ХМБТІ №1, 30.01.1998року за реєстровим № П-5-32190; 1/12 частини даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, 12.06.2010року за реєстровим № 3-678, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.06.2010року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «ХМБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством ХМБТІ 21.06.2010року за № 26469196, реєстраційний № 15100089, номер запису П-5-32190 в книзі 1; 5/12 частин вказаної квартири належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, 12.06.2010року за реєстровим № 3-680, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.06.2010року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «ХМБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством ХМБТІ 21.06.2010року за № 26469123, реєстраційний № 15100089, номер запису П-5-32190 в книзі 1. Продаж квартири, що є дійсним наміром сторін, вчинено за суму 166082,70грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 21000,00дол.США, які продавці повністю отримали від покупця таким чином: ОСОБА_1 отримала 89961,46грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 11375,00 дол.США та ОСОБА_4 отримав 76121,24 грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 9625,00дол.США. Сторони домовились, що вказана квартира буде повністю звільнена продавцями до 02.07.2011року /т.1, а.с.15-16/.

02.07.2010року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №1142. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_2 зобовязалася передати у власність ОСОБА_8 квартиру №5, що знаходиться в місті Харкові, проспект 50-річчя ВЛКСМ, будинок №69-А. Договір купівлі-продажу вказаної квартири повинен бути укладений до 02.07.2011року, до 17-00год. у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за суму 237261,00грн., що по курсу НБУ становить 30820,00 дол.США /т.2, а.с.4/.

Після підписання вище зазначених договорів, ОСОБА_1 зі своїм онуком ОСОБА_8 залишилась проживати в цій квартирі, ОСОБА_1 здійснювала оплату житлово-комунальних послуг (том.2, а.с. 11-14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.03.2015року, власником квартири №5, що знаходиться в місті Харкові, проспект 50-річчя ВЛКСМ, будинок №69-А на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1879, виданого 02.09.2014року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_20 стала ОСОБА_6. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.09.2014року /т.1, а.с.68-71/.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.10.2014року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрованого в реєстрі за №2123 ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_3 квартиру №5, що знаходиться в місті Харкові, проспект 50-річчя ВЛКСМ, будинок №69-А, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.03.2015року /т.1, а.с.94-96; т.2, а.с.15-16/.

Згідно довідки з місця проживання про склад сімї та прописку від 16.06.2015року виданої КП «Жилкомсервіс», дільниця №33 на імя ОСОБА_3, 22.08.2014року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було знято з реєстрації за адресою: м.Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ, 69-А /том.2, а.с.17/.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Ч.4 ст.59 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 204 ЦК країни правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства України від 03.03.2004 року № 20/5 нотаріуси зобов'язані встановити дійсні наміри кожної сторони до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної сторони. Встановлення дійсних намірів однієї з сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу квартири від 02.07.2010року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час укладання цього договору, діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній памяті, розуміючи значення своїх дій. Сторони договору підтвердили, що продаж квартири є дійсним наміром, своїм підписом продавці підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру та відсутність зі свого боку по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Зазначену ціну продажу в цьому договорі продавці вважають вигідною для них, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких обставин і повністю їх задовольняє. Сторони підтвердили, що зміст ст..ст. 182, 215-220, 225, 228-236, 257, 258, 261, 655-659,688 ЦК України нотаріусом розяснено. Текст цього договору сторонам, нотаріусом прочитано вголос та прочитаний сторонами особисто. На час підписання договору, особи сторін встановлено, їх дієздатність перевірено нотаріусом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Виходячи зі змісту ст.ст.203, 655 ЦК, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_4 повністю виконали умови договору купівлі-продажу квартири, укладеного 02.07.2010року з ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Як зазначено у п. п.19,20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вже було зазначено, для визнання угоди недійсною необхідно, щоб ця помилка мала істотне значення. Визнання помилки істотною чи не істотною можна поставити в залежність від такого критерію чи була б укладена угода за умови, якби особа не помилялася.

Суд вважає не доведеними ствердження ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що договір купівлі-продажу квартири від 02.07.2010року укладено внаслідок помилки, оскільки відсутні будь - які докази, що підтверджували наявність, що оспорюваний договір укладено під впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона мала істотне значення на момент укладення договору.

Свідок ОСОБА_19 зазначив, що був присутнім коли ОСОБА_4 виселели із квартири невідомі особи та чув, як ОСОБА_1 вказувала на те, що ніякого договору купівлі-продажу квартири не укладала.

Свідок ОСОБА_17 зазначила, що про договір купівлі-продажу квартири, де проживали ОСОБА_1 їй нічого невідомо. З січня 2014року року ОСОБА_1 у квартирі не проживають.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що про договір купівлі-продажу квартири йому стало відомо 22.01.2014року, до цього часу він вважав, що була отримана якась сума грошей під заставу квартири. В 2013році йому батько- Буянов О.Б. повідомляв, що борг не виплатив.

Свідок ОСОБА_21 зазначила, що після одруження з ОСОБА_8 вона була обізнана, про те, що квартира знаходиться у заставі.

Свідок ОСОБА_11 зазначив, що він був свідком передачі грошових коштів, присутнім при підписанні ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири і те, що ОСОБА_4 інтересувався чому укладається договір купівлі-продажу замість застави.

На думку суду показання вище вказаних свідків є не достатніми для визнання договору недійсним та не підтверджують, що договір купівлі-продажу квартири був укладений ОСОБА_4 під впливом помилки.

Крім того, посилання ОСОБА_4 на укладання попереднього договору від 02.07.201року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, як на доказ того, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був відсутній намір продавати спірну квартиру, суд не бере до уваги, оскільки даний договір не є належним доказом даного факту, а також не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним у відповідності до вимог ст. 229 ЦК України.

Відтак, доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі - продажу (станом на 02.07.2010року) помилялися щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, як це зазначено у ч.1 ст.229 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 чи представником не наведено а судом не здобуто.

Тому відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.07.2010року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст.229 ЦК України.

Оскільки відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири за адресою: м.Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ, 69-А від 02.07.2010року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, то й відсутні підстави для витребування вказаного майна із законного володіння ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_1 на її похилий вік та стан здоровя, а саме вади зору, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_16 про застосування строків позовної давності, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Оскільки у позовних вимогах відмовлено, то не підлягають до стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і судові витрати, відповідно до ст..88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 154, 169, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна у добросовісного набувача відмовити.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна у добросовісного набувача - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 21.05.2015року, шляхом зняття заборони відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2014року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.М.Довготько