Ухвала суду № 49297366, 26.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №334/8162/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Провадження №22ц/778/4821/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_1» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_1» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення залишку заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначив, що 21.12.2006 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/17-39/13243-34, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 49 000 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення до 21.12.2026 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 21.12.2006 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

Відповідач не виконував належним чином умови договору, тому станом на 28.08.2013 року виникла заборгованість у розмірі 1 018 164,90 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 28707,57 доларів США (229459,61 грн.), заборгованості по процентам у розмірі 17683,76 доларів США (141346,30 грн.), пені по кредиту та відсоткам у розмірі 647358,99 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість у розмірі 1 018 164,90 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення представника відповідача ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 21.12.2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/17-39/13243-34, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 49 000 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення до 21.12.2026 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 21.12.2006 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2008 року по справі за позовом ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов банку задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором №014/17-39/13243-34 від 21.12.2006 року в розмірі 234 095,09 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 16.05.2007 року по 11.08.2008 року в розмірі 14999,25 грн., пеня за кредитом у розмірі 95,11 грн., пеня за відсотками у розмірі 1423,85 грн., а всього у розмірі 250613,30 грн. (а.с. 88,89).

Це рішення суду набрало законної сили і не оскаржувалося.

Постановою державного виконавця ВДВС управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 11.08.2011 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №23-4623 від 27.01.2009 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» 252343,30 грн., оскільки згідно платіжних доручень №524 від 29.10.2010 року та №371 від 11.08.2011 року сума заборгованості за виконавчим документом перерахована стягувачу в повному обсязі (а.с. 35-зворот, 87).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2015 року визнано недійсним договір поруки від 21.12.2006 року, укладений між ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» та ОСОБА_5 (а.с. 91-94).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що розрахунок заборгованості у розмірі 1 018 164,90 грн. здійснений з урахуванням зміни курсу долара США, тому вважає, що вимоги підлягають задоволенню.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки суду узгоджуються з розясненнями, викладеними у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», N 5 від 30.03.2012 року про те, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України позивач не заявляв.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення суду відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_1» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: