Рішення № 49258902, 25.08.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2015 р. Справа № 902/875/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД МАЙСТЕР"

(33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 23)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Нова Справа"

(21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 46)

про стягнення 77 883,46 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивач : : не з'явився;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОД МАЙСТЕР" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Нова справа" заборгованості за дистрибуторською угодою № 1143/13 від 10.06.2013 року в загальному в розмірі 77 883,46 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеної 10.06.2014 року дистрибуторської угоди позивач за видатковими накладними № ПМ-010751 від 16.02.2015 року, № ПМ-011010 від 24.02.2015 року та № ПМ-011095 від 02.03.2015 року поставив відповідачу товар на загальну суму 92 502,06 грн.. Відповідно до п. 2.9 угоди відповідач зобовязався здійснити 100% оплату товару протягом 21 календарного дня з дня отримання товару. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не провів повних розрахунків за отриманий товар, і станом на 26.05.2015 року заборгованість останнього становить 62 424,22 грн..

Неналежне виконання зобовязань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій обумовлених угодою.

Ухвалою суду від 24.06.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/875/15 з призначенням до розгляду в судовому засідання 16.07.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 16.07.2015 року строк розгляду справи, за клопотанням представника позивача, продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року.

19.08.2015 року до суду електронною поштою надійшли додаткові пояснення позивача в яких наведено обґрунтований розрахунок заборгованості .

Суд, ознайомившись з даними поясненнями, не приймає їх до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. N 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Аналогічного змісту письмові пояснення надійшли до суду в паперовій формі в день судового засідання 25.08.2015 року.

На визначену судом дату представник позивача не зявився. Відповідач також не скористався правом участі в судовому засіданні. Визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 6158 від 23.07.2015 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» (відповідач, за договором Дистрибутор) укладено дистибуторську угоду № Дог № 1143/13 (надалі ОСОБА_1) за умовами якої Постачальник продає, а Дистрибутор купує й оплачує продукти харчування в асортименті (товар). Сортимент, кількість, ціна товару вказуються в накладних, що є невідємними частинами даної ОСОБА_1.

Дистрибутор виконує свої зобовязання згідно Плану продажу та Плану активних показників, який надається Постачальником Дистрибутору до 5 числа місяця, що є попереднім перед плановим, узгоджується та підписується обома Сторонами (п. 2.1. ОСОБА_1).

Дистирибутор зобовязаний здійснювати 100% оплату за товар протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дня відвантаження товару. (п. 2.9. ОСОБА_1).

У випадку порушення термінів оплати товару, Дистрибутор сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати за товар відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Строк позовної давності для стягнення пені встановлюється у три роки. (п. 8.3. ОСОБА_1).

ОСОБА_1 набирає сили з 10 червня 2013 року і діє до 31.12.2013 року (п. 10.1. ОСОБА_1).

Додатковими угодами № 1 від 31.12.2015 року та № 2 від 06.02.2015 року до ОСОБА_1 строк її дії продовжено до 07.02.2015 року та 20.02.2015 року відповідно.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках ОСОБА_1, відповідно до видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 2 929 852,90 грн. (а.с. 150-246).

Судом встановлено, що відповідачем проведено розрахунки за ОСОБА_1 в розмірі 2 867 428,68 грн. (а.с. 59-149).

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 62 424,22 грн., за накладними № ПМ-010751 від 16.02.2015 року, № ПМ-011010 від 24.02.2015 року та № ПМ-011095 від 02.03.2015 року. Вказана сума заборгованості визнається відповідачем в листі б/н. від 07.05.2015 року (а.с. 19).

При цьому суд зважає на положення ч. 4 ст. 78 ГПК України, яка визначає, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті сировини.

До договору дистрибуції застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобовязання за ОСОБА_1 в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 62 424,22 грн. правомірною та обґрунтованою.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 6 511,76 грн. пені за період з 17.03.2015 року по 26.05.2015 року, 334,50 грн. суму трьох відсотків річних та 8 612,98 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.3. ОСОБА_1 та п. 8.3. Протоколу розбіжностей до ОСОБА_1, у випадку порушення термінів оплати товару, Дистрибутор сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати за товар відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку пені та трьох відсотків річних, судом встановлено, що при розрахунку пені та відсотків річних за накладними № ПМ-011010 від 24.02.2015 року та № ПМ-011095 від 02.03.2015 року позивачем допущено помилку у періоді нарахування, оскільки включено в період прострочення останній день виконання зобовязання. Водночас, вказана помилка не вплинула на розмір заявлених до стягнення пені та відсотків річних. Відтак, вказані вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат за визначений в розрахунку період, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню.

За таких обставин, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 77 883,46 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 46, код ЄДРПОУ 31363286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» (33024, м. рівне, вул. Млинівська, 23, код ЄДРПОУ 37796780) 77 883 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 46 коп. заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 серпня 2016 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 23)

3 - відповідачу (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 46)