Постанова № 49249016, 25.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2015 справа №905/31/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не зявився не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від23.06.2015р.(повний текст підписано 30.06.2015р.) у справі№905/31/15 (суддя Огороднік Д.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Консалтинг», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької областіпро стягнення 32480,99грн.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консорис Консалтинг», м.Київ, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 32480,99грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.06.2015р.(повний текст підписано 30.06.2015р.) у справі №905/31/15 задоволено позовні вимоги в повному обсязі та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Консалтинг» суму заборгованості у розмірі 32480,99грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено надання відповідачу послуг за договором №АЕС13 від 08.07.2013р. на загальну суму 55031,39грн. Відповідач свої зобовязання з оплати наданих та прийнятих послуг згідно акту надання консультаційних послуг від 08.07.2013р. виконав лише частково (на суму 22550,40грн.), у звязку з чим його заборгованість склала 32480,99грн. Доказів перерахування позивачу боргу в цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вказаній сумі визнані судом доведеними і обґрунтованими, через що задоволені.

Крім того, господарський суд Донецької області у звязку зі скрутним становищем відповідача, оцінивши ступінь вини відповідача та співпадіння строку настання платежу по договору та проведення антитерористичної операції в Донецькій області та зупинення роботи банківських установ, знаходження підприємства на території наближеній до проведення антитерористичної операції, зупинення господарської діяльності відповідача та введення простою на підприємстві, а також прймаючи до уваги те, що на підприємстві відповідача працює 4059 чоловік, враховуючи інтереси позивача, частково задовольнив клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців та відстрочив виконання рішення суду на один місяць.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2015р.(повний текст підписано 30.06.2015р.) у справі №905/31/15 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що в порушення вимог договору рахунок для здійснення оплати за роботи ним не був отриманий, належних доказів надсилання таких рахунків на адресу відповідача позивач суду не надав, у звязку з чим строк для здійснення оплати не настав.

На думку скаржника рішення суду HHє помилковим з огляду також на те, що судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка фактичним обставинам, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/31/15, призначено розгляд скарги на 25.08.2015р.

Вказана ухвала була отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень з цією ухвалою.

Представники сторін у судове засідання 25.08.2015р. не зявилися.

Від позивача було отримано заперечення на апеляційну скаргу, яке судовою колегією було розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консорис Консалтинг» було надано клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судовою колегією було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Надав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки в судове засідання. Зазначене клопотання було розглянуто судовою колегією та відмовлено у його задоволенні у звязку з наступним.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обовязковою, представники сторін не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, тому вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

08.07.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь» (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консорис Консалтинг" (далі-виконавець) був укладений договір про надання консультаційних послуг №АЕС13 (далі-договір), за умовами якого виконавець на основі наданих замовником даних, протягом терміну дії договору надає замовнику консультаційні послуги з питань актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Фінансової звітності станом на 31.12.2013р. (п.1.1).

Відповідно до п.3.1 договору виконавець зобов'язується з моменту підписання договору до 31.12.2014р. надавати замовнику послуги, передбачені договором. Надання послуг розпочнеться після надання виконавцю всієї необхідної документації згідно з інформаційними запитами та попередньої оплати в розмірі 22550,40грн.

Згідно з п.3.2 договору оплата наданих послуг проводиться двома платежами у порядку, передбаченому пп.3.3-3.6 договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перший платіж в розмірі 22550,40грн., передбачений п.3.1 договору, сплачується замовником на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дати підписання договору на підставі виставленого рахунка.

Виконавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня підписання акту надання консультаційних послуг надіслати замовнику рахунок на оплату другого платежу в розмірі 32480,99грн., а замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів після отримання рахунку здійснити остаточну оплату послуг, наданих виконавцем, шляхом отримання рахунку здійснити остаточну оплату послуг наданих виконавцем, шляхом перерахування зазначеної в цьому пункті суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.5 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23.04.2014р.)

Пунктом 3.6 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23.04.2014) загальна вартість послуг виконавця за цим договором становить 55031,39грн., що на дати виставлення рахунків еквівалентно 5642,54 доларів США згідно офіційно встановлених Національним банком України обмінних курсів гривні до долара.

Умовами п.5.1 сторони узгодили, що договір вступає в дію з дня підписання і діє до 31.12.2014р..

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у даній справі, позивачем надано послуги, визначені у договорі №АЕС13 від 08.07.2013р., що підтверджується актом надання консультаційних послуг від 23.04.2014р. на суму 55031,39грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору та прийняттям відповідачем цих послуг в обємах, якістю та вартістю визначених в акті.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з умов договору, замовник здійснює оплату наданих послуг двома платежами: перший платіж в розмірі 22550,40грн. сплачується протягом 10 робочих днів з дати підписання договору на підставі виставленого рахунка; остаточна оплата послуг здійснюється протягом 5 робочих днів після отримання рахунку виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору здійснений платіж на суму 22550,40грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявної в матеріалах справи. Свої зобов'язання щодо повної оплати вартості послуг по договору відповідач виконав не в повному обсязі.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, нарікань на якість та обсяги наданих послуг від відповідача не надходило. В свою чергу, відповідач уклавши договір, прийняв на себе зобовязання своєчасно сплачувати замовлені послуги. Строк оплати настав, однак свої зобовязання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав.

Позивач звертався до відповідача з претензією №014-П/15, в якій просив сплатити другу частину платежу за надані послуги в розмірі 32480,99грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання відповідача на те, що в порушення вимог договору рахунок для здійснення оплати за роботи ним не був отриманий, належних доказів надсилання таких рахунків на адресу відповідача позивач суду не надав, у звязку з чим строк для здійснення оплати не настав, відхиляються апеляційним судом у звязку з наступним.

В матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур №АЕС-1 від 08.07.2013 на суму 22550,40грн. та №АЕС-2 від 23.04.2014 на суму 32480,99грн. В якості доказів надсилання відповідачу рахунку-фактури №АЕС-2 від 23.04.2014р. позивач надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлене відповідачу 28.04.2014р. та отримано уповноваженим представником відповідача 28.04.2014р. Відповідачем не було спростовано факт надіслання позивачем у зазначеному поштовому відправленні рахунку-фактури №АЕС-2 від 23.04.2014р. Будь-яких доказів не отриманням вказаного рахунку не надав. Крім того, він не надсилав позивачу відповіді на претензію, в якій було б зазначено про неотримання рахунку-фактури.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність належного доказу направлення позивачем та отримання відповідачем рахунку-фактури №АЕС-2 від 23.04.2014р.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32480,99грн.

Стосовно посилання скаржника на те, що судом першої інстанції внаслідок неналежної правової оцінки фактичних обставин, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців, неправомірно задоволено зазначене клопотання строком лише на один місяць, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

На підставі викладеного, у звязку зі скрутним становищем відповідача, оцінивши ступінь вини відповідача та співпадіння строку настання платежу по договору та проведення антитерористичної операції в Донецькій області та зупинення роботи банківських установ, знаходження підприємства на території наближеній до проведення антитерористичної операції, зупинення господарської діяльності відповідача та введення простою на підприємстві, враховуючи інтереси позивача господарським судом Донецької області правомірно частково задоволено клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців та відстрочено виконання рішення суду на один місяць.

Оскільки господарський суд Донецької області надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2015р.(повний текст підписано 30.06.2015р.) у справі №905/31/15 відсутні.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2015р.(повний текст підписано 30.06.2015р.) у справі №905/31/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2015р.(повний текст підписано 30.06.2015р.) у справі №905/31/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1- відповідачу; 1 до справи; 1 ГСДО; 1 - ДАГС