Ухвала суду № 49233710, 26.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/6650/2015 Головуючий у першій інстанції - Коваль О.А.

Доповідач - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) у зв'язку з несплатою аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення неустойки (пені), у зв'язку з несплатою аліментів у розмірі 7 782,11 грн. за період з 15.12.2010 по 03.10.2011.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві знаходиться на виконанні виконавчий лист виданий Мелітопольським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_6 на її користь на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_7 аліментів у розмірі ј частки від усіх видів заробітку до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Згідно довідки-розрахунку ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 31.07.2014, заборгованість відповідача по аліментах за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року становить 25 428,19 грн. Тому загальний розмір пені відповідача за несвоєчасну сплату аліментів на утримання його сина складає 7 782,11 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2015 позов задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 7 463,77 грн. неустойки (пені) у зв'язку з несплатою аліментів на утримання дитини за період з 15.12.2010 по 03.10.2011. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомивши його про судове засідання, а також ухвалив рішення на підставі неналежних доказів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково та стягуючи суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено прострочення сплати аліментів у період з грудня 2010 року по жовтень 2011, що є підставою, у відповідності з вимогами ст. 196 СК України, для стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому, суд зазначив що розрахунок наданий позивачем не в повній мірі є правильним, оскільки позовні вимоги стосуються періоду прострочення сплати аліментів з 15.12.2010 по 03.10.2011.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 18.04.2005, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, згідно якого ОСОБА_5 змінила шлюбне прізвище на дівоче ОСОБА_5.

Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання якого рішенням Мелітопольського міськрайонного суду з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти у розмірі ј частки від усіх видів заробітку до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Відповідний виконавчий лист перебуває на виконанні ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва. Згідно довідки-розрахунку заборгованості від 31.07.2014 вбачається, що до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві надійшло повідомлення від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», згідно якого ОСОБА_4 працював на цьому підприємстві в період з 15.12.2010 по 03.10.2011.

В зазначеній довідці вказано середній розмір заробітної плати відповідача, наведено розрахунок аліментів у розмірі ј частки, які він мав сплачувати на утримання неповнолітнього сина, та розмір заборгованості, який загалом складає 25 428 грн. 19 коп.

Відповідачем не оспорювався розмір заборгованості по аліментах, зазначених в довідці-розрахунку ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва від 31.07.2014, доказів існування іншого розміру заборгованості, чи його відсутності взагалі відповідачем не надавалось.

Відповідно до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

З пояснень сторін та з матеріалів справи вбачається, що відповідачу достеменно відомо про виконавчий лист, який перебуває на виконанні ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про стягнення з нього аліментів у розмірі ј частки від усіх видів заробітку, оскільки такі аліменти стягувались із пенсії відповідача. Проте, як було встановлено та зазначено державним виконавцем у довідці-розрахунку заборгованості по аліментах від 31.07.2014 ОСОБА_6 в період з 15.12.2010 по 03.10.2011 працював в Державній компанії з експорту та імпорту продукції послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та відповідно отримував доходи, з яких не сплачував аліменти, у зв'язку із чим і виникла зазначена заборгованість за вказаний період. Відповідачу про вказану довідку-розрахунок відомо давно, оскільки така видана ще у липні 2014 року та фігурує в іншій цивільній справі, яка розглядається Святошинським районним судом м. Києва, зокрема про позбавлення його батьківських прав, проте сума заборгованості ним не оспорювалася у визначений законом спосіб і термін, тому віповідно є чинною.

У постанові Верховного Суду України від 11.09.2013, прийнятій за результатами перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 у справі про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів вказано, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у відповідача існує заборгованість по сплаті аліментів за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року у загальному розмірі 25 428 грн. 19 коп., яка виникла з вини відповідача, який достеменно знав про свій обов'язок сплачувати аліменти у розмірі ј частки з усіх видів заробітку, але сплачував їх в меншому розмірі ніж було встановлено судовим рішенням, в результаті чого неустойка (пеня), у зв'язку з несплатою аліментів за період з 15.12.2010 по 03.10.2011 складає 7 463 грн. 77 коп. При визначенні суми неустойки судом першої інстанції правомірно вказано, що в розрахунку позивача прострочення сплати аліментів наведено за весь місяць прострочення, зокрема за грудень 2010 року в таблиці розрахунку зазначено кількість днів прострочення 31, коли таке прострочення має місце з 15 числа вказаного місяця, так само за жовтень 2011 року кількість прострочених днів зазначено та пораховано 31, коли треба лише з 01.10.2011 по 03.10.2011.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, дійшов вірного висновку, що правильним розміром неустойки, у зв'язку із несплатою аліментів на утримання ОСОБА_7 за період з 15.12.2010 по 03.10.2011 є 7 463 грн. 77 коп.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення, під час розгляду справи судом дотримано вимог процесуального закону. При цьому, слід зазначити, що наведені в скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді