Рішення № 49224147, 11.08.2015, Приморський районний суд м. Одеси

11.08.2015

Справа № 522/106/15-ц

Провадження № 2/522/3753/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», та просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11382227000 від 11 серпня 2008 року, укладений між нею та ПАТ «УкрСиббанк».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 11 серпня 2008 року між нею і АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11382227000, відповідно до умов якого Банк надав їй у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 110 000, 00 дол. США зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами, із строком повернення кредиту до 13 серпня 2029 року. Однак, договір про надання споживчого кредиту № 11382227000 від 11 серпня 2008 року всупереч вимогам положення п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. № 168, роз'ясненням НБУ від 16.06.2007р. за № 40-117/2093-6134 Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, замість детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача містить недостовірні розрахунки, майже втричі збільшені в частині отриманої суми кредиту та його абсолютного подорожчання. Крім того, у вищевказаному кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які п. п. 3.2, 3.4 розділу 3 Правил визнані обов'язковими. Також позивачка вказує, що банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту, у наданому розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, а розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для позивачки.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» позов не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думки представників сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011р. у справі № 15-рп/2011, положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11382227000, відповідно до умов якого Банк надав позивачці у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 110 000, 00 дол. США зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами, із строком повернення кредиту до 13 серпня 2029 року.

Згідно Додатку № 2 до Кредитного договору, який є його невід'ємною частиною і водночас визначає сукупну вартість кредиту, у колонці 2 зазначена сума платежу за розрахунковий період, яка дорівнює 393 056, 82 дол. США, що у відповідності до п. 3.3 глави 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. № 168, є чистою сумою кредиту, тобто сумою коштів, які видаються споживачу або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту.

Однак, згідно наданої представником відповідача копії заяви про видачу готівки № 109 від 11 серпня 2008 року вбачається, що позивачка отримала в кредит саме 110 000, 00 дол. США.

Також у відповідності до пп. б) п. 3.3. Правил абсолютне значення подорожчання кредиту розраховується шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. Однак, в порушення вказаної норми, згідно Додатку № 2 до Кредитного договору у колонці 8 зазначено абсолютне значення подорожчання кредиту у розмірі 393 056, 82 дол. США.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що сума у розмірі 393 056, 82 дол. США, яка двічі зазначена у Додатку № 2 до Кредитного договору (у колонках 2 і 8), є технічною помилкою, та що після отримання 110 000, 00 дол. США і з урахуванням усіх виплат за 20 років зазначена сума підлягає поверненню позивачкою.

Таким чином, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав позивачці, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору.

Також судом встановлено, що у колонці 6.4, де визначається вартість послуг за проведення незалежної експертної оцінки предмету забезпечення, тобто іпотеки, була зазначена сума у розмірі 1 084 057 грн., що за курсом НБУ на час укладення Кредитного договору дорівнювала 223 516, 90 дол. США і одночасно відповідає оцінці предмету іпотеки. Будь-яких доказів з приводу походження вказаної суми, представником відповідача до суду також надано не було.

У судовому засіданні також доведено, що Додаток № 1 Графік погашення кредиту до Кредитного договору не містить визначених пунктом 1.3 цього договору даних про розмір коштів, що належить сплатити позивачці у кожному платіжному періоді в погашення основної суми кредиту і процентів за користування кредитом, ні в числовому, ні в процентному виразі, а тому у розумінні Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168, не є узгодженим графіком платежів.

Ухвалою суду від 15 квітня 2015 року були витребувані у відповідача наступні документи: заяви ОСОБА_1 на видачу готівки від 11 серпня 2008 року для встановлення чистої суми кредиту, яка згідно Додатку №2 до кредитного договору №11382227000 від 11 серпня 2008 року становить 393 056, 82 дол. США; розрахунку суми платежу за кожний розрахунковий період згідно дати платежів, визначених у Додатку №2 до кредитного договору №11382227000 від 11 серпня 2008 року; обґрунтування вартості супутньої послуги субєкта оціночної діяльності за проведення незалежної експертної оцінки предмету забезпечення, яка згідно Додатку 2 до кредитного договору №11382227000 від 11 серпня 2008 року дорівнює 1 084 057, 00 грн.; розрахунку реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, що відсутній у Додатку 2 до кредитного договору №11382227000 від 11 серпня 2008 року; розрахунку абсолютного значення подорожчання кредиту, який згідно Додатку 2 до кредитного договору №11382227000 від 11 серпня 2008 року становить 393 056, 82 дол. США.

Однак, на виконання вищевказаної ухвали суду Банком до суду надано лише заява позивачки на видачу готівки № 109 від 11 серпня 2008 року. Інші вимоги щодо надання до суду доказів Банком виконані не були.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Ч. 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, договір про надання споживчого кредиту № 11382227000 від 11 серпня 2008 року всупереч вимогам положення п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. № 168, роз'ясненням НБУ від 16.06.2007р. за № 40-117/2093-6134 «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», замість детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача містить розрахунки, значно збільшені в частині отриманої суми кредиту та його абсолютного подорожчання.

Згідно норм ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

П. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

Також згідно висновків КСУ, наведених у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 по справі № 1-12/2013, умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Таким чином, суд вважає, що кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк» суперечить принципу добросовісності, порушує права позивачки як споживача і спрямований на погіршення становища останньої, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись вимогами Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 79, 88, 209-210, 213-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, - задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11382227000 від 11 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.Б. Свячена