Ухвала суду № 49222999, 26.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/794/14-к 26.08.2015 26.08.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого Ржепецького О.П.,

суддів Кваші С.В., Фаріонової О.М.,

секретар судового засідання: Білик Є.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №120141501260000155 за апеляційною скаргою прокурора Березнегуватського району Миколаївської області на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15вересня2014року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, що зареєстрований та фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 342 та ч.1 ст.122 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Андрєєва Н.В.,

обвинувачений: ОСОБА_1,

захисник: ОСОБА_2

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону про відповідальність, просив скасувати вирок стосовно ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому, просив постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.342 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.1ст.122 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України, просив остаточно за сукупністю злочинів _________

Провадження № 11-кп/784/600/15 Головуючий першої інстанції

Категорія: ч. 3 ст. 342, ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_3

Доповідач апеляційної інстанції:

ОСОБА_4

призначити до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2роки 3 місяці.

В іншій частині прокурор вирок не оскаржував.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 342 та ч. 1 ст. 122 КК України. За ч.3ст.342 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. За ч.1 ст.122 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 1рік.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2роки3 місяці.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2роки, з покладенням передбаченого п.4 ч.1 ст.76 КК України обовязку періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Задоволено цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого коштів, витрачених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілого від злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Вирішено питання щодо речових доказів.

З обвинуваченого стягнуті витрати, повязані з оплатою допомоги представника потерпілого.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

В апеляційній скарзі прокурор зазначав, що висновки суду про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання не відповідають сукупності фактичних даних про особу обвинуваченого, обставинам та тяжкості скоєних кримінальних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що обвинувачений вчинив два злочини середньої тяжкості в один день упродовж невеликого проміжку часу, що свідчить про агресивність поведінки обвинуваченого у суспільстві.

Крім того, зазначав, що перебування на утриманні у ОСОБА_1 малолітньої дитини не є підставою для звільнення його від відбування покарання, оскільки він виховує дитину разом із матірю, не працює, тому не має джерел прибутку.

Крім того, на думку прокурора, суд не дав повної оцінки тим обставинам, що обвинувачений перебуваючи у стані алкогольного спяніння, вчинив опір працівнику правоохоронного органу, спричинивши йому тілесні ушкодження.

На думку, прокурора, суд першої інстанції не врахував і думку потерпілого ОСОБА_5 та його представника щодо суворості покарання обвинуваченому.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

10 травня 2014 року наряд ДАІ з обслуговування Березнегуватського та Снігурівського районів УДАІ УМВС України в Миколаївській області у складі капітана міліції ОСОБА_7, лейтенанта міліції ОСОБА_8 та капітана міліції ОСОБА_9, здійснював патрулювання в смт.Березнегувате Миколаївської області.

У період часу з 5.30 год. до 10.00 год. вони неодноразово зустрічали обвинуваченого ОСОБА_1 При цьому, за зовнішніми ознаками ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного спяніння, тримав у руках відкриту пляшку пива, а о 6.30 год. та 7.00 год. був помічений під час керування автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний № ВЕ 3506 Н. Вимогу зупинити транспортний засіб не виконав.

О 10.00 год. зазначені працівники ДАЇ виявили ОСОБА_1 біля приміщення Березнегуватського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» по вул. Леніна у смт.Березнегувате та запропонували йому прослідувати до Березнегуватського РВ УМВС для складання протоколу про адміністративне правопорушення за керування автомобілем в стані спяніння.

Біля приміщення Березнегуватського РВ УМВС капітан міліції ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_1 пройти тест на стан спяніння за допомогою алкотестера «Драгер», від проходження якого ОСОБА_1 відмовився. У звязку з чим, працівники ДАЇ запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у Березнегуватській центральній районній лікарні.

Не бажаючи проходити огляд та маючи умисел на уникнення відповідальності шляхом опору співробітнику ДАІ, ОСОБА_1 умисно схопив капітана міліції ОСОБА_7 рукою за передпліччя лівої руки та стиснув його, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, після чого вкусив потерпілого за вказівний палець лівої руки, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді садна.

9 червня 2014 року близько першої годині ночі ОСОБА_1 перебував поблизу будівлі музею по вул. Першого Травня в смт.Березнегувате.

На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5, ОСОБА_1 наніс останньому кулаком правої руки один удар в область нижньої щелепи, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого і його захисника про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Прокурор в апеляційній скарзі не оспорював обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_1, кваліфікацію скоєного ним кримінального правопорушення, а також вид та розмір призначеного покарання. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд в цій частині законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку не перевіряє.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення та дані про особу обвинуваченого. У звязку з чим, дійшов висновку, що ступінь тяжкості вчинених правопорушень та дані про особу обвинуваченого дозволяють застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Зокрема, суд першої інстанції посилався на те, що обвинувачений вчинив два кримінальні правопорушення середньої тяжкості, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений має на утриманні малолітню дитину, не працює, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває.

Обставиною, що обтяжує покарання, при призначенні ОСОБА_1 покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 342 КК України, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Інших обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.

Суд першої інстанції також зазначав, що обставини, які помякшують покарання ним встановлено не було.

Виходячи з встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги про вчинення обвинуваченим два злочини протягом одного дня, що свідчить про підвищену його агресивність у суспільстві, не відповідають дійсності, оскільки згідно з матеріалами кримінального провадження 10травня2014року ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 342 КК України, майже через місяць 9червня2014 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що утримання малолітньої дитини не є підставою для застосування положень ст.75 КК України, оскільки дитину він виховує разом з подружжям також не заслуговують на увагу.

З пояснень ОСОБА_1 суду вбачається, що він виховує дитину віком до 2 років разом з дружиною, яка не працює. Сімя існує за рахунок його заробітку від виконання робіт без укладення трудового договору.

Тому, посилання прокурора на відсутність роботи та постійного заробітку у ОСОБА_1 само по собі не свідчить про його схильність до скоєння злочинів. Крім того, прокурором не спростовано пояснення ОСОБА_1 про те, що він не може знайти постійної роботи за місцем проживання та змушений підробляти.

Безпідставним є і доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні вироку суд не дав повної оцінки обставинам кримінального правопорушення, а саме тому, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, вчинив опір працівнику правоохоронного органу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. Адже, вчинення протиправних, суспільно-небезпечних дій у відношенні працівника правоохоронного органу є складовою частиною складу кримінального правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 342 КК України, а перебування обвинуваченого в стані алкогольного спяніння встановлено обставиною, яка обтяжує покарання за це кримінальне правопорушення.

Стосовно тверджень в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував думку потерпілого та його представника про суворість покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 122 КК України, то слід зазначити, що з трьох передбачених санкцією статті видів покарання, суд першої інстанції обрав найбільш суворий позбавлення волі.

Характеристика ОСОБА_1 про зловживання ним спиртними напоями, яка підписана дільничним інспектором міліції, не підтверджена іншими доказами, а спростовується поданими суду характеристикою з місця проживання та довідкою про відсутність на обліку в наркологічному диспансері.

Факт притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП підтверджується довідкою, поданою суду захисником. Згідно з поясненнями ОСОБА_1 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ті ж дії, що і по даній справі.

Ці твердження прокурором не спростовані.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про можливість застосування ст.75 КК України.

Водночас, постановляючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції також зазначав, що обставини, які помякшують покарання ним встановлено не було.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується не в повній мірі виходячи з наступного.

Перелік обставин, які помякшують покарання, що міститься в ч. 1 ст. 66 КК України не є вичерпним і при призначенні покарання суд може визнати такими, що його помякшують, і інші обставини, не зазначені у вказаній нормі (ч.2 ст. 66 КК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про притягнення обвинуваченого до відповідальності за ч.1 ст.122 КК України, суд першої інстанції допитав в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 Даючи пояснення, потерпілий не заперечував, що з власної ініціативи прийняв участь у бійці з ОСОБА_1 Зокрема пояснив, що 9червня2014 року близько 01.00год. він відпочивав у барі «Брест» смт. Березнегувате Миколаївської області. Вийшовши на вулицю, побачив як натовп хлопців разом з обвинуваченим пішли в сторону музею та він пішов за ними. Коли він підійшов до них, хлопці почали бити ОСОБА_1, а потім порозбігалися. Обвинувачений підбіг до нього та намагався вдарити, однак, він у відповідь декілька раз вдарив його. Згодом ОСОБА_1 побіг в бік будинку культури, вдарився головою об стенд та впав. Він підбіг до нього та ще декілька раз вдарив ногою Піднявшись, обвинувачений вдарив його кулаком в обличчя.

Пояснення потерпілого щодо взаємної бійки з обвинуваченим підтверджуються також і поясненнями інших свідків, допитаних в суді першої інстанції, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Однак, суд першої інстанції, встановлюючи наявність або відсутність обставин, що помякшують покарання, безпідставно не дав оцінки цим поясненням потерпілого.

Крім того, з виступу обвинуваченого в судових дебатах та під час останнього слова, вбачається, що ОСОБА_1 щиро покаявся в скоєних ним кримінальних правопорушеннях, зобовязався відшкодувати кошти на лікування потерпілих (а.с.121).

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував наслідки вчинених ним кримінальних правопорушень, його ставлення до своїх дій.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вірного по суті вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Березнегуватського району Миколаївської області залишити без задоволення.

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: Судді:

О.П. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Фаріонова