Постанова № 4922275, 04.09.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

04 вересня 2009 р.                                                                                  Справа № 2-а-3213/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

При секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні    

За участю представників сторін:

позивача      :   Стук Станівслав Васильович

                           Остроус ЛарисаОлександрівна

відповідача :   Сербіновська Галина Миколаївна

розглянув  у відкритому  судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, м. Вінниця  

до:   Державного комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро",смт. Крижопіль 

про: стягнення 53247 грн.

Обставини справи:

       Позивач - Держана інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області    звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду  з позовом до відповідача –Державного комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" про стягнення економічних санкцій у розмірі 53247 грн. згідно рішення  від 29.04.2009 року № ІЦ-02-12/42.

       В обґрунтування позову зазначено, що  за результатами перевірки  дотримання вимог  чинного законодавства з питань ціноутворення  при наданні послуг  при здійсненні підготовки та надання замовникам  архітектурно-планувального завдання ( далі - АПЗ) та технічних умов щодо  інженерного забезпечення об'єктів архітектури у  Державному комунальному підприємстві  "Архітектурно-планувальне бюро"  виявлено завищення  вартості  послуг з видачі  архітектурно-планувальних завдань за рахунок  стягнення плати  за термінове виконання послуг при  недотриманні термінів їх виконання, а також  внаслідок врахування послуг, які  фактично не  надавались.  За виявлене порушення, на підставі статті 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”Держінспекцією з контролю за цінами у  Вінницькій області прийняте рішення № ІЦ-02-12/42 від 29.04.2009 року “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”на загальну суму 53247 грн.

      Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає те, що  висновки  Держінспекції з контролю за цінами  у Вінницькій області є безпідставними. Зокрема, посилаючись на те, що  відповідач працює  і керується у своїй роботі "Положенням про бюро" де чітко  визначені його обов'язки і користується розцінками, вказаними в "Базових показниках вартості проектно-планувальних робіт по наданню послуг замовникам"  і Додатком № 1 "Порядку про надання АПЗ", затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 року № 2328  з приміщенням  індексів. Крім того,  роботу бюро погоджує і контролює головний  архітектор району згідно рішення виконкому Крижопільської районної  ради народних депутатів № 10 від 31.01.1995 року.    Таким чином, відповідач не погоджується з висновками зробленими в акті перевірки.

          В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

         Представник відповідача позовні вимоги не визнав, відмітивши свою позицію у письмових запереченнях, наданих разом із заявою № 21 від 01.09.2009 року ( вх. № 13718 від 01.09.2009 року).

    Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Правовою базою державної цінової політики є на сьогодні Закон України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990року № 507-ХІІ (далі - Закон №507), статтею 6 якого передбачено, що, крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни. При цьому,  окремо застережено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону № 507). Таке державне регулювання здійснюється шляхом установлення:

–державних фіксованих цін (тарифів);

–граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до статті 8 Закону Закон №507 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (частина  1 статті 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення”). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 13 Закону № 507 передбачено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні та застосуванні державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. При цьому контролюються правомірність їх застосування і дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення про Державну інспекцію по контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 р. “Питання Державної інспекції по контролю за цінами”(далі –Постанова №1819) головним органом, уповноваженим контролювати встановлення і застосування державних фіксованих і регульованих цін і тарифів, є Державна інспекція з контролю за цінами (далі –Держцінінспекція), що діє у складі Міністерства економіки та перебуває в його підпорядкуванні

Пунктом 5 Постанови  № 1819 окреслено права, які має Держцінінспекція:

1) проводити на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних із формуванням, установленням і застосуванням цін і тарифів;

2) одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підприємств, установ та організацій матеріали та інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ та організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг;

4) у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, установлення і застосування цін і тарифів;

5) приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум усієї необґрунтовано отриманої підприємством, установою, організацією виручки в результаті порушення державної дисципліни цін і штрафу у двократному її розмірі, а також звертатися з позовами до судів про стягнення зазначених сум у разі невиконання рішень державних інспекцій з контролю за цінами;

6) згідно з вимогами законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами;

7) залучати фахівців органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

8) скасовувати рішення своїх територіальних органів, а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень.

Як свідчать матеріали справи, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області в період з 10 квітня по 22 квітня 2009 року проведено перевірку державної дисципліни цін щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні послуг при здійсненні підготовки та надання замовникам архітектурно-планувального завдання та технічних умов, щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури у Державному комунальному  підприємстві "Архітектурно-планувальне бюро", за період з квітня 2008 року по квітень  2009 року. За результатами перевірки складений акт від 22.04.2009 року (а.с. 8-14).

Перевіркою встановлено, що Державне комунальне підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" є юридичною особою,  підпорядковане головному  архітектору району.  З часу державної реєстрації Державного комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" має самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Вартість  послуг визначається підприємством самостійно згідно калькуляцій, які  складено  відповідно до  Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 року № 2328 "Про порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов, щодо інженерного забезпечення об'єкта  архітектури і визначення розміру плати за їх видачу" (далі - Постанова №2328) та Базових показників вартості проектно-вишукувальних робіт по наданню платних послуг замовникам в Українській РСР, затверджених Постановою колегії Державного комітету Української РСР у справах будівництва і архітектури від 26.06.1991 року,  протокол № 24.

До вартості  послуг, передбачених Постановою  № 2328  передбачені додаткові коефіцієнти, зокрема: для населених пунктів відповідно до чисельності населення; для земельних ділянок в залежності від їх площі; за виїзд в  інший населений пункт в залежності від відстані; за термінове виконання послуг.

Як вбачається з акта  перевірки, позивачем  встановлено, що Державним  комунальним підприємством "Архітектурно-планувальне бюро" завищена вартість послуг з видачі архітектурно-планувальних завдань за рахунок стягнення плати  за термінове  виконання послуг при недотриманні термінів їх виконання, а також  врахування вартості  послуг, які фактично не надавались, зокрема:

- прийняття  та реєстрація документів (дана послуга надається  райдержадміністрацією), складання договору на  виконання АПЗ;

- складання заявок на отримання технічних умов в організаціях, що надають ці  умови.

Внаслідок  допущених  порушень  вартість АПЗ стягувалась в розмірі 728 грн. замість 325 грн. 96 коп. Крім того, підприємством необгрунтовано завищувалась вартість  виготовлення будівельних паспортів за рахунок послуг, які фактично не виконувались (обстеження  земельної ділянки, її заміри, складання абрису,  підготовка висновку на виконком про  виділення  земельної ділянки з ескізом плану забудови). Сума  завищення  вартості будівельного паспорту складала 190 грн.

Тобто,  підприємством були порушені  вимоги Постанови № 2328 .

Вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, наведено в пункті 1.4 Інструкції  про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами держконтролю за цінами № 298/519 від 03.12.2001 року, зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N 1047/6238 (далі-Інструкція  №298/519). Такими порушеннями, зокрема, є:

–нарахування не передбачених законодавством націнок до регульованих цін і тарифів;

–застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

–застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує гранично встановлений відповідно до законодавства;

–застосування цін (тарифів) із порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;

–завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються до структури регульованої ціни, або їх невключення до структури регульованої ціни;

–включення до структури регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені норми;

–включення до вартості продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

–застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

–застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), не передбачених певними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

–застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання

Судом встановлено, що за період з квітня по грудень  2008 року всупереч пункту 1.4. Інструкції № 298/519 Державне комунальне підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" необґрунтовано стягнуто коштів із  замовників в сумі 17749 грн. (зворотня сторона а.с. 13).

Згідно статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, необґрунтована виручка підлягає вилученню до місцевого бюджету разом із штрафом - 200% від суми виручки на підставі рішення Держінспекції з контролю за цінами про застосування економічних санкцій.

Таким чином, по матеріалах перевірки Держінспекцією по контролю за цінами прийнято рішення від 29.04.2009 року № ІЦ-02-12/42 (а.с. 7) про застосування економічних санкцій на загальну суму 53247 грн. за порушення державної дисципліни цін.

Сума застосованих санкцій, згідно прийнятого Держінспекцією цін рішення, стягується до Державного бюджету України у відповідності до пункту 15 статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Рішення Держінспекції з контролю за цінами було надіслане відповідачу разом з претензією від 18.05.2009 року  № ІЦ-01-15-2/591 (а.с. 26) для виконання, що підтверджується повідомленням про вручення за  № 67390 (а.с. 25), та  отримано останнім, що  і  визнано в судовому засіданні.

Однак, Державне комунальне підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" рішення не виконало та у встановленому законодавством порядку не оскаржило, як це передбачено  положеннями  пункту 4.1 Інструкції № 298/519, в якому зазначено, що скарги   на  рішення  про  застосування  економічних  та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.  У разі незгоди з прийнятим рішенням спір про визнання його недійсним вирішується Господарським судом (дане положення Інструкції не є процесуальним і після набрання чинності КАС не може визначати підсудність справ із публічно-правових спорів за участю органів державного контролю за цінами. Разом з тим, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Державної інспекції  з контролю за цінами, як суб’єктами владних повноважень щодо оскарження її рішень, дій чи бездіяльності поширюється юрисдикція адміністративних судів, відповідно, є підстави для вирішення  спору (за його наявності) щодо оскарження рішення суб"єкта владних повноважень, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України).

Відповідно до довідки № 2181 (а.с. 23) з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності, що у розумінні положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень.

Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року № 507-XII визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Відповідно до статтей 2,3 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення” запроваджено види цін і тарифів, зокрема, встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону України “Про ціни і ціноутворення”).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Доказів, які б свідчили про погашення  вказаної суми заборгованості  на день розгляду справи або ж спростували доводи позивача суду не надано. Заперечення  на позов не спростовують даний висновок суду, оскільки в них зазначаються зауваження до висновків перевірки, тоді як рішення   про застосування економічних санкцій, що прийняте за результатами цих висновків  відповідачем не оскаржене.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо  стягнення економічних санкцій в сумі 53247 грн., оскільки у позивача наявні докази існування заборгованості у відповідача, а несплата в добровільному порядку заборгованості тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Оскільки спір  вирішено на користь  суб’єкта  владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків  та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір)  стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро",  вул. Карла Маркса, 68, с.м.т. Крижопіль, Вінницька область, 24600 (код за ЄДРПОУ 20116242, р/р 26007126628 ВОВ Райффайзен банк "Аваль" МФО 380805) на користь  Державного бюджету України,  відповідно до пункту 15 статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік " ( р/р 31110106700252 Державний бюджет  Крижопільський район, код 34701062 в ГУ ДКУ  у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу 21081100)  53247 грн. ( п'ятдесят  три тисячі  двісті сорок сім грн. 00 коп.)  економічних санкцій згідно рішення  Держінспекції  від 29.04.2009 року № ІЦ-02-12/42.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  09.09.09 

Суддя                                                                     Воробйова Інна Анатоліївна