Постанова № 4922203, 28.08.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

28 серпня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-857/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

При секретарі судового засідання:   Гонта Інна Олександрівна 

За участю представників сторін:

позивача      :   Якимчук В.І., Пентюк І.К., Кобельський В.Д., Бурка В.Р. - представники

відповідача :   Сергієнко Я.М., Шахбанова І.В. - представники

розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго"   

до:   Державної податкової інспекції у м.Вінниці 

про: визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

 Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія Вінницяобленерго"  (надалі –позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (надалі –відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000692320/0 від 14.07.2008 року, №0000702320/0 від 14.07.2008 року,  №0000692320/1 від 17.09.2008 року,  №0000702320/1 від 17.09.2008 року,  №0000692320/2 від 26.11.2008 року,  №0000702320/2 від 26.11.2008 року,  №0000692320/3 від 03.02.2009 року,  №0000702320/3 від 03.02.2009 року.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2006 року по 01.01.2008 року, результати якої оформлені актом №1364/2320/00130694  від 01.07.2008 року.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692320/0 від 14.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1162451,00 грн. за порушення п.3.1 ст. 3, п.5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року та податкове повідомлення-рішення №0000702320/0 від 14.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 932030,00 грн. за порушення  п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Позивач вважає податкові повідомлення - рішення №0000692320/0 від 14.07.2008 року, №0000702320/0 від 14.07.2008 року прийнятими неправомірно та такими, що суперечать чинному законодавству. 

 Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених в запереченні на позов №3749/10/10 від 24.02.2009 року та просили в позові відмовити, мотивуючи тим, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень на перевірку, від 31.03.2008 року №875/23, від 05.05.2008 року №1097/23, від 20.05.2008 року №1273/23 та від 02.06.2008 року №1426/23 виданих Державною податковою інспекцією у м.Вінниці податковим ревізорам-інспекторам Паштетнику М.М., Асаулюк Н.І., Шахбановій І.В., Кучеренку Л.І., Тичинській В.В. та Алексєєвій Л.П., відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання  Відкритим акціонерним товариством  "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2006 року по 01.01.2008 року.

В ході перевірки встановлено порушення з боку позивача п.3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді  що перевірявся, на загальну суму 893769,00 грн., а також порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 621353,00 грн.. За результатами перевірки складено Акт №1364/2320/00130694  від 01.07.2008 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000692320/0 від 14.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1162451,00 грн., в тому рахунку за основним платежем сума складає 774967 грн., за штрафними санкціями 387484 грн., а також №0000702320/0 від 14.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 932030,00 грн., в тому рахунку за основним платежем 621353 грн.,  за штрафними санкціями 310677 грн..

Позивач не погодився з даними рішеннями  та подав  скаргу до Державної податкової інспекції у м.Вінниці. Рішенням ДПІ у м.Вінниці  від 12.09.2008 №25773/10/25-09/45 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення  №0000692320/0 від 14.07.2008 року, №0000702320/0 від 14.07.2008 року залишено без змін , а  скарга позивача без задоволення ( прийнято нові податкові повідомлення-рішення, а саме №0000692320/1 від 17.09.2008 року та №0000702320/1 від 17.09.2008 року).

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивачем було подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.  Рішенням  ДПА у Вінницькій області   від  18.11.2008  року  №18163/10/25/009  про результати    розгляду    повторної    скарги,    податкові    повідомлення-рішення №0000692320/0 від 14.07.2008 року, №0000702320/0 від 14.07.2008 року ( №0000692320/1 від 17.09.2008 року та №0000702320/1 від 17.09.2008 року) залишено без змін , а  скарга позивача без задоволення (  прийнято нові податкові повідомлення-рішення, а саме №0000692320/2 від 26.11.2008 року та №0000702320/1 від 26.11.2008 року).

Позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України №658/6/25-0115 від 28.01.2009 року всі оскаржувані податкові повідомленні-рішення відповідача залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення, в результаті чого ДПІ у м.Вінниці прийнято нові податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000692320/3  від 03.02.2009 року та №0000702320/3 від 03.02.2009 року.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №РП49-Р від 26.01.1999 року,  Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" зареєстроване рішенням Реєстраційної палати Вінницької міської ради як акціонерне товариство відкритого типу, створене на основі державної власності. У період перевірки було платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

За результатами перевірки, позивачу, з посиланням на п.5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року, донараховано податок на прибуток в сумі 774967,00 грн., та з посиланням на п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, донараховано ПДВ на суму 621353,00 грн..

Підставою для нарахування податку на прибуток за перевіряємий період, стало завищення позивачем валових витрат на суму 3099868,00 грн. по придбаній електроенергії в зв'язку з тим, що, як вважає відповідач, електроенергія в вищевказаній сумі не використана у господарській діяльності товариства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону про прибуток, валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її вежами. Валовий дохід включає доходи від продажу електричної енергії (включаючи реактивну) (підпункт 4.1.6 пункт 4.1 статті 4 Закону про прибуток).

Згідно з пунктом 1.31 цього Закону під продажем товарів слід розуміти - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Тобто, продаж обов'язково супроводжується передачею права власності на  такі товари.

Оскільки споживання електроенергії юридичною особою - позивачем - на власні виробничі потреби не супроводжується переходом права власності на товар, тому вартість такої електроенергії не повинна відображатися у валових доходах.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 5.1. Валові  витрати  виробництва  та  обігу  - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються  суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням виробництва,  реалізацією  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  з  урахуванням  обмежень,  установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

У пунктах 5.3-5.7 даного Закону наведено вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до валових та наведено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат. Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Бухгалтерський та податковий облік підприємств та організацій базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій у відповідності до вимог законодавчо-нормативних документів.

Згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 05.06.1995 року, первинний документ - це письмове свідоцтво, що підтверджує господарську операцію, які є фактами підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 вищевказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які  фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивач вважає, що висновок про понаднормативні витрати електроенергії перевіряючі зробили на підставі звітних галузевих документів із технологічних витрат електроенергії - звіту “Баланс електроенергії і теплоенергії та розрахунок техніко-економічних показників"( макет 8111) форми-2 - НКРЕ “Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за І-ІІ класами напруги"" та форми № 46 ЕС “Корисний відпуск електричної, теплової та реактивної енергії”, показники яких визначаються розрахунковим шляхом і визначені як різниця між обсягами відпущеної електроенергії в мережу позивача та обсягами корисного відпуску електроенергії споживачам. Небаланс, який завжди спостерігається при цьому розрахунку, пояснюється об'єктивною неможливістю одночасного технічного забезпечення визначення (фіксування), в тому числі в єдиному часі, обсягів надходження електроенергії в електричну мережу позивача та обсягів корисно спожитої та оплаченої електроенергії.

Тобто, підмінивши поняття та вдавшись до хибного аналізу технологічних процесів галузі, відповідач прийшов до висновку про наявність у позивача понаднормативних витрат електроенергії, визначаючи такою ту електроенергію, що включена до валових витрат та не сплачена побутовими споживачами - населенням.

Споживачами електричної енергії, яка постачається ВАТ "АК Вінницяобленерго" є юридичні особи (підприємства, бюджетні установи) та фізичні особи (населення).

Первинним документом, що підтверджує відпуск ВАТ “АК Вінницяобленерго”товару (електричної енергії) юридичним особам є  рапорти про відпуск електроенергії.

Порядок визначення спожитої електроенергії, поставленої населенню визначений Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357, відповідно до яких розрахунок та оформлення документів щодо визначення кількості та вартості спожитої електроенергії проводиться самостійно за розрахунковими книжками, платіжними документами або за карткою попередньої опати (п.21, п.22 Правил).  Позивач, як і інші постачальники електроенергії, не завжди може знати обсяги проданої та втраченої електроенергії після її постачання. Специфіка визначення обсягу продажу електроенергії полягає в тому, що постачальник не може без участі покупця визначити такий обсяг. Відсутність достовірних відомостей про спожиту електроенергію, в свою чергу, не дозволить визначити обсяг втрат. Тобто, у будь-якому випадку величину втрат має бути підтверджено документально. До надходження грошових коштів від населення за спожиту електроенергію у енергопостачальника відсутній первинний документ (квитанція), що підтверджує факт передачі електроенергії як в кількісному так і у вартісному виразі. Тому, несвоєчасно оплачена використана населенням електроенергія призводить до виникнення понаднормативних витрат ТВЕ в одних періодах і економію в інших.

Так судом встановлено, що позивач, при придбанні електроенергії, керуючись нормами ст. 5 вказаного Закону, відносив її вартість до валових витрат тільки за наявності відповідних розрахункових платіжних та інших первинних документів документів, що повністю узгоджується з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані позивачем первинні документи (рахунки-фактури,акти прийняття-передачї електроенергії, податкові накладні), якими оформлена господарська операція по купівлі електричної енергії в ДП “Енергоринок”мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості. Тобто позивач, при придбанні електроенергії, керуючись нормами ст. 5 вказаного Закону, відносив її вартість до валових витрат тільки за наявності відповідних розрахункових платіжних та інших первинних документів, що повністю узгоджується з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Разом з тим, слід зазначити, що висновки перевіряючих в акті перевірки №1364/2320/00130694 від 01.07.2008р. що витрати електроенергії не пов'язані з виробництвом, передачею та продажем електроенергії,  не відповідає зазначеному в п. 2.7 цього самого акту, а саме, що у період з 01.07.2006р. по 01.01.2008р. згідно документів, наданих для перевірки не встановлено фактів без ліцензійної діяльності. Основний вид діяльності суб'єкта господарювання у періоді що перевірявся, - це передача та постачання електроенергії через електромережі споживачам м. Вінниці та Вінницької області.

Відповідно до норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.19997р., оподаткування податком на прибуток здійснюється не за окремими господарськими операціями, а в цілому по результатах всієї господарської діяльності підприємства за відповідні звітні періоди.

Таким чином, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що електроенергія була фактично придбана підприємством для подальшого продажу користувачам і, відповідно, вся вартість електроенергії підлягає включенню до складу валових витрат підприємства.

Окрім того судом встановлено, що відповідачем не враховано, що позивач помилково включив до складу валових доходів вартість електроенергії, використаної структурними підрозділами на потреби власної господарської діяльності, що в свою чергу, збільшило валовий дохід на 143999,52 грн., а також зайво включено до валових доходів операцію з оприбуткуванням матеріалів, отриманих від ліквідації основних фондів на загальну суму 1745289,00 грн..  Крім того, позивач помилково не включив до складу валових витрат вартість послуг зв'язку, що надані ЗАТ "Український мобільний зв'язок" в сумі 174049,01 грн. та амортизаційні відрахування по основним фондам, що передані в оперативну оренду. Так, за перевіряємий період сума амортизаційних відрахувань, що не була включена до декларації становить 310566,00 грн..

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що твердження податкового органу викладений в акті перевірки про необхідність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 774967 грн. документально та нормативно не підтверджуються. Разом з тим, у  зв'язку з помилковим завищенням позивачем валових витрат, податкове зобов'язання по податку на прибуток підлягає зменшенню на 596157,00 грн..

Крім того, в акті перевірки №1364/2320/00130694 від 01.07.2008 року зазначено, суб'єктами господарювання порушено п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 621353,00 грн..

Згідно з п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97- ВР  суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодовуються з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до норм вищевказаного Закону, оподаткування податком на додану вартість здійснюється не за окремими господарськими операціями, а в цілому по результатах всієї господарської діяльності підприємства за відповідні звітні періоди.

Судом встановлено, що позивачем завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з серпня 2006р. по грудень 2007р. на суму 4230421,64грн. за рахунок подвійного нарахування податкових зобов'язань по пільгах та субсидіях.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг);

- або дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

 - або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем при перевірці були надані всі податкові накладні від постачальника, оформлені належним чином, які підтверджують правомірність віднесення ПДВ з придбаної електроенергії до складу податкового кредиту.

Також п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Первинні документи, якими оформлена господарська операція з купівлі електричної енергії в ДП “Енергоринок”, містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості. Також в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо визнання даних податкових накладних недійсними згідно з чинним законодавством. Тому, відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" підприємство ВАТ АК “Вінницяобленерго”мало всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості всієї придбаної електричної енергії за період з 01.08.2006р. по 31.12.2007р.

Слід зазначити, що визнання угод та операцій за угодами, первинних документів (в тому числі податкових накладних), якими оформлені операції, дійсними, чи не дійсними не відноситься до компетенції ДПІ, в тому числі і ревізорів-інспекторів, а відноситься до компетенції суду. Суми податків та зборів (в тому числі податкове зобов'язання з ПДВ) визначаються перевіряючими на підставі даних первинних документів, так як відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, "Інструкції по бухгалтерському обліку податку на додану вартість", затвердженої Міністерством фінансів України від 01.07.97р. №141 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.97р. від №284/2088. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року №168/97-ВР, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Таким чином, обставини справи свідчать, що позивачем завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.08.2006р. по 31.12.2007р. на суму 4229041,64грн..

Отже, відповідачем неправомірно знято з податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 619973,00 грн. з вартості електроенергії, яка на думку перевіряючих, не використана на потреби, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача, оскільки позивач, отримавши податкові накладні за електроенергію, придбану у ДП "Енергоринок", дотримався вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість".

До такого ж висновку прийшов і експерт Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при проведенні судово-бухгалтерської експертизи, яка була призначена за клопотанням позивача, на підставі ухвали суду від 26.03.2009 року, за результатами якої складено висновок №526 від 07.08.2009 року, який долучено до матеріалів справи. Зокрема експертизою встановлено наступне:

- за результатами дослідження документів ВАТ АК "Вінницяобленерго" висновки акту перевірки  в частині зменшення валових витрат на суму 3099868,00 грн. по придбанній електричній енергії та донарахування на цій підставі податку на прибуток в сумі 774967,00 грн. за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року документально та нормативно не підтверджується;

- висновки акту перевірки щодо включення до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства ВАТ "АК Вінницяобленерго" вартості всієї придбаної електроенергії за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року документально підтверджуються;

- за результатами дослідження документів ВАТ “АК Вінницяобленерго”підприємством за період з 3 кв. 2006р. по 4 кв. 2007р. включено до складу валових доходів вартість електроенергії використаної структурними підрозділами на потреби власної господарської діяльності на суму 143999,52грн., що не відповідає вимогам п.4.1 ст.4 та п.1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994р. №334/94-ВР;

- за результатами дослідження документів ВАТ АК “Вінницяобленерго”висновки акту перевірки щодо зменшення податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 619973,00грн. з вартості придбаної електричної енергії документально не підтверджуються. Підприємством ВАТ “АК Вінницяобленерго”за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р. завищено податкові зобов'язання    з    податку    на    додану    вартість    на    суму 4229041,64 грн.;

- включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості всієї придбаної електроенергії за період з 01.08.2006 року по 31.12.2007 року при складанні декларацій з ПДВ ВАТ “АК Вінницяобленерго”документально підтверджується.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що висновки відповідача в акті перевірки №1364/2320/00130694  від 01.07.2008 року є помилковими та такими що суперечать чинному законодавству,  що є підставою для задоволення позову в повному обсязі і визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000692320/0 від 14.07.2008 року, №0000702320/0 від 14.07.2008 року,  №0000692320/1 від 17.09.2008 року,  №0000702320/1 від 17.09.2008 року,  №0000692320/2 від 26.11.2008 року,  №0000702320/2 від 26.11.2008 року,  №0000692320/3 від 03.02.2009 року,  №0000702320/3 від 03.02.2009 року, прийнятих на підставі даного акту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС  України доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп..

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 19, 23, 71, 94, 98, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасуватиподаткові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0000692320/0 від 14.07.2008 року, №0000702320/0 від 14.07.2008 року,  №0000692320/1 від 17.09.2008 року,  №0000702320/1 від 17.09.2008 року,  №0000692320/2 від 26.11.2008 року,  №0000702320/2 від 26.11.2008 року,  №0000692320/3 від 03.02.2009 року,  №0000702320/3 від 03.02.2009 року.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія  "Вінницяобленерго"   документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до  задоволених позовних вимог в розмірі 3,40 грн..

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

 Повний текст постанови оформлено:  02.09.09 

Суддя /підпис/                                                       Сторчак Володимир Юрійович

Копія вірна

Суддя:

Секретар: