Ухвала суду № 49209344, 10.05.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"10" травня 2011 р. Справа № 2-а-1890/08/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду

від "02" лютого 2011 р. у справі № 2-а-1890/08/1770

за позовом Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів"

до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій, скасування податкових повідомлень-рішень №0000051540/0, №0000061540/0, №0000071540/0 від 26.02.2008р.,

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2008 року працівниками ОСОБА_2 ОДПІ проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати ОСОБА_3 підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів" податку на додану вартість до бюджету, за наслідками яких складено акти:

-№0000121540 від 26.02.2008р. (а.с.6-8);

-№0000131540 від 26.02.2008р. (а.с.10-12);

-№0000141540 від 26.02.2008р. (а.с.14-16).

Згідно актів перевірки від 26.02.2008 року встановлено порушення ОСОБА_3 підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів" п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що проявились у несвоєчасній сплаті позивачем податку на додану вартість за період вересень-грудень 2007 року.

На підставі актів перевірок податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2008р. №0000051540/0 (на підставі акта №0000121540, а.с.5), №0000061540/0 (на підставі акта №0000131540, а.с.9), №0000071540/0 (на підставі акта №0000141540, а.с.13).

13.03.2008р. ОСОБА_3 підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним рішення про застосування до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів" штрафних санкцій, скасування податкових повідомлень-рішень №0000051540/0, №0000061540/0, №0000071540/0 від 26.02.2008р. (а.с.2-4), обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що зобов'язання з ПДВ були сплачені в межах визначених законодавством граничних строків, що виключає застосування штрафних санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі №2-а-1890/08/1770 позов Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів" до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції було задоволено та визнано протиправними та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення №0000051540/0, №0000061540/0, №0000071540/0 від 26.02.2008р., прийняті ОСОБА_2 об'єднаною державною податковою інспекцією (а.с.71-75).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.77), в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в ній, не відповідають дійсним обставинам справи, та, зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції, як і посилання позивача в позовній заяві на своєчасну сплату податкового боргу та самочинний поділ ОСОБА_2 ОДПІ сплачених сум, є безпідставними, оскільки відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, а тому, оскільки станом на 18.10.2007р. у позивача внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій, доведеного до платника податковими повідомленнями-рішеннями №0080411540/0, №0080401540/0, №0080391540/0 від 23.08.2007р., виник податковий борг на загальну суму 33324,11 грн., то відповідач правомірно зараховував кошти, що надходили від позивача, на погашення податкового боргу, а не податкових зобов'язань, вказаних платником у платіжних дорученнях.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу суду не подав.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду (а.с.83-84).

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, наведені у скарзі доводи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, який визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000051540/0 від 26.02.2008р.

В акті перевірки №0000121540 відповідач дійшов висновку, що податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 32 623 грн., визначене декларацією з ПДВ №13125 від 22.10.2007р. за вересень 2007р. (а.с.17-18) із граничним терміном сплати 30.10.2007р., сплачено 31.01.2008р. платіжним дорученням №19 на суму 28 225,02 грн. (а.с.25а), із затримкою платежу 93 дні.

За це порушення рішенням №0000051540 від 26.02.2008р. на підставі п.7.1.7 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивачу визначена штрафна санкція у розмірі 50 % від недоплати в сумі 10085,35 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 30.10.2007р. №437, на яку посилається позивач як на доказ погашення узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2007р. (а.с.27), в графі "Призначення платежу" зазначено "*00955779;14010100;01;20.09.07р. ПДВ", сума платежу 32623,00 грн. (а.с.27). Платіжне ж доручення від 31.01.2008р. №19 (а.с.25а) в графі "Призначення платежу" містить напис "оплата ПДВ за грудень м-ць 2008р.", сума платежу 28225, 02 грн.

При цьому, суд першої інстанції підставно встановив, що в платіжному дорученні від 31.01.2008р. №19 допущено описку в частині зазначення періоду, за який проведено оплату, оскільки платіжне доручення датоване 31 січня 2008 року, то слід вважати, що оплату проведено за грудень місяць 2007 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання з ПДВ за вересень місяць 2007р. позивачем у повному розмірі було сплачене не 31.01.2008р., як встановлено перевіркою, а 30.10.2007р.

Наведене підтверджує відсутність факту затримки оплати податкового зобов'язання із ПДВ за вересень 2007р.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000061540/0 від 26.02.2008р.

В акті перевірки №0000131540 відповідач дійшов висновку, що податкове зобов'язання, визначене декларацією з ПДВ №13125 за вересень 2007р. із граничним терміном сплати 30.10.2007р., було сплачене позивачем в такому порядку - 7336,00 грн. згідно платіжного доручення №475 від 30.11.2007р. (а.с.27) та 5000,00 грн. згідно платіжного доручення від 15.01.2008р. №3 (а.с.25), тобто із затримкою платежу на 31 та 77 днів, відповідно.

Податкове зобов'язання у розмірі 7336 грн., визначене декларацією №14768 від 20.11.2007р. за жовтень місяць 2007 року (а.с.19-20) із граничним терміном сплати - 30.11.2007р., як зазначено у акті, сплачено платіжним дорученням №19 від 31.01.2008р. (а.с.25а) на суму 28 225,02 грн., із затримкою платежу на 62 дні.

За це порушення рішенням №0000061540 від 26.02.2008р. на підставі п.7.1.7 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена штрафна санкція у розмірі 20% від недоплати у розмірі сумі 3 926,79 грн.

Як зазначалося вище, зобов'язання по ПДВ за вересень 2007р., визначене декларацією №13125 від 22.10.2007р., у повному розмірі 32 623 грн. було сплачене 30.10.2007р. згідно платіжного доручення №437, а не частково (30.11.2007р. та 15.01.2008р.), як помилково встановлено перевіркою, тобто в останній день граничного терміну сплати без порушень строків сплати.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 29.11.2007р. №475 (а.с.28), де в графі "Призначення платежу" вказано "*00955779;14010100;01;20,10,07р. по строку оплати 30.11.07р. ПДВ за жовтень", сума платежу 7336 грн., тобто податкове зобов'язання по ПДВ за жовтень 2007р., визначене декларацією №14768 від 20.11.07р., у повному розмірі було сплачене позивачем згідно платіжного доручення №475 від 29.11.2007р., а відтак, контролюючим органом невірно встановлений строк оплати зобов'язань позивача по ПДВ за вересень, жовтень 2007р., що підтверджує відсутність факту затримки оплати таких податкових зобов'язань.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000071540/0 від 26.02.2008р.

В акті перевірки №0000141540 відповідач дійшов висновку, що податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2007р., визначене декларацією №15561 від 31.01.2008р. у розмірі 4662,00грн. (а.с.21-22) із граничним терміном сплати - 04.01.2008р. було сплачено частково платіжними дорученнями №19 від 31.01.2008р. на суму 28225,02 грн. та №20 від 31.01.2008р. на суму 5000грн., із затримкою платежів до 30 днів.

Стосовно податкового зобов'язання позивача з ПДВ за грудень 2007р. у розмірі 30021грн., визначеного декларацією №18004 від 21.01.2008р. (а.с.23-24) з граничним терміном сплати - 30.01.2008р., то таке зобов'язання за висновками відповідача сплачене в сумі 16100,00 грн. одним платіжним дорученням №31 від 20.02.2008р. із затримкою платежу на 21 день.

За це порушення рішенням №0000071540від 26.02.2008р. на підставі п.7.1.7 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначена штрафна санкція у розмірі 10% від узгодженого зобов'язання в сумі 3 468,30 грн.

Проте, контролюючим органом невірно встановлений строк оплати податкових зобов'язань позивача, оскільки:

-зобов'язання по ПДВ за листопад 2007р., визначене декларацією №15561 від 22.10.07р. у розмірі 4662,0 грн. (а.с.21-22) було сплачене платіжним доручення №3 від 15.01.2008р. у розмірі 5 000 грн. (а.с.25), а не частково платіжними дорученнями №19, №20 від 31.01.2008р., як встановлено перевіркою, де в графі "Призначення платежу" зазначено "00955779;14010100;01;20.11.07р. ПДВ за листопад";

-податкове зобов'язання по ПДВ за грудень 2007р., визначене декларацією №18004 від 21.01.2008р. у розмірі 30021,0 грн. (а.с.23-24) було сплачене платіжними дорученням №19 від 31.01.2008р. у розмірі 28 225,02 грн. та №20 від 31.01.2008р. у розмірі 5 000,00 грн. (а.с.25а, 26), де в графі "Призначення платежу" зазначено "ПДВ за грудень м-ць 2007 року".

Підсумовуючи наведене, слід констатувати, що позивачем не було затримано оплату податкового зобов'язання із ПДВ за вересень-грудень 2007р., а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність застосованих до позивача штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 26.02.2008р. №0000051540/0, №0000061540/0, №0000071540/0.

Доводи ж відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються наступним.

Так, відповідач посилається на приписи п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у відповідних пропорціях, й вказує, що саме на підставі вказаної норми законодавства кошти, що сплачувались позивачем, були зараховані на погашення податкового боргу, який виник внаслідок несплати застосованих раніше штрафних санкцій (податкові повідомлення-рішення №0080411540/0, №0080401540/0, №0080391540/0 від 23.08.2007 р.).

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, з аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, а серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції також підставно враховано, що податкові повідомлення-рішення №0080411540/0, №0080401540/0, №0080391540/0 від 23.08.2007р., що визначали суму податкового боргу, на погашення якої податковим органом зараховано сплачені позивачем кошти як погашення податкової заборгованості з ПДВ за вересень 2007 року, були скасовані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009р. (а.с.57-61).

За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі, якою в повному обсязі задоволено позовні вимоги, є обґрунтованою та законною й має бути залишена без змін, доводи ж апеляційної скарги відповідача не є переконливими, не підтверджуються наявними у справі доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано (прост.):

1 - в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "ОСОБА_2 комбінат хлібопродуктів" вул.Залізнична,50, м.Дубно, Рівненська область, 35600

3 - відповідачу ОСОБА_2 об'єднана державна податкова інспекція вул.Грушевського, 134, м.Дубно, Рівненська область, 35600