Ухвала суду № 49206836, 18.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2015 рокусправа № 808/7811/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 808/7811/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, № 0002981500 від 30.10.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 806050,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 201512,00 грн. 50 коп. В обґрунтування пред'явленого позову зазначалось про помилковість висновків податкового органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за угодами, заборгованість по яких погашена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення.

Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись із судовим рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не врахована обставина відсутності підтвердження під час податкової перевірки фактичної сплати частини суми від'ємного значення платника ТОВ «Шанс» у розмірі 806050 грн. по контрагенту ПАТ «Констар», оскільки вказані суми були зараховані шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Суд також не погодився із доводами податкового органу - відповідача по справі щодо того, що при заліку зустрічних однорідних вимог, яка на думку апелянта, є бартерною операцією, не проводиться сплата податку на додану вартість грошовими коштами, що виключає можливість його відшкодування із бюджету.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на те, що між ним, як покупцем і постачальником, та ПАТ «Криворізький трубний завод «Констар», як покупцем і постачальником, укладались договори купівлі-продажу товару, в ціну якого включений податок на додану вартість. Зважаючи наявність заборгованості зі сплати за отриманий товар, яка виникла у сторін, останні здійснили залік однорідних зустрічних вимог. Оскільки п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не ставить у залежність право на отримання бюджетного відшкодування від проведення розрахунків виключно у грошовій формі, ТОВ «Шанс» правомірно задекларувало від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 806050 грн. та має право на отримання бюджетного відшкодування. Крім того, на думку позивача, податковий орган безпідставно ототожнює поняття «залік зустрічних однорідних вимог» та «бартерна операція», оскільки згідно частини 1 статті 293 Господарського кодексу України договір міни (бартер) передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі в рамках одного договору. Проте, заборгованість між позивачем та ПАТ «Криворізький трубний завод «Констар» виникла за кількома договорами купівлі-продажу. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, позивач просив залишити його без змін.

У судовому засідання сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з 07 по 13 жовтня 2014 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Шанс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в деклараціях за період з березня 2011 року по липень 2013 року, за результатами якої 20 жовтня 2014 року складено Акт № 772/1520/19266864 (а.с.7-47). На підставі Акту перевірки 30 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0002981500, яким ТОВ «Шанс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 811818 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) 202954,5 грн. (а.с.66).

ТОВ «Шанс» не погодилось із висновками, викладеними в Акті перевірки, щодо заниження від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 806050 грн., оскарживши спірне податкове повідомлення-рішення до адміністративного суду в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 806050 грн. та, відповідно, із застосованим штрафом у розмірі 201512,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, щодо допущеного ТОВ «Шанс» порушення пункту 200.1 абз. а, б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, ТОВ «Шанс» допущені наступні порушення податкового законодавства: 1) п.200.1, абз. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п.4.6.5 п.4.6 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1 уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 21.08.2014 року № 9048840569) на суму 811818 грн.; 2) п.200.1 п.п. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п.4.6.6 п.4.6 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, що призвело до заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 21.08.2014 року № 9048840569) на суму 806050 грн.

Зазначені порушення, як стверджує відповідач, встановлені у зв'язку із не підтвердженням фактичної сплати частини суми від'ємного значення ТОВ «Шанс» у розмірі 806050 грн. по контрагенту ПАТ «Криворізький трубний завод «Констар», оскільки вказані суми були зараховані шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що є за своєю суттю бартерною операцією (обмін товару на товар).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно із п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, визначальною обставиною для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, фактично сплачена позивачем, який є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів/послуг. Право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що проведення бартерної операції не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі, податку на додану вартість, тому сума податку на додану вартість, за якою проведено залік зустрічних вимог, не є фактично сплаченою постачальниками таких товарів і не може враховуватись під час визначення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначає однією з умов виникнення у платника права на бюджетне відшкодування сплату ним податку на додану вартість у ціні придбаного товару, проте не конкретизує форму такої оплати (див. ухвалу ВАС України від 02.09.2014 року у справі № К/800/32895/14).

Суд першої інстанції встановив, що в ціну товару, який був поставлений ТОВ «Шанс» на адресу ПАТ «Криворізький трубний завод «Констар», включено ПДВ, який внесено до розділу 1 декларації з ПДВ (податкові зобов'язання). У свою чергу, в ціну товару, що був отриманий ТОВ «Шанс» від ПАТ «Криворізький трубний завод «Констар», також входить ПДВ, який відображений позивачем у розділі 2 декларації з ПДВ (податковий кредит).

Отже, правильним, на думку колегії суду, є висновки суду першої інстанції, що при не грошовій формі розрахунків (залік зустрічних однорідних вимог) у продавця виникають податкові зобов'язання, які він декларує, і в залежності від результату в декларації може сплатити до бюджету суму ПДВ або отримати бюджетне відшкодування.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 808/7811/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко