Постанова № 49205487, 27.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/465/2012

27 березня 2012 року 15год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1М

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" до Державна податкова інспекція у м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Газотрон -Люкс»звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне. З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2011року №0003932342 та №0003942342, від 25.11.2011 №0000331540.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем було неправомірно збільшено валові доходи позивача на суму 20 050 833грн. (непогашених нарахованих відсотків за користування кредитними коштами (в т.ч. за 3 кв. 2010 року на суму 6 595 498 грн, за 2010 рік на суму 13 323 279 грн., за 1 кв. 2011 року на суму 6 729 315 грн.) та неправомірно зменшено валові витрати позивача за період 1 кв. - 2кв. 2011 року по операціям з віднесенню до валових витрат сум: нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів (у сумі 6 729 315грн за 1 кв. 2011року, у сумі 7 171 131грн за 2 кв.), сум втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання основних засобів (у сумі 11 991 102грн. за 1 кв. 2011 року; у сумі 5 445 202грн. за 2 кв. 2011року); балансової вартості валюти на суму 766 405грн за 1 кв. 2011року; неправомірно виключено витрат минулих періодів 2010 року з витрат 2 та 2-3 кв. 2011року. У звязку з чим, позивач стверджує, що йому неправомірно зменшено спірними податковими повідомленнями - рішеннями відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі: 6595498грн за 3 кв. 2010року; 13 323 279 грн. за 2010рік; 39 539 416 грн. за 1 кв. 2011року; 57 849 142грн. за 2 кв. 2011 року, неправомірно збільшено суму грошового зобовязання в розмірі 12 443грн. за актом перевірки від 11.11.2011року, неправомірно збільшено суму грошового забовязання за актом камеральної перевірки від 15.11.2011року.

Окрім того, позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення оскаржувались в адміністративному порядку до ДПА в Рівненській області. Строк розгляду скарг був продовжений до 29.01.2012 року, рішення про результати розгляду поданих скарг ДПА в Рівненській області було прийнято з порушенням обумовленого строку, а зокрема 30.01.2012 року. Вважає, що скарга про скасування спірних рішень є задоволеною в силу закону.

В ході розгляду справи представник позивача позов підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Крім того, суду повідомила, що дійсно має місце завищення балансової вартості валюти в розмірі 766 405грн., віднесеної до валових витрат 1 кв. 2011року (через бухгалтерську помилку щодо подвійного віднесення такої вартості валюти). Просила позов задоволити.

Представники відповідача проти позову заперечували, в обґрунтування заперечень зазначили, що в ході перевірки було встановлено, що позивач отримав цільові фінансові кредити в гривнях та іноземній валюті, повязані з придбанням основних фондів. В періоді охопленому перевіркою, позивач відносив до складу валових витрат суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів (у сумі 6 729 315грн за 1 кв. 2011року, у сумі 7 171 131грн за 2 кв.) та суми втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання основних засобів (у сумі 11 991 102грн. за 1 кв. 2011 року; у сумі 5 445 202грн. за 2 кв. 2011року). Зазначають, що формування валових витрат за рахунок вище обумовлених операцій та сум є неправомірним та здійсненим в порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. 146.5 ст. 146 Податкового Кодексу України, оскільки операції із запозичення кредитних коштів є операціями направленими на придбання основних фондів. Відтак, вважають, що виплату процентів за борговими зобовязаннями та втрати від операційних курсових різниць необхідно капіталізувати та включати до балансової вартості основних фондів, що підлягають амортизації, а не до складу валових витрат. Крім того, вказали, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат 1 кв. 2011року балансову вартість валюти на суму 766 405грн., оскільки така вартість валюти була уже включена. Також в ході перевірки встановлено, що позивач занизив валові доходи 3 кв.2010року, 2010року, 1кв. 2011року на загальну суму 20 050 833грн., а зокрема в порушення п. 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включив до складу валових доходів суму непогашених нарахованих відсотків за фінансовими кредитами. Окрім зазначеного, допустив порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ІІІ Податкового Кодексу України, що полягає у перенесенні сум відємного значення обєкта оподаткування 2010року в розмірі 5 749 255грн. до валових витрат 2 кв. 2011 року та сум відємного значення обєкта оподаткування 2010року в розмірі 28 629 720 грн. до 2-3 кв. 2011року. В ході складання декларацій за 2010, 1, 2-3 кв. 2011року позивачем не враховано відкориговані показники відємного значення обєкта оподаткування за попередні звітні періоди. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.07.2010року по 30.06.2011року, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 року №1326/23-100/32745197. В ході такої перевірки ревізорами відповідача встановлено, що позивач:

занизив валові доходи на загальну суму 20 050 833грн. (в т.ч. за 3 кв. 2010 року на суму 6 595 498 грн, за 2010 рік на суму 13 323 279 грн., за 1 кв. 2011 року на суму 6 729 315 грн.), а зокрема в порушення п. 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включив до складу валових доходів суму непогашених нарахованих відсотків за фінансовими кредитами;

завищив валові доходи 2 кв. 2011року на суму 1761грн. на суму позитивного значення від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті направленими на придбання (створення) основних фондів, оскільки такий дохід повинен включатися до балансової вартості основних фондів;

безпідставно відніс до складу валових витрат рядка 04.13 декларації суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів (у сумі 6 729 315грн за 1 кв. 2011року, у сумі 7 171 131грн за 2 кв.) та втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті (у сумі 11 991 102грн. за 1 кв. 2011 року; у сумі 5 445 202грн. за 2 кв. 2011року), оскільки залучені кредитні кошти є використаними на придбання основних фондів, то виплата процентів за борговими зобовязаннями та втрати від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті повинні включатися до балансової вартості основних фондів, а не до складу валових витрат;

безпідставно відніс до складу валових витрат 1 кв. 2011року балансову вартість валюти на суму 766 405грн., оскільки така вартість валюти була уже включена в обумовленому розмірі;

в порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України включив до в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011року відємне значення обєкта оподаткування 2010року в розмірі 5 749 255грн;

в ході складання декларацій за 2010, 1, 2-3 кв.2011року не врахував показники відємного значення обєкта оподаткування за попередні звітні періоди, що підлягали перерахунку у звязку з вищевказаним корегуванням сум валових доходів та валових витрат.

На підставі висновків, викладених в акті планової перевірки, відповідачем встановлено порушення пункту п. 5.3.2, абз 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.7.3.2, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.141.1 ст.141, п. 146.5 ст. 146, п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України та прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 24.11.2011року №0003932342 про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 12 443грн. (а.с. 78 т. 1);

-від 24.11.2011року №0003942342 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування у розмірі: 6595498грн за 3 кв. 2010року; 13 323 279 грн. за 2010рік; 39 539 416 грн. за 1 кв. 2011року; 57 849 142грн. за 2 кв. 2011року та штрафної санкції в розмірі 1 грн. (а.с. 79 т. 1).

15.11.2011року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011року, за результатами якої складено акт № 33. В ході названої перевірки встановлено, що позивач в порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України включив до в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011року відємне значення обєкта оподаткування 2010року в розмірі 28 629 720грн. Крім того, позивач при складанні названої декларації не врахував висновки акту перевірки від 11.11.2011 року №1326/23-100/32745197, щодо зменшення відємного значення обєкта оподаткування 2010року та 1го кварталу 2011року на загальну суму 45 288 671грн. та щодо зменшення витрат 2 го кварталу 2011 року на суму 12 616 333грн. На підставі зазначеного, в акті перевірки відображено висновок про завищення позивачем в декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011року витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на суму 57 849 142грн.

На підставі висновків обумовленого акту камеральної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 25.11.2011 №0000331540 про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2011року в розмірі 781168грн. (а.с.28 т.1).

Судом встановлено, що перелічені податкові повідомлення рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Рівненській області (підтвердженням чого є відмітка ДПА в Рівненській області про отримання скарг 02.12.2011року).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів та прийняття рішень за результатами розгляду скарг визначено ст. 56, глави 4 розділу ІІ Податкового Кодексу України, яка набула чинності з 1 січня 2011року.

Відповідно до пунктів 56.8., 56.9, 56.13. ст. 56 Податкового Кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2011року ДПА в Рівненській області винесено рішення про продовження строку розгляду скарг до 29.01.2012року. Відповідно до пояснень представників сторін, обумовлене рішення направлено позивачу в строки, встановлені ст. 56 ПК України.

Отож граничним строком розгляду ДПА в Рівненській області скарг позивача (поданих на спірні податкові повідомлення рішення) є 28.01.2011року. Однак, названий день припадає на вихідний день -суботу.

Рішення про результати розгляду скарг ДПА в Рівненській області винесено 30.01.2012року в перший робочий день, що слідує за вихідними 28-29 січня 2011року (а.с 92-100 т.1). Названим рішенням позивачу відмовлено в задоволенні поданих скарг. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскального чеку та реєстру відправлень рекомендованих листів, обумовлене рішення про результати розгляду скарг відправлене 30.01.2011року (а.с. т. 2) та отримано позивачем 01.02.2011року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення пунктів 56.8., 56.9, 56.13. ст. 56 Податкового Кодексу України відповідачем дотримано строків винесення рішення про результати розгляду скарг. Відтак, доводи позивача про скасування названих рішень в силу закону, у звязку з порушенням ДПА в Рівненській області строків розгляду скарги є безпідставними.

Що ж до суті виявлених відповідачем порушень, то судом встановлено наступне.

І. Згідно даних акту планової перевірки від 11.11.2011року та податкового повідомлення - рішення №0003942342 від 24.11.2011року сума завищеного відємного значення обєкта оподаткування за 3 кв. 2010року в розмірі 6 959458 грн., за 2010рік в розмірі 13 323 279 грн. (з якої 6 959458 грн. значення 3 кв. 2010року та 6727781,44грн. значення ІУ кв. 2010 року) визначена відповідачем внаслідок збільшення валових доходів позивача на суму нарахованих відсотків за шістьма кредитними угодами у 3 кв. 2010року - 6 959458 грн. та за 2010рік - 13 323 279 грн. (з якої 6 959458 грн. за 3кв. 2010року та 6727781,44грн. за ІУ кв. 2010 року), а зокрема за:

- кредитною угодою №23/5/2004/978-К/64;07-ГЛ/01 від 28.04.2004р. (а.с. 113 -123 т.1). Цільове призначення кредиту - придбання позивачем обладнання та комплектуючих для виробництва компактних люмінесцентних ламп в розмірі 85% їх вартості по контракту терміном на 96 місяців за рахунок коштів, які виділяє АКА Ausfuhrkredit-Gesellschaft m.b.H. (Німеччина). Відсоткова ставка EURIBOR+6,35 відсотків річних.

- угодою про кредитну лінію №23/5/2004/978-К/63 від 28.04.2004р (а.с.101-112 т. 1). Цільове призначення кредиту придбання обладнання та комплектуючих для виробництва компактних люмінесцентних ламп строком з 28.04.2004 року до 28.04.2012 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 14,5% річних.

- договором кредитної лінії №25/5/2006/980-К/17 від 17.03.2006р. про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії. строком на 93,5 місяців, а саме: з 17.03.2006р. по 31.12.2013р. з валютами кредитування: українська гривня, долар США, Євро. (а.с.124-127 т. 1) Ціль кредитування - поповнення оборотних коштів для реалізації проекту з виробництва та реалізації компактних люмінесцентних ламп. Відсоткова ставка:14,5% в доларах США; 13,0% в Євро; 18,5% в національній валюті України.

- кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №25/7/2007/978-К/115 від 14.11.2007р. Цільове призначення кредиту -для поповнення оборотних коштів для реалізації проекту з виробництва та реалізації компактних люмінесцентних ламп. Термін користування кредитною лінією з 14.11.2007р. по 30.09.2011р.. Відсоткова ставка за користування кредитною лінією: 13,6% в доларах США; 12,2% в Євро; 18,6% в національній валюті України (а.с. 128-130 т. 1).

- кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №25/7/2008/840-К/8 від 17.01.2008р., кредит у розмірі 2 282 540 доларів США, або еквівалент даної суми при кредитуванні в іншій валюті. Ціль кредитування- для поповнення обігових коштів для реалізації проекту з виробництва та реалізації компактних люмінесцентних ламп. Термін користування кредитною лінією з 17.01.2008р. по 31.12.2015р.. Відсоткова ставка за користування кредитною лінією: 13,6% в доларах США;18,6% в національній валюті України (а.с. 134 -137 т. 1).

- кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №25/7/2008/980-К/9 від 17.01.2008р.. Ціль кредитування - для оплати ПДВ за податковими векселями, виданими позивачем при ввезенні обладнання та комплектуючих для виробництва компактних люмінесцентних ламп. Термін користування кредитною лінією з 17.01.2008р. по 31.12.2015р. Відсоткова ставка 18,6% в національній валюті України. (а.с. 138-141 т. 1).

З названих кредитних угод, додаткових угод до них та додатків, пояснень представників сторін, даних акту перевірки вбачається, що сплата відсотків позивачем повинна здійснюватись щоквартально. Граничним строком сплати таких відсотків, згідно наведених кредитних угод (доповнень та додатків до них) є 05 число місяця, наступного за звітним кварталом. Строки, передбачені названими договорами для сплати відсотків є обовязковими для позичальника- позивача у даній справі. При непогашенні заборгованості за відсотками позичальником перед банком у повному обсязі банк має право звернути стягнення на грошові кошти та інше майно Позичальника та /або Поручителів у відповідності з діючим законодавством України.

Відтак, доводи представника позивача стосовно того, що строком сплати відсотків є строк дії кредитного договору є безпідставними, оскільки названий строк є строком впродовж якого позичальник (позивач) здійснює користування основною сумою кредитних коштів та до завершення якого зобовязаний повернути отриману суму кредитних коштів основний платіж. Сплата ж відсотків здійснюється щоквартально до 05 число місяця, наступного за звітним кварталом.

Підпунктом 12.1.5 п. 12.1ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, платник податку покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Таким чином, у відповідності до абз. а) пп. 12.1.5 п. 12.2 ст. 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР ТОВ Газотрон-Люкс зобовязаний був збільшувати суму валових доходів на суму нарахованих відсотків за кредитними договорами, що залишають непогашеними на 90-й календарний день від дня граничного строку на погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні також підтвердили, що нараховані суми відсотків за кредитами починаючи з 2008року відсотки позивачем не погашались.

Підсумовуючи викладене, граничним строком сплати відсотків за переліченими кредитними угодами є 5 число місяця, що слідує за звітним кварталом, а датою збільшення валових доходів є 90 й календарний день, що обраховується від дня граничного строку сплати такої заборгованості.

Відповідно до даних акту перевірки, пояснень представників сторін, оборотно-сальдових відомостей, бухгалтерських довідок слідує , що (за переліком обумовлених вище кредитних угод) у перевіряємому періоді позивачем нараховані відсотки на загальну суму 20 052 594 грн., в т.ч.: за 3 кв. 2010 року на суму 6 595 498 грн., за 2010 рік на суму 13 323 279 грн. (в т. р. за ІУ кв. 2010 року- 6727781,44грн), за 1 кв. 2011 року на суму 6 729 315 грн.. Названі суми відсотків позивач у періодах нарахування відніс до валових витрат. Вказана сума нарахованих відсотків протягом перевіряємого періоду ТОВ Газотрон-Люкс не сплачувалась та станом на 31.03.2011р. залишається непогашеною.

Зважаючи на встановлені строки сплати відсотків та на положення абз. а) пп. 12.1.5 п. 12.2 ст. 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств для відсотків нарахованих у 3 кв. 2010року в розмірі 6 595 498 грн. граничним строком сплати є 05.10.2010року, а відтак датою збільшення валових доходів (90 й календарний день, що обраховується від дня граничного строку погашення заборгованості по відсотках) є 03.01.2011року, що припадає на 1 кв. 2011року. На відміну від зазначеного відповідач збільшив валові доходи 1 кв. 2011року на суму відсотків нарахованих у цьому ж 1 кв. 2011року в розмірі 6 729 315 грн.

Граничний термін сплати відсотків, нарахованих у 4 кв. 2010року, припадає на 05.01.2011року (1 кв.2011року). 90 й календарний день, від дня граничного строку погашення заборгованості по відсотках нарахованих у період 4 кв. 2010року припадає на 05.04.2011року (2 кв. 2011року)

Граничний термін сплати відсотків нарахованих у 1 кв. 2011року припадає на 05.04.2011року. 90 й календарний день, від дня граничного строку погашення заборгованості по відсотках нарахованих у 1 кв. 2011року припадає на 04.07.2011року (3 кв. 2011року).

Підсумовуючи наведене, ревізорами відповідача протиправно віднесено до складу валових доходів позивача нараховані відсотки не на 90 й календарний день, від дня граничного строку погашення заборгованості по таких відсотках , а в періоді їх фактичного нарахування, - до настання граничного строку сплати.

Відтак, є протиправними висновки відповідача про заниження валових доходів за 3 кв. 2010 року на суму 6 595 498 грн., за 2010 рік на суму 13 323 279 грн. (в т. р. за ІУ кв. 2010 року- 6727781,44грн), за 1 кв. 2011 року суму відсотків нарахованих позивачем у 1 кв. 2011року, що віднесені відповідачем в супереч граничних строків сплати до складу валового доходу цього ж кварталу у розмірі 6 729 315 грн.

За таких обставин, відповідачем неправомірно визначено податковим повідомленням - рішенням №0003942342 від 24.11.2011року обставини щодо завищення відємного значення обєкта оподаткування за 3 кв. 2010року в розмірі 6 959 458 грн. та за 2010рік в розмірі 13 323 279 грн. (з якої 6 959458 грн. значення 3кв. 2010року та 6727781,44грн. значення ІУ кв. 2010 року). Отож задеклароване позивачем відємне значення рядка 08 декларації з податку на прибуток за 2010рік складає -28 629 720грн (а.с.189 т. 1).

Наявними матеріалами справи підтверджуються обставини лише щодо заниження валових доходів 1 кв. 2011року на суму відсотків нарахованих за користування кредитними коштами у 3 кв. 2010року в розмірі 6 595 498 грн. у звязку з настанням у названому періоді (03.01.2011року) 90 го календарного дня, від дня граничного строку погашення заборгованості по відсотках нарахованих у 3 кв. 2010року.

З 01.04.2011року положення підпунктом 12.1.5 п. 12.1ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»втратили чинність відповідно до п. 2 ч.2 розділу XIX Податкового Кодексу України.

Починаючи з 2 кв. 2011року (01.04.2011року) порядок оподаткування податком на прибуток визначається розділом III Податкового Кодексу України, іменованим «Податок на прибуток підприємств», котрий не містить положень аналогічних тим, що викладені в підпункті 12.1.5 п. 12.1ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отож, у суду відсутні підстави для врахування у складі валових доходів 2 та 3 кв. 2011року неоплачених відсотків, нарахованих позивачем відповідно у 4 кв. 2010року та у 1кв. 2011року.

ІІ. По спірних обставинах справи щодо завищення валових витрат рядка 04.13 декларації (на суми: нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами (у сумі 6 729 315грн за 1 кв. 2011року, у сумі 7 171 131грн за 2 кв.) та втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті (у сумі 11 991 102грн. за 1 кв. 2011 року; у сумі 5 445 202грн. за 2 кв. 2011року) та завищення валового доходу за 2 кв. 2011року на суму 1761грн. внаслідок включення до його складу доходу від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті судом встановлено таке:

З пояснень представників відповідача, даних акту перевірки слідує, що до названих висновків відповідач та його ревізори дійшли на підставі тверджень про використання залучених позивачем кредитних коштів (за вище переліченими кредитними угодами) на придбанням основних фондів. Відтак, відповідач вважав, що суми всіх без винятку виплачених (нарахованих) процентів за борговими зобовязаннями та втрати і доходи від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті повинні капіталізуватися та включатися до балансової вартості основних фондів, а не до складу валових витрат. Проте, з такими доводами та твердженнями позивача суд погодитись не може.

По перше, з матеріалів справи вбачається, що не всі залучені позивачем кредитні кошти (за вище переліченими кредитними угодами) були направлені на придбанням основних фондів. Так, із наведених в акті перевірки шести кредитних угод на придбання основних фондів (обладнання та комплектуючих для виробництва компактних люмінесцентних ламп) і сплату сум ПДВ за виданими податковими векселями внаслідок поставки основних фондів були направлені кредитні кошти за трьома кредитними угодами, а зокрема: №23/5/2004/978-К/64;07-ГЛ/01 від 28.04.2004р. (а.с. 113 -123 т.1), №23/5/2004/978-К/63 від 28.04.2004р (а.с.101-112 т. 1), №25/7/2008/980-К/9 від 17.01.2008р.

Решта ж кредитних коштів за іншими трьома кредитними угодами №25/5/2006/980-К/17 від 17.03.2006р., №25/7/2007/978-К/115 від 14.11.2007р, №25/7/2008/840-К/8 від 17.01.2008р. були направлені позивачем на поповнення оборотних коштів для реалізації проекту з виробництва та реалізації компактних люмінесцентних ламп ( сплата податків, заробітної плати, поставка комплектуючих (сировини) для виробництва продукції (люмінесцентних ламп). Названі обставини підтверджуються переліченими кредитними угодами, бухгалтерською довідкою позивача №81 від 05.03.2012року (а.с. 124-125 т.2), письмовими поясненнями №85 від 06.03.2012року (а.с. 144-145 т. 2), зовнішньоекономічними контрактами на поставку комплектуючих, специфікаціями ВМД (а.с. 73-126 т. 3). В ході розгляду справи відповідачем та його представниками (в тому рахунку ревізором, що проводив перевірку з даного питання) не заперечувались та не спростовувались обставини з приводу того, що залучені позивачем кредитні кошти за кредитними угодами №25/5/2006/980-К/17 від 17.03.2006р., №25/7/2007/978-К/115 від 14.11.2007р, №25/7/2008/840-К/8 від 17.01.2008р. не повязані із придбанням основних фондів.

Відтак, висновок відповідача, що всі без винятку суми виплачених (нарахованих) процентів за борговими зобовязаннями та втрати і доходи від операційних курсових різниць за шістьма кредитами угодами повязані з придбанням основних фондів та повинні у звязку з цим капіталізуватися не відповідає фактичним обставинам справи.

По-друге, особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями у 1 кв. 2011року було встановлено п.5.5 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, який передбачає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Пункт 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Закон не ставить право платника податків на формування валових витрат в залежність від своєчасності погашення заборгованості по нарахованим процентам, тобто законодавець дозволив віднести до валових витрат суми процентів нарахованих, але не сплачених у відповідному періоді.

Крім того, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, п.5.11 ст.5 передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі, не дозволяється

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечуються обставини стосовно того, що виплата та/або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, що виникли за названими вище кредитними угодами здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності позивачем, а зокрема виробництво люмінесцентних ламп.

Починаючи з 01.04.2011року особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями встановлено п. 141.1. ст. 141 Податкового Кодексу України, який зокрема передбачає, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено підпунктами 7.3.1.- 7.3.3, п. 7.3 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, а зокрема: «..доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).

При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення)...»

Для цілей названих підпунктів п. 7.3 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств під терміном "заборгованість" розуміються: сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду.

Починаючи з 01.04.2011року, порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено п.п. 153.1.3. п. 153.1 ст. 153 Податкового Кодексу України, котрий передбачає, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку. Згідно ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Підпунктом 138.10.4. п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу включаються до складу інших операційних витрат. 138.10.5. Фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами включаються до складу інших витрат пов'язаних із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отож до складу валових витрат відносяться будь-які витрати платника податку, повязані з нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями та від'ємним значенням курсових різниць (в тому рахунку і за кредитами), окрім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), а до складу валового доходу відносяться позитивне значенням курсових різниць (в тому рахунку і за кредитами).

Загальні положення ( стандарти) бухгалтерського обліку №31Фінансові витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006р.№ 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006р. №610/12484. Наказом Міністерства фінансів України №1085 п. 4 Положень бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» викладено в новій редакції. яка починаючи з 01 січня 2011року передбачає, що фінансовими витратами визнаються:

- суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями);

- іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідно до п. 3 Положень бухгалтерського обліку №31, капіталізація фінансових витрат це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Пунктом 1.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України №1300 від 01.11.2010 року встановлено, що суттєвим часом для створення кваліфікаційного активу є час, який становить більш ніж три місяці.

Пункт 13 Положень бухгалтерського обліку №31 передбачає, що капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Пунктом 2.9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України №1300 від 01.11.2010 року встановлено, що капіталізація фінансових витрат припиняється після завершення робіт із створення кваліфікаційного активу, а саме після:

введення в експлуатацію основних засобів забудовником;

введення в експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів, які створювались на підприємстві;

завершення підрядником виконання робіт за будівельним контрактом;

оприбуткування готової продукції з суттєвим за часом операційним циклом.

Долученими до матеріалів справи доказами підтверджуються обставини щодо прийняття в експлуатацію основних фондів створених (придбаних) за рахунок залучених кредитних коштів за обумовленими кредитними угодами. Підтвердженням вказаного є пояснення представника позивача, акт державної приймальної комісії від 22.09.2006року, затверджений розпорядженням міського голови м. Рівне №1840-р від 10.10.2006року (а.с.165-168 т.1) про введення в експлуатацію виробничого цеху по випуску компактних люмінесцентних ламп, наказ по підприємству позивача №121 від 24.10.2006року про введення в експлуатацію основних фондів за переліком згідно додатку, акти введення в експлуатацію основних фондів від 31.10.2006року (а.с. 147-251 т. 2, а.с. 1-66 т. 3).

Крім того, відповідно до бухгалтерської довідки №88 від 09.03.2012року (а.с. 146 т. 2) на обумовлені основні засоби починаючи з 1 кв. 2007року здійснюється нарахування амортизації. В ході перевірки ревізорами відповідача повноти визначення амортизаційних відрахувань не встановлено занижень або завищень задекларованих позивачем суми амортизаційних відрахувань, підтвердження чого є п. 3.1.3. акту перевірки (від 11.11.2011року). Поряд з наведеним, відповідачем та його представниками (в тому рахунку і ревізором, що проводив перевірку з даного питання) в ході розгляду справи не заперечувались та не спростовувались обставини щодо введення в експлуатацію основних фондів створених (придбаних) за рахунок кредитних коштів, залучених позивачем за переліченими вище кредитними угодами.

З огляду на обумовлене, капіталізація фінансових витрат повязаних із створенням кваліфікаційного активу за рахунок залучених кредитних коштів припинилася у 2006році, після введення в експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів, придбаних (створених) позивачем за рахунок залучених кредитних коштів.

Відтак, після обумовленої дати у позивача відсутні будь-які підстави для віднесення фінансових витрат (відсотків за борговими зобовязаннями, збитків та доходів від курсових різниць за кредитами вираженим в іноземній валюті), до балансової вартості основних фондів, оскільки останні введені в експлуатацію.

Отож, виходячи з фактичних обставин справи та вище перелічених норм права, нараховані (сплачені) позивачем відсотки за борговими зобовязаннями та збитки від курсових різниць за обумовленими кредитними угодами в період 1 та 2 кварталів 2011року підлягають віднесенню до складу валових витрат, а прибуток від курсових різниць відповідно підлягає включенню до складу валових доходів.

Враховуючи обумовлене, відповідачем безпідставно зменшено валовий дохід 2 кв. 2011року на суму 1761грн. внаслідок виключення з його складу доходу від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті та безпідставно виключено із складу валових витрат рядка 04.13 декларації суми: нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами (у сумі 6 729 315грн за 1 кв. 2011року, у сумі 7 171 131грн за 2 кв.) та суми втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті (у сумі 11 991 102грн. за 1 кв. 2011 року; у сумі 5 445 202грн. за 2 кв. 2011року).

Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток», то дія даної постанови була зупинена Указом Президента України від 08.09.2009 р. № 717/2009, який набрав чинності з моменту опублікування. Отож, у період 1 та 2 кв. 2011року Постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 895 не діяла у звязку із зупиненням її дії. Крім того, дана постанова КМУ суперечить положенням статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як вищезгаданим Законом України не передбачається віднесення до складу валових витрат сум відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, отриманого від перерахунку заборгованості в іноземній валюті у залежності від якихось умов, зокрема щодо погашення заборгованості в іноземній валюті.

ІІІ. По питанню встановленому в ході перевірки позивача щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат 1 кв. 2011року балансової вартості валюти на суму 766 405грн., оскільки така вартість валюти була уже включена, то судом встановлене наступне.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Газотрон-Люкс»за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. здійснював операції із розрахунком в іноземній валюті.

По бухгалтерському обліку балансова вартість валюти обліковуються на рах. 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти».

У 1 кв. 2011 року ТОВ «Газотрон Люкс»відповідно до даних бухгалтерського обліку балансова вартість валюти становить 766 405 грн., однак до складу валових витрат підприємством віднесено як балансова вартість валюти суму 1 532 809 грн., в т.ч. за 1 кв. 2011 року - 1 532 809 грн. Таким чином, позивач здійснив подвійне віднесення балансової вартості валюти до валових витрат.

Названі обставини підтверджуються наявними матеріалами справи та не заперечуються позивачем та його представником.

Відповідно до пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Водночас, відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення i зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи обумовлене, позивачем зайво віднесено балансова вартість валюти на загальну суму 766 405 грн., в т.ч за 1 квартал 2011 року на суму 766 405 грн.

ІV. Стосовно тверджень відповідача, щодо необхідності корегування показників відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток 3 кв. 2010року, 2010 року, 1 кв. 2011року у звязку з встановленими (відповідачем в акті перевірки) обставинами щодо заниження валових доходів, завищення валових витрат за названі квартали, то як вбачається із зазначеного вище (пункт І даної постанови), дослідженими в даній справі доказами не підтверджуються обставини щодо завищення позивачем валових доходів за 3 кв. 2010 року на суму 6 595 498 грн. та за 2010 рік на суму 13 323 279 грн. У звязку з такими обставинами не підлягають перерахунку задекларовані позивачем показники рядка 08 (обєкт оподаткування) декларації з податку на прибуток (а.с. 181, 189 т. 1) за 3 кв. 2010року (в розмірі (-26552 897) та за 2010року (-28 629 720). Відтак, наявними доказами в справі спростовуються обставини щодо завищення задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 3 кв.2010 року в розмірі 6 595 498 грн. та за 2010 рік в розмірі 13 323279грн. та підтверджується правомірність декларування позивачем відємного значення рядка 08 декларації з податку на прибуток за 2010рік складає -28 629 720грн (а.с.189 т. 1).

За наведених обставин, відповідачем не правомірно визначено спірним податковим повідомленням - рішенням №0003942342 від 29.11.2011року суму завищеного позивачем відємного значення обєкта оподаткування 3 кв. 2010року в розмірі 6 595 498 грн. та за 2010 рік в розмірі 13 323 279 грн.

У звязку з вказаним спростовуються обставини щодо необхідності корегування показників рядка 04.9 (відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток попереднього року) декларації за 1 кв. 2011 року у звязку із описаними в акті перевірки порушеннями у визначенні валового доходу за 2010рік, оскільки дослідженими в даній справі доказами спростовано обставини щодо завищення валового доходу та відповідно відємного значення обєкта оподаткування 2010року, задекларованого позивачем у рядку 08 декларації з податку на прибуток за 2010 рік та перенесеного позивачем в рядок 04.9 (відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток попереднього року) декларації за 1 кв. 2011 року з підстав, що викладені вище.

Поряд із зазначеним не підлягають коригуванню і задекларовані позивачем показники валових витрат рядка 04.13 декларації з податку на прибуток 1 кв. 2011року на суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів у розмірі 6 729 315грн та на суми втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті у розмірі 11 991 102грн, оскільки в ході розгляду справи спростовано викладені в акті перевірки обставини щодо завищення позивачем обумовлених валових витрат названого звітного періоду з підстав, що викладені вище.

Значення рядка 04 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011року в розмірі 51 576 599 грн. (з яких 28 629 720 грн. перенесене в рядок 04.9 відємне значення обєкта оподаткування попереднього 2010 року) підлягає лише зменшенню на суму зайво (подвійно) віднесеної балансової вартості валюти в розмірі 766 405грн. з підстав викладених в пункті ІІІ даної постанови та фактично становить 50 810 194 грн. (51 576 599 грн. - 766 405грн.).

Дослідженими доказами в справі справи спростовуються і доводи відповідача щодо заниження позивачем валового доходу за 1 кв. 2011 року на суму нарахованих у цьому кварталі відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6 729 315 грн., оскільки у названому періоді не настав 90 й календарний день, від дня граничного строку погашення заборгованості по нарахованих відсотках в 1 кв. 2011року. Проте, підтверджуються обставини щодо заниження валових доходів 1 кв. 2011року на суму відсотків нарахованих за користування кредитними коштами у 3 кв. 2010року в розмірі 6 595 498 грн. у звязку з настанням у названому періоді (03.01.2011року) 90 го календарного дня, від дня граничного строку погашення заборгованості по відсотках нарахованих у 3 кв. 2010року. Відтак, задекларовані позивачем валові доходи 1 кв. 2011року підлягають збільшенню на суму відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами у 3 кв. 2010року в розмірі 6 595 498 грн. з підстав що викладені вище в п. ІІ даної постанови.

Таким чином, значення рядка 03 (скориговані валові доходи в розмірі 8 335 284 грн.) декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011року підлягає збільшенню на суму 6 595 498 грн. та становить 14 930 782грн (8 335 284 грн. + 6 595 498 грн.).

За таких обставин значення рядка 08 обєкт оподаткування декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011року становитиме різницю між скорегованими валовими доходами названого періоду (котрі як встановлено судом вище складають суму 14 930 782грн.), валовими витратами (котрі як встановлено судом вище складають суму 50 810 194 грн.), амортизаційними відрахуваннями котрі відповідно до рядка 07 декларації складають 2 047 356грн. За даними названого розрахунку, фактично обєкт оподаткування (рядка 08) декларації за 1 кв. 2011року повинен становити відємне значення в розмірі 37 926 768 грн. ( 14 930 782грн. -50 810 194 грн.-2 047 356грн.).

Натомість позивачем значення рядка 08 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011року задекларовано в розмірі -45 288 671грн., що в свою чергу вказує на завищення позивачем відємне значення рядка 08 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011року на суму 7 361 903грн. (45 288 671грн-37 926 768 грн.). В супереч обумовленому, податковим повідомленням- рішенням №0003942342 від 24.11.2011року відповідач визначив суму завищення відємного значення обєкта оподаткування 1 кв. 2011 року в розмірі 39 539 416грн., а слід було визначити в розмірі 7 361 903грн

За обставин наведених вище, відповідачем неправомірно визначено податковим повідомленням- рішенням №0003942342 від 24.11.2011року суму завищеного позивачем відємного значення обєкта оподаткування 1 кв. 2011року в розмірі 32 177 513 грн. (сума завищення за рішенням в розмірі 39 539 416грн.- 7 361 903грн. сума фактичного завищення встановленого за результатами розгляду справи), оскільки слід було визначити завищення відємного значення обєкта оподаткування за 1 кв. 2011року в розмірі 7 361 903грн.

Що стосується правомірності відображення позивачем показників у декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011року, то як встановлено судом вище, задекларовані позивачем показники валових витрат рядка 04.13 декларації з податку на прибуток 2 кв. 2011року не підлягають зменшенню на суми нарахованих (неоплачених) відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на придбання основних засобів у розмірі 7 171 131грн та на суми втрат від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та сумами нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті у розмірі 5 445 202грн. Не підлягають зменшенню і задекларовані позивачем показники валового доходу 2 кв. 2011року на суму доходу одержаного від операційних курсових різниць, що нараховувались на залишок основної суми боргу та суми нарахованих відсотків за кредитами в іноземній валюті в розмірі 1761грн., оскільки названі фінансові витрати не капіталізуються у звязку з ведення основних фондів в експлуатацію, про що викладено вище (пункт 2 даної постанови).

Стосовно ж перенесених позивачем показників відємного значення обєкта оподаткування 1 кв. 2011 року до декларації з податку на прибуток 2 кв. 2011року, то судом встановлено, що позивач задекларував відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного податкового періоду - рядок 06.6 декларації з податку на прибуток 2 кв. 2011року в розмірі 45 288 671грн. (з якого 28 629 720 грн. відємне значення обєкта оподаткування попереднього 2010 року).

Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що відємне значення обєкта оподаткування 1 кв. 2011 року позивачем завищено на суму 7 361 903грн. та фактично назване значення повинно бути задеклароване в розмірі 37 926 768грн. Відтак, значення рядка 06.6 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного податкового періоду) декларації з податку на прибуток 2 кв. 2011року повинно становити 37 926 768грн. (задеклароване значення 45 288 671грн - суму завищеного значення 7 361 903грн.).

Проте, як встановлено в ході розгляду справи названа сума відємного значення обєкта оподаткування рядка 06.06 декларації за 2 кв. 2011 року в розмірі 37 926 768грн включає відємне значення обєкта оподаткування попереднього 2010 року розмірі 28 629 720 грн. правомірність перенесення якого до рядків 06.6 декларації 2 та 2-3 кварталів 2011року оскаржується позивачем з покликанням на пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Розділ III (Податок на прибуток підприємств) Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Тобто на момент виникнення спірних правовідносин слід використовувати як норми Податкового кодексу України так і норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат І календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до витрат І кварталу 2011 року включається відємне значення обєкта оподаткування попереднього року.

Також, пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

В свою чергу, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В результаті аналізу вказаних норм чинного, на момент вчинення спірних правовідносин, законодавства, суд дійшов до висновку, що:

· відємне значення минулих років, зокрема 2010 року, абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме у цьому періоді, передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на той час;

·податковим органом не враховано того, що до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, при цьому були чинні положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У звязку з наведеним, підприємства здійснюючи свою діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення обєкта оподаткування, обґрунтовано керувалися положеннями саме цього Закону;

·посадові особи державної податкової служби під час проведення перевірки, на власний розсуд тлумачили положення Податкового кодексу України, що є неприпустимим з огляду на статтю 147 Конституції України що фактично позбавило підприємства права на відшкодування податків та зборів;

·органи державної податкової служби вказуючи на те, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення створене в першому кварталі, не зазначають куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів, а відтак, позивачі правомірно відобразили у ІІ кварталі 2011 року відємне значення обєктів оподаткування з урахуванням показників 2010 року.

З огляду на зазначене позивачем правомірно включено до складу валових витрат рядка 06.6 декларації з податку на прибуток 2 кв. та 2-3кв. 2011 року відємне значення обєкта оподаткування 2010року в розмірі 28 629 720 грн.

Приймаючи до уваги здійснене коригування рядка 06.6 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного податкового періоду) декларації з податку на прибуток 2 кв.2011року на суму завищеного відємного значення обєкта оподаткування 1 кв. 2011року в розмірі 7 361 903грн, то відповідно зменшенню підлягають задекларовані значення рядка 06 (іменоване - сума рядків 06.1-06.6), значення рядка 04 (витрати що враховуються при визначенні обєкта оподаткування), значення рядка 07 (обєкт оподаткування) на суму 7 361 903грн.

З врахуванням обумовленого, значення рядка 07 декларації (обєкт оподаткування) з податку на прибуток 2 кв. 2011 року буде становити відємне значення в розмірі 50 487 239 грн. Розрахунок: задеклароване позивачем значення в розмірі 57 849 142 грн. зменшене на суму завищеного відємного значення обєкта оподаткування 1 кв. 2011року в розмірі 7 361 903грн.

За таких обставин, відповідач безпідставно визначив податковим повідомленням - рішенням №0003942342 від 24.11.2011року суму завищеного відємного значення обєкта оподаткування 2 кв. 2011року в розмірі 50 487 239 грн.

Відповідно відповідачем безпідставно визначено податковим повідомленням рішенням №0003932342 від 24.11.2011року суму податкового зобовязання з податку на прибуток за 2 кв. 2011року в розмірі 12 443 грн., оскільки як встановлено обєкт оподаткування 2 кв. 2011 року має відємне значення, що автоматично вказує на відсутність податкових зобовязань з податку на прибуток, що підлягали б сплаті до бюджету у названому періоді.

Підсумовуючи все вище наведене разом, підлягають до задоволення позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0003932342 від 24.11.2011року та скасування податкового повідомлення рішення - рішенням №0003942342 від 24.11.2011року в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування у розмірі: 6595498грн за 3 кв. 2010року; 13 323 279 грн. за 2010рік; 32 177 513 грн. за 1 кв. 2011року; 50 487 239 грн. за 2 кв. 2011року.

V. Стосовно ж правомірності винесеного податкового повідомлення рішення від 25.11.2011 №0000331540 про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2011року в розмірі 781168грн. (а.с.28 т.1) внаслідок здійснених корегувань відповідачем складу валових доходів, валових витрат, відємного значення попередніх звітних періодів, то судом встановлено до позивач відобразив в рядку 06.6 (котрий включає відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду, а зокрема відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний податковий період або відємне значення обєкта оподаткування за 1 кв. 2011року) декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011року відємне значення обєкта оподаткування за 1 кв. 2011року в розмірі 45 288 671грн.

Проте, як встановлено судом вище відємне значення обєкта оподаткування за 1 кв. 2011року складає 37 926 768грн. (котре, включає відємне значення обєкта оподаткування попереднього 2010 року розмірі 28 629 720 грн.) Правомірність такого віднесення викладена судом в пунктах І-ІV даної постанови.

Відтак, позивачем завищено значення названого рядка 06.6 та відповідно значення рядка 07 декларації за 2-3 кв. 2011року на суму 7 361 903грн. (45 288 671грн.- 37 926 768грн.)

З врахуванням обумовленого, значення рядка 07 декларації (обєкт оподаткування в розмірі 54 508 623 грн.) з податку на прибуток 2 -3 кв. 2011 року підлягає зменшенню на суму обумовленого завищення (7 361 903грн.), що буде становити відємне значення в розмірі 47 146 720грн. (54 508 623 грн. -7 361 903грн).

Враховуючи наведене відповідачем безпідставно визначено податковим повідомленням рішенням від 25.11.2011 №0000331540 грошове зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2-3 кв. 2011року в розмірі 781168грн.., оскільки як встановлено обєкт оподаткування 2-3 кв. 2011 року має відємне значення, що автоматично вказує на відсутність податкових зобовязань з податку на прибуток, що підлягали б сплаті до бюджету у названому періоді.

З огляду на зазначене, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Витрати понесені позивачем по сплаті судового збору присуджуються йому пропорційно відповідно до частини задоволених вимог в розмірі 1864,02грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 24.11.2011 року, № НОМЕР_2 від 25.11.2011 року та № НОМЕР_3 від 24.11.2011 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 6 595 498 грн. за 3 кв. 2010 року; 13 323 279 грн. за 2010 рік; 32 177 513 грн. за 1 кв. 2011 року; 50 487 239 грн. за 2 кв. 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1864,02 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.