Рішення № 49188554, 25.08.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2866/15-ц

Провадження № 2/552/1277/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2015 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів, солідарно , заборгованості по кредитному договору, що укладений між банком та ОСОБА_4 5 липня 2007 року та відповідно до умов якого банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США для придбання нерухомого майна на строк до 04.07.2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних. В рахунок забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 66/07-к від 05.07.2007 року відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов»язання відповідати у повному обсязі за виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору. ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору, має заборгованість , яка складається із суми кредиту 10 038.788 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом 22 921.35 доларів США, комісія за РО 4014.75 грн., штраф пеня за несвоєчасне погашення кредиту ( неустойки) 103272.78 грн., а всього станом на час розрахунку з урахуванням офіційного курсу НБУ на 27.04.2015 року борг становить 847 296.17 грн.

25.08.2015 року позивач збільшив позовні вимоги, провів донарахування боргу станом на час розгляду справи та просив стягнути з відповідачів борг по вказаному кредитному договору у розмірі 859 414.19 грн. та витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. Не заперечуючи факту укладення ОСОБА_2 кредитного договору № 66/07-к від 05.07.2007 року, суми кредиту та умов отримання кредиту вважають, що позовні вимоги безпідставні та суперечать судовій практиці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Вважають, що оскільки позивач у 2011 році звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором та рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.06.2012 року, яке набрало законної сили 25.07.2012 року достроково стягнута заборгованість по вказаному кредитному договору, то дія кредитного договору та договору поруки закінчилася, а між сторонами існують лише невиконані зобов»язальні правовідносини, то нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з тих же підстав, що і відповідач ОСОБА_2 та його представник, а також посилався на те, що ОСОБА_3 є поручителем по кредитному договору № 66/07-к від 05.07.2007 року. Позивач не виконав умови договору поруки та вимоги ч. 4 ст.559 ЦК України.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи № 2-296/11, докази у справі суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Установлено, що 05.07.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 66/07-к відповідно до умов якого банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США для придбання нерухомого майна на строк до 04.07.2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних.

05.07.2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки для забезпечення умов виконання умов кредитного договору, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 взяв на себе зобов»язання про повну відповідальність за невиконання позичальником умов кредитного договору.

18.10.2010 року позивач звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості по кредитному договору № 66/07 від 05.07.2007 року та просив стягнути з позичальника ОСОБА_2, поручителя ОСОБА_3, заборгованість по кредитному договору у розмірі 46 722.48 доларів США, заборгованості по процентам 4 556.92 доларів США, заборгованість по комісії 227.25 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 14 737.87 грн. , а всього, враховуючи офіційний курс НБУ станом на 19.08.2010 року просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 411 669.59 грн. При цьому банк посилався на пункт 2.7.1 кредитного договору та просив , у зв»язку з порушенням позичальником ОСОБА_2 графіку погашення кредитної заборгованості достроково повернути ( стягнути) з відповідачів усю заборгованість по кредитному договору.

Вказана справа розглядалась у порядку заочного провадження, у загальному провадженні, в апеляційному порядку , і остаточно рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.06.2012 року, яке набрало законної сили 25.07.2012 року була стягнута з відповідачів заборгованість по вказаному кредитному договору у розмірі 371 426 грн. 92 коп. та витрати по справі.

За вказаним рішенням банк отримав виконавчий лист, пред»явив його до виконання, та відповідач ОСОБА_2 сплачував заборгованість в процесі виконавчого провадження.

Сторонами не заперечується тієї обставини, що за час виконання виконавчого провадження ОСОБА_2 сплатив, виконуючи рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.06.2012 року частину стягнутої суми та залишок заборгованості по виконавчого листу становить 63 761.10 грн.

Вирішуючи вказаний спір суд дотримується установленої практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та абзаци 1, 2 п. 17 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» , а саме, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У справі 6-35797св14 (ухвала від 17.12.2014 р., номер в реєстрі 42008405), ВССУ вказав, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

У справі 6-41128св14 (ухвала від 14.01.2015 р., номер в реєстрі 42369897), ВССУ встановивши наявність судового наказу, зазнав, що оскільки ухвалено судове рішення (судовий наказ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

У справі 6-42315св14 (ухвала від 21.01.2015 р., номер в реєстрі 42421248), ВССУ встановивши наявність судового рішення про дострокове стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором та перебування цього рішення на стадії примусового виконання, вказав, що задовольняючи позовні вимоги банку «апеляційний суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Аналогічна правова позиція підтримана ВССУ в ухвалах ВССУ від 13.05.2015 по справі № 6-4841св15, від 15.07.2015 по справі № 6-15565св15 .

Отже, ВССУ у наведених ухвалах прийшов до правового висновку, що після вступу в законну силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом , строк кредитного договору закінчується , а відтак з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки .

Відповідно з цього моменту припиняються кредитні зобов'язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи вказану правову позицію ВССУ слід дійти до висновку, що кредитний договір № 66/07, що укладений між банком та ОСОБА_2 05.07.2007 року закінчився, оскільки рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.06.2012 року достроково стягнута кредитна заборгованість по ньому.

Оскільки строк дії кредитного договору закінчився , договір поруки , що укладений з відповідачем ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 559 ЦК України, є припиненим

Позивач не заявляв позовних вимог про стягнення санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а лише послався на вимоги цієї статті в описовій частині позовної заяви, тоді як із розрахунку боргу за кредитом (а.с. 19-22) вбачається наявність позицій по нарахуванню боргу за кредитом, які складаються із заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії за РО, штрафи та пеня за несвоєчасне погашення кредиту і в жодному доказі наданому банком та позовній заяві не зазначений розмір 3% річних за невиконання умов кредитного договору.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог витрати по справі необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Л.М. Васильєва