Ухвала суду № 49178185, 06.07.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/5153/15-ц

Провадження № 2/200/1897/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після смерті батьків відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира № 98 у житловому будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе у м. Дніпропетровську, будинок № 25 по вулиці Ярославській у м. Дніпропетровську, а також житловий будинок № 25 по вулиці Ярославській у м. Дніпропетровську. Позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з метою відкриття спадкової справи та прийняття спадщини за вказаними об'єктами. Однак нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що з наданих правовстановлюючих документів зясовано, що на час відкриття спадщини право власності на вищезазначене майно не було зареєстровано у відповідному компетентному органі за спадкодавцем. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом було відмовлено. Позивач був зареєстрований та фактично проживав з покійними батьками за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ярославська, будинок 25. У зв'язку з чим, позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник Дніпропетровської міської ради позов не визнав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила справу розглянути у відповідності до діючого законодавства.

Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, батько позивача ОСОБА_3, помер 13.12.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 15.12.2013 року державою Ізраїль.

20.10.2013 року останнім був складений заповіт, відповідно до якого майно спадкодавця складалося з квартири № 98 у житловому будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе у м. Дніпропетровську та будинку № 25 по вулиці Ярославській у м. Дніпропетровську, а також з іншого майна, щодо прав власності на яке не виникає спору.

Як зазначено у заповіті, в разі смерті спадкодавця, зазначене в заповіті майно заповідається дружині спадкодавця (матері позивача) ОСОБА_4 та сину спадкодавця - ОСОБА_1 у рівних частинах.

З метою відкриття спадкової справи щодо цих обєктів, позивач із матірю звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

23 червня 2014 року заявники отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у якій зазначалося наступне: «…з наданих документів, а саме договору купівлі-продажу від третього лютого дві тисячі шостого року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 288; витягу з Державного реєстру правочинів № 2056537 від 03.02.2006 року; договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 липня 1984 року, посвідченого старшим державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № І-2340, зясовано, що на час відкриття спадщини право власності на вищезазначене майно не було зареєстровано у відповідному компетентному органі за спадкодавцем». Отже, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено.

За час шлюбу батьками позивача було придбано квартиру № 98 у житловому будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе у м. Дніпропетровську та квартиру № 75 у житловому будинку № 4 по вулиці Абхазька у м. Дніпропетровську.

Квартиру № 98 у житловому будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе у м. Дніпропетровську було придбано за договором купівлі-продажу від 03.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 288. Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів № 2056537 від 03.02.2006 року, набувачем зазначений ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Квартиру № 75 у житловому будинку № 4 по вулиці Абхазька у м. Дніпропетровську було придбано за договором купівлі-продажу від 18.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 603958. Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів № 1006870 від 18.05.2006 року, набувачем зазначена ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1).

При цьому, реєстрацію вказаних договорів купівлі-продажу в органах Бюро технічної інвентаризації здійснено не було. Квартирами позивач та його батьки користувались, сплачували комунальні послуги у відповідності до вимог законодавства.

Однак, відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладання договорів купівлі-продажу квартир), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При укладанні договорів купівлі-продажу спірних квартир, договори були посвідчені нотаріально та внесені нотаріусами до державного реєстру правочинів, тобто була проведена їх державна реєстрація.

Житловий будинок № 25 по вулиці Ярославській у м. Дніпропетровську було придбано ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31 липня 1984 року, посвідченим старшим державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № І-2340.

За час спільного життя батьків позивача будинок був значно реконструйований. Так, після проведення робіт з реконструкції, що тривали з 2009-го до 2011-го року, житлову площу будинку було збільшено з 32,4 квадратних метрів до 116,8 квадратних метрів, збудовано гараж та альтанку, проведено низку інших допоміжних робіт з реконструкції.

Роботи з реконструкції було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України, після чого житловий будинок № 25 разом із господарськими будівлями і спорудами став складатися з: літера А-2 житлового будинку, літера Б гаражу, літера В альтанки, літера г вольєру, № 1-4 споруди, мостіння.

У 2009 році було отримано дозвіл на початок робіт. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на які вимагається дозвіл, за № 2927/84 від 14.05.2009 року. У 2011 році було отримано декларацію про готовність обєкту до експлуатації від 14.09.2011 року, що міститься у матеріалах справи.

В результаті реконструкції загальна площа будинку збільшилась до 220,9 квадратних метрів, а житлова до 116,8 квадратних метрів.

Відповідно до довідки про склад сімї, у будинку № 25 по вул. Ярославській у м. Дніпропетровську зареєстровано місце проживання наступних осіб: ОСОБА_3, 1939 р. н. батько позивача; ОСОБА_4, 1946 р. н. мати позивача; ОСОБА_1, 1973 р. н.

У звязку з тяжким онкологічним захворюванням, що було виявлено у покійного батька позивача, останній, через необхідність постійно піклуватися про лікування батька, не мав можливості вирішити питання реєстрації права власності на реконструйований будинок. Так само, як і питання реєстрації права власності на квартиру № 98 у житловому будинку № 2а по вул. Запорізьке шосе у м. Дніпропетровську та квартиру № 75 у житловому будинку № 4 по вул. Абхазькій.

05 серпня 2014 року мати позивача ОСОБА_4, звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після цього, позивач, з метою відкриття спадкової справи, звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Однак, через відсутність реєстрації у органах БТІ права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, правовстановлюючий документ на вказану квартиру у позивача також відсутній.

При цьому, позивач був зареєстрований та фактично проживав з покійними батьками за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ярославська, будинок 25.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ст. 1218 встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

П. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 встановлено, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, визнання за ним права власності на спадкове майно не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,15,60,214,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на індивідуальний житловий будинок, господарські будівлі та споруди по вулиці Ярославській, 25, у місті Дніпропетровську, що складається з: літера А-2 житлового будинку, Б гаражу, В альтанки, Г вольєру, № 1-4, споруди, мостіння, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на квартиру № 75 у житловому будинку № 4 по вулиці Абхазька у м. Дніпропетровську в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на квартиру № 98 у житловому будинку № 2а по вулиці Запорізьке шосе у місті Дніпропетровську в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва