Рішення № 49171181, 11.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 903/684/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства Прибузьке лісове господарство;

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮННІТ;

про стягнення 29391,45 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.06.2015 р.);

від відповідача: не зявився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області за територіальною підсудністю з Господарського суду Волинської області надійшла справа № 903/684/15 за позовом Державного підприємства Прибузьке лісове господарство до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮННІТ про стягнення 29391,45 грн. з яких 28665,77 грн. основного боргу, 659,71 грн. пені, 65,97 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2015 року справу № 903/684/15 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 14.07.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 14.07.2015 року, представники сторін не зявилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 30.06.2015 року не виконали, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 11.08.2015 року.

В судовому засіданні 11.08.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.08.2015 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

01.09.2011 року між Державним підприємством Прибузьке лісове господарство (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮННІТ (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № В-0911 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити пиловник хвойний ІІІ сорту (сосна) (далі - ОСОБА_2), по ціні 330,00 грн./1м3.

Сума Договору складає 180000 грн. 00 коп. (п. 1.2 Договору).

Здача-приймання ОСОБА_2 здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі або (та) товар виписаної Продавцем (п. 1.5 Договору).

Покупець зобовязаний прийняти ОСОБА_2 від Продавця і здійснити за нього оплату в наступному порядку: попередня оплата 100 % вартості товару або (та) по факту поставки товару у готівковому, безготівковому та іншому порядку прийнятому сторонами у формі, що не суперечить чинному законодавству України (п. 2.1 Договору).

Даний Договір набирає чинності в день його підписання обома Сторонами та діє до повного його виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2012 року (розділ 6 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 (пиловник хвойний ІІІ сорту (сосна)) на суму 49918,77 грн., в підтвердження чого надав товаротранспортні накладні: № 024938 від 02.09.2011 року на суму 6039,00 грн.; № 024939 від 14.09.2011 року на суму 7150,77 грн.; № 024936 від 23.09.2011 року на суму 6666,00 грн.; № 024872 від 26.09.2011 року на суму 7557,00 грн.; № 024937 від 27.09.2011 року на суму 7590,00 грн.; № 024871 від 29.09.2011 року на суму 6600,00 грн.; № 024984 від 03.10.2011 року на суму 8316,00 грн. та податкові накладні: № 65 від 09.09.2011 року на суму 6039,00 грн.; № 68 від 14.09.2011 року на суму 7150,77 грн.; № 76 від 23.09.2011 року на суму 6666,00 грн.; № 77 від 26.09.2011 року на суму 7557,00 грн.; № 80 від 27.09.2011 року на суму 7590,00 грн.; № 82 від 29.09.2011 року на суму 6600,00 грн.; № 140 від 03.10.2011 року на суму 8316,00 грн.

Факт отримання ОСОБА_2 відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, всупереч умов Договору, відповідачем отриманий ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі не був оплачений, в рахунок часткової оплати ОСОБА_2 відповідачем, як зазначає позивач, сплачено 21313,77 грн., однак, згідно прибуткового касового ордеру від 03.10.2011 року № 00000114 на суму 8316,00 грн. та платіжного доручення № 77 на суму 13 000,00 грн., де в призначенні платежу зазначено «за пиловник згідно договору № 0911 від 01.09.2011 р.» (спірний договір) (копії наявні в матеріалах справи), які надані позивачем в підтвердження часткової оплати отриманого ОСОБА_2, відповідачем сплачено 21316,00 грн. (8316,00 грн. + 13 000,00 грн.), у звязку з чим, решта товару на суму 28602,77 грн. (49918,77 грн. (сума поставленого ОСОБА_2) 21316,00 грн. (сума оплаченого ОСОБА_2) (згідно розрахунку суду) на момент звернення позивача до суду залишилась неоплаченою. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

З метою досудового врегулювання спору, 14.05.2015 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 227 від 13.05.2015 року, в якому просив погасити існуючий за спірним Договором борг у семиденний строк, який залишений без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 28602,77 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У звязку з простроченням відповідачем строку оплати поставленого ОСОБА_2, позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі ст. 231 ГК України в розмірі облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості (28665,77 грн.) за кожен день прострочення, з дня спливу семиденного строку на виконання зобовязання згідно вимоги про оплату № 227 від 13.05.2015 року надісланої 14.05.2015 року, яка за розрахунком позивача складає 659,71 грн. за період з 22.05.2015 року по 18.06.2015 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є

грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Таким чином, враховуючи те, що між сторонами відсутній правочин яким було б передбачено застосування заходу забезпечення зобовязання неустойки у вигляді пені, погоджено розмір та умови її нарахування, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого виду забезпечення виконання зобовязання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 659,71 грн. безпідставна, тому задоволенню не підлягає.

Однак, відповідно до ч. 4 п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

У звязку з чим, позивачем заявленого також вимоги про стягнення з відповідача 65,97 грн. 3 % річних за період з 22.05.2015 року по 18.06.2015 року нараховану на суму боргу 28665,77 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога у відповідній частині є доведеною та обґрунтованою.

Однак, оскільки, судом було виявлено арифметичні помилки в обрахунку суми основного боргу, судом було здійснено правильний розрахунок 3% річних виходячи із фактичної суми заборгованості (28602,77 грн.) за заявлений позивачем період, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 65,83 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 28668,60 грн. з яких: 28602,77 грн. основного боргу, 65,83 грн. 3 % річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮННІТ (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Вокзальна, 22, код 36402240) на користь Державного підприємства Прибузьке лісове господарство (44300, Волинська обл., м. Любомль, вул. Володимирська, 102, код 37626753) 28602 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот дві гривні) 77 коп. основного боргу, 65 грн. (шістдесят пять гривень) 83 коп. 3 % річних та 1782 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні) 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.08.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін