Ухвала суду № 49164004, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/36665/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.08.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі № 816/1471/13а

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Глобинський елеватор

хлібопродуктів"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Полтавській області

за участю: Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Глобинський елеватор хлібопродуктів" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000222301/0/1355 від 21.06.2007, в частині визначення зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1770829 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415 грн.; № 0000222301/1/2063 від 07.09.2007, в частині визначення зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1770829 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415 грн.; № 0000222301/2/2628 від 19.11.2007, в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1770829 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення : № 0000222301/0/1355 від 21.06.2007, в частині визначення зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1770829 грн., штрафні санкції в розмірі 885415 грн.; № 0000222301/1/2063 від 07.09.2007, в частині визначення зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1770829 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415 грн.; № 0000222301/2/2628 від 19.11.2007, в частині визначення зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1770829 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт №341/23-210/00955667 від 08.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222301/0/1355 від 21.06.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2658635 грн.: основний платіж 1772423 грн., штрафна (фінансова) санкція 886212 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання залишена без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000222301/1/2063 від 07.09.2007; № 0000222301/2/2628 від 19.11.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 6, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість за квітень 2006 року на 959345 грн., за листопад 2006 року на 234569 грн., за грудень 2006 року на 576915 грн. (в частині, що оскаржується позивачем).

Відповідач вважає, що позивач неправомірно застосував "0" ставку при експорті товарів, оскільки підприємство не здійснює зовнішньоекономічну діяльність, є посередником в перепродажу олії соняшникової і його прибуток залежить від розміру торгової націнки, яка складає по операції 1,5%.

Проте розмір торгової націнки не перекриває вартості послуг комісіонера в сумі 160,3 тис. грн., а тому дана операція є завідомо збитковою, що суперечить меті проведення господарської діяльності - отримання прибутку.

Крім того, за інформацією, отриманою відповідачем від ДПІ м. Полтави, ЗАТ „ПОЕЗ-Кернел Груп" не є виробником олії соняшникової нерафінованої, яка була предметом експорту, придбана у ТОВ „Кернео-Трейд", який виступає комісіонером.

Також у ВМД відсутній запис у гр. 27 - місце навантаження (розвантаження) товару, що суперечить вимогам Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом ДМС України № 307 від 09.07.1997 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.09.1997 № 443/2247.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зі змісту пп. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 03.04.1997 № 168/97-ВР № 334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Разом з тим господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту пп. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

Поширена практика укладення зовнішньоекономічних угод шляхом посередницьких послуг, зокрема, за договорами комісії, свідчить про потребу продавця (комітента) оптимізувати за сприяння комісіонера вирішення багатьох проблем, пов'язаних із самостійними пошуками контрагентів, оформленням i виконанням укладених з ними угод, митним оформленням товару тощо.

Таким чином, оскільки добросовісне виконання комітентом ТОВ „Кернео-Трейд" умов договору комісії, зовнішньоекономічних угод, підтвердження реальності вивезення товару на підставі оформлених вантажних митних декларацій, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість при визначенні бази оподаткування з вартості зазначених операцій.

У даній справі судами встановлено, що позивач здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі № 816/1471/13а залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі № 816/1471/13а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко