Ухвала суду № 49163507, 20.08.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/5903/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1668/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі Бондарі О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

в с т а н о в и л а:

24 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що йому на праві власності належить автомобіль «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1. 24 грудня 2015 року по вул. Подільській у м. Хмельницькому, на території автостоянки «Офіс-центр», відбулось зіткнення між його автомобілем та автомобілем «Субару», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, його автомобілю «Тойота» було завдано механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненому правопорушенні.

Для визначення грошової оцінки завданої його автомобілю шкоди він звернувся до субєкта оціночної діяльності. Про місце та час проведення оцінки повідомив ОСОБА_2, проте останній не зявився.

Відповідно до звіту № 24 про оцінку автомобіля «Тойота» від 19 березня 2015 року сума збитків, нанесених автомобілю складає 3692 грн. 40 коп. Вартість проведеної оцінки становить 600 грн. Окрім того, він поніс витрати на організацію, проведення оцінки, купівлю бензину у сумі 484 грн. 62 коп. та повідомлення ОСОБА_2 про місце та час оцінки у сумі 31 грн. 68 коп.

Вважає, що відповідач зобовязаний відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду.

Окрім цього, діями ОСОБА_2 йому було завдало моральної шкоди, яка виразилась у порушенні звичайного ритму життя, негативному впливі на відносини з

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/1668/15

Суддя-доповідач ОСОБА_4 Категорія № 29, 30

близькими, погіршенні сну, нервовій напрузі та душевних стражданнях. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 10000 грн.

А тому, просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3692 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, вартість проведених експертних досліджень у сумі 600 грн., витрати на організацію оцінки та оплату вартості бензину у сумі 484 грн. 62 коп. і витрати на повідомлення про місце та час оцінки у сумі 31 грн. 68 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3692 грн. 40 коп. на відшкодування завданих збитків, 1000 грн. моральної шкоди, 77 грн. 19 коп. судових витрат, а всього 4769 грн. 59 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, поза увагою суду залишилось те, що технічний огляд та звіт № 24 про оцінку автомобіля «Тойота», належного ОСОБА_1, проведений тільки 19 березня 2015 року, тобто майже через три місяці після дорожньо-транспортної пригоди. Оцінювачем в протоколі огляду зазначено, що автомобіль має сліди попередніх аварійних пошкоджень, а це, на думку апелянта, свідчить про те, що механічні пошкодження могли бути завдані автомобілю як до дня дорожньо-транспортної пригоди 24 грудня 2014 року, так і після.

Зазначає, що висновки суду про пошкодження передньої правої дверки та порогу правої боковини автомобіля «Тойота» не відповідають обставинам справи та суперечать матеріалам адміністративної справи № 686/671/15-п. Так, згідно з матеріалами адміністративної справи, автомобілю ОСОБА_1 завдано одну подряпину, що підтвердив працівник ДАІ у судовому засіданні при розгляді вказаної справи.

Судом не враховано Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року щодо виклику заінтересованих осіб для технічного огляду автомобіля. В порушення зазначеного нормативного акту ОСОБА_1 не надав належних доказів виклику його на проведення технічного огляду автомобіля, а долучені ним до позовної заяви копії фіскальних чеків не можуть вважатись належним доказом виклику. Вважає, що огляд автомобіля без його участі та відповідно складання звіту про оцінку автомобіля є незаконним та таким, що порушив його права.

Зазначає, що всупереч вимогам постанови пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року суд стягнув на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. Разом з тим, не врахував, що між дорожньо-транспортною пригодою та моральними стражданнями позивача, відсутній причинний звязок. Останній не надав суду достовірних доказів, які б переконливо свідчили про його душевні страждання у звязку із пошкодженням автомобіля.

На думку апелянта, постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року про визнання його винним у дорожньо-транспортній пригоді, не може бути достатнім доказом для вирішення даної цивільної справи, яку суд взяв в основу свого рішення, оскільки характер пошкоджень автомобіля, розмір заподіяної шкоди, цією постановою не встановлені, а тому, мали б доводитись позивачем.

ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить її відхилити, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 червня 2015 року залишити без змін. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу безпідставною, а наведені у ній аргументи такими, що не спростовують висновків суду та суперечать обставинам справи, встановленими та доведеними в ході судового розгляду.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені. Пояснив, що станом на 24 грудня 2015 року, тобто на час дорожньо-транспортної пригоди, його цивільно-правова відповідальність застрахована не була. Що стосується вартості ремонту пошкодженого автомобіля, то доказів, які б підтверджували інший розмір збитків, ніж зазначені у звіті про оцінку автомобіля, наявного у матеріалах справи, надати не може.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та пояснив, що оскільки відповідальність ОСОБА_2 не застрахована, він вимушений звертатись саме до нього з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки добровільно останній відмовляється її відшкодувати, посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього стягнення у виді 340 грн. штрафу (а.с. 32).

Під час розгляду зазначеної справи встановлені такі обставини: ОСОБА_2 24 грудня 2014 року о 14 год. 55 хв., керуючи належним ОСОБА_5 на праві власності автомобілем «Субару», номерний знак НОМЕР_2, по вул. Подільській в м. Хмельницькому на території парковки «Офіс-центр», в порушення вимог п.10.9. Правил дорожнього руху України, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці руху та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_1, який знаходився позаду нього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Отже, дані обставини, відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не потребують додаткового доказування.

Відповідно до даних схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, наявної в справі № 1623 про адміністративне правопорушення по ст. 124 КпАП України, скоєного ОСОБА_2, оглянутої у судовому засіданні, серед переліку видимих пошкоджень транспортного засобу «Тойота», номерний знак НОМЕР_1, отриманих унаслідок ДТП є подряпина на передній правій дверці (а.с. 2).

Відповідно до даних фотознімків, приєднаних до матеріалів вказаної адміністративної справи (а.с. 12-15), автомобіль «Тойота», окрім вищевказаної подряпини, має подряпини порогу правої боковини, тобто відразу під пошкодженими дверками.

Зазначені пошкодження підтверджені даними протоколу огляду колісного транспортного засобу від 19 березня 2015 року (а.с. 12).

Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Тойота» ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків на суму 3692 грн. 40 коп., що підтверджується даними звіту № 24 про оцінку зазначено автомобіля (а.с. 7-18).

Доказів, які б спростовували вищевказані обставини та розмір завданого збитку ОСОБА_1 відповідачем надано не було. Не здобуто таких і під час розгляду справи судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

За наявності вищевикладених обставин справи та зазначених вимог закону, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідальність за завдані збитки позивачу має бути покладена на відповідача. Натомість, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України останньому як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, розяснювалось право на заявлення клопотання про проведення експертизи та на подання доказів, які б спростовували доводи позивача про обставини вчинення ДТП та розмір завданих позивачу збитків. Однак, відповідач не виявив бажання таким правом скористатись.

У звязку з вищевикладеним, судом вмотивовано було стягнуто завдану позивачу матеріальну шкоду у розмірі 3692 грн. 40 коп., відображену у звіті про оцінку автомобіля, та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., оскільки така виразилась у душевних стражданнях, повязаних з неправомірними діями відповідача, пошкодженням майна ОСОБА_1 та яка знаходиться у прямому причинному звязку із заподіяними збитками останньому.

Доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишилось те, що технічний огляд та звіт № 24 про оцінку автомобіля «Тойота», належного ОСОБА_1, проведений тільки 19 березня 2015 року, тобто майже через три місяці після дорожньо-транспортної пригоди, отже механічні пошкодження могли бути завдані автомобілю як до дня дорожньо-транспортної пригоди 24 грудня 2014 року, так і після, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна особа зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди серед переліку видимих пошкоджень транспортного засобу «Тойота», номерний знак НОМЕР_1, отриманих унаслідок ДТП, є подряпина на передній правій дверці (а.с. 2). На фотознімках, приєднаних до матеріалів адміністративної справи автомобіль «Тойота», окрім вищевказаної подряпини, має подряпини порогу правої боковини. Аналогічні пошкодження зафіксовані у протоколі огляду колісного транспортного засобу від 19 березня 2015 року (а.с. 12). Саме з урахуванням даних пошкоджень, як вбачається з мотивувальної частини звіту про оцінку транспортного засобу «Тайота», був зроблений висновок про матеріальний збиток, завданий позивачу у розмірі 3692 грн. 40 коп. Доказів, які б спростовували вказане чи доводили б інші пошкодження чи розмір матеріального збитку, суду надано не було.

Твердження апелянта про те, що огляд автомобіля без його участі та відповідно складання звіту про оцінку автомобіля є незаконним та таким, що порушив його права також не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, оскільки останній не був позбавлений права на заявлення клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи у судовому засіданні, однак, не виявив бажання ним скористатись.

Посилання ОСОБА_2 на те, що між дорожньо-транспортною пригодою та моральними стражданнями позивача, відсутній причинний звязок не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

У п.п. 1, 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, повязаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 24 грудня 2015 року в м. Хмельницькому, внаслідок чого автомобіль, належний позивачу, зазнав механічних пошкоджень. Від таких протиправних дій відповідача, позивач зазнав моральні (душевні) страждання, які виразились в необхідності вжиття додаткових заходів до організації свого життя, в тому числі, поновленні своїх порушених прав. Зважаючи на викладене, між дорожньо-транспортною пригодою та моральними стражданнями позивача існує безпосередній причинний звязок.

Інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, а отже, не заслуговують на увагу.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова