Ухвала суду № 49150764, 26.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 р. Справа № 814/3669/14

Категорія: 4 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 39571,42 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 39571,42 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч умовам договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням до встановленого трирічного періоду перебування на службі, тому повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з утриманням, в сумі 39571,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182 гривні 70 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в сумі 1644,30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що позивач (01 грудня 2011 року відповідач змінив прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2) проходив службу в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 року по 22.09.2014 року.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 31.07.2008 року № 405 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано з 16.08.2008 року курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ та присвоєно звання „рядовий міліції.

16 серпня 2008 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565- XII «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між Відповідачем, ХНУВС та УМВС України в Миколаївській області укладено тристоронній договір № 2304-0813/мк про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України .

Наказом ХНУВС від 02.06.2012 року № 217 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до УМВС України в Миколаївській області для подальшого проходження служби.

Наказом УМВС України в Миколаївській області від 22.09.2014 року №244 о/с відповідача звільнено відповідно до „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за п. 64 „ж (за власним бажанням).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_2 обов'язку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України регламентується Законом №565-ХІІ та Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313 (далі - Порядок №313).

Згідно із статтею 18 Закону №565-ХІІ підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до положень частини сьомої цієї статті, яка кореспондується з пунктом першим Порядку, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 2 Порядку №313 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Згідно з пунктами 3, 4 вказаного Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 14 травня 2007 року №150, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений спільним Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок №419).

Згідно підпункту 2.1.1. Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до підпункту 2.1.2 вказаного Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Згідно із підпунктами 2.1.3, 2.1.3.1 Порядку №419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

Відповідно до підпункту 2.1.6 вказаного Порядку до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

Згідно з розрахунком сум витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі за період з 16 серпня 2008 року по 02 червня 2012 року становить: грошове забезпечення - 13 164 грн 35 коп., продовольче забезпечення - 13069 грн 58 коп., речове забезпечення - 2978 грн 97 коп., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 10 358 грн. 52 коп.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір підтверджених документально витрат, пов'язаними з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі становить 39571 грн 42 коп.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2, якого звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням) протягом трьох років після закінчення навчального закладу, зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта за посиланням на ст.53 Конституції України, яка гарантує безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, оскільки нормативно-правові акти, якими врегульовано відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України, не визнані у встановленому законодавством порядку такими, що не відповідають Конституції України, на даний час є чинними та поширюються на осіб, звільнених з органів внутрішніх справи, в тому й числі на ОСОБА_2

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, серед іншого, посилається на те, що позивач в порушення п. 2.1.6 договору не надав доказів про щорічне інформування відповідача про розміри фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки відповідно до п.2.2 Порядку розрахунку витрат, після закінчення навчального року у наказі начальника ВНЗ про переведення курсантів на наступний курс навчання проти прізвища кожного курсанта проставляється загальна сума його утримання за цей рік відповідно до розрахунків визначених пунктом 2.1. зазначеного Порядку .

Факт ознайомлення ОСОБА_2 з витягами до наказів під час переведення з курсу на курс та відсутності будь-яких зауважень до них підтверджується матеріалами справи .

Апелянт, також, не погоджується зі стягненням з нього витрат на продовольче забезпечення, на оплату житлово-комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв у зв'язку з тим, що позивач не надав доказів на підтвердження понесених фактичних витрат.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та такими, що спростовують матеріалами справи.

Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Лук'янчук

Суддя: І.О.Турецька

Суддя: Л.В.Стас