Постанова № 49148832, 18.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 серпня 2015 р. №820/7752/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2443-15 від 19.05.2015 року на суму земельного податку в розмірі 771,28 грн. та № 2444-15 від 19.05.2015 року на суму земельного податку в розмірі 1927,77 грн..

В обґрунтування позову зазначив, що дії контролюючого органу є неправомірними. Податкові повідомлення-рішення не містять обґрунтувань щодо обов'язку оплати земельного податку з фізичних осіб. Позивач зауважує, що він не є суб'єктом плати податку за землю через відсутність даних державного земельного кадастру про присвоєння номеру земельної ділянки за адресою м. Харків, проспект Правди, 7 та закріплення її на праві власності чи оренди за позивачем, відсутні і підстави для нарахування та сплати земельного податку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В письмових запереченнях на адміністративний позов вказав на те, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку сплачує податок на земельну ділянку з дати державної реєстрації прав власності на зазначене нерухоме майно за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибуткової території.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2015 року контролюючим органом було винесене податкове повідомлення-рішення №2443-15, яким нараховано позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 771,28 грн. та податкове повідомлення-рішення № 2444-15, яким позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 1927,77 грн. (а.с. 9-10).

26.06.2015 року позивач звернувся із скаргою на податкові повідомлення-рішення контролюючого органу №2444-15 від 19.05.2015 року та №2443-15 від 19.05.2015 року, в якій ОСОБА_3 зазначає, що земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки є складовою частиною квартирної плати, яку повинні платити всі власники приміщень у таких будинках (а.с. 11-12).

Рішенням контролюючим органу скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. (а.с. 13).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

На підставі ст.125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 42 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

З аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29 листопада 2001 р. № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Таким чином, земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Суд зазначає, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен повинен платити податки і збори у порядку і розмірах, які встановлені законом.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За приписами статей ст.ст. 269, 270 ПК України, платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному пятиповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира № 163 належить позивачу на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.09.2006 р. по справі № 2-3445/2006 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення та можливості експлуатації, відповідно до якого за ОСОБА_3 визнано право власності та експлуатації на нежитлове приміщення магазину №№ 163-1, 163-3, 163-4, 163-5, 163-6, 163-8, 163-9, 163-10, загальною площею 104,7 кв.м, що розташоване на 1-му поверсі будинку № 7 по пр. Правди в м. Харкові (колишня квартира № 163).

Проте у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_3 як власнику нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку частка земельної ділянки виділялась, документів, що посвідчують право на земельну ділянку не має, а тому для позивача об'єкт оподаткування земельним податком - відсутній.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2443-15 від 19.05.2015 року на суму земельного податку з фізичних осіб в розмірі 771,28 грн. та № 2444-15 від 19.05.2015 року на суму земельного податку з фізичних осіб в розмірі 1927,77 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.08.2015 року.

Суддя Полях Н.А.