Постанова № 49148784, 12.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2015 р. № 820/6168/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Гальцової І.В.,

представника відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкова інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.12.2014 року № 0000164201 та № 0000174201, від 14.10.2014 року № 0000124201, від 07.10.2014 року № 00000084201 та від 13.01.2015 року № 0000014200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом проведено перевірки позивача за результатами яких складено акти № 318/28-09-42-01-03/33867056 від 05.11.2014 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення №0000164201 від 11.12.2014 року, №0000174201 від 11.12.2014 року, № 255/28-09-42-01-03/33867056 від 20.08.2014р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000084201 від 07.10.2014 року, № 364/28-09-42-10/33867056 від 04.12.2014 року , на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000014200 від 13.01.2015 року. Крім того, на підставі акту про ненадання документів ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" від 30.09.2014 року №158/28-09-42-01-03/33867056 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000124201 від 14.10.2014 року про нарахування штрафних санкцій. Позивач не погоджується із вказаними рішенням контролюючого органу та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що контролюючим органом проведено перевірки позивача, висновки оформлені належним чином актами перевірок. В порушення діючого законодавства позивачем не надано до перевірок документів первинного бухгалтерського обліку витрат, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, які б підтверджували реальність господарських правовідносин із контрагентами у перевіряємі періоди. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень відповідача №0000164201 від 11.12.2014 року, №0000174201 від 11.12.2014 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2014 року № 318/28-09-42-01-03/33867056 (т. 1 а.с.12-77).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п.138.1, п.п.138.10.2, п.п. 138.10.4, п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 70414280 грн; п.192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість га загальну суму 52029469 грн (т. 1 а.с. 76).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач надав свої заперечення до контролюючого органу, проте, рішенням відповідача висновки акту залишені без змін (т. 1 а.с. 95-101).

На підставі акту від 05.11.2014 року № 318/28-09-42-01-03/33867056 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000164201 від 11.12.2014 року, №0000174201 від 11.12.2014 року (т. 1 а.с. 8, 10).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте, його скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000164201 від 11.12.2014 року, №0000174201 від 11.12.2014 року - без змін.

Суд зазначає, що підставою для встановлення порушень та прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про відсутність документів первинного податкового обліку витрат, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що підтверджують показники задекларованих підприємством в деклараціях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Проте, суд не погоджується із вказаним висновками контролюючого органу, виходячи із наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято наказ № 302 від 07.11.2013 року на проведення з 18.11.2013 року документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року (т. 1 а.с. 148-149).

Листом № 973-13 від 12.11.2013 року позивач повідомив контролюючий орган про вилучення первинних документів (без залишків копій) на паперових та електронних носіях за 2011- 2013 роки в ході двох обшуків, проведених в серпні та жовтні 2013 року СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 23.04.2013 року за № 32013140000000042 в рамках кримінального провадження (т. 1 а.с.142).

Про те, що документи вилучені без належного процесуального опису свідчить протокол обшуку від 24.10.2013 року, де чітко зафіксовано цей факт, а саме стор.15 вказано: "В ході обшуку виявлено документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ", ТОВ "ХЛГЗ-плюс". У зв'язку з великим об'ємом документів, останні будуть запаковуватися та опечатуватися у коробки. Детальний опис документів буде зроблено по проведенню огляду..". Проте, по закінченню обшуку, до протоколу не було надано ніякого детального опису документів.

Так, наказом №331 від 18.11.2013 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів перенесено терміни проведення документальної планової перевірки позивача.

Відповідно до абзац 3 п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі, якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Тобто, з моменту призупинення перевірки, представники контролюючого органу повинні звернутися до органу, який здійснив фактичне вилучення документів, у даному випадку до СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі, з проханням про надання для проведення перевірки копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що законодавець визначив лише одну обставину, за якої можливе поновлення перевірки платника податків у разі вилучення у нього правоохоронними або іншими органами документів - настання факту надання контролюючому органу засвідчених копій таких документів, або доступу до них. Таким чином, у випадку вилучення Податковий кодекс України зобов'язує не платника податків самостійно відновлювати документи, а органи, що їх вилучали, поновити їх в копіях, або надати до них доступ.

Судом встановлено, що позивач письмово інформував відповідача, про той факт, що документи вилучалися з грубим порушенням процесуальних вимог щодо процедури вилучення документів, а саме: більшу частину фінансово-господарських документів підприємства було хаотично вилучено посадовими особами податкової міліції Міндоходів та запаковано в коробки без їх опису, який мав би бути долучений до протоколів (про що, власне й зазначено в протоколах самим слідчим).

Відповідно до листа СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі №3210/7/27-01-09-01-13 від 06.12.2013 усі вилучені документи передані до Генеральної прокуратури для вирішення питання про місце проведення досудового розслідування.

У подальшому після встановлення місця знаходження документів, фахівці контролюючого органу 02.04.2014 року відряджені до Головного слідчого управління фінансових розслідувань м. Київ для ознайомлення з матеріалами справи. Фахівцями податкової встановлено, що необхідні документи бухгалтерської звітності стосовно формування витрат відсутні у матеріалах справи.

Поряд із тим, суд зазначає, що у протоколі обшуку зазначено, що у зв'язку з великим об'ємом вилучалися господарсько-фінансові документи не лише ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" але й ТОВ "ХЛГЗ-плюс", але вилучені документи другого суб'єкту ТОВ "ХЛГЗ-плюс" в матеріалах кримінальної справи були відсутні.

Крім того, у протоколі слідчими зазначено що вилучаються документи без опису, а детальний опис документів буде зроблено по проведенню огляду, а отже, це повинен бути додаток до протоколу, але детальний опис документів до протоколу також відсутній у матеріалах кримінальної справи, що не заперечується уповноваженим представником відповідача.

Також, позивачем до поновлення зазначеної перевірки неодноразово повідомлялось відповідача про початок самостійного відновлення первинної документації, яка вилучена під час обшуку та виїмки, проте, відповідач не зважаючи на ці обставини, провів перевірку.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом проведено виїзну перевірку позивача.

Так, відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Проте, як вбачається із акту перевірки та не заперечувалось відповідачем по справі, після отримання інформації щодо місяця знаходження вилучених документів, на підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №13К від 02.04.2014 року фахівці контролюючого органу відряджені до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України з метою ознайомлення із вилученими у СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі в ході обшуків в рамках досудового розслідування документами.

Доказів повідомлення позивача про проведення перевірки із використанням первинних документів, вилучених згідно протоколу обшуку від 24.10.2013 року саме в приміщенні Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано. Відсутність такого повідомлення є порушенням наданого Податковим кодексом України платнику податків права бути присутнім під час проведення перевірки, приймати участь в дослідженні документів та надавати свої пояснення.

Отже, відповідач, реалізуючи надані йому повноваження з проведення планової виїзної перевірки не забезпечив дотримання визначених пунктом 17.1.6 ст.17 Податкового кодексу України прав позивача наданих та гарантованих йому під час проведення контролюючим органом виїзної перевірки.

Таким чином, контролюючий орган, всупереч наведених приписів провів фактичну перевірку позивача документів поза місцем місцезнаходження позивача, без повідомлення його про зміну місця її проведення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 18.11.2013 року № 331 термін проведення перевірки позивача з 19.11.2013 року перенесено. Наказом від 11.09.2014 року № 625 контролюючим органом поновлено проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ". Тобто, у період з 19.11.2013 року по 11.09.2014 року перевірку зупинено.

Однак, із акту перевірки встановлено, що у квітні 2014 року фахівці контролюючого органу відряджені до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України з метою ознайомлення із вилученими документами, тобто у період коли фактично перевірку було зупинено, що є порушенням чинного податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що норми Податкового кодексу, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлюють умови та порядок проведення перевірки контролюючим органом. Лише їх дотримання може бути належною реалізацією органом державної податкової служби своїх повноважень під час проведення перевірки.

Невиконання вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а тому, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000164201 від 11.12.2014 року, №0000174201 від 11.12.2014 року прийняті за результатами перевірки на підставі акту № 318/28-09-42-01-03/33867056 від 05.11.2014 року підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000124201 від 14 жовтня 2014 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 14.10.2014 року на підставі акту про ненадання документів ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" від 30.09.2014 року №158/28-09-42-01-03/33867056 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000124201, яким нараховано позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій - 510 грн.

Так, відповідальність платників податків за вчинені правопорушення норм податкового законодавства регулюється главою ІІ Податкового кодексу України.

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Відповідно до ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, протиправна поведінка може бути визнана правопорушенням, якщо вона є: діянням (дія чи бездіяльність); протиправною; винною; соціально шкідливою (небезпечною); караною.

Тобто, обов'язковою складовою частиною правопорушення є наявність вини з боку платника податків.

Так, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій став акт про ненадання документів ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" від 30.09.2014 року №158/28-09-42-01-03/33867056.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем направлялись листи до Спеціалізованої державної податкова інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у яких позивач повідомив контролюючий орган про неможливість надання документів до перевірки, у зв'язку із їх влученням правоохоронними органами.

Також, відповідачем не прийнято до уваги той факт, що позивач листами неоднарозово повідомляв про початок відновлення вилучених первинних документів.

Враховуючи, що ненадання таких документів сталося не з вини ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ", а у зв"язку із їх вилученням правоохоронними органами та те, що платником податків вчинялись дії щодо відновлення таких документів для їх надання податковому органу для перевірки, суд приходить до висновку, що у діях позивача відсутні ознаки правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу, що контролюючим органом ні в акті перевірки, ні у податковому повідомленні-рішенні не зазначено норму податкового кодексу, на підставі якої застосовано штрафні санкції.

Таким чином, винесення податкового повідомлення-рішення суперечить вимогам Податкового Кодексу України, у зв'язку із чим, воно підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкова інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000084201 від 07.10.2014 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт №255-28-09-42-01-03/33867056 від 20.09.2014 року (т. 2 а.с. 33-164).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 9166218 грн; п.п. 195.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено обсяги постачання операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою у розмірі 33761782 грн (т. 2 а.с. 163).

На підставі висновків акту перевірки №255-28-09-42-01-03/33867056 від 20.09.2014 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000084201 від 07.10.2014 року (т. 2 а.с. 31).

Так, на думку контролюючого орану позивачем неправомірно сформовано податковий кредит у листопаді 2013 року на загальну суму 39035 грн та у грудні 2013 року на загальну суму 1310644,45 грн,; у квітні 2014 року занижено податкові зобов'язання на суму 1648969 грн та за травень 2014 року - на суму 5103387 грн за рахунок неправомірного застосування нульової ставки податку по взаємовідносинах із покупцями нерезидентами (експорт за договором комісії); у травні 2014 року завищено показники у рядку 16 "Коригування податкового кредиту" декларації з ПДВ на суму 1019141 грн.

Проте, суд не погоджується із вказаним висновками відповідача, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" (покупець) та ТОВ "ПП ТРЕЙДСТОУН" (постачальник) укладено договори поставки № 01/02/13 від 01.02.2013 року та №01/06/13 від 01.06.2013 року. Відповідно до умов укладених правочинів постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію (т.3 а.с. 99-104).

Реальність виконання вказаних правочинів підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, бухгалтерськими довідками, копіями реєстрів податкових накладних, актами звірок по здійснених операціях купівлі-продажу, банківськими виписками.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ "ПП ТРЕЙДСТОУН" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, виписками із банку, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ "ПП ТРЕЙДСТОУН" виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Позивачем дотримано усіх обов'язкових умов для виникнення об'єкту оподаткування, передбачених ст.ст. 188, 200 Податкового кодексу України, на підставі отримання від свого контрагента податкових накладних, після чого, відповідно до вимог чинного законодавства України, правомірно сформовано податковий кредит.

Згідно норм чинного законодавства господарська операція - це діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому стані, активах та пасивах підприємства, установи, організації.

Згідно укладеного договору на постачання товарів ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" перебував з ТОВ "ПП ТРЕЙДСТОУН" у господарсько-правових відносинах, які спрямовані на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України укладена угода не суперечить ЦК та ГК України, іншими актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, крім того вони відповідають загальним правовим вимогам, які необхідні для чинності правочину, а саме: законність змісту правочину; наявність у сторін цивільної дієздатності; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне настання правових наслідків.

В момент укладання угоди сторонами було додержано всіх вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" правомірно віднесено до складу податкового кредиту зазначені у акті суми податку на додану вартість, що обґрунтовано належним чином оформленими документами, обов'язковість складання яких передбачено чинним законодавством України, а також сплачено податок на додану вартість в ціні придбаних у ТОВ "ПП ТРЕЙДСТОУН" товарів.

Також, судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" укладено договір купівлі-продажу №98-14/86.

Відповідно до договору купівлі продажу №98-14/86 укладеного з ПАТ "Дніпроважмаш", у квітні-травні 2014 року на адресу ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" було реалізовано тюбінги та лоткові плити на загальну суму 34302316,80 грн.

Передача товару здійснювалась на складі Постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3. Станція Дієвка Придніпровської залізниці, код станції 451400.

У підтвердження реальності укладеного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, специфікації, які наявні у справі.

Крім того, у зв'язку зі специфікою товару (великогабаритний товар), місце та дата продажу товару співпадають з місцем та датою передачі товару на комісію, відповідно до якого, Комітент (ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ") доручив, а Комісіонер (ТОВ НВФ "Дніпротехсервіс") зобов'язався укласти від свого імені за рахунок Комітента угоди з третіми особами (далі - Покупцями) з реалізації Товару Комітента за межами митної території України у режимі експорту.

На думку контролюючого органу поставка товару, отриманого від ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" за договором комісії на адресу нерезидента відбувалась на митній території України. Вказаний факт підтверджується тим, що договори на транспортування продукції укладалися безпосередньо нерезидентами - покупцями на митній території України. А тому, в момент постачання продукції нерезиденту на митній території України комісіонер повинен був відповідно до норм Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, оформити належним чином первинні документи стосовно цієї господарської операції. Тому, на думку відповідача, при визначені податкових зобов'язань з податку на додану вартість за ставкою 20% ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" повинне застосовувати норми п.189.4, ст. 189 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган під час проведення перевірки дійшов висновку, що у ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" виникли податкові зобов'язання по податку на додану вартість по операціям з реалізації товарів нерезидентам на митній території України, а митній декларації оформлювалися комісіонером лише для можливості вивезення продукції за межі митної території України.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки відповідно до ст. 82 Митного кодексу України, експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого Українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту підтверджується наданими ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" у ході перевірки митними деклараціями, а саме: у графі 1 митної декларація вказаний напрямок переміщення "вивезення", літерний код напрямку переміщення "ЕК", літерний код типу декларації "АА", код митного режиму " 10".

Також, у графі 20 митної декларація вказано умови поставки FCA м. Дніпропетровськ або DAР ст. Зернова.

Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати, Правила Інкотермс - 2010 представляють скорочені за першими трьома літерами торгівельні терміни, які відображають підприємницьку практику в договорах міжнародної купівлі-продажу товарів. Правила Інкотермс визначають в основному обов'язки, вартість і ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців.

FCA - термін "Франка перевізник" означає, що продавець доставить Товар, який пройшов митне оформлення вказаному покупцем перевізникові до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по вантаженню і розвантаженню товару на даному місці.

DAP - термін (поставка в місці призначення) є загальним становищем, при якому важливо точно вказати місце призначення.

Отже, згідно контракту купівлі-продажу товару, який був укладений між нерезидентом та комісіонером, сторони узгодили суттєві умови пунктів передачі та поставки товару. В момент митного оформлення товару був обраний митний режим "експорт" з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначений Митного кодексу України та іншими законодавчими актами.

Постачання товару (тюбінгів, лоткових плит) на експорт у межах договору комісії нібито є об'єктом оподаткування ПДВ, у зв'язку з тим, що їх місце постачання проведено на митній території України і тому ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" не правомірно скористувалось нульовою ставкою податку на ПДВ, чим було порушено вимоги п/п. 195.1.1 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, а саме: підприємством до складу податкових зобов'язань не включено постачання на ТОВ НВФ "Дніпротехсервіс" у загальній сумі 6752356 грн., у т.ч.: квітень 2014 у сумі 1648969 грн.; травень 2014 р. у сумі 5103387 грн.

Відповідно до пп. 195.1.1 п.195.1. ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до п. 5 с.1 ст.86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене у порядку визначеному Кабінету Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.189.4. ст. 189 Податкового кодексу України дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, слід враховувати те, що норми п.189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України (п.189.6 ст. 189 Податкового кодексу України). Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (п.187.11 ст. 187 Податкового кодексу України).

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, за операції з експортування (вивезення) товарів за межі митної території України податкові зобов'язання з ПДВ визначаються на дату фактичного здійснення такого вивезення, тобто на дату оформлення вантажної митної декларації контролюючими органом. Право на застосування нульової ставки ПДВ і, відповідно, право на отримання бюджетного відшкодування має лише продавець експортної продукції - її власник (комітент). При отримані комітентом авансової оплати вартості товарів, що експортуються комісіонером, жодних податкових наслідків не виникає.

На підставі викладеного, підприємство правомірно скористувалось нульовою ставкою ПДВ, не порушуючи вимоги п.п. 195.1.1 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Щодо правовідносин, які укладались позивачем із ДП "УКРСПИРТ" суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою відображених у рядку 16 Декларацій "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» показників за період з 01.11.2013 року по 31.05.2014 року у сумі ПДВ «-» 632542 грн., встановлено, що ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" здійснювало коригування податкового кредиту за рахунок повернення переплат, коригування кількості та вартості, зміни умов договору.

У травні 2014 року ДП "Укрспирт" на підставі листів про зарахування попередньої сплати з одних договорів на інші, отриманих від ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ", здійснив заміну реквізитів договорів у раніше виданих податкових накладних шляхом виписки розрахунків коригування до раніше виписаних податкових накладних зі знаком «-» та нових податкових накладних зі знаком «+» на суму ПДВ 1019141 грн.

Пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, передбачає коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача у випадках, якщо після попередньої оплати та постачання товарів здійснювались: будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін; перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала; повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Суд зазначає, що жодних з перелічених у п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України підстав для коригування сум податкових зобов'язань/кредиту між ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ» та ДП "Укрспирт" у травні 2014 року не виникло, податкове зобов`язання продавця не зменшувалось, тому право на податковий кредит підприємство не втрачало.

Кожен розрахунок коригування до раніше виписаної податкової накладної зі знаком «-» та нова податкова накладна зі знаком «+» виписані на підставі одного листа, значить це - одна господарська операція, тому коригування повинні бути відображені в одному податковому періоді з новими податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків №255-28-09-42-01-03/33867056 від 20.09.2014 року контролюючого органу, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0000084201 від 07.10.2014 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000014200 від 13.01.2015 року суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень-липень 2014 року, на підставі якої складено акт від 04.12.2014 року № 364/28-09-42-10/33867056 (т. 2 а.с. 205-2013, т. 3 а.с. 1-26).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 2545051 грн (т. 3 а.с. 26).

Не погоджуючись із висновками акту, позивач надав свої заперечення, проте контролюючим органом виковки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 04.12.2014 року № 364/28-09-42-10/33867056 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000014200 від 13.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 2145047 грн, за штрафними санкціями - 1072524 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження факту відвантаження продукції від контрагентів ТОВ "ВЕЛТОП" та ТОВ "ІВАКАН" на адресу ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ".

Проте суд не погоджується із вказаними твердженням відповідача, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем було укладено правочини ТОВ "ВЕЛТОП" та ТОВ "ІВАКАН".

Так, 19.06.2014 року між позивачем ( покупець) та ТОВ "ІВАКАН" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару №19/06/14-1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - олія конопляна, а покупець - прийняти та оплатити товар (т. 3 а.с. 157).

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у справі податковими накладними, видатковими накладними, доказами оплати товару.

Отриману від ТОВ "ІВАКАН" продукцію відвантажена у режимі експорту згідно договору комісії № 1072014 від 01.07.2014 (комісіонер - ТОВ "ТПК "РЕЙЛ ІНВЕСТ"), даний факт підтверджено митною декларацією №125130012/2014/448994 від 08.08.2014 року.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "ВЕЛТОП" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №23-06-2014 від 23.06.2014 року, відповідно до умов якого продавець забов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (т. 3 а.с. 178-179).

У підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського: специфікаціями, актами приймання-передачі товару, актами про переоформлення товару, податковими накладними.

Факт реалізації продукції у режимі експорту (червень-липень 2014 р.) підтверджується оригіналами МД №504050000/2014/103289 від 28.07.2014, №504050000/2014/103286 від 28.07.2014, №504050000/2014/103361 від 31.07.2014.

По господарських операціях, що відбулися в рамках зазначених угод ТОВ "ЛГЗ "ПРАЙМ" отримано оплату від нерезидентів у валюті контракту за поставлену продукцію.

Факт відвантаження продукції на експорт письмово підтверджено актами прийому-передачі на/зі зберігання, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по зберіганню та перевантаженню.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи докази подальшої реалізації придбаної продукції (податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт).

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ "ВЕЛТОП" та ТОВ "ІВАКАН" виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "ВЕЛТОП" та ТОВ "ІВАКАН" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

А тому висновки відповідача викладені в акті перевірки від 04.12.2014 року № 364/28-09-42-10/33867056 є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання відповідача в актах перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм" на порушення контрагентами податкового законодавства, тягне за собою відповідальність та негативні правові наслідки саме для позивача, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкового повідомлення - рішення від 07.07.2014 року № 0000294000, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкова інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.12.2014 року № 0000164201 та № 0000174201, від 14.10.2014 року № 0000124201, від 07.10.2014 року № 0000084201 та від 13.01.2015 року № 0000014200.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2015р.

Суддя С.О. Чудних