Постанова № 49147636, 20.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2822/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенко М.В.,

представника позивача - Довбенко О.Ю.,

представника відповідача - Сергєєнко Д.О.,

представник третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту та зобов'язання вчинити дії про скасування арешту та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про зняття арешту та заборону відчуження, накладений постановою від 22 червня 2015 року Київським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №47926346, з нежитлових приміщень (офісу), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ. «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м., що належали ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Надькереш Угорщина, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.09.1996 року, що зареєстрований в АДРЕСА_1), а також зобов'язання внести зміни до записів в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна, що були внесені згідно постанови від 22.06.2015 р. у виконавчому провадженні №47926346, шляхом доповнення наступним: «крім нежитлових приміщень (офісу), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ. «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м.».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірний арешт позбавляє позивача можливості реалізувати законне рішення Октябрського районного суду м. Полтави щодо реєстрації за собою нежитлових приміщень (офісу), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ. «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3.7 кв.м., що до цього належали ОСОБА_5. Наголошував на тому, що право іпотеки у позивача виникло раніше накладення спірного арешту та задоволення інших кредиторських вимог за рахунок заставленого майна є неможливим, згідно з положеннями статті 54 Закону України "Про виконавче провадження". З огляду на викладене, на думку позивача, в силу приписів Закону України "Про іпотеку", ПАТ "Полтава-банк" має пріоритетне право на реалізацію своїх прав щодо спірного заставного майна.

Представник позивача вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Стверджував про те, що державний виконавець при вчиненні дій щодо виконавчого провадження №47926346 з виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави №552/3284/15-ц від 19.06.2015 про накладення арешту на майно , що належить ОСОБА_5 на суму 2 110 240 грн діяв в межах повноважень та на підставі Закону України "Про виконавче провадження". Наголошував на тому, що у відповідача були відсутні підстави не вчиняти спірний арешт, оскільки вказана вище ухвала є виконавчим документом та підлягає обов'язковому виконанню.

Представник третьої особи, ОСОБА_4, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа, ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення чи розгляд справи за його відсутності не надав, ставлення до позову не висловив.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даної явки і наявними у ній матеріалами, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 травня 2010 року між ПАТ «Полтава банк» та ОСОБА_5, в забезпечення повернення ПАТ «Будінвест СМ» до 31 грудня 2013 року грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 3532 від 13 травня 2010 року із змінами та доповненнями, був укладений Іпотечний договір, а 28 вересня 2012 року та 12 березня 2013 року укладені договори про зміни до Іпотечного договору, в яких розмір процентної ставки встановлений 20 % річних, предметом яких стало нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 478, 6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному в плані під літ. «А-2», що належить на праві власності ОСОБА_5, як забезпечення виконання кредитного договору № 3532 від 13 травня 2010 року та Додаткових угод до нього, укладеного з ПАТ «Будінвест СМ» /а.с.67-74/.

На підставі укладеного договору іпотеки приватний нотаріус вніс обтяження на предмет іпотеки в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 9822567 від 13.05.2010, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження /а.с.76/.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням позичальником умов кредитного договору, ПАТ «Полтава банк» звернулось до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.07.2014 року у справі №551/6799/14-ц позов Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» до ОСОБА_5, третя особа Приватне акціонерне товариство «Будінвест СМ» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності задоволено. Вирішено звернути стягнення на майно (предмет іпотеки) громадянина України ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Надькереш Угорщина, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.09.1996 року, що зареєстрований в АДРЕСА_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» (юридична адреса: 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни. 40 а. рах. №2909-4-1410 в ПАТ «Полтава-банк» м. Полтава, МФО 331489. код ЕДРПОУ 09807595) для часткового повернення заборгованості по кредитному договору №3532 від 13.05.2010 р у сумі 4 638 110 шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «Полтава-банк» (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, буд.40а, код ЄДРПОУ 09807595) права власності на предмет іпотеки згідно іпотечному договору (зі змінами від 28.09.201 2 р.. від 12.03.2013 р.), посвідченого 13 травня 2010 року приватним нотаріусом Полтавською міського нотаріального округу Філімоновою В.М., в реєстрі за №998, а саме на нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ. «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м., що належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави 21.08.2008 р., зареєстрованого Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в книзі №20, номер запису 4561, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №25818658 від 09.04.2010 р., реєстраційний номер 24428392 за оціночною вартістю у 4 638 110 грн .

А також вирішено визнати право власності Публічного акціонерного товариства „Полтава - банк" (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 09807595, р/р 649934 в ПАТ «Полтава - банк», м. Полтава, МФО 331489) па нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м.. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м., що до цього належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави 21.08.2008 р., зареєстрованого Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в книзі №20, номер запису 4561, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №25818658 від 09.04.2010 р., реєстраційний номер 24428392 /а.с. 17-21/.

Рішення набрало законної сили. /а.с.58-66/.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (із змінами та доповненнями) державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 р. проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому ч. 4 ст. 9 цього Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

До передбачених ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень віднесено в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

12 червня 2015 року представник ПАТ «Полтава-банк» з метою виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.07.2014 р. у справі №551/6799/14-ц звернувся із заявою №22032878 до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ПАТ «Полтава-банк» на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.16/.

В той час ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.06.2015 року про застосування заходів забезпечення позову по цивільній справі №552/3284/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_5 в межах ціни позову - 2 110 240 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади. їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстр прав (ст.2, 3 Закону).

На виконання вищезазначеної ухвали 22 червня 2015 року Київським відділом держаної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції постановою ВП№47926346 було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_5 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_3.. РНОКПП: НОМЕР_1 у межах суми звернення стягнення: 2 110 240,00 грн. Заборонено здійснювати відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику: ОСОБА_5, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП: 232 62 11913 у межах суми боргу /а.с.108/.

22 червня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень було внесено запис №22263249 про обтяження всього нерухомого майна ОСОБА_5 /а.с.110/.

23 червня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ніловою Ангеліною Олександрівною з Департаменту державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України, розглянувши заяву представника ПАТ «Полтава-банк», прийняту 12.06.2015 за реєстраційним номером 11836204, було відмовлено у держаній реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з посиланням на наявність зареєстрованого обтяження (арешту та заборони відчуження), встановленого щодо вказаного майна /а.с.15/.

Вважаючи, що спірний арешт позбавляє позивача можливості реалізувати законне рішення Октябрського районного суду м. Полтави щодо реєстрації за собою нежитлового приміщення (офісу), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ. «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3.7 кв.м., що до цього належало ОСОБА_5, та наголошуючи на наявність у ПАТ «Полтава-банк» пріоритетного права як іпотекодержателя на вказане майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принцип} рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІУ примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно статті 55 Закону також встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІУ (в редакції, що діє з 09.03.2011 року) встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 54 вказаного Закону, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.

Згідно з приписами частини 3 зазначеної статті Закону, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві умови, за яких на заставлене майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

При цьому, відповідно до частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року № 898-1V, із змінами та доповненнями, визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 3 Закону передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частин 6, 7статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що іпотека за вищевказаним договором іпотеки вперше зареєстрована у Державному реєстрі іпотек 13.05.2010 року за номером 9822667 та інших іпотек, крім ПАТ «Полтава-банк», стосовно цього майна не зареєстровано, про що свідчать дані витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Таким чином, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, про звільнення якого з-під арешту заявлено вимогу, виник у позивача з 13.05.2010 року, тобто з моменту державної реєстрації іпотеки.

Представниками сторін не спростовано, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт та заборони відчуження майна боржника, тобто вчинення виконавчих дій щодо арешту нерухомого майна, вказане право іпотекодержателя на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинено, кредитний договір та договір іпотеки недійсними не визнано.

Із витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що обтяження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 13.05.2010 року зареєстроване обтяжувачем - ПАТ "Полтава-Банк" 13.05.2010 року, тоді як обтяження зазначеного нерухомого майна на підставі постанови Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника зареєстровані 22.06.2015 року, тобто пізніше державної реєстрації Іпотеки.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, на переконання суду, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави 18.07.2014 року, заборгованість ОСОБА_5 перед позивачем становить 4 638 110 грн. При цьому, ринкова вартість спірного нерухомого майна складає 4 638 110 грн., що підтверджується Висновком судової будівельно - технічної експертизи по цивільній справі №554/6799/14ц , копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.23-57/.

Отже, вартість предмета Іпотеки не перевищує розмір заборгованості боржника ОСОБА_5 іпотекодержателю ПАТ «Полтава-банк».

Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в спірних правовідносинах відсутні визначені частиною 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" умови, за яких на заставлене нерухоме майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що предмет договору іпотеки не відноситься до складу майна, на яке може бути накладено арешт та звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. Накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває у Іпотеці ПАТ " Полтава -Банк", обтяження по якій зареєстроване раніше, ніж обтяження на підставі постанови Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 22.06.2015, обмежує забезпечене Іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за кредитним договором, а тому накладення на нього арешту є протиправним, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині звільнення спірного нерухомого майна з-під арешту підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача внести зміни до записів в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна, що були внесені згідно постанови від 22.06.2015 р. у виконавчому провадженні №47926346, шляхом доповнення наступним: «крім нежитлових приміщень (офісу), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, зазначеному на плані під літ. «А-2», в загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м.», задоволенню не підлягають з огляду на те, що згідно ч.5 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, що і так зроблено судом.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна : нежитлового приміщення (офісу), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, зазначеного на плані під літ. "А-2", в загальному користуванні тамбур 169а, пл.3,7 кв.м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко