Постанова № 49144866, 28.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

33/775/64/2014(м)

263/5651/14-п

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року. Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Меленчук В.С. за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_2 за його апеляційною скаргою на постанову судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 3 липня 2014 року

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 3 липня 2014 року

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин

України, працюючий учнем електромонтера в ПАО «МК

Азовсталь», проживаючий в квартирі №112 будинку № 91 по

бульвару Шевченка міста Маріуполя

підданий адміністративному стягненню за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Правопорушник ОСОБА_2 за протоколом про адміністративне правопорушення та постанови судді суду першої інстанції від 3 липня 2014 року 20 червня 2014 року о 20 годині 15 хвилин в місті Маріуполі, на перехресті проспекту Металургів і вулиці Кальміуська, керував автомобілем ВАЗ 2102, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у присутності двох свідків відмовився від продувки алкотестеру та проходження медичного огляду на стан спяніння, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погодившись з судовим рішенням, правопорушник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови судді суду першої інстанції з закриттям провадження по справі.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, правопорушник ОСОБА_2 вказує на те, що від дійсно 20 червня 2013 року керував вищезазначеним автомобілем, його зупинили працівники ДАІ, перевірили його документи та він поїхав далі. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався.

Правопорушник ОСОБА_2 також стверджує, що за викликом він до суду зявився, але для розгляду справи до судді запрошений не був, пояснень не давав, справу розглянули в його відсутність, а після її розгляду йому лише вручили копію постанови.

Такими діями, суддею суду першої інстанції були порушені його права, передбачені

Справа №33/775/64м/2014

Провадження № 263/5651/2014 Суддя суду 1 інстанції ОСОБА_3

Категорія 130 ч.1 КУпАП Суддя суду 2 інстанції ОСОБА_4

статтею 268 КУпАП у звязку з чим, він був позбавлений можливості надати суду пояснення та користуватися допомогою адвоката.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_2 та думку його адвоката, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення працівника ДАІ ОСОБА_5,

перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга правопорушника підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завдання провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування усіх обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За положеннями статті 280 КУпАП, урахуванням 251,251 КУпАП, орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Звернув увагу на це і Пленум Верховного Суду України, який у своїй постанові №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» з послідуючими доповненнями і змінами, зазначивши у пункті 28 про неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Не повинно залишатися по за увагою органу чи посадової особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення положення статті 62 Конституції України та статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, за якими кожний має право на справедливий розгляд справи, а обвинувачення не може будуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_2, зазначені норми адміністративного закону та розяснень Верховного Суду України суддею суду першої інстанції, недотримані.

З урахуванням викладеного, суддя апеляційної інстанції вважає за можливе і необхідне постанову судді суду першої інстанції скасувати з постановкою нової.

Такого висновку суддя апеляційної інстанції дійшов, виходячи з обставин справи щодо правопорушника ОСОБА_2, зясованих при її апеляційному розгляді та апеляційних вимог.

За змістом постанови про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_2, він 20 червня 2014 року о 20 годині 15 хвилин рухався на автомобілі ВАЗ-2102 і не перехресті проспекту Металургів та вулиці Кальміуській Жовтневого району міста Маріуполя був зупинений працівниками ДАІ, які надалі склали адміністративний протокол про відмову правопорушника від продувки алкотестеру з зазначенням у ньому наявності запаху алкоголю з порожнини рота, нестійка хода.

Проте, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення протокол про адміністративне затримання, відповідно до положень статей 260,261 КУпАП з підставами затримання, відсутній.

В ході апеляційного розгляду інспектор ДАІ ОСОБА_6 підтвердив факт зупинки правопорушника ОСОБА_2 і дав пояснення, про те, що останній був зупинений за порушення Правил дорожнього руху, яке висловилося у проїзді на сигнал світлофора, який

його забороняє.

Разом з тим, відсутність такого протоколу позбавляє можливості зробити висновок про законність затримання, тому слід вважати затримання правопорушника ОСОБА_2 незаконним.

За твердженнями працівника ДАІ, в ході спілкування з правопорушником було встановлено, що останній у той день святкував присвоєння розряду за місцем роботи з вживанням алкогольного напою.

Крім того, перебування правопорушника у стані алкогольного спяніння встановив органом нюху, протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння не склав, а лише запропонував правопорушнику продути трубку, але той відмовився. Чому протокол за керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння не був складений працівник ДАІ пояснити не зміг.

Між тим, відповідно до положень статті 266 КУпАП та Інструкції виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється уповноваженими особами Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, з відповідною підготовкою і з застосуванням спеціальних технічних засобів, які пройшли державну реєстрацію і мають свідоцтво про його повірку. Перед проведенням огляду на стан спяніння уповноважена особа повинна інформувати особу, яка підлягає огляду про його порядок.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_2 такі дані відсутні.

В цій же справі маються письмові пояснення, залучених по ній свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили факт відмови правопорушника ОСОБА_2 від продувки алкотестера або проходження огляду в установі охорони здоровя.

Проте, у пояснення вказаних свідків відсутні дані про наявність у правопорушника ОСОБА_2 ознак алкогольного спяніння, зазначених у протоколі, розяснення останньому працівником ДАІ порядку застосування алкотестера тощо.

В протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка про усунення правопорушника ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, однак, не зазначена подальша доля цього транспортного засобу.

Між тим, правопорушник ОСОБА_2 в ході апеляційного розгляду дав пояснення про те, що після його затримання працівником ДАІ та перевірки документів його відпустили, після чого він поїхав далі.

Відсутність в матеріалах справи даних про вилучення автомобілю правопорушника ОСОБА_2 після усунення від керування і постановки на штрафний майданчик, підтверджує його пояснення, що транспортний засіб останнім був використаний у подальшому.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо правопорушника ОСОБА_2 по суті, суддя суду першої інстанції не звернув уваги, тому дійшов необґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, доказів, які підтверджували б його вину, а також чисельних порушень процесуального закону адміністративного права з боку працівника ДАІ.

За таких обставин, обвинувачення, висунуте правопорушнику ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження, збудоване на припущеннях, доказах, здобутих з порушеннями процесуального закону і не можуть бути узяті до уваги.

Отже, з урахування наведеного, суддя апеляційної інстанції вважає, що постанова, ухвалена суддею суду першої інстанції, є незаконною, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової, на підставі мотивів і обґрунтувань, викладених вище.

Керуючись статтями 247, 293, 294 КУпАП суддя апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 3 липня 2014 року стосовно ОСОБА_9 скасувати з прийняттям нової, якою справу про адміністративне правопорушення щодо нього ж закрити за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова судді апеляційної інстанції є остаточною, оскарженню не підлягає, на неї не може бути подано подання прокурора.

Суддя