Рішення № 49122003, 25.08.2015, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/777/15-ц

Провадження № 2/483/343/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року м.Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської областів складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Даниловій А.Г.,

за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Очакові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу,-

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зазначеним позовом до ОСОБА_3

Мотивуючи свій позов зазначила, що 19 липня 2014 року передала ОСОБА_3 гроші у сумі 20000 доларів США для підтвердження її наміру придбати будинок, що розташований за адресою: Очаківський район, с.Камянка, вул.50-річчя Жовтня, 145. Документально факт передачі грошей не фіксували. Для продажу будинку, ОСОБА_3 повинна була виписати всіх зареєстрованих осіб застосувавши судовий процес. З вересня 2014 року, позивачка та її сім'я зареєструвались у вказаному будинку та почали проживати. Тоді ж у вересні , для безпеки, зафіксували факт отримання ОСОБА_3 грошей скориставшись послугами ріелтерського агентства. До їх в'їзду в будинок, ОСОБА_3 було зроблено косметичний ремонт та наявні там речі не давали змогу побачити стан будинку. Бажаючи встановити реальний стан будинку, її чоловік скористався послугами фахівця-експерта будівельної організації. Так, кошторис необхідних будівельних робіт піднімав вартість будинку до 30000 доларів США, що унеможливлювало його придбання. Ознайомившись з виниклими обставинами, ОСОБА_3 відмовилась знижувати ціну на будинок. Пропозиції по вирішенню проблеми були ігноровані, а тому вона вирішила анулювати намір придбати будинок. Відповідачка власноручно засвідчила згоду повернути кошти але через деякий час вона заявила, що проблему будуть вирішувати в суді, так як отримані кошти вона вважає завдатком, який має право не повертати.

Посилаючись на викладені обставини позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь борг у сумі чотириста шістдесят тисяч гривень в тій валюті в якій вони були передані, стягнути судові витрати та двадцять пять тисяч гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що гроші передавала в доларах США і саме суму в 20000 доларів США просила стягнути. Крім цього, щодо вимоги про накладення стягнення на будинок №145 по вул.І.Шевченка в с.Камянка Очаківського району, просила зняти вказану вимогу. Мотивуючи вимогу про стягнення моральної шкоди зазначила, що в результаті вказаної ситуації її батькові було зле і в неї підвищився тиск.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала в повному обсязі.

Представник відповідачки зазначив, що оскільки було сплачено 260000 грн. то вказану суму вони готові повернути.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

В 2014 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися про продаж будинку, що розташований за адресою: Очаківський район, с.Камянка, вул.І.Шевченка (50-річчя Жовтня), 145.

16 вересня 2014 року з метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу, в рахунок платежу, ОСОБА_1 по договору передала ОСОБА_3 гроші у сумі 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн., що підтверджується копією вказаного договору.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 зазначив, що в його присутності укладався вказаний договір наміру. Гроші при ньому не передавались, а зазначені 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн. це був еквівалент 20000доларів США так як в доларах вони не зазначають.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що в жовтні 2014 року позивачка попросила його допомогти вирішити питання з приводу повернення коштів за будинок. В його присутності ОСОБА_3 писала розписку про зобовязання повернути гроші. Під час передачі грошей ОСОБА_1 ОСОБА_3 він не був присутнім.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що приблизно рік тому він отримав гроші за будинок в м. Очакові і разом з дочкою ОСОБА_1 та зятем передали ОСОБА_3 за будинок. Гроші були в доларах США.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він, дружина та тесть домовились з ОСОБА_3 про купівлю будинку в с.Кам'янка. Будинок купили за 20000 доларів США, та бачив, що гроші за будинок передавали саме в доларах.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що влітку 2014 року прийшовши додому дружина повідомила йому, що продала будинок. Коли дружина перекладала гроші з паперового згортка в пакет, бачив, що то були гривні.

Відповідно до ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобовязання.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення подвійної суми завдатку застосовуються в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

Відповідно до вимог ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недотримання цих умов призводить до нікчемності такої угоди.

Судом встановлено, що сторони договір купівлі-продажу будинку відповідно не оформили, а лише домовилися його укласти. Через зроблений косметичний ремонт та наявність у будинку речей відповідачки, позивачка не мала змоги оцінити реальний стан будинку. Вказані обставини стали підставою для обґрунтованої відмови позивачки від укладення договору купівлі-продажу.

У тих випадках, коли сторони домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони видавалися, оскільки, відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України, вони є авансом (а не завдатком), який повертається в тому ж розмірі, в якому видавався у відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1 гроші в сумі 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн. є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

Суд не приймає до уваги наданий позивачкою перелік серій та номерів грошових коштів на підтвердження передачі ОСОБА_3 саме 20000 доларів США оскільки, наданий перелік містить номера та серії купюр і жодним чином не підтверджує, що вказані купюри були передані відповідачці. Інших належних та допустимих доказів передачі грошей саме в доларах США суду не надано.

Суд оцінює критично покази зазначених вище свідків оскільки, надані ними свідчення стосовно передачі грошей, в якій валюті та колу осіб які приймали участь в передачі, мають суттєві суперечності по відношенні один до одного в залежності від зайнятої свідками позиції в процесі, що унеможливлює суд встановити обєктивні обставини.

Крім цього, як вбачається з копій постанов про закриття кримінального провадження від 25 листопада 2014 року та від 21 березня 2015 року слідчими було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про передачу 20000 доларів США. Як зазначено вище, між сторонами дійсно 16 вересня 2014 року укладено договір наміру відповідно до якого ОСОБА_3 отримала 260000 грн., еквівалентом якої є 20000 доларів США (п.4.1).

Отже, з врахуванням доведеності підстав позову, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідачки 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн. сплаченого нею авансу.

Вирішуючи питання з приводу моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідност. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи зазначені вище правові норми, довідка про призначення позивачці амбулаторного лікування внаслідок гіпертонічної хвороби ІІ ст. від 15 травня 2015 року не може бути прийнятою судом до уваги оскільки, обставини викладені в позовній заяві мали місце наприкінці 2014 року, а гіпертонічний криз у позивачки стався в травні 2015 року, що на думку суду не може свідчити про наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні

Також, суд не приймає до уваги посилання позивачки на копію виписок із медичної карти стаціонарно хворого ОСОБА_7 про находження останнього у стаціонарі Очаківського ЦПМСП №3310 з 22.09.2014 року по 09.10.2014 року, № 141 з 14.01.2015 року по 30.01.2015 року, №2424 з 28.07.2015 по 14.08.2015 року з тих підстав, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином суд дійшов переконання, що вимоги позивачки в частині стягнення з відповідачки моральної шкоди в сумі 25000 грн. не підлягають задоволенню у звязку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженім судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3654 грн., які з врахуванням вимог ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення авансу 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн., в рахунок відшкодування судових витрат - 2600 (дві тисячі шістсот) грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий