Постанова № 49119203, 25.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2015р. справа №908/3183/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача: ОСОБА_5, представник за дов. від 30.06.15р. б/нвід відповідача: не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід01.07.2015 рокуу справі№908/3183/15 (суддя Зінченко Н.Г.)за позовомПідприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя м.Маріуполь, Донецька областьдо Публічного акціонерного товариства «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжяпро стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 66 665,77грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4084,87грн. ВСТАНОВИВ:

14.05.2015р. позивач, Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжя про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 66 665,77грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4084,87грн. ( а.с.3-8).

01.07.2015р. позивач звернувся до суду з заявою про відмову від частини позову щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4084,87грн. В решті вимог просив залишити без змін (а.с.72).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 66 665,77грн. В частині позовних вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4084,87грн. провадження припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.76-79).

Судове рішення мотивовано тим, що позивач довів та документально підтвердив, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 66 665,77грн., а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. В решті вимог позивача, у зв»язку з відмовою в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4084,87грн., провадження у справі було припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суд Запорізької області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя до Публічного акціонерного товариства «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжя про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 66 665,77грн. залишити без задоволення (а.с.83-85).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції були порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом було правильно встановлено те, що позивачем був виставлений платіжний документ, однак, суд не пересвідчився та не встановив факт наявності суми грошових коштів на рахунку позивача.

Крім того, скаржник зауважує, що судом першої інстанції не враховані положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного ОСОБА_6 України від 21.02.2011 року №22.

Крім того, апелянт вважає, що позовні вимоги, строк виконання яких закінчився, суперечать вимогам Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та вищенаведеній Інструкції.

Апелянт у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя м.Маріуполь, Донецька область (ідентифікаційний код 03342638) є юридичною особою, що підтверджено Статутом та копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.14-20, 21).

Публічне акціонерне товариство «Банк фінанси та Кредит» м.Київ (ідентифікаційний код 09807856) є юридичною особою.

Філія «Запорізького регіонального управління» є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Банк фінанси та Кредит» без права юридичної особи (ідентифікаційний код 25821086).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Світлотехніка» (за договором продавець) та Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя (за договором покупець, далі - позивач) був укладений договір купівлі-продажу №63, відповідно до умов якого, продавець зобов»язаний передати у власність покупця світильники, електролампи, металеві конструкції, електротовари, електрообладнання та інші товари в асортименті та кількості, вказаними в заявці, а покупець зобов»язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору ( а.с.38-40).

Додатком №1 до договору №63 від 17.11.2014р. (Специфікація №1) сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та суму без ПДВ та термін проставки. Разом з ПДВ ціна вказаного товару складає 66 665,77грн. (а.с 41).

06.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк в особі Маріупольського відділення №215 Донбаського регіону ПАТ Укрсоцбанк (за договором Банк) та Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" міста Маріуполя (за договором Клієнт, далі позивач) був укладений Договір №26008000102413 банківського рахунку, за умовами п. 1.1. якого Банк зобов'язався відкрити Клієнту поточний рахунок (по відкритому Клієнту поточному рахунку №26008000102413 в українських гривнях) та надавати (продовжувати надавати) послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього Договору, Правил обслуговування банківських поточних (крім карткових) рахунків клієнтів роздрібного (мікро та малого) бізнесу, відкритих у Публічному акціонерному товаристві Укрсоцбанк (надалі - договір) (а.с.23-24).

Згідно п.2.2 договору порядок здійснення операцій за Рахунком визначається Правилами.

Відповідно до п.2.4 Клієнт доручає ОСОБА_6 здійснювати договірне списання з рахунку Клієнта №26008000102413 відкритого в ПАТ «Укрсоцбанк» плати за надані ОСОБА_6 Послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі, передбаченому Тарифним пакетом, а також комісії та можливі неустойки, пені, штрафи.

Підписанням цього договору Клієнт засвідчує, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується (п.5.3 договору).

Також, з матеріалів справи вбачається, 15.05.2012р. між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення №2 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (за договором Банк, далі - відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Світлотехніка» (за договором Клієнт) був укладений Договір №50330 на розрахунково-касове обслуговування, за умовами п. 1.1. якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній та іноземній валютах: №26001025033001 в гривні (далі рахунок), №26000025033002 в дол.. США (далі рахунок), №26009025033003 в Евро (далі рахунок), №26008025033004 в російських рублях (далі рахунок) та зобов»язується здійснювати його (їх) розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов»язується оплачувати послуги ОСОБА_6 відповідно до ОСОБА_6 на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених Договором (надалі - договір) (а.с.34-37).

Позивач зазначає, що згідно із зазначеними умовами Договору від 06.01.2015р. ПЕМЗО Міськсвітло засобами системи Клієнт - ОСОБА_6 - 19.02.2015р. надав до ОСОБА_6 платіжне доручення №418 (а.с.43) на перерахування зі свого поточного рахунку №26008000102413 грошових коштів у сумі 66 665грн.77коп. отримувачу ПАТ СВІТЛОТЕХНИКА, (ЄДРПОУ 02970085) на рахунок №2600502503007 в філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ, м. Запоріжжя МФО 313731 з призначенням платежу Оплата рахунку №812 від 17.11.2014р. за світильники, лампи у т.ч. ПДВ 20% -11110,96грн. (не є держзакупівлею).

На час перерахування грошових коштів поточний рахунок отримувача ПАТ СВІТЛОТЕХНІКА в філії Запорізьке регіональне управління ПАТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ був закритий з 01.02.2015р.

26.02.2015р. позивач, ПЕМЗО Міськсвітло направив на адресу відповідача, ПАТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ вимогу №371 про повернення грошових коштів в сумі 66665,77 грн., які були помилково перераховані на рахунок останнього (а.с.28).

11.03.2015р. відповідач, Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" надав відповідь №844, у якій запевнив, що підтверджує свою готовність конструктивно, оперативно та у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів Національного банку України вирішити порушені питання (а.с.29).

Крім того, 24.03.2015р. позивач направив відповідачу претензію вих. №552 з вимогою повернення 66 665,77грн. (а.с.51). Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с 52).

Згідно письмового повідомлення від 29.04.2015р. за вих.№701.5-215/88 Маріупольського відділення №215 Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк як банка платника - ПЕМЗО Міськсвітло - грошові кошти у сумі 66 665грн.77коп. по платіжному дорученню №418 від 19.02.2015р. були перераховані на користь отримувача ПАТ СВІТЛОТЕХНІКА (ЄДРПОУ 03342638) з поточного рахунку №26008000102413 та поточний рахунок №2600502503007 в філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та не були повернуті на рахунок позивача (платника) №26008000102413 (а.с. 58).

Позивачем також зазначено, що при оформленні платіжного доручення ПЕМЗО Міськсвітло була допущена технічна помилка при написанні поточного рахунку отримувача, а саме: вказано рахунок №2600502503007, замість рахунку №26005025033007. Переказ грошей за зазначеним платіжним дорученням банківською системою виконаний не був, грошові кошти в сумі 66665,77грн. на рахунок ПАТ Світлотехніка не надійшли та в ПЕМЗО Міськсвітло повернені не були.

Таким чином, ПАТ СВІТЛОТЕХНІКА отримання від ПЕМЗО Міськсвітло грошових коштів у сумі 66 665грн.77коп. не підтвердило.

Також, 10.03.2015р. позивач звернувся до головного управління НБУ м.Києва зі скаргою №460, у якій просив сприяти терміновому поверненню коштів у розмірі 66665,77грн. на рахунок ПЕМЗО «Міськсвітло» м.Маріуполя №26008000102413 ПАТ «Укрсоцбанк» код ЗКПО 03342638 (а.с.59).

Національний банк України надав відповідь №53-01006/26029 від 17.04.2015р. на звернення позивача, в якій зазначив наступне.

Відповідно до вимог п.2.4 глави 2 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» банк отримувача перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, зокрема, заповнення таких реквізитів: «Отримувач», «Код отримувача», Рахунок отримувача». Згідно з п.2.32 глави 2 Інструкції, якщо не має згоди встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов»язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб»єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (а.с.62).

Виходячи з вищенаведеного та посилаючись на відсутність між сторонами на момент здійснення перерахування спірних коштів будь-яких договорів, позивач звернувся до господарського суду із вимогою до відповідача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 66 665,77грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 66 665,77грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001р. №2346-III (далі - Закон № 2346), Інструкцією Національного ОСОБА_6 України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.02.2004р. за №377/8976 (далі - Інструкція № 22).

Згідно з ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Пунктом 1.12 ст. 1 Закону України № 2346 визначено поняття "помилковий переказ". Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежним платником, згідно цього Закону, є особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 ст. 1 Закону).

Відповідно до п.22.6 ст. 22 Закону України № 2346 обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій в Україні /реєстраційним (обліковим) номером платника податків/ реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номеру паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номеру облікової кратки платника податків та має відмітку в паспорті) і зарахувати кошти на рахунок отримувача лише в результаті їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів.

У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов"язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.35 Закону України № 2346 неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Відповідно до п.п.1.23, 1.24 зазначеного вище Закону неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Помилковий переказ рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 2.31 Інструкції №22 від 21.01.2004р. встановлено, що банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. ОСОБА_6 отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зарахувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються.

У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок Кредитові суми до з'ясування.

ОСОБА_6 має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

Для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номеру рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформлює меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо надання номера рахунку та/або коду отримувача.

У реквізиті "Призначення платежу меморіального ордеру банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту Призначення платежу цього документа. Документ про уточненні дані щодо номера рахунку та/або коду отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі. На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, реквізити якого уточнювалися, та копію документа про уточнені дані.

Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (пункт 2.32 Інструкції).

Якщо кошти зараховані на рахунок Кредитові суми до з'ясування унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку Кредитові суми до з'ясування не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення (пункт 2.33 Інструкції).

Пунктами 2.35, 2.37 Інструкції №22 від 21.01.2004р. встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку.

Як встановлено колегією суддів та вбачається із тексту позовної заяви договірні відносини між сторонами відсутні.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на норми ст.ст.1212, 1214 ЦК України та стверджував, що між Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» міста Маріуполя та Публічним акціонерним товариством «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» не має жодних договірних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов»язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов»язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення зобов»язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, вирішуючи спір такої категорії, господарській суд повинен був дослідити питання щодо факту набуття особою майна, до якої звернулася потерпіла особа з відповідними вимогами, а також відсутність чи наявність підстав для його набуття.

Отже, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в сумі 66665,77грн. в силу зазначених норм Закону є безпідставно отриманими коштами, які підлягають поверненню відповідачем на користь позивача.

З матеріалів справи вбачається та позивачем доведено, що спірна сума у розмірі 66 665,77грн, в якості безпідставно набутої, підлягає поверненню заявнику.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог частково.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не спростовують висновку суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Твердження апелянта, про те, що місцевий господарський суд не врахував положення Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004р. не знайшли свого підтвердження, а відтак колегією суддів не приймаються до уваги.

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги, строк виконання яких закінчився, суперечать вимогам Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та вищенаведеній Інструкції, є безпідставними, оскільки позивачем не заявлялися позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за невиконаним платіжним дорученням, строк виконання якого закінчився.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі №908/3183/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі № 908/3183/15 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі № 908/3183/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Запорізької обл.