Постанова № 49118835, 26.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 922/2473/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю:

прокурора Гайдамака А.М. (посвідчення № 009115, від 13.10.2012 року),

представників:

позивача ОСОБА_1 (директор),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н, від 14.07.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника прокурора області (вх.№3987 Х/1-12) та ліквідатора ВАТ Лозівське АТП- 16309 (вх.№4120 Х/1-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 року у справі № 922/2473/15,

апелянт Заступник прокурора області, в інтересах держави в особі Лозівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський автопарк, м. Лозова, Харківська обл.,

до Відкритого акціонерного товариства Лозівське АТП- 16309, м. Лозова, Харківська обл.,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство - 16309" про визнання права власності на: нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, огорожу - 650 п.м., асфальтовану відкриту стоянку на 150 авто, площею 6400 кв.м., зовнішнє освітлення ЛЕП-10КВТ, мережі водопостачання та каналізації, газопровід внутрішній, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1. Також позивач просив визнати за ним право власності на рухоме майно - транспортні засоби: ПАЗ 3205 (1991 рік випуску, державний номер АХ 6456ВІ, реєстраційне свідоцтво АХС111379, дата реєстрації 14.05.2008 року), IKARUS 250 (1986 рік випуску, державний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво АХС045006, дата реєстрації 07.07.2007 року), DAIMLER-BENZ 0303 (1977 рік випуску, державний номер АХ 7651ВА , реєстраційне свідоцтво АХС025380, дата реєстрації 09.06.2007 року); DAIMLER-BENZ (1987 рік випуску, державний номер 2883ХІА , реєстраційне свідоцтво ХАС533897, дата реєстрації 12.06.2002 року); IKARUS 256 (1988 рік випуску, державний номер 0967ХАХ, реєстраційне свідоцтво ХАС246084, дата реєстрації 21.08.1997 року), КРАЗ 256 (1993 рік випуску, державний номер 2782ХАФ, реєстраційне свідоцтво ВЦ827992, дата реєстрації 09.04.1993 року), ГАЗ 3307 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтвоХАС048003, дата реєстрації 12.01.1995 року).

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 червня 2015 року у справі № 922/2473/15 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено повністю.

Заступник прокурора області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 р. у справі №922/2473/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ліквідатор ВАТ Лозівське АТП- 16309 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 р. у справі №922/2473/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Враховуючи те, що апеляційні скарги заступника прокурора та ліквідатора подані на одне і те ж саме рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про обєднання двох скарг в одне апеляційне провадження.

Позивач надав відзив (вх. 12291, від 26.08.2015 року) та (вх. №12299, від 26.08.2015 року), в яких просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 року, по справі № 922/2473/15 без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" та відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспорте підприємство 16309" 14.02.2003 року укладена угода "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2. Вказана угода є рамочною угодою та містить елементи організаційно-господарського договору, передбаченого статтею 186 ГК України. Зі змісту зазначеного вище документу встановлено, що її укладення спрямовано на забезпечення організації господарської діяльності двох учасників господарських відносин позивача та відповідача. В рамках цієї угоди сторонами було підписано договір № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003р., договір оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 року.

Відповідно до договору про поворотну фінансову допомогу та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 року до нього позивач зобовязався надавати відповідачу грошову допомогу - безвідсоткову грошову позику. Вказаний договір укладено з дотриманням вимог статті 181 ГК України та статті 208 ЦК України у письмовій формі, засвідчений підписами та печатками представників сторін правочину. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямовані на встановлення дійсних господарських зобовязань.

Колегією суддів встановлено, що виконання позивачем своїх зобовязань за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 2-а від 14.02.2003 року підтверджується банківськими виписками, платіжними документами, залученими до матеріалів справи. Крім того, відповідно до акту перевірки відповідача - ВАТ "Лозівське АТП-16309" від 06.10.2014 року № 992/20-27-22-12/14082622, складеному Лозівською ОДПІ, встановлено, що за перевіряємий період підприємство згідно договору №2-а від 14.02.2003 року та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 року до даного договору отримувало поворотну фінансову допомогу від ТОВ "Лозівський автопарк" в сумі 1956915 грн. в тому числі 164040 грн. на початок перевіряємого періоду; 294770 грн. за 2011 рік; 716555 грн. за 2012 рік; 781550 грн. - за 2013 рік.

Фінансова допомога за 2003-2010 роки в сумі 504077 грн., яка виходить за межі 1095 днів підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи, на відповідні суми згідно періодів: 2003 рік - 10880,00 грн., 2004 рік - 45600,00 грн., 2005 рік - 62025,00 грн., 2006 рік - 41005,00 грн., 2007 рік - 53100,00 грн., 2008 рік - 145430,00 грн., 2009 рік - 86870,00 грн., 2010 рік - 59166,00 грн.

За період 2011-2013 років позивачем на користь відповідача були зроблені банківські платежі з поворотної фінансової допомоги на суму 129322 грн.

Колегією суддів встановлено, що фінансова допомога позивачем на користь відповідача за 2014 року була надана в сумі 380014,00 грн., також належним чином підтверджується платіжними документами.

Відповідно до реєстрів платежів в готівковій та безготівковій формі сума поворотної фінансової допомоги за 2003-2014 роки складає 2970330 грн.

Судом також зясовано, що отримання фінансової допомоги було узгоджено з вищим органом відповідача загальними зборами Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП 16309". Зазначена обставина підтверджується витягом з протоколу загальних зборів ВАТ "Лозівське АТП 16309" від 23.08.2014 року про надання права отримання поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Лозівський автопарк" в сумі 3000000грн. в тому числі - раніше отриманих 1980000 грн.

Частина 2 статті 193 ГК України закріплює обовязок кожної сторони у зобовязанні вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 198 ГК України платежі за грошовими зобовязаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані виписки банків по рахунку позивача про перерахування сум в якості фінансової допомоги, які є тотожніми з сумами отриманими відповідачем згідно банківських виписок по рахунку відповідача, тобто позивачем документально підтверджені перерахування грошових коштів на виконання своїх зобовязань за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 2-а від 14.02.2003 року на користь відповідача.

Відповідач та прокурор вказують на фіктивність угоди № 10 до договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2а від 14 лютого 2003 року, оскільки в наданій до суду угоді зазначено дату її складання 10.02.2006 року, а при цьому в банківських реквізитах сторін зазначається рахунок відповідача № 26009406885, який відкрито підприємством лише 19.06.2013 року. Факт відкриття вказаного рахунку підтверджується листом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції № 549/10/20/-27-18-30 від 11.02.2015 року.

Перевіривши дані обставини, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу обґрунтування позивача, щодо таких розбіжностей. Зокрема позивач вказує на те, що у звязку з вибухами на сховищі боєприпасів у м. Лозова в 2008 році частина документів була пошкоджена та в подальшому відновлювалася, у тому числі і додаткова угода не була визнана судом недійсною в установленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі також був укладений договір оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року, який в подальшому був пролонгований на визначений в договорі строк. До вказаного договору сторонами долучені додаткові угоди, що є його невідємними частинами. Вказаний договір є договором, що передбачає наявність ознак кількох договорів.

Предметом вказаного договору є рухоме та нерухоме майно, власником якого є ВАТ "Лозівське АТП 16309" (лізингодавець за договором, відповідач). Вказане майно передано в лізинг ТОВ "Лозівський автопарк" (лізингоодержувач, позивач).

Пункт 1.5. договору регулює розмір лізингових платежів, що складає за погодженням сторін 1% від місячного доходу лізингоодержувача.

В обгрунтування розміру лізингових платежів, які позивач перераховував відповідачу, до суду надані фінансові звіти ТОВ "Лозівський автопарк". Згідно форми № 2-м (стаття 1, код рядка 010) зафіксовані доходи позивача за період з 2004 по 2013 роки, які підтверджують правильність розрахунків 1 % від доходу позивача, що підлягав сплаті на користь відповідача. Відповідно до довідки про доходи ТОВ "Лозівський автопарк" за час дії цього договору, яка фіксує зазначені у фінансових звітах підприємства дохід, з якого розраховувався 1%, що складає орендні (лізінгові) платежі за договором оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року.

Пункт 4.8. вказаного договору передбачає можливість викупу предмета лізингу (повністю або частково) в порядку та на умовах, передбачених згодою сторін.

Згідно з пунктом 1, частини 1 статті 4 Закону України "Про лізинг" в редакції 1997 року, предмет лізингу переходив у власність лізингоодержувача після закінчення строку дії договору.

Відповідно до діючого Закону України "Про фінансовий лізинг" перехід права власності на предмет лізингу не повязаний з припиненням договору лізингу.

Частина 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає укладення договору купівлі-продажу майна-предмету лізингу між сторонами договору лізингу, який і опосередковує виникнення права власності на нього у лізингоодержувача.

Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" від 27.04.2012 року №1/2012, який знаходиться в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" визнано найбільшим кредитором відповідача.

За результатом розгляду пункту 14 порядку денного "Про відчуження майна" прийнято одностайне рішення: в забезпечення виконання Товариством згідно з чинним законодавством зобовязань перед ТОВ "Лозівський автопарк" передати ТОВ "Лозівський автопарк" нерухоме майно Товариства, яке належить йому на підставі наказу від 05.01.1996 року 1-П Регіонального відділення ФДМУ.

Одже, загальними зборами відповідача прийнято рішення про передачу позивачу належного відповідачу на праві власності майна, яке розташоване за адресою: м. Лозова, вул. Польова, 1. Рішення не визнано судом не дійсним.

На підставі прийнятого рішення вищого органу - загальних зборів відповідача, між сторонами укладена додаткова угода № 5 від 03.05.2012 року до договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року.

Даним фактом спростовується твердження відповідача щодо відсутності згоди вищого керівного органу акціонерного товариства загальних зборів акціонерів ВАТ "Лозівське АТП 16309" стосовно розпорядження майном товариства.

Факт передачі предмету лізингу засвідчений актом приймання-передачі рухомого складу від 31 березня 2014 року.

Також до матеріалів справи долучена довідка УДАІ в Харківській області, центру - 6312 надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Лозівського, Близнюківського та Сахновщанського районів підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Харківській області від 11.06.2015 року №334. Відповідно до вказаної довідки транспортні засоби, що є предметом договору лізингу № 12-а від 15.01.2004 року, відповідно до вимог законодавства України пройшли перереєстрацію, а саме: ПАЗ 3205, 1991 р.в., дата реєстрації 10.06.2000 р., державний номер 9008ХАУ, - 14.05.2008 р. перереєстровано у звязку із зміною державних номерних знаків (ДНЗ) та присвоєно державний номер НОМЕР_3, реєстраційне свідоцтво АХС111379; IKARUS 250, 1986 р.в., дата реєстрації 21.11.1996 р., державний номер 0806ХАХ, 07.07.2007 р. перереєстровано у звязку із зміною назви організації та змінено державний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво АХС045006; DAIMLER-BENZ 0303, 1977 р.в., дата реєстрації 26.12.1995р., державний номер 3246ХАФ 09.06.2007р. перереєстровано у звязку із зміною назви організації та змінено державний номер НОМЕР_4, реєстраційне свідоцтво АХС025380.

Таким чином, твердження відповідача щодо необгрунтованого визначення предмету договору лізингу, а саме рухомого майна, є безпідставним.

Пунктом 4. додаткової угоди № 5 від 3 травня 2012 року до договору оперативного лізингу № 12-а від 15 січня 2004 року, яка є його невідємною частиною, передбачено, що угода вступає в силу з дати підписання її сторонами і діє до моменту повного виконання, але в будь-якому випадку до 02.10.2014 року.

Укладенням угоди № 3 від 31.03.2014 року про перехід права власності по договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року сторони домовились, що у звязку із закінченням строку дії договору лізингу та повним його виконанням предмет лізингу рухоме та нерухоме майно переходить у власність лізингоодержувача ТОВ "Лозівський автопарк".

Позивачем були надані банківські виписки, реєстри розрахунків та зведена таблиця платежів, якими підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача лізингових платежів в повному обсязі за період дії договору оперативного лізингу №12-а від 15.01.2004 року.

Відповідач не заперечував існування договору лізингу. За його розірванням до позивача не звертався. Договори не визнанні судом недійсними.

Твердження відповідача про фіктивність угоди № 3 від 31.03.2014 року до договору оперативного лізингу № 12-а від 15 січня 2004 року колегія суд вважає необгрунтованими з тих же підстав, які були вказані стосовно угоди № 10 від 10.02.2006 року до договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2а від 14 лютого 2003 року.

Матеріали справи також свідчать, що 30.03.2014 року між сторонами була укладена двостороння угода про припинення зобовязання передачею відступного №2, яка засвідчує визнання відповідачем боргових зобовязань.

Відповідно до пункту 1 вказаної угоди між сторонами досягнута домовленість про відступне.

Розділ 2 зазначеної вище угоди визначає, що взамін сплати заборгованості в розмірі 2900000 грн. сторони вважають за можливе передати у власність кредитора позивача по справі, нерухоме та рухоме майно, власником якого є відповідач. Право власності відповідача документально підтверджено наказом регіонального відділення ФДМУ від 05.01.1996р. № 1-П, яке розташоване за адресою: м. Лозова, вул. Польова, 1 та витягом з реєстру прав власності.

Стаття 600 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб припинення зобовязань, як передання відступного - зобовязання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна, тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Предметом відступного може бути відчужувані обєкти цивільних прав, передбачених статтею 177 ЦК України.

Предмет відступного підлягає передачі кредиторові до виконання основного зобовязання і звільняє боржника від його виконання. Оскільки розмір відступного встановлюється сторонами, він не обовязково повинен збігатися з розміром виконання за зобовязанням. З урахуванням того, що відступне є правочином, на нього поширюються всі нормативні вимоги, які визначають правовий режим правочинів.

Згідно акту звірки від 01.04.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 2262607,50 грн.

Згідно Висновку про вартість майна від 29.09.2014 року оціночна вартість майна, що підлягає передачі на виконання зобовязань від ВАТ "АТП-16309" до ТОВ "Лозівський автопарк" складає 1144680,00 грн.

З огляду на встановлене вище має місце припинення зобовязання в частині прощенням боргу.

Згідно статті 605 ЦК України зобовязання припиняється в наслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обовязків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Боржник може заперечувати проти зняття з нього боргу, але в цьому разі прощенню боргу він повинен протиставити належне виконання зобовязання і припинити його у такий спосіб.

Відповідно до пункту 8.4. угоди про припинення зобовязання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року, у разі неможливості реєстрації та оформлення прав власності кредитора на майно, яке передається йому відповідно до Угоди, з причин, що не залежать від сторін, сторони у розумний термін переглянуть свої взаємні зобовязання.

З метою належного оформлення права власності на майно, що фактично знаходиться у володінні позивача на підставі угоди про припинення зобовязання сторони звернулися до нотаріуса. За результатами розгляду поданих сторонами документів нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 135/02-31 від 01.04.2014 року. Підставою відмови нотаріусом зазначена невідповідність статутних документів відповідача вимогам законодавства про акціонерні товариства відсутність такої організаційно-правової форми, як відкрите акціонерне товариство. Зазначена обставина обєктивно перешкоджає належному оформленню переходу права власності від відповідача до позивача, а також робить неможливим перехід права власності в порядку п.4.8 договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року від лізингодавця до лізингоодержувача.

Сторони не ухилялися від належного оформлення договору купівлі-продажу № 4 від 31 березня 2014 року, у нотаріальному засвідченні якого було відмовлено 01 квітня 2014 року приватним нотаріусом. Зазначені вище правочини є чинними.

Чинність правочину та волевиявлення сторін щодо переходу права власності від відповідача до позивача підтверджені актами передачі-приймання майна від 31.03.2014 року, які визначені сторонами як угоди № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу № 4 від 31.03.2014 року.

Таким чином, встановлено факт передачі відповідного рухомого та нерухомого майна, що належить ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" на праві власності та правовстановлювальних документів і технічної документації на зазначені в угодах обєкти до позивача.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме та рухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Одже, під час розгляду справи встановлено, що підставою виникнення права власності у позивача є укладені у відповідності до вимог законодавства України з відповідачем договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ч.1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обовязку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач, фактично володіє та користується зазначеним у позові майном. Це право виникло до відкриття процедури банкротства відповідача, але належно не було оформлено через обставини, що не залежать від волі позивача. Позивач не входить до кола конкурсних кредиторів, оскільки зобовязання перед ним відповідачем врегульовані угодою про припинення зобовязання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, на підставі вказаного колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційні скарги заступника прокурора області та ліквідатора ВАТ Лозівське АТП- 16309 містять тотожні доводи та твердження. В їх обґрунтування фактично покладені оцінка доводів позовної заяви, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що апеляційні скарги заступника прокурора області та ліквідатора ВАТ Лозівське АТП- 16309 є необґрунтованими, і підлягають залишенню без задоволення, оскільки апелянти не довіли ті обставини, на які вони посилалися в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи тому рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2015 року у справі № 922/2473/15 підлягає залишенню без змін.

При винесені рішення суд першої інстанції не поклав витрати по сплаті судового збору на відповідача, оскільки позивач в позовній заяві не просив суд судові витрати віднести на відповідача

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора області та ліквідатора ВАТ Лозівське АТП- 16309 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 червня 2015 року у справі № 922/2473/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.08.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.