Постанова № 49118658, 25.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2015 справа №908/2601/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача:ОСОБА_4, за дов. №000016 від 10.08.2015від відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ», м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід05.06.2015 року у справі№908/2601/15-г (суддя Хуторной В.М.)за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Кременчук Полтавської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ», м. Запоріжжяпростягнення 127 100, 58 грн.Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2015 по справі №908/2601/15-г позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Кременчук Полтавської області (далі по тексту ФО-П ОСОБА_5М.) задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ», м.Запоріжжя (далі по тексту ТОВ «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ») на користь Позивача заборгованість у розмірі 127 100, 58 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 80 053, 00 грн., інфляційних витрат у сумі 40 665, 27 грн. та 3% річних у розмірі 6 382, 31 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт в скарзі зазначив, що господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 24.06.2015 порушено апеляційне провадження, справа призначена до слухання на 08.07.2015.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 07.07.2015 надійшло клопотання, в якому Позивач в порядку ст. 77 ГПК України та у звязку з неможливістю забезпечити явку його представника, внаслідок участі останнього у іншому судовому процесі, просить відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 08.07.2015 представник Відповідача не заперечував проти клопотання Позивача, щодо відкладення слухання справи.

Ухвалою від 08.07.2015 клопотання Позивача задоволено та розгляд апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_5 був відкладений на 25.08.2015 з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності та для забезпечення явки представника Позивача.

Представник Позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому процесі апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга розглядається за відсутності його представника, з чим погодився представник Позивача.

Крім того, представник Позивача 25.08.2015 надав у судовому засіданні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, наголошуючи на тому, що невжиття судом заходів до забезпечення позову у будь-якому разі утруднить виконання рішення суду або зробить його неможливим у звязку з реалізацією Відповідачем зібраного врожаю.

Відповідно до 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Судова колегія розглянувши клопотання Позивача вважає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи наведене та дослідивши надане Позивачем клопотання, судова колегія відхиляє його, мотивуючи це тим, що представником Позивача не було доведено доцільність наданого клопотання, як того вимагає діюче законодавство та з огляду на поверховість мотивів, наведених у клопотанні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія, -

В С Т А Н О В И Л А :

Між ФО-П ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ» (Орендар) укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки №06/07 від 06.07.2012, (надалі Договір оренди) та відповідно до п. 1.1 цього Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування комбайн, а Орендар зобов'язується прийняти вказану техніку та використовувати її відповідно до господарської діяльності Орендаря, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату (а.с.9).

Згідно п. 1.2 Договору оренди, марка та кількість орендованих комбайнів, а також вартість оренди вказується у акті виконаних робіт, підписаного сторонами. За приписами п. 1.3 вказаного Договору, Орендодавець передає сільськогосподарську техніку разом з персоналом, що здійснює управління та керування нею. Усі затрати, щодо заробітної плати персоналу несе Орендодавець.

Як зазначається у п. 2.1 Договору оренди, Орендодавець бере на себе зобов'язання в строк 5-ти календарних днів, з дня підписання договору передати в орендне користування Орендарю визначену сторонами сільськогосподарську техніку в належному технічному стані. Відповідно до п. 2.4 Договору оренди, Орендар бере на себе наступні обов'язки: використовувати сільськогосподарську техніку на умовах цього договору та у відповідності до мети; - своєчасно і повному розмірі вносити орендну плату.

Розмір орендної плати за цим Договором визначається в залежності від кількості орендованої техніки та інтенсивності її використання та вказується в виставлених рахунках Орендодавцю та актах виконаних робіт, підписаних сторонами (п. 3.1 Договору оренди). Також, за умовами п. 3.2 Договору оренди, Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця щонеділі, на протязі 2 календарних днів, з моменту виставлення рахунку Орендодавцем.

Також, як передбачено п. 6.1, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 04.09.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець надав Орендарю в оренду сільськогосподарську техніку, а саме - комбайн CLAAS LEXION 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з персоналом, який він використовував в період з 06.07 по 13.08.2012 на суму 121 233, 00 грн., що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних послуг від 13.08.2012 (а. с. 11), підписаного представниками обох сторін та скріплений печаткою відповідача.

Взяті Відповідачем зобов'язання щодо оплати виконано частково в сумі 41 170, 00 грн., що підтверджується завіреними копіями виписок по рахункам з ПАТ «ОСОБА_6 МКБ» від 17.07.2012 та від 07.09.2012 (а. с. 28).

Отже, на думку Позивача у ТОВ «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ», внаслідок невиконання договірних зобовязань, зявився борг у розмірі 127 100, 58 грн., який складається зокрема з наступного: заборгованості у розмірі 80 053, 00 грн., інфляційних витрат у сумі 40 665, 27 грн. та 3% річних у розмірі 6 382, 31 грн. Відповідачем не було надано доказів ні до суду першої, ні апеляційної інстанції сплати заборгованості у розмірі 80 053, 00 грн.

Судова колегія, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, а також висновки суду першої інстанції, вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч. 4 ст. 286 ГК України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За п. 3.2 Договору оренди сторони погодили, що Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця щонеділі, на протязі 2 календарних днів, з моменту виставлення рахунку Орендодавцем.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також ст. 193 ГК України вказує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником Відповідача ніяк не було спростовано розмір заборгованості, який утворився внаслідок неналежного виконання договірних зобовязань, в сумі 80 053, 00 грн., як і не спростовано виставлення Позивачем рахунку на оплату від 11.08.2012, що вбачається з матеріалів справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, відносно того, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором оренди у розмірі 80 053, 00 грн. є цілком правомірною та обґрунтованою.

Що стосується вимог Позивача, відносно стягнення з ТОВ «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ» інфляційних витрат у сумі 40 665, 27 грн. та 3% річних у розмірі 6 382, 31 грн., то апеляційний суд погоджується зі стягнутими сумами, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, той факт, що Відповідачем було прострочено виконання основного грошового зобовязання, свідчить про те, що Позивач мав повне право заявити вимоги про стягнення з останнього штрафних санкцій, а тому судова колегія вважає їх також правомірними.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафних санкцій (а.с.23-25), апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений період суми інфляційних витрат був визначений не коректно, а саме з 13.08.2012 по 10.04.2015, а тому апеляційний суд розраховує інфляційні витрати на підставі наступного.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також у застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга", які мають аналогічні приписи.

Отже, заявлені суми інфляційних витрат за період з 13.08.2012 по 10.04.2015 у розмірі 40 665, 27 грн. суд враховує з наведеними вище твердженнями, з чого виходить, що інфляційні витрати повинні були розраховуватись за період з 01.09.2012 по 31.03.2015, що в свою чергу складає 41 028, 52 грн.

Враховуючи ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що заявлена вимога Позивачем, щодо стягнення на користь Позивача інфляційних витрат у сумі 40 665, 27 грн. є вірною, а тому вона підлягає задоволенню.

Також Позивачем була заявлена вимога, щодо стягнення 3% річних за період з 13.08.2012 по 10.04.2015 у сумі 6 382, 31 грн., перевіривши наданий розрахунок, колегія суддів вважає її вірною, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вказані вимоги Позивача.

На підставі викладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана належна правова оцінка, та висновків суду першої інстанції вони не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. по справі № 908/2601/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим.:

1 у справу

1 позивачу

1 відповідачу

1 ДАГС

1 ГСЗО