Постанова № 49118632, 25.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015 року Справа № 904/3638/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10/10 від 10.10.2014р.;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. по справі №904/3638/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СНЕК ЕКСПОРТ, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ, смт.Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення збитків від інфляції та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю СНЕК ЕКСПОРТ (далі ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ (далі ТОВ АТБ-МАРКЕТ) про стягнення 1 594 333, 08 грн. збитків від інфляції та 46 544, 64 грн. 3% річних, які нараховані в звязку з несвоєчасною оплатою боргу за наказом господарського суду по справі №910/22285/14 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2015р. (а.с.47-48)).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. по справі №904/3638/15 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ АТБ-МАРКЕТ на користь ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ 1 497 178, 62 грн. збитків від інфляції, 46 544, 64 грн. 3% річних та 30 874, 46 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №35815 від 01.01.2014р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар та рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. по справі №910/22285/14.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015р. по справі №904/3638/15 повернуто ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ надмірно сплачену суму судового збору з Державного бюджету України в розмірі 2 726, 85 грн., перерахованого платіжним дорученням №6776 від 04.06.2015р.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ АТБ-МАРКЕТ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. по справі №904/3638/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що 15.04.2015р. оплатив у примусовому порядку заборгованість, стягнуту за рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. по справі №910/22285/14; позивачем безпідставно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а судом помилково стягнуто 3% річних та суму інфляційних втрат за період з 15.04.2015р. по 30.04.2015р.; сума 3% річних за розрахунком відповідача становить 45 840, 69 грн., а інфляційні втрати дорівнюють 867 590, 18 грн.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. по справі №904/3638/15 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

25.08.2015р. представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання ТОВ АТБ-МАРКЕТ було повідомлене належним чином (а.с.116).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. по справі №910/22285/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015р., провадження щодо стягнення з Приватного підприємства Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 300,00 грн. припинено; провадження щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за поставлений товар у розмірі 450,00 грн. припинено; стягнуто з ТОВ АТБ-МАРКЕТ на користь ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ 3 630 084,44 грн. заборгованості за поставлений товар, 460 939, 12 грн. збитків від інфляції, 60 236, 91 грн. 3% річних та 73 080, 00 грн. судового збору; стягнуто з Приватного підприємства Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту на користь ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ 700, 00 грн. частини заборгованості за поставлений товар; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ частину заборгованості за поставлений товар у розмірі 550, 00 грн.

Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По справі №910/22285/14 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.01.2014р. між ТОВ АТБ-МАРКЕТ (покупець) та ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ (постачальник) був укладений договір поставки №35815, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку і в строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця у відповідній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а останній - прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених в договорі. В період з 02.01.2014р. по 05.02.2014р. ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ поставив ТОВ АТБ-МАРКЕТ товар за на загальну суму 3 633 084, 44грн., однак останній не здійснив оплату за поставлений товар. З урахуванням положень п. 3.1 договору, за накладними від 02.01.2014р. останнім днем оплати за поставлений товар є 02.04.2014р., а враховуючи, що остання поставка відбулась 05.02.2014р., тому останній 90-й день оплати припадає на 06.05.2014р. Строк оплати за всіма видатковими накладними за період з 02.01.2014р. по 05.02.2014р. є таким, що настав. У ТОВ АТБ-МАРКЕТ наявна заборгованість в розмірі 3 633 084,44 грн. за договором №35815 від 01.01.2014р.

Також судами першої та апеляційної інстанцій по справі №910/22285/14 встановлено, що 15.01.2014р. між ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ (кредитор) та Приватним підприємством Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту (поручитель) укладений договір поруки, відповідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором на суму не більше ніж 2 000, 00 грн. за виконання боржником (ТОВ АТБ-МАРКЕТ) своїх зобов'язань за договором №35815 від 01.01.2014р. Приватним підприємством Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту сплачено 1 300, 00 грн. заборгованості. 15.01.2014р. між ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника (ТОВ АТБ-МАРКЕТ) відносно оплати товару, поставленого по договору поставки №35815 від 01.01.2014р. на суму не більше 1 000, 00 грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 сплатила 450, 00 грн. заборгованості. Враховуючи існування договорів поруки, ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ заявлено до стягнення з ТОВ АТБ-МАРКЕТ заборгованість у розмірі 3 630 084, 44 грн. за поставлений товар.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

08.04.2015р. господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення суду від 12.11.2014р. по справі №910/22285/14.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14.04.2015р. відкрито виконавче провадження №47226309 з виконання наказу №910/22285/14 від 08.04.2015р. про стягнення з ТОВ АТБ-МАРКЕТ на користь ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ коштів у загальному розмірі 4 224 340, 47 грн.

Відповідно розпорядження №47226309/В2, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 17.04.2015р., грошові кошти в сумі 4 224 340, 47 грн. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження №47226309 на виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. по справі №910/22285/14 надійшли 17.04.2015р. (а.с.26).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. по справі №910/22285/14 інфляційні втрати та 3% річних стягнуто з відповідача за період з 03.04.2014р. по 11.11.2014р. включно.

Позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача за період з листопада 2014р. по квітень 2015р. 1 594 333, 08грн. інфляційних втрат та 46 544,64грн. 3% річних за період з 12.11.2014р. по 16.04.2015р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання. Водночас, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму простроченого боржником грошового зобов'язання не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В п. п. 7.1 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ АТБ-МАРКЕТ на користь ТОВ СНЕК ЕКСПОРТ 1 497 178, 62 грн. інфляційних втрат з грудня 2014р. по квітень 2015р. та 46 544, 64 грн. 3% річних за період з 12.11.2014р. по 16.04.2015р., відмовивши в позові в частині стягнення 97 154, 46 грн. інфляційних втрат, враховуючи їх необґрунтоване нарахування.

Щодо доводів скаржника з приводу того, що оплата здійснена відповідачем не 17.04.2015 р., а 15.04.2015р. платіжним дорученням №52520, то відповідно п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, з урахуванням пункту 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 ст. 32 названого Закону.

Відповідно положень ч. 1 та ч. 3 ст. 45 Закону України Про виконавче провадження, грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби; стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Позивачем період прострочення виконання зобовязання відповідачем розраховано по 16.04.2015р. включно, тобто, до дати надходження грошових коштів на рахунок з обліку депозитних сум державної виконавчої служби (17.04.2015р.), тоді як відповідно банківської виписки позивачем грошові кошти отримано лише 22.04.2015р.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ розяснено, що розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідачу слід було сплатити судовий збір в сумі 15 437, 23 грн. (1 543 723, 26 грн. (оспорювана сума) * 2% * 50%), тоді як скаржником платіжним дорученням №149690 від 21.07.2015р. сплачено судовий збір в розмірі 15 746, 00 грн. Надмірно сплачений судовий збір в розмірі 308, 77 грн. підлягає поверненню скаржнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. по справі №904/3638/15 залишити без змін.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область з Державного бюджету України 308, 77 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого платіжним дорученням №149690 від 21.07.2015р., що знаходиться в матеріалах справи №904/3638/15.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А.Сизько

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

( Повний текст постанови складений 27.08.2015р.)