Рішення № 49118544, 26.08.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р.Справа № 925/1249/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м. Київ, вул. Братиславська, 11

до товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-4», м. Черкаси, вул. Некрасова, 2

про стягнення 10 306,01 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: участі не брали.

Позивач ТОВ «Епіцентр» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «СВ-4» з вимогою про стягнення 10306,01 грн. заборгованості за придбані будівельні матеріали.

Представник позивача вимоги підтримав та надав суду витребувані документи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, в засідання не прибув, вимоги не заперечив, пропозицій по врегулюванню спору не надав. Ухвала суду про порушення провадження повернулась до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання». Адреса відповідача відповідає адресі його реєстрації в ЄДР.

Суд вважає, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом зясовані такі взаємовідносини сторін та обставини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного в спрощений спосіб договору, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (Позивач по справі) зобовязалося здійснити продаж будівельних матеріалів всього 10 позицій (а.с. 9) (надалі товар), а товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-4» (Відповідач по справі) зобовязувався сплатити грошові кошти за отриманий товар.

Позивач 17.01.2014р. здійснив передачу товару (будівельних матеріалів) у власність Відповідача, що підтверджується підписаною Відповідачем видатковою накладною Рнк/СН-0000622 від 17.01.2014р. на загальну суму 7882,74 грн. (а.с. 9). Вчинення господарської операції підтверджено також податковою накладною від 17.01.2014р. (а.с. 32).

Отримання Відповідачем товару відбулось на підставі довіреності відповідача №01 від 16.01.2014р. (а.с. 10). Оплата відповідачем не проведена.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а договір є укладеним у спрощений спосіб. Спору в цій частині немає.

Позивач на виконання усної домовленості здійснив передачу товару Відповідачу.

Відповідачу була направлена претензія від 02.03.2015р. №1229 про сплату суми заборгованості в сумі 7882,74 грн. за отриманий товар та попереджено про звернення до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення суми основного боргу та нарахованих інфляційних та 3% річних (а.с. 14-15).

Зазначена претензія отримана Відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 16).

Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

На час звернення Позивача до суду заборгованість сплачена не була.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобовязань стало правовою підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Інших доказів сторонами не подано.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 ЦК України.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та субєктами господарювання на ринку послуг в Україні. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ.

За правовою природою дана домовленість є угодою оплатної купівлі-продажу товару.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору купівлі-продажу товару будівельних матеріалів: ламінат, під ложка під ламінат, шнур багатожильний, клей для плитки, гіпсокартон, профіль монтажний тощо.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 693 ГК України якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов договору Відповідачем не було здійснено оплату за замовлений у Позивача товар у розмірі 7882,74 грн. Відповідач свої зобовязання в частині повної оплати за отриманий товар належним чином не виконав.

Факт невиконання Відповідачем умов усної домовленості оплатного придбання матеріалів підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, довіреністю на отримання матеріальних цінностей, копією претензії. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного виконання умов усної домовленості щодо сплати грошових коштів за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Таким чином, сума основного боргу, яку просить стягнути Позивач, становить 7882,74 грн.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми боргу за отриманий товар у розмірі 7884,74 грн.

У відповідності до положень ст. 625 ЦК України позивач на суму заборгованості по грошовому зобовязанню нараховує відповідачу 2333,86 грн. інфляційних збитків за період з 01.03.2015р. по 30.07.2015р. та 89,41 грн. 3% річних за період з 01.03.2015р. по 30.07.2015р. Розрахунок перевірено за допомогою калькулятора програмного комплексу «Ліга: Закон еліт». Розрахунок виконано вірно. Вимоги підлягають до задоволення. Належить стягнути з відповідача 2333,86 грн. інфляційних збитків та 89,41 грн. 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права. Відповідач не подавав суду заяв та доказів про обєктивну неможливість заперечити позовні вимоги.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-4», м. Черкаси, вул. Некрасова, 2, код ЄДРПОУ 38976905, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м. Київ, вул. Братиславська, 11, код ЄДРПОУ 32490244, рахунок в банку невідомий

7882,74 грн. боргу 2333,86 грн. інфляційних збитків, 89,41 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 26.08.2015р.

Суддя Г.М. Скиба