Ухвала суду № 49115415, 06.08.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 918/1033/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс"

до відповідача ОСОБА_1 відділ освіти Радивилівської районної державної адміністрації

про спонукання до виконання мирової угоди

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : представник не з"явився;

від відповідача : представник ОСОБА_2 (довіреність №01-25/1058 від 29.07.2013року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до районного відділу освіти Радивилівської державної адміністрації про спонукання до виконання мирової угоди.

02.08.2013 року від Позивача надішли додаткові пояснення, в яких останній підтримує позовні вимоги та просить розгляд справи проводити без його участі.

06.07.2013 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивач пропустив строк пред"явлення до виконання виконавчого документа та не подав необхідні документи, відомості до Державної казначейської служби України.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

05.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" та районним відділом освіти Радивилівської районної державної адміністрації укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.10.2010 року по справі №Договір поставки №548-08А, згідно з умовами якого Постачальник зобовязався 17/130.

Укладена мирова угода, затверджена господарським судом на наступних умовах:

1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї мирової угоди становить 9 тис. 993 грн. 60 коп.

2. Відповідач гарантує, що протягом 4 (чотирьох) календарних місяців, з моменту

затвердження цієї Мирової угоди Господарським судом Рівненської області оплатить грошовими

коштами на розрахунковий рахунок Позивача вказану заборгованість, за наступними етапами:

2498,40 грн.( дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 40 коп.)- до 30.10.2010 року;

2498,40 грн.( дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 40 коп.)- до 30.11.2010 року;

2498,40 грн.( дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 40 коп.)- до 30.12.2010 року;

2498,40 грн.( дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гри. 40 коп.)- до 30.01.2011 року.

Уся сума заборгованості, вказана в п. 1 цієї Мирової угоди, буде погашена Відповідачем у повному обсязі, про що Сторони укладуть відповідний Акт звірки взаємних розрахунків.

3. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості,

погашення якої є предметом цієї мирової угоди, а також з приводу збитків від інфляції та відсотків

річних.

4. Позивач і Відповідач заявляють, шо ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були , не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Відповідно до п. 3.9.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст. 509, ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом ч.ч. 1-3 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода не може розглядатися як договір у цивільно-правовому розумінні і визнаватися недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (див. постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489).

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі:

- укладається в процесі розгляду справи у господарському суді;

- укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством;

- підлягає затвердженню господарським судом;

- не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини;

- якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02 грудня 2008 року у справі № 02-03-13/918.

В силу ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Зазначене кореспондується з п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

В зв"язку з невиконанням відповідачем своїх зобов"язань за мировою угодою, Позивач звернувся до Державної виконавчої служби про примусове виконання умов мирової угоди.

Постановою ДВС від 03.09.2012 року №ВП34187616 державним виконавцем відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме відсутня дата набрання рішенням законної сили та відсутній строк пред"явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для відкриття виконавчого провадження:

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

2. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

3. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

4. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

З огляду на норми ГПК України, ЗУ "Про виконавче провадження"" та правові позиції вищого спеціалізованого суду, позивач скористався своїм правом та звернувся із позовом про спонукання виконання мирової угоди.

З огляду на викладене, позивач може скористатися своїм правом та звернувся до господарського суду з позовом про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, тому позовні вимоги про є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації (35500, Рівненська область, м.Радивилів, вул.І.Франко, код ЄДРПОУ 02145872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" (01011, м.Київ, вул.Панаса Мирного, 16/13, код ЄДРПОУ 32492718, код ЄДРПОУ 32492718) 9993,60 грн. основного боргу, 1720,50 грн. витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.08.2013 року

Суддя Качур А.М.