Рішення № 49114261, 18.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2015 р. Справа № 918/677/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Рівненського району Рівненської області

до відповідача 1 Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у власність держави

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_3 (посвідчення №031428 від 19.01.2015 року);

від відповідача 1: ОСОБА_4 (довіреність від 21.02.2015 р. №339/0/01-22/15),

від відповідача 2: ОСОБА_5 (договір від 26.06.2015 року), ОСОБА_6

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У червні 2015 року заступник прокурора Рівненського району Рівненської області (далі Прокурор) звернувся в інтересах держави до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської обласної державної адміністрації (далі РОДА) та ФОП ОСОБА_2 (далі Підприємець) з вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови РОДА, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у власність держави.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 червня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 02 липня 2015 року.

У судовому засіданні 02.07.2015 року оголошувалась перерва до 31.07.2015 року, 31.07.2015 року - до 11.08.2015 року, 11.08.2015 року - до 18.08.2015 року.

31.07.2015 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву та 18.08.2015 року додаткові пояснення до відзиву відповідно до яких останній заперечує проти задоволення позову повністю, вважає, що оспорюване розпорядження прийняте відповідачем 1 в межах своєї компетенції та не суперечить нормам чинного законодавства. Між тим, зазначив, що прокурор звернувшись до суду в інтересах держави не довів в чому полягає порушення її прав та інтересів, та чи будуть ці права поновлені у разі задоволення позову, враховуючи що Підприємцем повністю сплачується орендна плата за землю та не порушуються інші вимоги земельного законодавства. Відтак відсутні підстави і для визнання договору оренди недійсним та для задоволення позову в частині зобовязання Підприємця повернути РОДА земельну ділянку передану за цим договором.

18.08.2015 року від відповідача 1 надійшли письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких останній, крім іншого, зазначив, що оскаржуване розпорядження прийняте на підставі клопотання Підприємця про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Великожитинської сільської ради Рівненського району та на підставі ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 року про що і зазначається в самому тексті розпорядження.

18.08.2015 року відповідачем 2 через відділ канцелярії суду подано клопотання про застосування строків позовної давності, мотивоване тим, що позовна давність є строком для предявлення позову як безпосередньо особою право якої порушено, так і субєктом уповноваженим законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи, перебіг якого обчислюється з моменту коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідач 2, вважаючи, що Прокурор по суті захищає інтереси відповідача 1 (так як останній є розпорядником спірної земельної ділянки), враховуючи що розпорядження голови РОДА прийняте 26.12.2011 року, то для пред'явлення вимоги про захист інтересів держави Прокурором пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене право відповідачу 1 як і Прокурору повинно було бути відомо з прийняття спірного розпорядження. Відтак, Підприємець просив застосувати до вимог прокурора позовну давність.

Суд відхиляє клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, Прокурор, як на обставину для визнання незаконним та скасування розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва №669 від 26.12.2011 року, посилається на факт скасування судового рішення, яке було підставою для прийняття зазначеного розпорядження. Тобто, Прокурор, проведенням вивчення стану використання земель на території Рівненського району, встановив обставини, які на його думку є підставами для скасування розпорядження, та відповідно визнання недійсним договору та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку.

Оскільки про порушення прав держави Прокуророві стало відомо в результаті проведення перевірки та прокурор діє у даній справі як позивач, без зазначення органу, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах, який повинен бути позивачем у справі, враховуючи, що підставою для визнання незаконним та скасування спірного розпорядження є прийняття Вищим адміністративним судом 04.12.2013 року постанови, про яку Прокурор міг довідатись лише після 04.12.2013 року, суд вважає, що строк позовної давності не пропущений.

У судовому засіданні 18.08.2015 року Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Відповідач 2 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві та письмових поясненнях. Відповідач 1 проти задоволення позову не заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови РОДА №669 від 26.12.2011 року "Про надання земельної ділянки в оренду та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва"; визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2012 року з кадастровим номером 56:246:815:00:05:022:0465, укладеного між РОДА та Підприємцем, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 29.03.2012 року за №562468154001084 та зобов'язання Підприємця повернути у власність держави земельну ділянку, площею 0,50 гр за кадастровим номером 56:246:815:00:05:022:0465, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Великожитинської сільської ради від 11.04.2007 року № 94 (а.с. 130) надано згоду щодо відведення земельної ділянки Підприємцю в оренду терміном на 49 років з правом викупу загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Відповідно до зазначеного рішення Підприємцю вказано звернутись в Рівненську районну державну адміністрацію для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з правом подальшого викупу.

Згідно з розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації № 816 від 05.11.2007 року (а.с. 12) розглянувши клопотання Підприємця та керуючись статтями 17, 124, 151, пунктом 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та п.7 ст.13 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради.

На виконання розпорядження Рівненської районної державної адміністрації № 816 від 05.11.2007 року, за замовленням Підприємця, приватним підприємством "Експерт-Рівне-Земля" 07.02.2008 року було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 125-128).

Відповідно до висновків управління культури і туризму РОДА від 26.02.2008р. №771, державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області №21 від 11.01.2008р., Державної санітарно-епідеміологічної служби України Рівненської районної санітрано-епідеміологічної станції №079 від 04.02.2008 р., відділу містобудування, архітектури та житлово комунального господарства Рівненської РДА № 3850, ОСОБА_7 управління Держкомзему у Рівненській області Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області №0404557 від 30.10.2008 р. погоджено відведення спірної земельної ділянки (а.с. 135-139).

Відповідно до розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №926 від 20.11.2008 року (а.с. 143) погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років Підприємцю загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Також, зазначеним розпорядженням визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід подати на розгляд та затвердження до РОДА.

Як вбачається з постанови Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 року у справі за позовом Підприємця до РОДА, третя особа Головне управління Держкомзему в Рівненській області, про зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 34-37), та не заперечується сторонами, відповідач 2 18.11.2009 року та 26.03.2010 року звертався до РОДА з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га в оренду для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. ОСОБА_7 управління Держкомзему у Рівненській області від 14.12.2009 року № 03-02/06-2816 позивача повідомлено про те, що погодження відведення земельної ділянки для розміщення автоцентру-сервісу буде вирішуватися після узгодження питання з нарахуванням втрат сільськогосподарського виробництва. Також, листом РОДА № вих-11270/0/01-31/10 від 27.12.2010 року Підприємцю відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з мотивів втрати чинності розпорядження Рівненської райдержадміністрації від 05.11.2007р. №816 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та необхідності реалізації права оренди вказаної ділянки на засадах аукціону.

У зв'язку з наведеним в лютому 2011р. Підприємець звернувся з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду, в якому просив зобов'язати РОДА затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. у адміністративній справі №2а/1770/636/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р. вищевказаний позов задоволено. Зобов'язано РОДА затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років Підприємцю загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

На підставі клопотання Підприємця та вищезазначених судових рішень, а саме постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р. у справі №2а/1770/636/2011, прийнято розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Підприємцю загальною площею 0,50 га в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення автоцентру - сервісу) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Передано в оренду строком на 49 років Підприємцю земельну ділянку площею 0,50 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення автоцентру-сервісу) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) та віднесено її до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Доручено Рівненській райдержадміністрації в установленому порядку в двомісячний термін укласти від імені РОДА договір оренди земельної ділянки з Підприємцем (а.с. 13).

Свої позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що рішення на підставі яких прийнято розпорядження голови РОДА про надання земельної ділянки в оренду Підприємцю скасовані.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Так, судом встановлено, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р. скасовано. У задоволенні позову Підприємця до РОДА про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Дане судове рішення мотивоване тим, що у спірному випадку уповноваженим органом на вирішення питання щодо надання в оренду земельної ділянки ріллі для несільськогосподарських потреб є Кабінет Міністрів України.

Таким чином, суд вважає що, у зв'язку зі скасуванням вищевказаних судових рішень на підставі яких прийнято розпорядження голови РОДА №669 від 26.12.2011 року "Про надання земельної ділянки в оренду та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва" наявні підстави для визнання незаконним та скасування такого акту з огляду на вищевикладене. Відтак позов Прокурора в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що 10.02.2012 року між РОДА (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено Договір оренди землі (далі Договір оренди, а.с. 15-17), згідно п. 1.1 якого у відповідності до положень ст.ст. 93, 124 Земельного кодексу України орендодавець згідно розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,50 га, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Договір укладений строком на 49 років, термін дії договору розпочинається з моменту його державної реєстрації (п. 3.1 Договору оренди). Договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему Рівненського району про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.03.2012 року за №562468154001084.

Актом приймання-передачі від 29.03.2012 року РОДА передала, а Підприємець прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,50 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення автоцентру-сервісу), що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області у належному стані та на умовах, визначених Договором оренди землі (а.с. 18).

Прокурор, мотивуючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2012 року, укладеного між РОДА та Підприємцем, вказує на незаконність розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, в пункті 2.24. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст.ст. 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи наведену правову позицію Вищого господарського суду України та вищевказані положення чинного законодавства, позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2012 року, укладеного між РОДА та Підприємцем, є такою що підлягає задоволенню, а спірний договір - визнанню недійсним, з огляду на неповноважність органу, що вирішував питання щодо затвердження проекту відведення і передачі земельної ділянки в оренду та враховуючи те що суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669 на підставі якого було укладено спірний договір.

Враховуючи, те що суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2012 року, укладеного між РОДА та Підприємцем, та оскільки вимога про зобов'язання повернути у власність держави спірну земельну ділянку є похідною від останньої, суд задовольняє позов Прокурора в повному обсязі.

За частиною 1 ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до правової позиції наведеної у п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, суд стягує в доход Державного бюджету України судовий збір за дві немайнові вимоги в розмірі 2 436 грн. 00 коп. з відповідачів в рівних частинах (по 1 218,00 грн.), оскільки вимога про повернення земельної ділянки у власність держави є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №669 від 26.12.2011 року "Про надання земельної ділянки в оренду та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва".

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 10.02.2012 року з кадастровим номером 56:246:815:00:05:022:0465, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у Державному реєстрі земель 29.03.2012 року за №562468154001084.

4. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 повернути у власність держави земельну ділянку, площею 0,50 гр за кадастровим номером 56:246:815:00:05:022:0465, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33025, вулиця Устинська, будинок 11В, місто Рівне, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м-н Просвіти, будинок 1, місто Рівне, код ЄДРПОУ 13986712) в доход Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "25" серпня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.