Рішення № 49112720, 25.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.2015 Справа № 905/1267/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 19 668 грн. 35 коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - не зявився;

від відповідача - не зявився.

Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 19 668 грн. 35 коп., з яких сума неповернутого кредиту в розмірі 18 185 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 1 242 грн. 64 коп. та сума комісії за адміністрування кредиту в розмірі 240 грн. 71 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 31.10.2013 був укладений кредитний договір №1МБ-312. Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 50 000грн., але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у звязку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 19 668 грн. 35 коп., з яких сума неповернутого кредиту в розмірі 18 185 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 1 242грн. 64коп. та сума комісії за адміністрування кредиту в розмірі 240 грн. 71 коп.

Позивач у клопотанні №2015/08/18-1 від 18.08.2015 просить суд справу розглядати без участі представника позивача, крім того зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

31.10.2013 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №1МБ-312 (далі договір), відповідно до п.1 якого, позивач зобовязався надати у власність відповідачу грошові кошти (далі кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а відповідач зобовязався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії (а.с.6-13).

Відповідно до п.2.1 договору, розмір кредиту та валюта кредиту 50 000грн.

Відповідач зобовязався щомісячно проводити не менше 6 000грн. по поточних рахунках позивача (п.2.10 договору).

Дата остаточного повернення кредиту включно до « 31 жовтня 2014 року» (п.2.5 договору).

Згідно з п.2.3 договору, розмір фіксованої процентної ставки на момент укладання договору становить 20% річних.

Відповідно до п.2.4.2 договору, комісія за управління кредитом 100грн. сплачується щомісячно.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою визначеною у п.2.3 договору з моменту видачі кредиту (розділ 4 договору).

Позивач свої зобовязання за договором виконав, що підтверджується виписками по особовим рахункам позивача та меморіальним ордером №32017838 від 01.11.2013 на суму 50 000грн. (а.с.14-17).

На час прийняття рішення у справі кредит в розмірі 18 185 грн. відповідачем не сплачений.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплатив.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідач не надав суду до прийняття рішення у справі доказів погашення даної суми, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 18 185 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за період з липня 2014 по жовтень 2014 у розмірі 1 242 грн. 64 коп. та суму комісії за адміністрування кредиту за період з липня 2014 по вересень 2014 у розмірі 240 грн. 71 коп.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсоткам та комісії відповідно до умов договору є правомірними, доведеними належним чином та підтвердженими матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83092, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, 44/24, ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 18 185 грн. кредиту, 1 242 грн. 64 коп. відсотків, 240 грн. 71 коп. комісії та 1 827грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27 серпня 2015 року.

Суддя О.В. Говорун