Рішення № 49100846, 19.08.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1282/15, cправа № 361/798/14-ц

19.08.2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» серпня 2015 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

при секретарі - Хорошун К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зменшення розміру аліментів, які стягуються із нього на підставі судового рішення на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються із нього на користь ОСОБА_2 на підставі судових рішень на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили й до досягнення дитиною повноліття, до 1/12 частини всіх видів його заробітку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що із нього на підставі рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 07 грудня 2010 року стягуються ще аліменти на утримання його батьків ОСОБА_4 й ОСОБА_5 по 1/6 частині всіх видів його заробітку. Крім того, 17 серпня 2013 року ним зареєстровано шлюб із ОСОБА_3 від якого 01 лютого 2014 року народився ОСОБА_7 Його дружина не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, одержуваного ним доходу не вистачає на проживання й на виконання судових рішень.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У цій цивільній справі розглядався позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про зміну розміру аліментів та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та матір.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 й позов третьої особи ОСОБА_2 були задоволені частково. Змінено розмір аліментів й стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/12 частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили й до досягнення дитиною повноліття. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/12 частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні інших позовних вимог третьої особи ОСОБА_3 відмовлено (т.1, а.с.137).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року залишено без зміни рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2014 року (т.1, а.с. 202, 213).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.38).

Скасовуючи судові рішення й направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України визначено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду. Цією нормою закону передбачена можливість, а не обовязковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів. Судами не було перевірено доводи ОСОБА_2 про відсутність підстав для зменшення аліментів, які стягуються на утримання її дитини, доводи про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживають разом, а також наведених доводів ОСОБА_3, зокрема щодо її законного права на утримання у звязку з перебуванням її у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку та не навели у судових рішеннях обставин, передбачених законом, про наявність умов для позбавлення її такого права. Крім того, судами не враховано, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають його непрацездатні батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а вимоги про зменшення розміру аліментів заявлені лище щодо утримання неповнолітньої ОСОБА_6 Судом не були залучені до розгляду цієї цивільної справи непрацездатні батьки ОСОБА_1: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прав та обовязків яких стосується цей спір.

Частиною четвертою статті 338 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи судом залучено до участі в ній у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 й ОСОБА_5 Також зясовано у позивача ОСОБА_1 позицію щодо непредявлення ним позову про зменшення розміру аліментів, які стягуються із нього на підставі судового рішення до батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що на час вирішення цієї цивільної справи у нього не має наміру предявляти позов про зміну розміру аліментів до батьків ОСОБА_4 й ОСОБА_5

До суду надійшла письмова заява від третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3, у якій вона відмовилася від позову. В обґрунтування письмової заяви вказувалося на те, що відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 умисно затягує розгляд справи з метою збагачення через одержання аліментів. Вона проживає у місті Києві й має на утриманні малолітню дитину. З цих підстав вона не має можливості брати участь у цій справі, це порушує права її дитини на розгляд справи про стягнення аліментів протягом одного місяця, а не роками.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року клопотання ОСОБА_3 щодо прийняття відмови від позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів залишене без задоволення (т.2, а.с.113).

Із викладених вище підстав ОСОБА_3 подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення аліментів залишено без розгляду. Продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про зменшення розміру аліментів. У цій справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.2, а.с.146).

У подальшому встановлено, що на підставі рішення Соломянського районного суду м.Києва від 24 квітня 2014 року в цивільній справі № 760/5744/2014-ц із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 20 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 20 березня 2014 року й до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до 01 лютого 2017 року (т.2, а.с.158). Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16 червня 2015 року залишено без зміни рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2014 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення позову.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 визнала позов ОСОБА_1 й не заперечувала проти його задоволення.

Треті особи: ОСОБА_4 й ОСОБА_5 у судове засідання не зявилися, надали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 підтримують (т.2, а.с.139).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи й дослідивши зібрані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2008 року в цивільній справі № 22ц-2949/2008 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 14 листопада 2007 року й до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, як жінки з якою проживає їхня дитина у розмірі ? частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 листопада 2007 року й до досягнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку (т.1, а.с.46).

Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 07 грудня 2010 року в цивільній справі № 2-1683/2010 стягнуто із ОСОБА_1 на користь батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аліменти на їх утримання у розмірі по 1/6 частині всіх видів його заробітку (доходу) кожному щомісячно, починаючи із 21 квітня 2009 року довічно (т.1, а.с.129).

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 18 січня 2011 року змінено рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 07 грудня 2010 року в частині вирішення питання про стягнення судових витрат (т.1, а.с.131).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2013 року, в цивільній справі № 1007/3966/2012 змінено розмір аліментів й стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили й до досягнення дитиною повноліття (т.1, а.с. 7, 8).

17 серпня 2013 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3. 01 лютого 2014 року в ОСОБА_1 й ОСОБА_3 народився ОСОБА_7 (т.1, а.с. 22, 23).

Рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 24 квітня 2014 року в цивільній справі № 760/5744/2014-ц із ОСОБА_1, як вже було зазначено вище, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 20 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 20 березня 2014 року й до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до 01 лютого 2017 року. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16 червня 2015 року залишено без зміни рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2014 року (т.2, а.с. 158, 159).

Рішення Соломянського районного суду від 24 квітня 2014 року постановлене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та матір, в той час коли у цій цивільній справі розглядалися тотожні позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, тільки частка аліментів була визначена іншою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що він проживає окремо від ОСОБА_3

Статтею 7, частиною другої статті 25 Загальної декларації прав людини, прийнятою та проголошеною резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначено, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Відповідно до частини другої статті 1, частини першої статті 2, частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України постановою від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сімї. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами першою, третьою статті 181, статті 183 СК України способи виконання обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначаються судом.

Частиною першою статті 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоровя когось із них. У разі предявлення до особи, яка вже сплачує аліменти позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені частиною третьою статті 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачено, що відповідно до статті 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у звязку зі зміною матеріального чи сімейного стану.

У судовому засіданні встановлено, що на час розгляду цієї цивільної справи у позивача ОСОБА_1 змінилося сімейне становище й 01 лютого 2014 року народився ОСОБА_7 Дружина ОСОБА_1 ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Із ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку, на дружину ОСОБА_3 стягуються аліменти на її утримання в розмірі ? частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

На утримання батьків ОСОБА_1: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із нього стягуються аліменти у розмірі по 1/6 частині всіх видів його заробітку довічно.

Суд приходить до висновку, що із урахуванням всіх обставин цієї справи, несправедливим буде зменшення розміру аліментів, які стягуються із нього на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно й до досягнення дитиною повноліття, до 1/12 частини його заробітку (доходу).

Питання про зменшення розміру аліментів із урахуванням рівності дітей на утримання та виховання, а також на утримання непрацездатних батьків, на думку суду, повинно вирішуватися відповідно до цивільного процесуального законодавства України, із урахуванням норм Міжнародних договорів, які ратифіковані Україною, одночасно щодо всіх стягувачів, які мають право на утримання.

Керуючись статтями 212 215, 367 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин