Ухвала суду № 49090021, 13.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7001/15 Справа № 199/3326/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Сенчишин Ф. М. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

13 липня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Козлова С.П., Романюк М.М.,

при секретарі:Порубай М.Л.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2915 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпропетровської міської ради про зобов'язання відновити централізоване постачання гарячої води та стягнення відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою суду від 18 травня 2015 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради про зобов'язання відновити централізоване постачання гарячої води та стягнення відшкодування моральної шкоди.

Позивач просить суд зобов'язати КП "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради невідкладно відновити централізоване постачання гарячої води до його квартири та квартир мешканців його будинку і лівобережної частини м. Дніпропетровська в цілому, якщо відновлення централізованого постачання гарячої води до його квартири неможливе без відновлення централізованого постачання гарячої води іншим споживачам лівобережної частини м. Дніпропетровська та одночасно вирішити питання про відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю відповідача.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 просить-

зобов'язати відповідача негайно здійснити централізоване постачання гарячої води до його квартири та квартир мешканців будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська і лівобережної частини м. Дніпропетровська в цілому, якщо відновлення централізованого постачання гарячої води до його квартири неможливе без відновлення централізованого постачання гарячої води іншим споживачам лівобережної частини м. Дніпропетровська і здійснювати централізоване постачання гарячої води до квартири позивача до закінчення розгляду даної справи та набрання рішенням законної сили;

заборонити припиняти централізоване постачання гарячої води до його квартири та квартир мешканців будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська і лівобережної частини м. Дніпропетровська в цілому, якщо централізованого постачання гарячої води до його квартири неможливе без централізованого постачання гарячої води іншим споживачам лівобережної частини м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і зобов'язати Комунальне підприємство «Коменергосервіс» негайно здійснити централізоване постачання гарячої води до його квартири та квартир мешканців будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська і Лівобережної частини м. Дніпропетровська в цілому і здійснювати централізоване постачання гарячої води до квартири ОСОБА_3 до закінчення розгляду даної справи та набрання відповідним рішенням суду законної сили; заборонити припиняти централізоване постачання гарячої води до квартири ОСОБА_3 та квартир мешканців будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська і Лівобережної частини м. Дніпропетровська в цілому, якщо централізоване постачання гарячої води до квартири ОСОБА_3 неможливе без централізованого постачання гарячої води іншим споживачам Лівобережної частини м. Дніпропетровська.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість ухвали суду в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом , заходи забезпечення позову.

Частиною 3 ст.151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується:

1/ накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2/ забороною вчиняти певні дії;

3/ встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4/ забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5/ зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6/ зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа , який оскаржується боржником у судовому порядку;

7/ передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до вимог ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що при встановленні такої відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд обгрунтовано виходив з того, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову не доводять в достатній мірі того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, буде вирішенням його вимог по суті до ухвалення по справі остаточного рішення.

Ухвала суду відповідає вимогам норм процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Вжиття заходів забезпечення, які просить застосувати позивач, фактично зводяться до вирішення спору по суті.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2915 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Тамакулова В.О.

С у д д і: Романюк М.М

Козлов С.П.