Ухвала суду № 49090018, 11.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5657/15 Справа № 183/8847/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Левцунову І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання незаконних дій банку з підвищенням процентів за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 10.01.2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № DN81AR30040261, на підставі якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 85.102,25 грн. на строк до 09.01.2013 року, а відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати платежі на погашення кредиту, сплачувати проценти та комісійну винагороду за користування кредитом. Банк надав відповідачу кредит, однак останній в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не сплачував кредит, проценти та комісійну винагороду за користування кредитом, в результаті чого станом на 06.11.2013 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 333.960,11 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 81.629,38грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 33.749,15 грн.,заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 19.573,46 грн., пені у розмірі 199.008,12 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі (а.с.1-3).

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконних дій банку з підвищенням процентів за кредитним договором посилаючись на те, що протягом періоду дії кредитного договору нею були виконані всі вимоги договору, а саме: підписано договір застави, предмет застави застраховано, кредитні кошти використано за цільовим призначенням (купівля автомобіля), надано до банку відповідні документи, щомісяця здійснювалися відповідні платежі. У лютому 2009 року в односторонньому порядку ПАТ КБ «Приватбанк» було підвищено процентну ставку за користування кредитом з 9,6 % річних до 21 % річних. Згідно до умов п.2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом, однак Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року, який набрав чинності 09.01.2009 року, ЦК України було доповнено ст.1056-1, згідно якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Крім того, відповідно до ст.651 ЦК України зміни до договору вносяться лише за згодою сторін. Таким чином, умова п.2.3.1. кредитного договору про право банку збільшувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 01.02.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору. ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути суму заборгованості за кредитом у розмірі 81.629,38 грн., але відповідно до квитанцій ОСОБА_3 сплатила банку платежі на загальну суму 37.350,00 грн., крім того банком не підтверджено, що ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 105.713,50 грн. Щодо заборгованості по процентам, комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання, то відповідно до незаконного підвищення процентної ставки та невідповідності суми кредиту ця вимога не підлягає задоволенню. Вважає, що банком пропущений строк позовної давності для звернення до суду, який визначений ч.2 ст.258 ЦК України у стягненні штрафу (неустойки) за кредитним договором, з кінцевим терміном його дії 01 січня 2013 року, оскільки право на позов у кредитора виникло з моменту порушення боржником строку внесення чергового платежу, з часу якого до пред'явлення позову річний строк збіг. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач за зустрічним позовом просила суд визнати незаконним збільшення з 01.02.2009 року процентної ставки за кредитним договором (а.с.39-42).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року первісні позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 46.629,03 грн., в іншій частині позову - відмовлено, зустрічні позовні вимоги - задоволено (а.с.67-75).

В апеляційній скарзі (а.с.82-87) ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду змінити, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити, оскільки:

- судом не застосована позовна давність до зустрічних позовних вимог зважаючи на те, що відповідач дізналася про порушення свого права у квітні 2009 року;

- мало місце прийняття позичальником пропозиції про зміну умов договору, оскільки після підняття процентної ставки 01.02.2009 року позичальник здійснив часткове погашення кредиту за новою процентною ставкою;

- кредитним договором передбачається, що кредитні кошти надаються на строк по 09.01.2013 року і саме з цієї дати необхідно відраховувати строк позовної давності за первісним позовом;

- судом невірно розраховано розмір заборгованості за період з грудня 2010 року по листопад 2013 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладено кредитний договір; внаслідок порушення банком умов кредитного договору підвищення процентної ставки за кредитним договором з 10.01.2009 року є незаконним, з врахуванням чого розрахунок заборгованості з відсотків слід здійснювати з розрахунку 9,6 %, не 21 % річних.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2008 банком та відповідачем був укладений кредитний договір № DN81AR30040261 (а.с.6-8).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 06 листопада 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 333.960,11 доларів США, з яких: заборгованість за сумою кредиту 81.629,38 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 33.749,15 доларів США; заборгованість з комісії 19.573,46 доларів США; пеня 199.008,12 доларів США (а.с.3-5).

За умовами п.2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у випадку:

-зміни кон'юнктури ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ;

-зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ);

-під час укладення кредитного договору ОСОБА_3 надала свою згоду на те, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за кредитом, за умови її письмового повідомлення банком за 7-днів до підвищення проентної ставки.

Як встановлено судом першої інстанції, наданий ПАТ КБ «Приватбанк» лист від 25.12.2008 року лист про збільшення банком з 01.02.2009 року процентної ставки за кредитним договором з 9,6 % річних до 21 % річних направлений банком не за адресою місця проживання чи реєстрації ОСОБА_3, яка зазначена в паспорті (а.с.12) та в кредитному договорі (а.с.6-8) (м. Новомосковськ, АДРЕСА_1), а до с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.10,11).

На вимогу апеляційного суду за ухвалою від 16.06.2015 року про витребування доказів (а.с.118-119) будь-яких доказів наявності у кредитній справі відомостей про зміну ОСОБА_3 своєї адреси на адресу, хз аякою було направлено вказаного листа, банком апеляційному суду не надано.

За таких обставин слід визнати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку 9,6 %, не 21 % річних, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставою для скасування рішення суду.

Доводам апеляційної скарги про визнання відповідачем нової відсоткової ставки у зв'язку зі сплатою нею відсотків з розрахунку 21 % річних судом першої інстанції надано правильну оцінку з урахуванням умов договору про направлення коштів в першу чергу на погашення відсотків та припинення відповідачем платежів за кредитним договором з квітня 2009 року.

13.02.2009 року та 13.03.2009 року проценти були сплачені із розрахунку 21,0% річних у розмірі 805,21 грн. та 1 166,58 грн. відповідно. Починаючи.

В зустрічній позовній заяві позивач заявила про застосування строку позовної давності до щомісячних платежів та штрафу (а.с.39-42).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на ухвалені судові рішення суду першої інстанції від 07.09.2011 року та апеляційного суду від 06.12.2011 року про відмову банку у задоволенні позову про стягнення заборгованості станом на 29.07.2009 року та умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплату відсотків щомісячними платежами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування спливу строку позовної давності у відповідності з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-169.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції строків позовної давності є безпідставними.

Не підлягають врахуванню доводи апеляційної скарги щодо не застосовання судом позовної давності до зустрічних позовних вимог зважаючи на те, що відповідач дізналася про порушення свого права у квітні 2009 року, оскільки з заявою прозастсоування строку пощовної давності банк до суду не звертався.

Не можуть бути прийняті до уваги довод апеляційної скарги щодо невірного розрахунку судом розміру заборгованості за період з грудня 2010 року по листопад 2013 року, який здійснено судом з розрахунку 9,6 %, не 21 % річних, оскільки такий розрахунок суду першої інстанції банком не спростований.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову банку.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: