Ухвала суду № 49090003, 26.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7577/15 Справа № 191/421/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Твердохліб А. В. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року по справі за позовом Моторного (транспортного страхового бюро) України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року Моторне (транспортне страхове бюро) України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, мотивуючи тим, що 12 липня 2011 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд на автомобіль «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Вказували на те, що відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зазначали, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 завдану ним матеріальну шкоду не відшкодував, а тому вони здійснили виплату потерпілому ОСОБА_3 у розмірі 16.229 грн.59 коп. та понесли витрати на аварійного комісара у розмірі 1.110 грн., а тому просили ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 витрати в порядку регресу, пов'язані з виплатою страхового відшкодування у загальному розмірі 17.339 грн. 59 коп.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року позовні вимоги МТСБУ задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 12 липня 2011 року о 10 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_3, не вибрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив наїзд на автомобіль «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2011 року, яка чинна на даний час, ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.6).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Згідно висновку аварійного комісара Ченцова А.А. від 04 листопада 2011 року №87-а матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження складає 20.827 грн.68 коп. (а.с.8).

На момент ДТП автомобіль ОСОБА_2 застрахований не був, автомобіль потерпілого ОСОБА_3 був застрахований в СК «Провідна».

31 жовтня 2011 року МТСБУ рекомендованим листом за №23541 запропонувало ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду, проте відповідач не сплатив суму (а.с.39а).

На підставі наказу від 15 грудня 2011 року за №3428 та платіжного доручення №5680 від 16 грудня 2011 року МТСБУ перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 16.229 грн.59 коп. (а.с.37)

Крім того, платіжним дорученням №4808 від 03 листопада 2011 року та платіжним дорученням №5659 від 16 грудня 2011 року позивач оплатив послуги аварійного комісара на загальну суму 1.100 грн. (а.с.37,38)

23 квітня 2012 року МТСБУ листом за №9397/3-2-5 запропонували ОСОБА_2 добровільно компенсувати їм витрати в розмірі 17.339 грн.59 коп. до 19 травня 2012 року, проте вимоги позивача не було виконано (а.с.39).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача в порядку регресу суми сплаченої позивачем потерпілому ОСОБА_3 у розмірі 17.339 грн.59 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, у межах виплаченого відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає випадки, в яких страхова компанія після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, а саме: ч.2 цієї статті передбачено, що після сплати страхового відшкодування МТСБУ має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільну-правову відповідальність.

За змістом ст.9 Закону України «Про страхування», при страхуванні майна, страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до положень пунктів 1.3,1.4,1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Згідно до положень підпункту а) пункту 41.1 ст.41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.38.2.1. вказаного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення ДТП), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завданою іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ч.ч.1,3 ст.118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Положеннями ч.6 ст.74 ЦПК України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16 грудня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності, звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2011 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, місце проживання останнього зазначено - АДРЕСА_1, що відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2015 року позовну заяву МТСБУ повернуто позивачу та роз'яснено право повторного звернення з даним позовом до суду за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 В цей же день ухвала суду була направлена позивачу.

05 лютого 2015 року МТСБУ звернулося до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом (а.с.6,94-97).

Таким чином колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині пропуску строку позовної давності та відсутності поважних підстав для його поновлення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що платіжне доручення, на підставі якого позивач перерахував страхове відшкодування потерпілому не є належним доказом, до уваги не приймаються, оскільки платіжні доручення №4707 від 03 листопада 2011 року, №5680 від 16 грудня 2011 року та №5659 від 16 грудня 2011 року містять усі необхідні реквізити, які визначені п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, а саме відбиток печатки банку і підпис відповідальної особи (а.с.37,38).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.