Ухвала суду № 49083972, 20.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 р.Справа № 9187/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 9187/11/2070

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці

про стягнення сум та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (далі по тексту ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці щодо поновлення позивача на посаді з 13.10.2010р., стягнути з відповідача на користь позивача доплату у зв'язку з присвоєнням наукового ступеня до середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 2757.50 грн., зобовязати внести зміни до наказу № 38 о/с від 17.02.2011 року про поновлення позивача на посаді заступника начальника ЛУ ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці-начальника слідчого відділу ОСОБА_2 МВС України на залізничному транспорті з 13.10.2010 року, зобов'язати ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці нарахувати та виплатити на користь позивача невиплачене грошове утримання за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року у сумі 25080.08 грн., а також за період з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року у сумі 20811.92 грн., зобов'язати ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці скласти та передати до відділу забезпечення соціальних виплат управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВСУ в м. Києва довідку встановленого зразку для призначення позивачу пенсії за вислугу років за 24 календарні місяці перед звільненням, виходячи з видів та розмірів грошового утримання, нарахованих та виплачених за червень-липень 2009 року, з урахуванням грошового забезпечення, виплаченого на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, а також з урахуванням грошового забезпечення за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року та з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року по справі № 2а-9187/11/2070 адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці про визнання бездіяльності протиправною, стягнення сум та зобовязання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді з 13.10.2010р.

Зобовязано внести зміни до наказу № 38 о/с від 17.02.2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ЛУ ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці-начальника слідчого відділу ОСОБА_2 МВС України на залізничному транспорті з 13.10.2010 року.

Зобовязано ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове утримання за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року у сумі 25080.08 (двадцять пять тисяч вісімдесят грн. 08 коп.) грн., а також за період з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року у сумі 20811.92 (двадцять тисяч вісімсот одинадцять грн. 92 коп.) грн.

Зобовязано ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці скласти та передати до відділу забезпечення соціальних виплат управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВСУ в м. Києва довідку встановленого зразку для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за 24 календарні місяці перед звільненням, виходячи з видів та розмірів грошового утримання, нарахованих та виплачених за червень-липень 2009 року, з урахуванням грошового забезпечення, виплаченого на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, а також з урахуванням грошового забезпечення за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року та з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі № 2а-9187/11/2070 скасовано в частині зобов'язання ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове утримання за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року у сумі 25 080 грн. 08 коп., а також за період з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року у сумі 20 811 грн. 92 коп. і позов в цій частині залишено без розгляду.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року по справі №2а-9187/11/2070 скасовано в частині зобов'язання ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці скласти та передати до відділу забезпечення соціальних виплат управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВСУ в м. Києві довідку встановленого зразку для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за 24 календарні місяці перед звільненням, виходячи з видів та розмірів грошового утримання, нарахованих та виплачених за червень - липень 2009 року, з урахуванням грошового забезпечення, виплаченого на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року, а також з урахуванням грошового забезпечення за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року та з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року.

В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року по справі №2а-9187/11/2070 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2014 року по справі № К/9991/59483/12 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У даній ухвалі Вищим адміністративним судом України констатовано, що правила застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом не стосуються спорів щодо заробітної плати (грошового утримання), тож працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому до виплати заробітної плати (грошового утримання) без обмеження будь-яким строком. У звязку з чим судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Крім того, Вищим адміністративним судом України у даній ухвалі зазначено, що позивач, заявивши вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року про поновлення позивача на посаді, зобов'язання внести зміни до наказу про поновлення позивача на роботі шляхом зазначення дати поновлення на попередній посаді - 13 жовтня 2010 року, та зобов'язання відповідача виплатити йому грошове забезпечення за період вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення його на роботі - з 13 жовтня 2010 року по 16 лютого 2011 року в розмірі 20 811,92 грн., обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, на що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, та безпідставно вирішили наявний у справі спір як новий.

Судом касаційної інстанції відмічено, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до наказу про поновлення позивача на посаді, виданого 17 січня 2011 року, шляхом уточнення дати поновлення - з 13 жовтня 2010 року, є некоректними в силу того, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним з дня видачі відповідного наказу.

Також, Вищим адміністративним судом в ухвалі від 12.11.2014 року зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а не обмежитись встановленням періоду, за який необхідно виплатити цей середній заробіток, чи посиланням на довідку про заробіток позивача, а відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманого в період з 1 серпня по 25 грудня 2009 року грошового утримання саме у розмірі 25 080,08 грн, виходячи з даних про розмір його середнього грошового забезпечення, визначених у довідці відповідача від 21 жовтня 2011 року № 37/8-10251.

У звязку з викладеним, судом касаційної інстанції вказано, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід уточнити предмет та підстави позову, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції.

19.02.05.2015 року в ході розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 подав уточнення до позовних вимог, в яких просив суд :

1)стягнути недораховану доплату у звязку з присвоєнням наукового ступеню до середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 2757,50 грн.;

2) стягнути недораховану частину середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 50081,08 грн.;

3)стягнути з відповідача недораховану грошову допомогу при звільненні у розмірі 7487,50 грн.;

4)зобовязати УМВС України на Південно-Західній залізниці надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату з розшифровкою додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.03.2009 року по 03.03.2011 року включно;

5)зобовязати УМВС України на Південно-Західній залізниці зробити нові розрахунки до грошового атестату та надати до Пенсійного відділу довідки з цими розрахунками для перерахунку пенсії;

6)зобовязати Пенсійний відділ зробити індексацію пенсії станом на день її перерахування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року по справі № 9187/11/2070 адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці про стягнення сум та зобовязання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці (вул. Чапаєва, 6, м. Київ, 01030) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Харків, 61000) недоплачену частину середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу з 13.10.2010 р. по 16.02.2011 р. у розмірі 20065,78 грн. ( двадцять тисяч шістдесят п'ять гривень 78 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року по справі № 2а-9187/11/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки позивач отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук, продовжуючи працювати у слідчому підрозділі, при цьому тема дисертації позивача «Адміністративно-правові засади протидії організованій транснаціональній злочинності» безпосередньо повязана зі службовою діяльністю позивача, останній має право на отримання надбавки за свій науковий ступінь, в тому числі й за час вимушеного прогулу. Стверджує, що правила застосування строків звернення до суду адміністративним позовом не стосуються спорів щодо заробітної плати (грошового утримання), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача недорахованої частини середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 31.07.2009 року до 25.12.2009 року підлягають задоволенню незалежно від строку звернення до суду з цими вимогами. Пояснив, що відповідач, виконавши постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року в частині виплати недорахованої частини середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу лише через майже чотири місяці, до цього часу не подав належні документи з цього приводу до Пенсійного фонду України, що веде до зменшення пенсійних виплат позивача. Вказує на допущені відповідачем розбіжності у заповненні грошового атестату №37/8-106, який позивачем був направлений до органів Пенсійного фонду, а саме в графі «вислуга років» вказано «24 роки 09 місяців 08 днів», але грошова допомога нараховується за 23 роки, про що знизу грошового атестату наявний відповідний запис.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року по справі № 2а-9187/11/2070 скасувати в частині виплати ОСОБА_1 недоплаченої частини середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу з 13.10.2010 р. по 16.02.2011 р. у розмірі 20065,78 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на абз. 2 п.п. 1.6 п. 1 наказу МВС України від 31.12.2007 р. №499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 205/14896, пояснив, що оскільки позивач жодного дня з моменту звільнення з посади та поновлення на посаді на роботі не з'являвся, жодної роботи не виконував, грошове забезпечення за період з 01.08.2009 року по день поновлення на посаді не підлягає стягненню. Крім того, зазначив, що судом було встановлено факт вимушеного прогулу позивача в період з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року, питання щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за вимушений прогул на користь позивача вже вирішено, з цієї суми останньому була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, яка була позивачеві виплачена, а тому ці вимоги позивача вважає безпідставними.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної інстанції підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року по справі № 2а-9187/11/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити, вимоги апеляційної скарги позивача залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в надісланому до суду письмовому клопотанні просив суд апеляційної інстанції розглянути справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.03.1990 року.

23.07.2008 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №1191 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника ЛУ на Південно-Західній залізниці ОСОБА_2 МВС України на залізничному транспорті.

25.12.2009 року наказом ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №317 о/с позивача призначено на посаду слідчого СВ лінійного відділу на станції ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці та звільнено з посади заступника начальника лінійного управління начальника слідчого відділу лінійного управління на Південно-Західній залізниці ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті з 25.12.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 року, позивача поновлено на посаді та стягнуто грошове утримання за період вимушеного прогулу.

17.02.2011 року наказом МВС України від 17.02.2011 року № 38 о/с По особовому складу ОСОБА_1 поновлено на посаді.

Згідно з наказом від 03.03.2011 року № 52 о/с По особовому складу позивач звільнений у запас за п.64 ж (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

ОСОБА_1, вважаючи, що відповідачем не було проведено з позивачем повного розрахунку при звільненні, звернувся до суду з даним позовом про стягнення доплати у звязку з присвоєнням наукового ступеня до середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 2757.50 грн., недорахованої частини середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 50081,08 грн., недорахованої грошової допомоги при звільненні у розмірі 7487,50 грн., зобовязання УМВС України на Південно-Західній залізниці надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату з розшифровкою додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.03.2009 року по 03.03.2011 року включно, зробити нові розрахунки до грошового атестату та надати до Пенсійного відділу довідки з цими розрахунками для перерахунку пенсії, зобовязання Пенсійний відділ зробити індексацію пенсії станом на день її перерахування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року мав місце вимушений прогул, тобто позбавлення позивача як працівника змоги працювати з вини уповноваженого органу і відповідно саме за вказаний період ОСОБА_1 має бути відшкодований середньомісячний заробіток (грошове утримання) в сумі 20065,78 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача доплати у звязку з присвоєнням наукового ступеня до середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 2757.50 грн. та вимоги про стягнення недорахованої грошової допомоги при звільненні у розмірі 7487,50 грн., яка є похідною від вимоги позивача про стягнення недорахованої доплати у звязку з присвоєнням наукового ступеню, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено відповідності профілю службової діяльності позивача наявному у нього науковому ступеню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача недорахованої частини середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 30015,30 грн., суд першої інстанції виходив з того, що період 01.08.2009 року по 25.12.2009 року не є періодом вимушеного прогулу, а отже середньомісячне грошове утримання за цей період не підлягає стягненню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобовязання УМВС України на Південно-Західній залізниці надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату з розшифровкою додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.03.2009 року по 03.03.2011 року включно, зробити нові розрахунки до грошового атестату та надати до Пенсійного відділу довідки з цими розрахунками для перерахунку пенсії, зобовязання Пенсійний відділ зробити індексацію пенсії станом на день її перерахування, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції, з огляду на таке.

Пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, ОСОБА_2 державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 (далі по тексту Інструкція № 499).

Відповідно до п.1.3. Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується (п.1.6 Інструкції № 499).

Згідно з п.1.12. Інструкції № 499 грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

У відповідності до пп.2.13.1 п.2.13 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу виплачується доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню: особам рядового і начальницького складу центрального апарату, його регіональних управлінь - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; іншим особам рядового і начальницького складу - у розмірі відповідно 15 і 25 відсотків посадового окладу.

Доплата за науковий ступінь особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу про особовий склад (пп.2.13.3 п.2.13 Інструкції № 499).

Підпунктом 2.13.4. пункту 2.13 Інструкції № 499 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які до дня призначення на посаду мали науковий ступінь, указана доплата виплачується з дня призначення на посаду, профіль діяльності за якою збігається з науковим ступенем.

Особам рядового і начальницького складу, які займають посади, що за профілем діяльності збігаються з науковим ступенем, і які одержали науковий ступінь у період виконання обов'язків за цими посадами, у тому числі вперше, зазначена доплата виплачується: а) у разі присудження наукового ступеня кандидата наук - з дня рішення спеціалізованої вченої ради після прийняття рішення Вищою атестаційною комісією України про видачу диплома кандидата наук; б) у разі присудження наукового ступеня доктора наук - з дня рішення спеціалізованої вченої ради після затвердження Вищою атестаційною комісією України (пп.2.13.5 п.2.13 Інструкції № 499).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 10.02.2010 року, отримав диплом кандидата юридичних наук зі спеціальності «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» (а.с. 25, т.1).

У звязку з чим позивач вважає, що відповідач під час розрахунку за період вимушеного прогулу повинен був нарахувати та виплатити йому у складі середньомісячного грошового забезпечення суму доплати за науковий ступінь.

Разом з тим, за змістом п.2.13 Інструкції № 499, доплата за науковий ступінь виплачується працівнику органів внутрішніх справ лише на підставі відповідного наказу про особовий склад і лише у випадку, якщо діяльність працівника збігається за профілем з науковим ступенем. Відповідність профілю діяльності працівника наявному науковому ступеню визначається керівником органу залежно від фактично виконуваних працівником обовязків та видів робіт.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу на посаді заступника начальника лінійного управління - начальника слідчого відділу лінійного управління на Південно-Західній залізниці ОСОБА_2 МВС України на залізничному транспорті.

Функціональними обовязками першого заступника начальника Лінійного управління на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті (а.с.7-8, т.2) передбачено, що основними напрямками діяльності позивача були організація, координація досудового слідства та дізнання у справах про злочини, розслідування яких віднесено до компетенції лінійних органів внутрішніх справ; організація роботи з підготовки персоналу для підрозділів досудового слідства та дізнання Лінійних управлінь; робота із зверненнями громадян у підпорядкованих службах тощо, тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, стосувалася кримінального права та процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що спеціальність позивача, за якою він отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук - «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» - не є такою, що відповідає профілю службової діяльності позивача в період роботи на посаді першого заступника начальника - начальника слідчого відділу Лінійного управління на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на акт впровадження результатів дисертаційного дослідження ОСОБА_1 Адміністративно-правові засади протидії організованій транснаціональній злочинності (а.с.232, т.1), оскільки такий акт не містить доказів практичного використання, форм реалізації тематики дисертації у безпосередній діяльності позивача як начальника слідчого підрозділу.

При цьому, слід відмітити, що в період служби позивача на зазначеній посаді до його переведення 25.12.2009 року на посаду слідчого СВ лінійного відділу на станції ОСОБА_2 УМВС України на Південно-Західній залізниці вказана доплата позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась, наказ про призначення позивачеві доплати за науковий ступінь відповідачем виданий не був.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для нарахування і виплати вищезазначеної доплати у розмірі 2757.50 грн. при визначенні суми грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача недорахованої грошової допомоги при звільненні у розмірі 7487,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23-1 Закону України Про міліцію від 20 грудня 1990 року № 565-XII пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі по тексту Закон № 2262-XII).

Статтею 9 Закону № 2262-XII передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Наведеним нормам Закону № 2262-XII кореспондують положення п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Пунктом 1 постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду та дійсна військова служба у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Судом першої інстанції встановлено, що передумовою позовної вимоги про стягнення недоплаченої грошової допомоги при звільненні позивач вважає неврахування відповідачем при обчисленні пенсії надбавки за науковий ступінь та вислуги років, яка на момент звільнення складала 24 роки 09 місяців 08 днів.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позовна вимога про стягнення недоплаченої грошової допомоги при звільненні є похідною від вимоги про стягнення недорахованої доплати у звязку з присвоєнням наукового ступеню до середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 2757,50 грн., оскільки така доплата (у випадку її виплати) є складовою грошового утримання, з якого обраховується разова допомога при звільненні.

Враховуючи необґрунтованість вимог про стягнення з відповідача суми доплати за науковий ступінь в розмірі 2757,50 грн., позовна вимога про стягнення недоплаченої грошової допомоги при звільненні задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що грошова допомога при звільненні повинна обчислюватись виходячи з 24-річної, а не 23-річної вислуги років позивача, як зазначено у грошовому атестаті (на думку позивача, помилково), з наступних підстав.

Колегія суддів відмічає, що за змістом 2 ст.9 Закону № 2262-XII та абз.4 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 при розрахунку розміру грошової допомоги враховується кожний повний календарний рік служби, а не вислуга років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до призначення на службу в органи внутрішніх справ проходив військову службу у Збройних Силах СРСР (з 11.05.1984 року по 22.05.1985 року водій-заправник Дніпропетровського ВЗРКУ ППО, з 22.05.1985 р. по 17.05.1986 року командир відділення Дніпропетровського ВЗРКУ), що у розумінні п.п.1, 10 постанови № 393 складає 2 повних календарних роки служби.

На посаду в органи внутрішніх справи позивача призначено 01.03.1990 року, звільнено позивача з органів внутрішніх справ 03.03.2011 року, що в сукупності складає 21 повний календарний рік служби.

Таким чином, кількість повних календарних років служби у позивача у розумінні п.п.1, 10 постанови № 393 складає 23 роки.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, поняття «вислуга років» та «кількість повних календарних років служби» не є тотожними, оскільки пунктом 3 постанови № 393 передбачено пільгове обчислення вислуги років із зарахуванням до складу останньої окремих періодів часу у пільговому обчисленні (участь у бойових діях у воєнний час, час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих, час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року як один місяць служби за три місяці, тощо), а пунктом 2 - час навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Зазначений пільговий порядок застосовується лише для обчислення вислуги років при нарахуванні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а не одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, вислуга років може бути більшою, ніж кількість повних календарних років служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розбіжності у грошовому атестаті позивача між даними графи «вислуга років» - 24 роки 09 місяців 08 днів, та кількість повних календарних років служби, за які нарахована грошова допомога, - 23 роки - не є порушенням Інструкції № 499, Постанови № 393 та не призвела до порушення прав позивача на отримання вказаної допомоги у належному розмірі.

Щодо позовної вимоги про стягнення недорахованої частини середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 50081,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що вказана сума складається із грошового забезпечення у розмірі 24865,43 грн., яке відповідач, на думку позивача, мав виплатити за період з 13.10.2010 року по 03.03.2011 року (з дня постановлення рішення суду про поновлення до звільнення позивача з органів внутрішніх справ, у т.ч. з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року - з дня постановлення рішення суду про поновлення до фактичного поновлення позивача на посаді) та 25215,68 грн. - за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року, коли ОСОБА_1 не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення.

Так, матеріалами справи підтверджено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року по справі № 2а-1460/10/2070, яка набрала законної сили 08.12.2011 р. як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року, позивача поновлено на посаді заступника начальника лінійного управління - начальника слідчого відділу лінійного управління на Південно-Західній залізниці ОСОБА_2 МВС України на залізничному транспорті та відповідно стягнуто середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу у розмірі 50383.48 грн. (з. 25.12.2009р. по 12.10.2010р.) (а.с.12-17, т.1).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070 підлягає негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення па роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року щодо поновлення позивача на роботі було виконано лише 17.02.2011 року відповідно до Наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці № 38-о/с від 17.02.2011 року, яким скасовано пункт наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці від 25.12.2009 р. № 317 о/с в частині призначення полковника міліції ОСОБА_1 слідчим слідчого відділення лінійного відділу на станції ОСОБА_2 УМВС України на Південно-Західній залізниці та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника лінійного управління на Південно-Західній залізниці - начальника слідчого відділу УМВС України на залізничному транспорті (т.1, а.с. 41).

Отже, колегія суддів зазначає, що в порушення ст.ст. 14, 256 КАС України, ст. 235 КЗпП України, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці був прийнятий лише 17.02.2011 року.

Колегія суддів зауважує, що оскільки позивача було звільнено з посади наказом УМВС України на Південно-Західній залізниці від 25.12.2009 р. № 317 о/с, поновлення ОСОБА_1 на підставі рішення суду мало відбутись виключно наказом УМВС України на Південно-Західній залізниці, з урахуванням наданих повноважень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення УМВС України на Південно-Західній залізниці вимог діючого законодавства в частині негайного виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та вважає неправомірними дії УМВС України на Південно-Західній залізниці щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника лінійного управління на Південно-Західній залізниці - начальника слідчого відділу УМВС України на залізничному транспорті.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Колегія суддів зазначає, що термін затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 тривав з 12.10.2010 року (день прийняття Харківським окружним судом рішення по справі) і по 16.02.2011 року (день, що передує винесенню відповідачем наказу № 38 о/с від 17.02.2011 року).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За таких обставин, є правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з УМВС України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (середньомісячного грошового утримання) за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 13.10.2010 року по 16.02.2011 року.

Згідно з довідкою відповідача № 37/8-4155 від 25.03.2015 р. розмір середньомісячного грошового утримання позивача складав 5253,26 грн., середньоденного грошового утримання - 172,24 грн. (т.1, а.с. 229).

Отже, з урахуванням розрахунків норм тривалості робочого часу на 2010-2011 роки, визначених листами Мінсоцполітики від 25.08.2009 р. № 9681/0/14-07/13, від 25.08.2010 р. № 9111/0/14-10/13, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач зобовязаний відшкодувати позивачеві середньомісячний заробіток (грошове утримання) за час вимушеного прогулу з 12.10.2010 р. по 16.02.2011 р. у розмірі - 20065,78 грн. (3 міс х 5253,26 грн. + 25 р.д.(13 р.д. у жовтні 2010р. та 12 р.д. у лютому 2011р.) х 172,24 грн. середньоденна заробітна плата).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу з 13.10.2010 р. по 16.02.2011 р. у розмірі 20065,78 грн.

З приводу висновків Вищого адміністративного суду України про те, що правовідносини щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 повинні були вирішуватись судом не як новий спір, а розглядатись в порядку, встановленому для контролю за виконанням судового рішення (в даному випадку постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року по справі № 2а-1460/10/2070), колегія суддів зазначає наступне.

Процедура судового контролю у рамках адміністративного судочинства визначена статтею 267 КАС України. Так, відповідно до частин першої та другої цієї статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, штраф у розмірі від ста до трьохсот мінімальних заробітних плат.

Контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також через розгляд адміністративними судами адміністративних справ. Так, відповідно до ч.9 ст.267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на його виконання або на порушення прав позивача, підтверджених ним.

За наслідком розгляду такої заяви, згідно з частиною десятою статті 267 КАС України, суд приймає ухвалу (за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача) або постанову (у разі наявності підстав для задоволення заяви).

Разом з тим, за приписами ч.9 ст.267 КАС України, таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Строк звернення до суду з позовом про оскарження дій або бездіяльності виконавчої служби в порядку статті 181 КАС України, на що було звернуто увагу судом касаційної інстанції, також обмежено законом - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, або у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Враховуючи, що строк звернення в порядку ст.267 КАС України щодо несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу сплинув на час розгляду цієї справи (, та беручи до уваги встановлені судом першої та апеляційної інстанцій порушення права позивача на своєчасне належне виконання судового рішення, що підтверджується матеріалами справи (позивача поновлено на посаді лише 17.02.2011 року, в той час як це повинно було бути вчинено 13.10.2010 р.), з метою повного та всебічного поновлення порушеного права, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з УМВС України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 недоплаченої частини середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу з 13.10.2010 р. по 16.02.2011 р. у розмірі 20065,78 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій по справі № 2-а-1460/10/2070 вже було надано оцінку періоду, за який на користь позивача підлягає стягненню середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, та встановлено, що з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року позивач не був звільнений із займаної посади, а відтак, цей період не можна вважати періодом вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій по справі № 2-а-1460/10/2070 відмовлено у стягненні середньомісячного грошового утримання за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 25215,68 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої частини середньомісячної заробітної плати за період з 17.02.2011 року (поновлення позивача на службі на виконання постанови суду) по 03.03.2011 року (звільнення позивача), колегія суддів вказує, що в цей період позивача знаходився на службі, а відтак, цей період не є періодом вимушеного прогулу і середньомісячне грошове утримання за цей період не підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошового утримання за період з 01.08.2009 року по 25.12.2009 року та за період з 17.02.2011 року по 03.03.2011 року в загальній сумі 30015,30 грн.

Щодо позовних вимог про зобовязання УМВС України на Південно-Західній залізниці надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату з розшифровкою додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.03.2009 року по 03.03.2011 року включно, зобовязання УМВС України на Південно-Західній залізниці зробити нові розрахунки до грошового атестату та надати до Пенсійного відділу довідки з цими розрахунками для перерахунку пенсії, зобовязання Пенсійного відділу зробити індексацію пенсії станом на день її перерахування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням положень ст. 162 КАС України предметом спору по адміністративній справі можуть бути лише існуючі правовідносини, а не ті, які можуть виникнути в майбутньому.

На момент звернення до суду позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про зобовязання УМВС України на Південно-Західній залізниці надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату з розшифровкою додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.03.2009 року по 03.03.2011 року включно, зобовязання УМВС України на Південно-Західній залізниці зробити нові розрахунки до грошового атестату та надати до Пенсійного відділу довідки з цими розрахунками для перерахунку пенсії, зобовязання Пенсійного відділу зробити індексацію пенсії станом на день її перерахування є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що після набуття рішенням законної сили за відповідним зверненням позивача останньому буде відмовлено у вчинені вказаних дій.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 МВС України на Південно-Західній залізниці залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 9187/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.08.2015 р.