Ухвала суду № 49039187, 19.08.2015, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1982/15-ц

Провадження № 2/654/824/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2015 року м. Гола ОСОБА_1

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, суддіОСОБА_2,при секретаріОСОБА_1

розглянувши заяву представника третьої особи по справі ОСОБА_3 ОСОБА_4 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Голопристанська районна державна адміністрація Херсонської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу від 25.06.2015 року №112-п «Про призначення ОСОБА_3В.»…, які ухвалою суду обєднанні в одне провадження, суд,-

В С Т А Н О В И В:

У ході розгляду вищезазначеної цивільної справи представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 поставив питання про закриття провадження в справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу від 25.06.2015 року №112-п «Про призначення ОСОБА_3В.»…, з огляду на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Заслухавши думку сторін та їх представників, суд приходить висновку, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому в задоволенні клопотання слід відмовити виходячи з наступного.

Так, за приписами частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 статті 3 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування.

Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-XII.

Згідно з положеннямистатті 1 Закону України №3723-XII, державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Вказані особи є державними службовцями у розумінні Закону України №3723-XII та мають відповідні службові повноваження.

Як встановлено судом, позивач по справі ОСОБА_5, з 19 червня 2012 року виконував обов'язки директора ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство».

16 березня 2015 року Міністерством аграрної політики та продовольства України було видано наказ №99 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України».

У відповідності до п. 1 наказу №99 від 16.03.2015 року визначенопровести у встановленому порядку до 01 червня 2015 року конкурсний відбір на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, згідно з переліком, що додається до останнього.

В п. 2 Переліку державних підприємств, по яких оголошено конкурс на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики продовольства України, який є додатком до наказу № 99 від 16.03.2015 року, вказано Державне підприємство «Геройське дослідно-промислове підприємство».

Після офіційного оголошення такого конкурсу ОСОБА_5 особисто подав заяву на участь у конкурсному відборі на заміщення посади керівника ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство».

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що правовідносини, які виникли між позивачем та Міністерством аграрної політики та продовольства України носять не публічно-правових характер та не можуть випливати з владно-управлінських функцій останнього.

На думку суду,Міністерство аграрної політики та продовольства України у спірних правовідносинах виступаєвиключно суб'єктом управління персоналом.

При цьому, управлінський персонал має ті ж головні ознаки, що й весь персонал підприємства - наявність трудових взаємовідносин з роботодавцем (в тому числі робота за наймом) і володіння певними якісними характеристиками.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначаєЗакон України «Про управління об'єктами державної власності».

У відповідності до ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»,управлінняоб'єктамидержавноївласності-здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами,визначеними цим Законом,повноважень щодо реалізаціїправ держави як власника таких об'єктів,пов'язаних з володінням, користуваннямірозпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволеннядержавнихта суспільних потреб.

Згідно абз.2 п.1. ст.3 вказаного Закону об'єктами управління державної власності є, в тому числі майно, якепереданедержавним комерційним підприємствам (державні підприємства), установам та організаціям.

При цьому, субєктом такого управління виступають, в тому числі Кабінет Міністрів України, міністерства, іншіорганивиконавчоївладитадержавні колегіальні органи(уповноваженіорганиуправління)(ст. 4 Закону).

Пунктом 6 та підпунктом г) пункту 18частини 2 статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що здійснюючиуправління об'єктами державної власності,Кабінет Міністрів України: призначаєнапосадита- звільняєзпосад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України та визначає порядок конкурсноговідборукерівників субєктів господарювання державного сектору економіки.

Пунктом 2 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. №777 вказано, що підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке приймається не пізніше ніж через 10 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).

З правового аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що відповідач по справі в питанні проведення конкурсноговідборукерівника ДП«Геройське дослідно-промислове підприємство» не виконує владно-управлінських функцій, так як у розумінніЗакону України «Про управління об'єктами державної власності» не є субєктом владних повноважень.

При цьому, у даному випадку виникають виключно трудові відносини між позивачем та Органом управління майном.

Тим самим, суд зауважує, що робота керівника ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» не зважаючи на спеціальну процедуру призначення та звільнення, по своїй суті не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України, оскільки, відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України, контракт є лише особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, можуть встановлюватися угодою сторін.

Проведення конкурсу та призначення переможця на посаду директора державної установи не є прийняттям на публічну службу. Акт центрального органу виконавчої влади, що уклав контракт з директором підпорядкованої державної установи, стосовно трудових відносин, не є публічно-правовим актом субєкта владних повноважень і не може оскаржуватися за правилами адміністративного судочинства.

Лише тієї обставини, що стороною у даних спірних правовідносинах є центральний орган виконавчої влади недостатньо для розгляду трудового спору в порядку адміністративного судочинства.

Також судом береться до уваги правова позиція, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року №К/9991/57176/11, де визначено, що діяльність керівника державної установи не є публічною службою, а акт центрального органу виконавчої влади, щодо прийняття на роботу, а також укладення контракту з підпорядкованою установою, стосовно трудових відносин не є публічно-правовим актом субєкта владних повноважень і не може оскаржуватися за правилами адміністративного судочинства.

Наведений висновок суду щодо розмежування трудових правовідносин та публічної служби, а також юрисдикції судів щодо розгляду таких спорів, підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8, де у пункті 13.1 зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється саме на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 вказано, що діяльність особи, призначеної у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління на посаду керівника юридичної особи суб'єкта господарської діяльності, що функціонує на основі права господарського відання або права оперативного управління, або за рішенням органу місцевого самоврядування, не є публічною службою, передбаченою пунктом 15 статті 3 КАС України. Трудові правовідносини таких осіб регулюються законодавством про працю, а спори із цих питань розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства, зокрема, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами з приводупроходження процедури призначення на конкурсній основі керівника ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» не повязані з проходженням публічної служби та не належать до публічно-правових, тому справа за позовом позивача підсудна місцевому загальному суду, розгляд якої здійснюється за правилами цивільного судочинства, а відтак підстав для закриття провадження у справі відсутні.

Відносно позовних вимог Голопристанської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 червня 2015 року №112-п «Про призначення ОСОБА_3А.» та визнання недійсним контракту № 14 від 25 червня 2015 року суд зазначає наступне.

Районна державна адміністрація вступила в справу з позовом, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, який, як встановлено вище носить цивільний (трудовий) характер, скориставшись правом передбаченим ст. 34 ЦПК України.

Пунктом 7 ст.3 КАС України дається визначення субєкта владних повноважень, яким є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, необхідною та єдиною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись субєктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо субєкт (у тому числі орган державної влади, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій, то такий субєкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак субєкта владних повноважень.

Абзацом 2 п.21 постанови пленуму ВСС України «Про деякі питання юрисдикції загальних суддів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року визначено, що ураховуючи положення статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та а/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права-фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Із матеріалів справи вбачається, що Голопристанською районною державною адміністрацією заявлено вимоги, як третьою особою щодо визнання незаконним та скасування наказу від 25 червня 2015 р. №112-п «Про призначення ОСОБА_3В.» та контракту №14 від 25 червня 2015 року.

Вказані вимоги мотивовані тим, що наказ про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» та укладений з ним контракт № 14 був прийнятий з порушенням статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та постанови Кабінету міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818 «Про порядок погодження з ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», в частині порушення процедури погодження призначення на посаду керівників державних підприємств, а також постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 р. №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» в частині укладення контракту без погодження з районною держаною адміністрацією.

Вказаними нормативними актами визначено, що контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням з місцевою державною адміністрацією (п.5 постанови КМУ від 19.03.1993 р. №203). Погоджений у встановленому законом порядку контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) (п. 8 постанови КМУ від 19.03.1993 р. № 203). Пропозиція щодо погодження призначення на посаду керівника державного підприємства, яке зареєстроване на території району погоджується з головою райдержадміністрації (п.4 постанови КМУ від 09.10.2013 року №818).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що здійснення суб'єктом владних повноважень (райдержадміністрацією) владних управлінських дій щодо погодження призначення кандидата на посаду керівника державного підприємства та погодження укладення контракту з ним спрямовані, в першу чергу, на виникнення в останнього цивільних (трудових) прав у вигляді призначення на посаду та укладення контракту.

За таких обставин даний спір не є публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_4 П про закриття провадження по справі у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний 20.08.2015.

Суддя: ОСОБА_2