Ухвала суду № 49033144, 26.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1199/15-ц 26.08.2015 26.08.2015 26.08.2015

Провадження №22-ц/784/2056/15

Провадження № 22ц/784/2056/15 Головуючий у 1-ї інстанції Устіченко К.І.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

26 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Свіщук О.В.,

за участю: державного виконавця Колісниченко Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2015 року

за його скаргою

на постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції

(далі ВДВС Снігурівського РУЮ),

про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках, -

В С Т А Н О В И Л А:

3 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця ВДВС Снігурівського РУЮ від 25 травня 2015 року про арешт коштів боржника, винесену на виконання постанови Снігурівського районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2014 року про стягнення адміністративних штрафів на загальну суму 5912 грн. 19 коп., в якої просив визнати її протиправною та скасувати в частині накладення арешту на кошти, які є його заробітною платою, та зараховуються на платіжну картку по картковому рахунку, що знаходиться в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2015 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невірну оцінку суду наданим доказам, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити його вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що державний виконавець, накладаючи арешт на кошти, що містяться на рахунках, діяв у межах повноважень передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 1 жовтня 2014 року Снігурівським районним судом Миколаївської області ухвалено постанову про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. (а.с.23).

Постановою державного виконавця ВДВС Снігурівського РУЮ від 20 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження про стягнення зазначених коштів на користь держави, яке в-подальшому приєднано до зведеного виконавчого провадження, в якому обєднані в одне провадження декілька інших виконавчих проваджень щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 штрафів на користь держави на загальну суму 5136 грн. 54 коп. (а.с.23-31).

Докази про отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні.

Між тим, на виконання зведеного виконавчого провадження 25 травня 2015 року державним виконавцем було здійснено арешт коштів боржника, що можуть міститься на всіх рахунках філії МОУ ВАТ «Державний Ощадбанк України», ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «ОСОБА_3 Аваль».

За змістом статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити усі передбачені цим законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах.

Відповідно до статті 32 даного Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з частиною 4 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до положень статей 68, 70 цього Закону, стягнення на заробітну плату боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: 1) у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків; 2) за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.

З довідок ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на імя ОСОБА_2 в банку відкрито картковий рахунок для отримання заробітної плати №4149497837557067, на кошти, що знаходяться на цьому рахунку і було накладено арешт.

Відповідно до положень статі 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що права заявника порушені при винесенні постанови в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться картковому рахунку боржника, відкритого для отримання заробітної плати. Наявність арешту даного рахунку фактично позбавляє боржника щомісячного отримання заробітної плати, що є неприпустимим.

Накладення арешту на інші можливі рахунки ОСОБА_2, боржником не оскаржується.

За такого, оскаржувана ухвала суду як постановлена з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з постановленням нової, за якою скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково. Визнати постанову в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на картковому рахунку, відкритому для виплати заробітної плати, неправомірною та її скасувати.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2015року скасувати та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_2 про визнання протиправною та зобовязання скасувати постанову державного виконавця в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на картковому рахунку, відкритому для виплати заробітної плати задовольнити частково.

Постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2, винесену 25 травня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №47584482, визнати неправомірною та її скасувати в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_2 для отримання заробітної плати №4149497837557067, відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді