Ухвала суду № 49033138, 25.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11038/14-ц 25.08.2015 25.08.2015 25.08.2015

Провадження №22-ц/784/1947/15 Головуючий І інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

25 серпня 20 15 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участю : заявника - ОСОБА_6 та його представника - ОСОБА_7,

представника стягувача - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2014 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_6 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

11 серпня 20 14 року ОСОБА_6 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з заявою про визнання виконавчого листа №ц2-673\10, виданого на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2010 року по справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_6 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в сумі 334747,90грн., таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2014 року заяву ОСОБА_6 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення по справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просило ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_6 в задоволенні його заяви повністю.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вказує на безпідставність її доводів та просить скаргу відхилити, а ухвалу суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника стягувача, заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2010 року з ОСОБА_6 на користь ЗАТ „ОТП Банк, правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 334747 грн.90 коп.

Державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ за заявою стягувача 24 січня 2011 року відкрито виконавче провадження за № 23942646 про примусове виконання рішення за виконавчим листом № ц2-673/10, виданого 06 грудня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва, щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ ОТП Банк( далі Банк) заборгованості по кредиту і процентам в сумі 42523,61 доларів США, що еквівалентно - 324373,75 грн., і суми пені та штрафу в розмірі 10374,15грн., а всього в загальному розмірі 334747,90 грн. та судові витрати в розмірі 1950,00 грн. ( т.3 а.с.38).

Постановою державного виконавця цього ж відділу 24 березня 2011 року було накладено арешт на все належне ОСОБА_6 майно ( т.3 а.с.37).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2012 року виправлено описку у виконавчому листі, вказано належну адресу боржника м. Миколаїв, вул. Східна, 109, замість неналежної: м. Миколаїв, вул. Спаська, 6-А, яка 04 грудня 2012 року набрала законної сили.

З моменту видачі виконавчого листа проводились виконавчі дії з примусового виконання рішення, боржнику надсилались процесуальні документи та інші повідомлення як за адресою вказаною у виконавчому листі (з урахуванням змін, внесених ухвалою від 26 листопада 2012 року) так і за адресою зазначеною самим ОСОБА_6 у своєму листуванні - АДРЕСА_1, що неодноразово підтверджувалося судовими рішеннями. Проте, підставою для звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню стало те, що у виконавчому листі невірно було вказано адресу боржника.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначаються вимоги до виконавчого документа, зокрема у виконавчому листі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, власне імя та по-батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності(для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб-платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо, резолютивна частина рішення та дата набрання ним законної сили, строк предявлення виконавчого документу до виконання тощо. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою із зображенням Державного ОСОБА_1 України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до ст.369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України«Про виконавче провадження» (ч.1 цієї статті).

Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визначити виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом (ч.2 зазначеної статті).

Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи наведені норми закону та ухвалу суду від 26 листопада 2012 року про виправлення описки, суд першої інстанції мав би дійти висновку, що вказані боржником начебто недоліки виконавчого листа не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки ці обставини є лише підставою для внесення відповідних виправлень, що і було зроблено вищевказаною ухвалою суду.

Згідно ст.1 Закону України «»Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене, ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації стягувачем права на ефективний захист сторони у справі, так як вона унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, а отже перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Оскільки рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист не було скасовано, що свідчить про наявність обовязку боржника щодо його виконання, то воно має бути виконаним, а тому виконавчий лист через зазначені боржником недоліки не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Все зазначене спростовує висновки суду, свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановивши нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи (т.1 а.с.204-215) за договором про відступлення права вимоги від 10 грудня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_6 від 22 серпня 2008 року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2013 року, яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 червня 2013 року ( т.1 а.с.232, 314-315, 404-405) залишено без змін, скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2012 року про заміну сторони у виконавчому провадженні. У задоволенні заяви ПАТ «ОТП Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні - стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено. Отже, стягувачем за даним виконавчим провадження є ПАТ «ОТП Банк». Саме до нього з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню звернувся боржник. За такого, твердження ОСОБА_6, в наданих до суду запереченнях на апеляційну скаргу про безпідставність отримання Банком грошових коштів виручених від продажу його автомобіля та оскарження ним ( Банком) даної ухвали, не заслуговують на увагу.

Керуючись статтями 303, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства " ОТП Банк" - задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: