Рішення № 49003621, 19.08.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Копія

Справа № 2/359/3/2015

1005/6292/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

18 серпня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Величка В.П.

при секретарі судового засідання Шукало М.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Еріка про встановлення порядку користування майном,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, повязаного з необхідністю додаткового часу для обґрунтування його мотивувальної частини, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7.

Визнати за ОСОБА_3 Еріком право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7.

Визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906 недійсним та повернути сторони договору в первісний стан.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 Еріком на 1/2 частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906.

Стягнути з ОСОБА_3 Еріка на користь ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906.

Визнати договір купівлі-продажу квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4 12.05.2006 року, реєстровий номер 1893, недійсним та повернути сторони в первісний стан.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири № 1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 Еріком на 1/2 частину квартири № 1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_3 Еріка на користь ОСОБА_2 1/2 дійсної вартості квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, а саме 3 000 000,00 гривень, що є еквівалентом 150 000 доларів США за усередненим комерційним курсом обміну валют 1 долар США - 20,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 24.08.2015р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області (підпис) ОСОБА_5

Згідно оригіналу:

Суддя В.П. Величко

Справа № 2/359/3/2015

1005/6292/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Величка В.П.

при секретарі судового засідання Шукало М.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Еріка про встановлення порядку користування майном,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить: встановити порядок користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7, шляхом виділення ОСОБА_2 в користування половину будинку, відповідно до технічного паспорту. Також Позивач просила встановити порядок користування земельною ділянкою.

Уточнивши в грудні 2014 року позовні вимоги, Позивач просила: визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7. Визнати за ОСОБА_3 Еріком право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7. Визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906 недійсним та повернути сторони договору в первісний стан. Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906. Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 Еріком на 1/2 частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906. Стягнути з ОСОБА_3 Еріка на користь ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906. Визнати договір купівлі-продажу квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4 12.05.2006 року, реєстровий номер 1893, недійсним та повернути сторони в первісний стан. Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири № 1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві. Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 Еріком на 1/2 частину квартири № 1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві. Стягнути з ОСОБА_3 Еріка на користь ОСОБА_2 1/2 дійсної вартості квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, а саме 3 000 000,00 гривень, що є еквівалентом 150 000 доларів США за усередненим комерційним курсом обміну валют 1 долар США - 20,00 гривень.

У свою чергу, 26 вересня 2012 року, Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування майном.

Проте, ухвалою суду від 18 серпня 2015 року, зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду, у звязку з повторною неявкою останнього в судове засідання.

Представник позивача, при розгляді справи, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач та його представники в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі докази, суд дійшов до висновку, про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що земельні ділянки за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220882601:01:006:0034 та земельна ділянка за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, площею 0,1436 га, кадастровий номер 3220882601:01:006:0041 видані на підставі Рішення Гнідинської сільської ради від 30 червня 2006 року №54-3-V (т.1, а.с. 207).

У відповідності до вказаного рішення № 54-3-V від 30 червня 2006 року Про затвердження технічної документації та проектів відведення земельних ділянок у власність, ОСОБА_6 було передано у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства в с. Гнідин, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,1436 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначені земельні ділянки були передані ОСОБА_6 на підставі ст. 118 земельного кодексу України, що регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідності до статті 61 СК України у редакції, що діяла до 11 січня 2011 року, обєктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У 2011 році у зазначену статтю були внесені зміни, а саме був доданий пункт 5 до вказаної ті. У відповідності до зазначених змін обєктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її йому з подружжя і земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

У травні 2012 року у статтю 61 СК України були внесені зміни, у відповідності до яких пункт 5 був виключений, а у статтю 57 СК України було додане положення (підпункт 5), дно з яким законодавець встановив, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, вбачається, що надання земельних ділянок ОСОБА_2 в порядку безоплатної передачі земельних ділянок, тобто в процесі приватизації земельних ділянок у 2006 році, право власності на які було оформлене у вересні 2006 року, відбувалось на підставі статті 118 ЗК України, а відтак, право спільної сумісної власності на них не розповсюджується. Зазначені земельні ділянки за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220882601:01:006:0034 та за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, площею 0,1436 га, кадастровий номер 3220882601:01:006:0041 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не підлягають поділу в процесі поділу майна, набутого під час шлюбу, або під час проживання однією сімєю, але без реєстрації шлюбу.

Щодо поділу житлового будинку у с. Гнідин Бориспільського району Київської області, то суд виходить з наступного.

З пояснень свідків в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що сторони проживали однією сімєю з грудня 2004 року. У березні 2006 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилися спільна дитина. Весь цей час, що сторони проживали разом однією сімєю, вели спільне господарство, мали права та несли обовязки як подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 передавав грошові кошти фізичним особам, однак на окремих розписках відсутнє призначення витрачення коштів та/або адреса будівництва, а/або обєкт будівництва). Така передача підтверджується наступним:

Розписка від 07.03.2006 р. на суму 2200 грн.

Розписка від 05.04.2006 р. на суму 940 Євро.

Розписка від 09.06.006 р. на суму 1500 доларів США.

Розписка від 19.07.2006 на суму 50200 грн.

Розписка від 14.08.2006 р. на суму 25 000 грн.

Розписка від 08.01.2007 р. на суму 14350 грн.

Розписка від 19.03.2007 р. на суму 7 000 грн.

Розписка від 27.03.2007 р. на суму 3604,00 грн. (т.1, а.с. 141)

Перелік робіт від 28.03.2007 р. (а.с. 143-148) без зазначення адреси будівництва та доказів сплати коштів.

Розписка від 06.04.2007 р. на суму 10 000 грн.

Таблиця щодо вартості матеріалів (т.1, а.с.138) на суму 4970 грн. - відсутні документи, що підтверджують оплату.

Таблиця щодо вартості матеріалів (т.1, а.с.139) на суму 48539,90 грн. - відсутні документи, до підтверджують оплату.

Квитанція на суму 3588,13 грн. від 19.10.2007 р.

Фактичний кошторис на суму 367545,09 грн. (а.с. 152-154), наданий без доказів оплати.

Виходячи з зазначених цифр, вбачається, що ОСОБА_3 були витрачені кошти у загальній сумі 115 942, 13 грн., 940 Євро та 1500 доларів на начебто будівництво житлового будинку у с. Гнідин.

Як зазначав сам ОСОБА_3 у позовній заяві, він, протягом 2006-2007 року за свої власні кошти побудував житловий будинок, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У відповідності до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 червня 2014 року № 1653/14-43, дійсна вартість житлового будинку, без врахування вартості земельної ділянки, становить 3 620 863,00 грн., хоча передані ОСОБА_3 фізичним особам кошти у загальній сумі становлять приблизно 130000,00 грн. з врахуванням перерахунку іноземної валюти в національну(т.2, а.с.19-44).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 74 СК України встановлено, що, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю та не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим поговором між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, 7 зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 12 січня 2011 року (т.1, а.с. 56).

З огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сімєю з грудня 2004 року, а будівництво житлового будинку розпочалось, як вказує Відповідач, з 2006 року, а 28 вересня 2010 року Виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради № 158 від 28 вересня 2010 року було вирішено оформити право власності на завершений будівництвом будинок з відповідними надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 3220882601:01:006:0034, державний акт серія ЯД № 663056) в с. Гнідин по провулку Салютний, 7 на імя ОСОБА_2 (т.1, а.с. 54), право власності на цей будинок зареєстровано у січні 2011 року, зазначений житловий будинок є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а відтак, підлягає поділу між подружжям. Враховуючи те, що між подружжям не існувало будь-яких домовленостей щодо поділу будинку, в тому числі, але не виключно, не укладався шлюбний договір, частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при поділі будинку є рівними (ст. 70 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони проживали однією сімєю задовго до реєстрації шлюбу. Саме у цей період, до реєстрації шлюбу, народилася їх спільна донька. Саме у цей період розпочалося будівництво житлового будинку, право власності на який було вже зареєстровано під час шлюбу.

Також, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку було витрачено приблизно 130000,00 грн., що підтверджується відповідними документами, що були додані заявником до справи.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він є зареєстрованим субєктом підприємницької діяльності, внаслідок чого отримував чи отримує значні доходи і такі доходи є його власними коштами, не підтверджено належними доказами.

Довідка голови сільської Ради відносно участі ОСОБА_3 у будівництві будинку, якою ОСОБА_3 не приймається судом, як належний та допустимий доказ, адже до компетенції та повноважень голови сільської ради, в силу відповідного закону, не входять повноваження щодо встановлення за чий рахунок та ким будувався будинок.

Відносно вимоги про визнання права власності на ? частину автомобіля РЕUGЕОТ 307XS, то в судовому засіданні зясувалось, що вказаний автомобіль вже проданий. При чому Відповідач змусив ОСОБА_2 оформити на нього відповідну довіреність із повноваженнями щодо розпорядження таким автомобілем та відібрав в неї всі правовстановлюючі документи і, власне, автомобіль.

Виходячи з викладеного, право особистої приватної власності на ? части ну вказаного автомобіля належить ОСОБА_2. З урахуванням вказаних обставин, ? вартості авто підлягає стягненню з Відповідач на користь Позивача.

Щодо вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4 12.05.2006 року, реєстровий номер 1893, недійсним та повернення сторін в первісний стан, суд приходить до висновку, що відповідно до договору купівлі-продажу вказаної квартири від 12 травня 2006 року(т.2, а.с.168,зворот) квартира відчужена Відповідачем за 145 000 доларів США.

При відчуженні даної, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, Відповідач не звертався до Позивача задля отримання згоди на відчуження спільного майна, Позивач такої згоди не надав, про продаж квартири довідався випадково, після того, як Відповідач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про порушення права Позивача на частку у спільній сумісній власності подружжя, яку слід відновити, визнавши недійсним договір купівлі-продажу та стягнувши з Відповідача на користь Позивача половину вартості коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7.

Визнати за ОСОБА_3 Еріком право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, провулок Салютний, буд. 7.

Визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906 недійсним та повернути сторони договору в первісний стан.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 Еріком на 1/2 частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906.

Стягнути з ОСОБА_3 Еріка на користь ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS VF33СRFJC84349906.

Визнати договір купівлі-продажу квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_4 12.05.2006 року, реєстровий номер 1893, недійсним та повернути сторони в первісний стан.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири № 1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві.

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 Еріком на 1/2 частину квартири № 1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_3 Еріка на користь ОСОБА_2 1/2 дійсної вартості квартири №1, що розташована у будинку № 4 по провулку Ярославський в м. Києві, а саме 3 000 000,00 гривень, що є еквівалентом 150 000 доларів США за усередненим комерційним курсом обміну валют 1 долар США - 20,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.08.2015р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_5