Ухвала суду № 49001380, 20.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/899/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Провадження № 22-ц/773/1104/15 Категорія: 27 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л.М.

суддів - Стрільчука В.А., Овсієнка А.А.,

при секретарі Концевич Я.О.

з участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2015 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.04.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено Кредитний договір відповідно до якого позивач отримав від банку 61390 доларів США на споживчі цілі. Невідємними частинами Договору були Додаток № 1 (загальна вартісіть кредиту) та Додаток № 2 (графік погашення кредиту). В Додатку № 1 зазначена сума кредиту 61390 доларів США, а також визначені відсотки страхування майна, особисті страхування, витрати продавця та покупця по оформленню договору купівлі-продажу у нотаріуса, держмито, відрахування в Пенсійний фонд, витрати покупця по оформленню договору іпотеки в нотаріуса, держмито, а також зазначено, що кредит погашається щомісячно рівними платежами в сумі 746,81 долар США із зазначенням суми процентів та винагород у доларах США, а також визначена реальна процентна ставка 13,55. Додатком № 2 (графік погашення кредиту за Договором) визначені строки сплати кредиту з 17.05.2008 року по 03.04.2028 року. В цьому ж графіку зазначена сума винагороди за резервування, проценти, кредит, щомісячний платіж та розрахунок залишку кредиту. Зазначені вище документи підписані сторонами у справі.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрнішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання апелянта як на підставу визнання кредитного договору недійним на положення Закону України «Про захист прав споживачів», на думку колегії суддів не може бути взято до уваги, оскільки застосування цього Закону можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, регулювання яких передбачено положеннями ЦК України та спеціальним законодавством у системі кредитування.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивач не заперечує, що на виконання умов кредитного договору здійснював щомісячні платежі, що також свідчить про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним з цих підстав.

Крім того, ОСОБА_2 як на підставу для визнання кредитного договору недійсним посилається на те, що під час укладання кредитного договору банком були порушенні його права як споживача кредитної послуги, зокрема: відповідач надав йому не повну інформацію про ро умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту, а тому допустив дискримінацію кредитних умов та ставок.

Відповідно ч.2 ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до вставленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно п.6 ст.11 України «Про захист прав споживачів» позивач мав право протягом чотирнадцяти днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснень причин. Проте, позивач не скористався цим правом, що свідчить про те, що він погоджувався з усіма умовами договору та не вважав їх такими, що порушують його інтереси або є несправедливими.

Отже, укладаючи даний кредитний договір, сторони з'ясували умови договору, передбачили права та обов'язки як кредитора, так і позичальника.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_2 не ухилявся від виконання кредитного договору. Він вносив поточні платежі на погашення кредитної заборгованості. А це свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним.

При укладенні кредитного договору між сторонами були дотримані всі передбачені діючим законодавством істотні умови договору, які обумовлені їх згодою. Крім того, на момент укладення договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх виявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи. Форма і зміст договору відповідають ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимога представника відповідача про застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин є підставна.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що до винесення судом рішення відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності та просить відмови в позові з цієї підстави.

Оспорюваний кредитний договорі укладено в квітні 2008 року, тобто саме з цього часу слід рахувати початок перебігу позовної давності, оскільки саме з цього моменту особа могла довідатися про порушення свого права.

Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд розглядаючи справу оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, і встановивши обставини по справі у відповідності до норм права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: