Ухвала суду № 49001360, 18.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/2975/12 Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/1241/15 Категорія: Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка А.А.,

суддів - Антонюк К.І., Веремчук Л.М.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю боржника ОСОБА_1,

державного виконавця Найди Т.О.,

представника стягувача ТзОВ «Кей - Колект» Бохонковича В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області Найдич Тетяни Олександрівни за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2015 року відмовлено в задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області Найдич Т.О.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду, боржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати, а та постановити нову ухвалу про задоволення скарги у повному обсязі.

В ході апеляційного розгляду даної справи боржник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала із зазначених у ній підстав, тоді як державний виконавець Найдич Т.О. та представник стягувача ОСОБА_2 просили відхилити апеляційну скаргу з огляду на безпідставність викладених у ній доводів, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для повернення стягувачу ТОВ «Кей-Колект» виконавчого листа, за яким ОСОБА_1 є боржником, як і для закінчення виконавчого провадження, відсутні, а отже дії державного виконавця є правомірними.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах закону, а тому з ним погоджується й колегія суддів.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Адесова Л.В. в обґрунтування своїх вимог покликалася на те, що внесений нею через банк платіж на погашення заборгованості за виконавчим листом був їй повернутий через відступлення стягувачем права вимоги за ним. Тим самим, на думку боржника, стягувач ТОВ «Кей-Колект» перешкоджає провадженню виконавчих дій, а отже виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Як убачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ Поліщук О.В. від 11 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа, виданого 11 грудня 2012 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області, про стягнення на користь ТОВ «Кей-Колект» з ОСОБА_1, ОСОБА_5 90452 грн. 48 коп. боргу (а.с.182, 185).

Сплачений 13 травня 2015 року ОСОБА_1 на вказаний у виконавчому листі рахунок ТОВ «Кей-Колект» банківський платіж в сумі 10000 грн. на погашення заборгованості за вищевказаним виконавчим документом був їй повернутий меморіальним ордером банку із зазначенням причини - переуступлення права вимоги (а.с.141-142).

Разом з тим, як пояснили суду представник стягувача та державний виконавець, право вимоги за згаданим виконавчим листом ТОВ «Кей-Колект» нікому не відступало і продовжує залишатися стягувачем за цим виконавчим документом.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовували б такі твердження стягувача та державного виконавця і підтверджували б факт відступлення ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за вищевказаним виконавчим листом, боржником ОСОБА_1 суду не надано.

Натомість, як убачається із матеріалів справи (а.с.172, 177), в дійсності мала місце зміна банківських рахунків стягувача, про що було повідомлено боржника, однак від сплати коштів для погашення заборгованості на новий рахунок ТОВ «Кей-Колект», відмінний від вказаного у виконавчому листі, ОСОБА_1 відмовилась, про що сама ствердила у своїх поясненнях під час апеляційного розгляду даної справи.

Відтак, посилання боржника на те, що стягувачем чиняться перешкоди у проведенні виконавчих дій, є надуманими і, не ґрунтуючись на об'єктивних фактах, мають очевидний характер припущень.

Безпідставною є також вимога боржника про необхідність закінчення вищевказаного виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з закінченням передбаченого законом строку для відповідного виду стягнення, оскільки відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» до передбаченого для даного виду стягнення шестимісячного строку здійснення виконавчого провадження не включаються: час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період

проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 у з'язку з її безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище обставин та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що подану відповідачем апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки наведені у ній доводи є безпідставними, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: